Ми, не бідні, але й не багаті

Ця тема має багато спільного із "світінням в очі", але виходить з протилежного.

Відоме прислів"я каже:"Бєдность нє порок". Тим не менше, зауважила, що дуже багато людей мнуться і стидаються, а деякі краще за язик вкусяться, ніж признаються, що в них на те чи інше не вистачає грошей.

Деякі навіть захищаються у стилі:"Нас і здєсь нєплохо кормют", що саме по собі хай би було, але навіщо обгаджувати радість з нової сукні іншій жінці (як приклад), тільки тому, що вона тебе "не цікавить"? (Наше, жіноче?)

Бо мені здається, що тільки жінки на таке здатні. Чоловік чоловікові нову машину похвалить щиро, ще й попросить прокатати, мені здається.

А що ви - вмієте сказати з легкістю:"В мене на це немає грошей"?

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті.

Не завжди.
Нє поймут-с...
Принаймні, не всі.
Я так вважаю.

Хоча

Правильно, навіщо обгаджувати?
Деколи мовчання - золото.

Я краще в умі собі порахую, скільком дітям з гілки "Я маю надію" я особисто б допомогла тими грошима (якби були), аніж випендритися на сукню, ціна якої вимірюється в три-чотиризначній значній сумі в гривнях, а то й в доларах. ІМХО.

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті.

Я можу всім сказати, що в мене немає грошей на туфлі ( я того не встидаюся, ну що зроблю, якщо матеріальний стан на даний момент такий?), але я не всім скажу, що купила нарешті ці туфлі. ( Щоб не викликати заздрощів та "обгаджень").

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті.

Вважаю що чужі гроші таки не варто рахувати.
І чим більше маєте грошей, тим більші витрати. Немає такого що зарплату збільшують, а суму тратиш ту що й 10 років тому.
Людина прагне до кращого, і якщо колись вона одягалась на краківському ринку, вважала що там гарні плаття і за 200 грн. можна купити, то будучи багатою, надає перевагу дорогим речам, з якісної тканини, і це таки нормально. Гірше коли людина живе не по можливостях, зарплати хватає на плаття за 200 грн., а старається купити за 2-3000, аби виділитись.

Я стараюсь не обговорювати з чужими людьми свій фінансовий стан. Друзям, близьким знайомим - легко!

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Осмілюся нагадати вираз:"Ми не наскільки багаті,щоб купляти дешеві речі!".Взуття купляємо шкіряне,воно довше послужить,та й речей нехай буде менше,але доброї якості.А от черезмірне захоплення речами і при тому хвастання їх ціною ,а ще коли починають вчити,як жити,мені не подобається.Від таких людей стараюся триматися на відстані.І щиро вірю в те,що найкраще багатство---ЗДОРОВ*Я!

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Можу сказати і визнати, хоч часом і гірко дивитися, що хтось своїй дитині купує сукні за 200-300 гривень, а я - на секонді страшенно не люблю позичати гроші в когось. Ні, я не горда, просто мене постійно мучитиме думка, що я комусь винна, ось зараз чекаємо на чоловікову зарплату і "дитячі" і я знаю, що перше, що зроблю- погашу борги за комунальні послуги і віддам братові позичені гроші, бо інакше воно мене переслідувати буде. Коли я маю обмежені кошти на продукти, я відразу кажу старшій (благо, вона розуміє), що її улюблену шоколадку чи морозиво ми купимо іншим разом, хоча іноді в супермаркеті зустрічала здивовані погляди інших покупців, коли я різко доці казала "Ні, я на це не маю грошей!"
А на рахунок

то це не про мене, я чудово розумію, що у всіх різні можливості.

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

вмію, але, напевно, без легкості.

не рахую чужі гроші. Взагалі. Ніколи. Нєєє, брешу політиків гроші рахую часом

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Я говорю інакше- "На даний момент я не можу цього придбати...."

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

о як позитивненько! Візьму на озброєння!

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

мені здається, що я на це нормально реагую, чи то в мене оточення таке, чи то мене так виховали і відповідно я так "виховую" оточуючих - я стараюсь не встидатися, та зрештою, нема чого стидатися. Я студентка, стараюся сама собі заробити на колготки чи шампунь, зрештою вже навіть сама трошки на поїздку назбирую ф вважаю це цілком нормальним. Інша річ, через років так 10, можливо до цього буде інше ставлення, адже за це період лише від мене залежатиме, чи добюся чогось в житті, чи поможу своєму майбутньому чоловікові добитися чогось. От тоді мені буде соромно або ні, бо я не хочу добитися меншого, ніж добився мій тато і бабця, які вкладали в мене і гроші, і час, і здоровя, і нерви, і надії і тд і тп. Тоді мені буде соромно, якщо я неоправдаю то все. А зараз я б сказала навпаки - я пишаюся тим, що (повторюсь) на банальні потреби вже можу сама собі заробити (порівнюючи з одногрупниками, які розкошують, але жодної копійки в житті не заробили).

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Я не мала на увазі "чужі". Я мала на увазі "якби то були мої".

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

стараюся не вживати у своєму лексиконі частки "не", зокрема "нема грошей". Як альтернативу - іншим разом, зараз мені більш потрібне інше, я вже купила схоже, краще давай підем поїмо, я спеціально гроші вдома лишила)))

але повторюсь - я впершу чергу себе муштрую, відбиваю в себе залежність від отої риси менталітету нашого "а що люди скажуть".. та й люди, що ще гірше живуть, тому гріх жалітися..

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

якби були мої = не мої = чужі

Тому така реакція.

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

В НЙ Пост за цей понеділок пишуть що в кафе Ґрампі почали продавати каву за $12 із єфіопських зерен. Пю зара домашню каву із ефіопських зерен. Грошей на $12 каву вистарчить але не куплю. І думаю не тільки я. Потрібно справді цвірінь в голові мати щоб стільки платити за каву. :xaxa:

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

в принципі розумію, що ми про різне,але... навіщо їм це казати? співбесідник запропонує кращу роботу? допоможе матеріально?

а я часто таке кажу, і зовсім не через те що не маю грошей (хоча і таке буває, роззява я) ... це найпростіша відмазка, щоб не купувати дітям "гидоти" в яскравих обгортках... обгрунтовувати шкідливість набагато довше

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

ше з студентських років на косметику, одяг, продукти, кафе-концерти, нет-телефон трачу власні гроші. і мені зовсім не стидно, що туфлі за кілька тисяч гривень для мене задорогі. я не сиджу ні в кого на шиї, сама розприділяю свої доходи.
моє поняття "встидного"-це коли людина нічого не вміє робити і не хоче, живе за рахунок батьків чи якихось їнших спонсорів і при тому всьому вихваляється своїми обновками тощо.

---------- Додано в 21:54 ---------- Попередній допис був написаний в 21:50 ----------

не бачу в певних обмеженнях нічого поганого.
зараз розумію як добре,що колись мама виконувала далеко не всі мої забаганки. це було дійсно зайвим

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

А кому сказати? Якби хтось підійшов і спитав чого в мене машина не джип? Направду ніхто не питав)) І за речі не говорили.
І я напевно знаю чому - чужим людям я можу як завгодно відбрити, в залежності від настрою, (бо то не найкоректніше запитання), а з друзів ніхто собі такого не дозволить. Так шо тішусь своєму вихованому оточенню.
О, чоловікові могла сказати, що він живе не по можливостях.)) Це легко!))

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

о, була колись в мене така "мила" "подруга", яка все питала мене, коли ми вже нарешті купим собі мащину...Хоч на той час ми , двоє майже студентів, про таке й думати не думали, були інші , важливіщші питання. Як вихована людина, тоді я їй нічого не сказала, а тепер певно потсавила б на місце...Взагалі, з людьми, які задають дурнуваті і некоректні питання щодо фінансових можливостей, або любителів рахувати, що я можу собі позволити, а що ні, з часом відсіваю і не спілкуюсь з ними. Пройшло вже майже 10 років, а досі пам"ятаю, що мене не запросили на д.н. до однієї дівчинки, яку на той час я вважала подругою, бо бачте, що я там їй дорогого зможу подарувати, я ж бідна.... Так що соромно/не соромно казати, що ти бідна/небагата - це питання таке...філософське...і відповідь на нього буде різною у різному віці. Повністю підтримую слова bora

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Он перечитавши дописи всеодно бачу що ми встидаємось коли нам на щось бракує грошей. Ми себе обманюємо що я просто зараз не можу цього купити але суть та сама, у мене нема грошей, я бідніша від інших і невідомо коли у мене будуть гроші на цю річ. Лише тому що нам дуже шкода себе що ми не можемо мати онтих мештів а чи онтих сподень, ми собі кажемо що це тимчасове явище.

З одного боку таке он переконування себе а чи радше заперечення собі правди, хай вона лише часткова, нас спонукає прагнути до чогось більшого але коли прагнення впирається в те що я мушу мати ось ту неосяжну річ, всеодно знайдеться той хто заробить більше і купить її швидше. І виходить таке замкнене коло.

Чи боюсь я визнати що я НЕ МАЮ, бо бідна? Ні не встидаюсь але ніхто не вірить. А чому? Я справді не маю але вмію купити собі так щоб ніхто навіть і не подумав що я купила на так званому секонді (його ніхто не носив, просто його викинули з дорогого магазину як надлишок) тому коли скажу що нема у мене коштів і точно ніколи не буде на такі захцянки, ніхто не повірить. А тим більше тому що в Америці... а тут, як відомо, гроші на деревах ростуть і з неба падуть два рази до року.

 

Відповідь: Ми, не бідні, але й не багаті

Згадала! Таки маю кому відповідати. Нерідко в магазинах пропонують одну річ до комплекту купленої або просто дорожчу альтернативу. Кажу, що зараз не розраховую на цю покупку. Зрештою, це зручно, перестають нав"язувати дорогі речі. На щастя в нас більшає магазинів де продавцю вистарчає глузду не фиркнути у відповідь. Троха витісняємо рагулізм, думаю.
Як приклад. Колись на Добробуті в магазині Бербера чи як там придбала суконку, яка була дивно пошита - набагато довша спереду. Тільки вдома роздивилась. Трикотаж з малюнком було страшно перешивати. Тож подзвонила власниці, що віддам. Власниця без проблем погодилася, а продавщиці (!) язвили людині, яка віддавала їм ту річ. Більше в магазин з рагульками не ходжу. Хоч і розумію, що власниця не винна. Ось певно звідки в наріду комплекси щодо того - маємо чи ні гроші - з-за таких наглих нечесаних баб, які можуть собі забагато дозволити відповісти в магазині, тільки тому, що мають базарну вдачу.