Прочитала лише останню сторінку і стало легше...ху....а то я думала, що то лише мене постійно пиляють, яка я погана...без мами пропаду....і як будемо жити окремо, не зможу сама справитись з дітьми, чоловік у мене буде бідний, бо з моїм то характером, і все інше яке перераховано вище. Одним словом, якийсь брєд! Я вже ніби не маленька, і розумію, що це все маніпуляції, але інколи на них ведуся...і помічаю за собою, що потребую маминого погодження, в тій чи іншій ситуації, так підсвідомо, ніби маленька дівчинка, яка завжди хоче сподобатись мамі. Одним словом, хочу пошвидше переїхати в своє житло, подалі від сварок! От не можу зрозуміти, мама хороша жінка, ні з ким практично не конфліктує на стороні, завжди добра, всім догоджає, а от дома ніби намагається відірватися, вилити ту негативну енергію накопичену за день. Маму свою дуже люблю, тому надіюсь як будемо жити окремо все налагодиться!
То 100% Бога (читай Любов) треба мати в серці. А оте ввдстоювання служби на показ і сповідь щотижня (теж же на показ) то не про Бога :/ --- дописи об"єднано, 29 Вересень 2018 --- Для того ще треба, щоб і мама була дорослою --- дописи об"єднано, 29 Вересень 2018 --- Про пеленки - це взагалі аут. "Мамо, я на світ не просилась, це не моя вина, що ти мене народила. Чи ти хотіла, щоб я народилась і сама за собою прала?"
Не мої слова, а Полякової, з якими я згідна на 100%. "Я тільки зараз зрозуміла ... що людина нікому нічого не винна. Тільки в свої 30 з хвостиком ти прозріваєш. Ясно усвідомлюєш: ти приходиш в це життя один і йдеш один. І ти не винен ні своїм батькам, ні дітям, ні чоловікові або дружині, ні родичам ... Ти винен тільки собі! Тому що ти у себе один", - поміркувала Оля. "І я зараз не про егоїзм, а про те, що коли людина займається своїм життям, у неї немає часу на те, щоб псувати його іншим. Ясна річ, що треба дбати про батьків, ясна річ, що треба дбати про дітей. Але життя своє класти до ніг іншої людини - цілковита дурниця! Покладіть життя до своїх ніг", - закликала вона.
Чесно, я б обідилась, що моя дитина не хоче бачити мене в такий момент. Може звідти і оті "прання пеленок", і решту перлів?
Хм, давно хотіла написати, а щось зараз вирішила це зробити. Не переживайте, дівчата, я б могла цілу книгу написати про свою маму, думаю, може, вона б і була популярна, бо, бачте, нас таких багато). Нє, вона, звісно, не монстр в останній іпостасі, але людина зі своїми тараканами. І ви знаєте, я таки навчилась не реагувати на її бздури, слова, поведінку, маніпуляції і т. д. Але скільки це коштувало сліз, нервів, плачів і безсонних ночей, то один Бог знає. Але це таки можливо. Хоч вона, по-суті, трохи змінилась, але основні моделі поведінки, вироблені роками, звісно, змінити майже нереально, бо вони їй не заважають. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
чому одразу не хоче. Насправді все простіше, в нас однокімнатна квартира, якщо буде хрещена з чоловіком (яка приїде теж з іншого міста), батьки з іншого міста, то ми просто не матимемо де всіх розмістити. А про пеленки я слухаю ще років з 15 мабуть.Так що це ніяк не пов'язано.
Звідти, звичайно ж Якщо людина розуміє лише своє еґо, то як інакше. Мені завжди цікаво, що людям дають обрАзи? Будь- які.
Серйозно? Образа дає такі відчуття? Я десь ближче до маніпуляцій отихю таких користливих, щоб добитись свого палюбепідлаштовувала)).
Образи нічого доброго не приносять, особливо тому, хто ображається. Я б сказала більше, вони дуже шкодять, бо носити їх в собі це себе отруювати. І навіть, кажуть, багато захворювань провокують. Якщо мене щось ображає, не влаштовує, то намагаюсь поговорити з людиною і в культурній формі сказати свою думку. І знаєте, мудрі люди розуміють і прислухаються. А не мудрі.... ну самі розумієте) в таких випадках я просто намагаюсь обмежити спілкування. Але я не завжди була такою розсудливою) Були часи коли я ображалась дуже часто, але це нічого доброго мені не приносило. Я тоді задумалась і в таких ситуаціях висловлювала ввічливо своє невдоволення і це приносило гарні результати (з мудрими людьми), тому тепер завжди використовую цей метод, замість того щоб бавитись в ображульки) Або ігнор для тих, хто не хоче розуміти.
на 100%. Людина, котра образилась, думає--"ось я така тут уся чарівна і неземна... а вони..." Ну, це приблизний монолог, не є дослівно. І , кожна з нас....багато хто з нас , так думали у своєму житті ; хоча б разочок-другий. ...."ах, він забув , що нині 101 день від нашого першого походу в кіно( необхідне вставити)...ображуся і не буду говорити(необхідне вставити), хай знає!" ..."ах, мама з татом не купили ті кльовезні чоботи(н.в)...не буду їсти...помру від голоду (н.в.)" Не всі люди з віком дорослішають. Парадокс, але роки додаються, а от саме дорослішання - ні.
Між іншим напишу, що після маминого монологу про те, яка я погана, її як підмінили. Два ідеальних дні. Вона звісно намагалась мене повчати всьому, але вже зовсім іншим тоном. І без образ. Отакий сценарій їй притаманний. Вилити відро бруду на когось і тоді їй стає легше. Виговорилась. І для себе я зрозуміла, що головне просто це вислухати і не починати сперечатись. Бо як тільки я починала колись виправдовуватись чи пояснювати, то ставало лише гірше. А тут мовчиш, вона вже все згадала що тільки могла і заспокоїлась.
@Virchuk то, здається, класичний прийом енергетичних вампірів. В мене тато такий. Недавно,коли клали бруківку на подвір'ї, було купа метушні і клопотів,то тато, щоб скинути на когось свої нерви і переживання, напав на мене...за все на світі...і донька я не така, і не допомагаю їм як вони цього хочуть, і не слухаюсь, маю робити то і то, так і так, до свекрухи маю відноситись так, а до чоловіка ось так. Загалом, винна у всьому на світі...я тихенько кивала і навіть уваги не звертала на нього. Через пару годин приходитб і каже: " чи що образилась? Та немає чого дутись, собаки лають, караван іде". Ось таке вибачення за тонну г...на.((( Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
То таке є в певної категорії людей, і з тим майже нічого не зробиш. Просто треба простіше до того всього відноситися, менше звертати увагу, і робити так, як зручно/вигідно вам.
Я знаю, що не можу/не згодна носити на собі тонну другу ла*на чийогось, бо комусь від того легше. Все розумію і навіть дуже люблю поговорити/обговорити моменти спірні , чи навіть свої помилки побачити з іншого ракурсу але не в такій манері. Якщо людина не здатна(сумніваюсь, просто вигідно, якась кампенсація йде) людською мовою порозумітись- це буде абсолютно мінімум спілкування в стилі "добрийденьдопобачення" "гарна погода" "живі здорові".
Тільки моє бачення зі сторони, але оскільки ситуація знайома, тому дозволю собі зробити припущення. Показово ідеальна поведінка може бути для того, щоб вселити сумнів, змусити думати "а може мама справді така хороша? А я наговорюю..." Це обезоружує, коли хочеться все висказати. А сумнів дуже руйнівна емоція.
Нажаль, тут ніколи не знаєш, хто правий. Я - та, хто перешкоджає. Але не свекрусі, а своїй мамі. Причина проста, і про неї гарно сказала @HOPIC у темі про свекрух - бабця робить не просто "не те, що просять" а "те, що просять не робити". Я не кажу, що у Вас в родині так. Просто зі сторони все це неочевидно, і лишається лише факт "перешкоджання спілкуванню". От моя мама, приміром, бачить свою світлу місію в тому, щоб посіяти зерно правди в жахливому та неправильному вихованні моїх бідолашних дітей. І тому коли фізично мені було потрібна допомога, разова і нетривала, ці пару годин використовувались як "інтенсив" зі всього, що я просила не робити. А це не цукерки, і навіть не страшенний безлад в квартирі з нищенням деяких речей (стандартна ситуація після "побавитись з бабою"), а важка артилерія з політично-моральних питань. І ефект у цього всього довгограючий дуже, тому так - я погана донька і я перешкоджаю. Ех. Як і *каждий, каждий рік* в нас починає підкрадатись дідмороз і його свита.