Криза трьох років

Відповідь: Відкрита велика жилєтка

Очевидно, вірусне. Давайте, по-можливості, як можна більше пити, пити, пити!!! Тримайтесь мамусю- ляля відчуває і ваш неспокій...

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка

У нас таке затягнулось до 6-ти рочків, та щей усугубилось з появою молодшої сестрички. Нераз вже не знаємо як говорити до нашої Юліани. Але загалом вона добра дитина і любить маму і свою сестричку, але збитків робить стільки що лишень дивись і дивись.

 

Відповідь: Криза трьох років

Можливо це не криза, нетиповою поведінкою діти намагаються привернути увагу.
В нас таке було - але я помітила що це була не криза а чистої води маніпуляторство мною. Ми з дитиною проводили весь час разом і настав такий момент, коли я перестала бути для неї авторитетом, бо що б воно не робило, я все рано чи пізно пробачала, бо ми весь час були разом. І воно почало провіряти свій вплив на мене різного роду вибриками, дитину як підмінили, мене вона вже не сприймала. Допоміг садок і бабуся, якій я знервована "здала" дитину, бо якби не привела, почала б її бити. Дитя зрозуміло, що мама є не завжди, а чужим людям так просто на голову не залізеш. І перестала показувати коники.

 

Відповідь: Криза трьох років

Дівчата, то просто не можливо, мені здається пережити цю кризу. Кожній мамі медаль потрібно видавати за терпеливість! В нас криза.... істерики, сльози, крики... Пояснити нічого не виходить, дитина навіть слухати не хоче, що ми йому говоримо. Вдень ми тепер не спимо, а приходить вечір - в дитини істерики.... Я вже задумалася про садочок, хоча була проти нього, бо з дитиною є кому сидіти. Навіть інколи задумуюся про те, що може він так старається мені показати, що я його залишаю, коли йду на роботу, а він за мною сумує....

 

Відповідь: Криза трьох років

Вибачте, може не в своє лізу, бо діток не маю, проте мала нагоду спостерігати за різними методами виховання. Найбільше для мене справило враження виховання моєї мачухи. В Катрусі (5 рочків) не було істерик і криз. Не знаю, чи з цим це звязане, та розповім висновки зі спостереження:
1. телевізор можна максимум дивитися 2 години
2. компютерні якісь забавки - півгодини, і то з дорослим, і то лише розвивальні
3. мала постійно чимось зайнята - її постійно запрошують до допомоги (там мамі щось подати, помішати тощо) чи ті ж ігри, але розвиваючі, книжки
4. щодня вони по 2 години гуляли
5. на кпаризи не звертали уваги - їх просто не допускали, і виховували дитину пояснюючи, що треба батьків і їх працю поважати

а, і ще одне, діти постійно самі за собою прибирають, тобто їх привчають до того, що все за ними все життя ніхто нічого робити не буде

 

Відповідь: Криза трьох років

Нам 2,5 рочки, ми гуляємо з дитиною без перестанку, завжди його також запрошуємо до роботи, він щось або мені допомагає, або всім по-дому, тоді я його неодмінно хвалю, кажу, що він - мій маленький помічник, мені здається, що йому не вистарчає спілкування з його однолітками, бо він постійно в оточенні бабці, дідуся... коли ж я приходжу з роботи, починаються крики, але піти з ним кудась я вже не можу, бо діток вже не зустрінеш... Не знаю, що робити, чи спокійно до цього відноситися? Взяла б відпустку, але знаю, що йому потім буде дуже важко знову звикати бути самому.

 

Відповідь: Криза трьох років

Згадала, як колись мої дівчата- близнючки кризували...Свідомі прояви самостановлення завжди першими починалися у Софійки, як і лічить старшій...Наталонька на той час притихала і тільки спостерігала за подіями зі сторони. Ну а коли перша приводилася мамою до тями, і в повітрі запановував спокій, от тоді і Наталка починала щось собі витинати...а Софійка з подивом дивилася, чим те все мине для молодшої...Ніколи, зовсім ніколи не траплялось у доньок гарячковості (це я так уникаю слова "істерика", що є поняттям хворобливим) на раз...і так було у всьому- в сидінні, повзанні, вставанні на ніжки-поки Софійка активно практикувала те чи інше по віку, Наталонька активно спостерігала за сестричкою з боку, і тут же все робила по-своєму, але так самісінько успішно, і без особливих зусиль!...
Те, що зараз часом відбувається з Любчиком, теж не можу назвати істерикою, а однозначно привертанням уваги до своїх потреб, просто часто не відповідаючих настроєвості у нас, дорослих. Любко до цього часу дуже і дуже мало бував у товаристві одноліток і знаю-прагне забави і стосунків з ними. Але ось і в садку ми лишилися без місця, і коли бути щирою, я не проти, аби малий і далі був при нас і не відвідував садка... , але таки щось мусимо придумати, як організовувати йому зустрічі і забави з дітками подібного віку протягом наступного року...
А щодо істерик, як таких,-вони трапляються у дітей, коли психіка не в стані належно опрацювати набуте дитиною в її розвитку, не "встигає" за ним- малеча від перевтоми зривається, а коли вже "переступить" через короткотривалу кризу, знову заспокоюється і врівноважується... і так повторюється завжди, поки дитина не подорослішає...

 

Відповідь: Криза трьох років

в нас було те саме, але трохи раніше:від року і 8 місяців до 3 років... то був жах. все минуло водин день - як рукою зняло. але до того - довгі місяці послідовної роботи над собою і дитиною. і няких поблажок.

 

Відповідь: Криза трьох років

На жаль в наш час залишитися без роботи дуже важко, але останнім часом я про це часто думаю, можливо, якщо більше приділяти дитині увагу, їй буде лекше і спокійніше думати, що вона захищена, має підтримку. Юльчик зараз дуже потребує татка, і ця його ісерика пов'язана із змінами, що відбулися у нашій сім'ї. В кінці цього тижня збираємося з чоловіком до дитячого психолога, можливо він нам підкаже, як нам це пережити.

 

Відповідь: Криза трьох років

О... про кризу 3-х років можу говорити довго і багато Бо зачепила та криза нас "всерйоз і надовго" Для себе виробила кілька ліній поведінки, бо одна-єдина не завжди спрацьовує (настрій в дитини міняється, тож на однакові речі чи події може реагувати по-різному, та й в мене настрій різний буває, отже і терпіння різне )
Якщо вдома не слухається- відвожу її в свою кімнату, пояснюю, що її поведінка неприпустима, бо так вона ображає і мене, і батька... Що за кожним її поганим вчинком йде покарання - або заборона мультиків, або в кутку стоятиме. Ну4 і обіймаю її, цілую, весь час повторюю як ми її любимо і як би нам хотілося, щоб вона не засмучувала нас такою поведінкою.
Якщо на вулиці пробує домогтися свого криком, плачем, істерикою - просто беру її за руку і відвожу додому. Дорогою додому пояснюю їй чому ми йдемо з майданчика - доки Валерія не навчиться себе поводити на людях - буде сама зі собою бавитися, щоб не лякати своїм плачем і криком діток.
Звичайно, часом не витримую і таки перепадає Валерії по дупі... Ну але то вже тоді, коли зовсім терпець уривається Зразу кажу - цей спосіб мені не подобається. Паршиво потім себе почуваю Хоча часом на Лєрусю діє - приходить перепрошує. Та все одно намагаюся обійтися без того.
Ще одне. Уляночка, там вище Зірниця дуже добре написала - не чекайте від Любчика, що він дотримається своєї обіцянки "більше так не робити". Не той вік. Для дитини дати таку обіцянку - це радше зробити приємно матусі, аби вона не гнівалася. І все. Пройде якихось 5 хв. - і він забуде, що взагалі таке казав Я намагаюся не брати з Лєрусі те слово, бо точно знаю, що як саме цього не повторюватиме - обов"язково знайде інший спосіб непослуху )))

 

Відповідь: Криза трьох років

Ой..вчора мали приємну і неприємну ситуацію...почалося з неприємної - забрала з садочку, йшли собі, він захотів пострибати з колеса, пострибав, каже, що хоче пити, йдемо в магазин, на половині дороги, кричить, що йдемо назад, бо він хоче ще стрибати, кажу, що купимо сік і повернемось, але тут остапа понесло...і все це тривало хвилин 15, ми йшли і він ричав через цілий район, падав на коліна, видушував з себе слину, а я в цей час спокійно йшла, тіки дивилась, щоб машина не їхали, бо він посере дороги сідав...пройшло..спокійно взяв сік і почав пити і ми чемно пішли в Барвінок, де він дуже дивувався, чому хлопчик так кричить на касі (таке саме чудо було)....
і приємне...зазвичай, Любчик хоче нашої присутності у переглядання мультиків, у гортанні книжок, у забавлянках, а вчора дав нас спокійно посидіти з Касею, лише нагадуючи про кукурудзяні палички і виноградик з папельсинками..ось так ми переживаємо наше становлення..

 

Відповідь: Криза трьох років

Все буде добре, от побачите Це тільки спочатку так важко. Успіхів вам та терпіння!

 

Відповідь: Криза трьох років

Знаю, що пройде..тільки б не довго тривало..дякую...

 

Відповідь: Криза трьох років

Я явно перегріваюся.
Прочитала назву теми як "коза трьох років"... Хоча щось у тому є.

 

Відповідь: Криза трьох років

а то вже як вийде :confused: В нас той період вже майже рік триває Спочатку думала, що крейзануся з тим Нічого, перші 4-5 місяців привчили до терпіння Зате тепер дуже швидко розрулюю всякі бзіки

 

Відповідь: Криза трьох років

Люди, я з вами! Ніколи не думала, що моя чемна дівчинка може так жахливо себе поводити. В нас нема падання на землю, але плачі з найменшого приводу - безперервно! І головне, що маніпулює вона зазвичай не якимись дрібницями(хоча і таке буває), а тим, що для мене важливо: навмисне не стане ділитися ні з ким, не буде бавитися з дітьми, не буде відповідати коли до неї хтось звертається і т.д., аж соромно кудись з нею йти. Вдома проблем майже нема, бо вона знає, що вдома то не проходить, а тим, що на людях воно мене зачіпає, вона користується як може...
Нещодавно гарно бавилася з однією дівчинкою на вулиці, вдома кажу:"Мені так приємно , що ти гарно бавилась", а вона як почне кричати "ні, я не бавилась, я просто бігала". Тоді я й зрозуміла, що це все для того, щоб заперечити мені і довести, що вона вже може по-своєму, а не як мама каже.
Наразі намагаюсь не акцентувати багато уваги на вибриках, не повчати її, зберігаю спокій, як би важко не було.

 

Відповідь: Криза трьох років

"криза трьох років" - це необхідний етап розвитку і дорослішання дитини. Цікаво, що психологи вважають, що коли криза протікає мляво, це може свідчити про затримку розвитку емоційно-вольової сфери. Помічено, що дорослі, в яких не було кризи трьох років, є безініціативними і безвільними. Цей період може пройти не дуже гостро, якщо батьки розуміють, що відбувається з дитиною і як себе поводити; може затягнутись, а може стати протестом або бунтом.
цікава інформація про це -

Кризис трех лет - граница между ранним и дошкольным детством - один из наиболее трудных моментов в жизни ребенка. По Д. Б. Эльконину, это разрушение, пересмотр старой системы социальных отношений, кризис выделения своего "я". Ребенок, отделяясь от взрослых, пытается установить с ними новые, более глубокие отношения.

Изменение позиции ребенка, возрастание его самостоятельности и активности требуют от близких взрослых своевременной перестройки. Если же новые отношения с ребенком не складываются, его инициатива не поощряется, самостоятельность постоянно ограничивается, у ребенка возникают собственно кризисные явления, проявляющиеся в отношениях со взрослыми (и никогда - со сверстниками). Л. С. Выготский, вслед за Э.Келер, описывает 7 характеристик кризиса 3-х лет. Первая из них - негативизм. Остановимся на ней подробнее, чтобы понять, как изменяется в это время структура поведения ребенка.

Ребенок дает негативную реакцию не на само действие, которое он отказывается выполнять, а на требование или просьбу взрослого. Он не делает что-то только потому, что это предложил ему определенный взрослый человек. Вообще негативизм избирателен: ребенок игнорирует требования одного члена семьи или одной воспитательницы, а с другими достаточно послушен. Главный мотив действия - сделать наоборот, т.е. прямо противоположное тому, что ему сказали.

На первый взгляд кажется, что так ведет себя непослушный ребенок любого возраста. Но при обычном непослушании он чего-то не делает потому, что именно этого ему делать и не хочется - возвращаться домой с улицы, чистить зубы или ложиться вовремя спать. Если же ему предложить другое занятие, интересное и приятное для него, он тут же согласится. При негативизме события развиваются иначе. Л. С. Выготский приводит такой пример из своей клинической практики. Девочка, переживающая кризис трех лет, очень хотела, чтобы ее взяли на конференцию, где взрослые "обсуждают детей", но, получив разрешение, на заседание не пошла. Это была негативная реакция на предложение взрослого. На самом деле ей так же хотелось пойти, как и раньше, до своего отказа, и, оставшись одна, девочка горько плакала.


Еще два примера, описанных Л. И. Божович. Мальчик с затянувшимся кризисом решил рисовать, но вместо ожидавшегося отказа получил одобрение родителей. С одной стороны, рисовать ему хочется, с другой - еще больше хочется сделать наоборот. Мальчик нашел выход из этого сложного положения: расплакавшись, он потребовал, чтобы рисовать ему запретили. После исполнения этого желания он с удовольствием принялся за рисунок. Другой ребенок читал "наоборот" известные строки Пушкина: "И не по синим, и не по волнам, и не океана, и не звезды, и не блещут, и не в небесах".

Из этих примеров видно, как меняется мотивация поведения ребенка. Раньше в наглядной ситуации у него возникал аффект - непосредственное эмоционально напряженное желание что-то сделать; импульсивные действия ребенка соответствовали этому желанию. В 3 года он впервые становится способен поступать вопреки своему непосредственному желанию. Поведение ребенка определяется не этим желанием, а отношениями с другим, взрослым человеком. Мотив поведения уже находится вне ситуации, данной ребенку. Конечно, негативизм - кризисное явление, которое должно исчезнуть со временем. Но то, что ребенок в три года получает возможность действовать не под влиянием любого случайно возникшего желания, а поступать, исходя из других, более сложных и стабильных мотивов, является важным завоеванием в его развитии.

Вторая характеристика кризиса трех лет - упрямство. Это реакция ребенка, который настаивает на чем-то не потому, что ему этого очень хочется, а потому, что он сам об этом сказал взрослым и требует, чтобы с его мнением считались. Его первоначальное решение определяет все его поведение, и отказаться от этого решения даже при изменившихся обстоятельствах ребенок не может. Упрямство - не настойчивость, с которой ребенок добивается желаемого. Упрямый ребенок настаивает на том, чего ему не так уж сильно хочется или совсем не хочется, или давно расхотелось. Допустим, ребенка зовут домой и он отказывается уходить с улицы. Заявив, что он будет кататься на велосипеде, он действительно будет продолжать кружить по двору, чем бы его не соблазняли (игрушкой, десертом, гостями), хотя и с совершенно унылым видом.

В переходный период может появиться строптивость. Она направлена не против конкретного взрослого, а против всей сложившейся в раннем детстве системы отношений, против принятых в семье норм воспитания. Ребенок стремится настоять на своих желаниях и недоволен всем, что ему предлагают и делают другие. "Да ну!" - самая распространенная реакция в таких случаях.

Разумеется, ярко проявляется тенденция к самостоятельности: ребенок хочет все делать и решать сам. В принципе, это положительное явление, но во время кризиса гипертрофированная тенденция к самостоятельности приводит к своеволию, она часто неадекватна возможностям ребенка и вызывает дополнительные конфликты со взрослыми.

У некоторых детей конфликты со взрослыми становятся регулярными, они как бы постоянно находятся в состоянии войны со взрослыми. В этих случаях говорят о протесте-бунте. В семье с единственным ребенком может появиться деспотизм. Ребенок жестко проявляет свою власть над окружающими его взрослыми, диктуя, что он будет есть, а что не будет, может мама уйти из дома или нет и т. д. Если в семье несколько детей, вместо деспотизма обычно возникает ревность: та же тенденция к власти здесь выступает как источник ревнивого, нетерпимого отношения к другим детям, которые не имеют почти никаких прав в семье, с точки зрения юного деспота.

Интересная характеристика кризиса трех лет, которая будет присуща всем последующим переходным периодам, - обесценивание. Что обесценивается в глазах ребенка? То, что было привычно, интересно, дорого раньше. 3-летний ребенок может начать ругаться (обесцениваются старые правила поведения), отбросить или даже сломать любимую игрушку, предложенную не вовремя (обесцениваются старые привязанности к вещам) и т. п.

Все эти явления свидетельствуют о том, что у ребенка изменяется отношение к другим людям и к самому себе. Он психологически отделяется от близких взрослых.

У детей начинает формироваться воля, автономия (независимость, самостоятельность), они перестают нуждаться в опеке со стороны взрослых и стремятся сами делать выбор. Ребенок познает различие между «хочу» и «должен». Если кризис протекает вяло, это может свидетельствовать о задержке в развитии аффективной и волевой сторон личности. Отмечается, что дети, не имевшие проблем с поведением в трехлетнем возрасте, став взрослыми, часто характеризуются как безвольные и безынициативные. Чувства стыда и неуверенности вместо автономии возникают у детей тогда, когда родители ограничивают проявления независимости ребенка, наказывают или высмеивают всякие попытки самостоятельности.

К концу раннего детства интересы ребенка смещаются к миру взрослых людей, «общественных взрослых». Возникает новое отношение к взрослому. Теперь он выступает как олицетворение социальных ролей («мамы вообще», папы, водителя автобуса, врача, милиционера), как носитель образцов действий и социальных отношений (руководства и подчинения, заботы и агрессии). Разрешение кризиса раннего детства связано с переводом действия в игровой, символический план, с возникновением полноценной игры. (Абдурахманов Р.А., История психологии. Кагермазова Л.Ц., Возрастная психология)

І поради як діяти при істериках у дитини -

Истерики — это особенность практически всех малышей. Они устраивают их уже с первого года жизни, но, как правило, к четырем годам большинство начинает понимать, что существуют более оптимальные способы получить то, что им нужно. Все дети рождаются с разными характерами и темпераментами: одни спокойны и сдержанны, без склонности к вспышкам раздражения, у других запальный шнур необычайно короткий. Воспитание таких детей напоминает жонглирование взрывчаткой. Вы никогда не знаете, как они поведут себя и когда им вздумается взорваться.

Причиной истерик не всегда становятся родители, которые просто мешают своевольному ребенку довести до конца какое-то задуманное дело. Некоторые истерики являются результатом внутреннего чувства возмущения и негодования самого малыша, раздраженного отсутствием необходимых навыков и умений.

Некоторые специалисты относятся к детским истерикам иначе, чем мы с вами. Они отнюдь не считают их прояв¬лением агрессивности юных представителей человечества, бросающих вызов неповиновения тщательно обдуманному решению взрослых представителей того же человечества. Эти специалисты полагают, что, закатывая очередную истерику, ребенок таким образом пытается выразить свое «я». Вместо того чтобы посоветовать родителям не обращать внимания на детский плач и рев, они рекомендуют крепко прижать к себе ребенка и нежно обнимать его до тех пор, пока внутри него не утихнет гнев. Конечно, если ребенок напуган или чем-то взволнован, то такую реакцию родителей еще можно оправдать, но в тех случаях, когда ребенок умышленно закатывает истерику, чтобы испытать ваше терпение, нежные объятия не только не помогут, но еще и навредят. Морально опустошенные, усталые и неспособные в данный момент задумываться о научном подходе к воспитанию, немногие мамы проявят особое желание долго и нежно обнимать своего орущего и извивающегося ребенка. Если пропагандировать подобные воспитательные методы среди обычных родителей, неудивительно, что в обществе возрастет количество случаев жестокого обращения с детьми. Родители должны сохранять спокойствие, благоразумие и самообладание.

В первый год своей жизни, вплоть до второго дня рождения, ребенок не слушается просто так, без видимых на то причин и поводов. Лучше всего в этом возрасте прибегнуть, насколько это возможно, к непринужденному наставлению. Состояния, часто встречаемые у детей первого года жизни; ребенок, который еще осознанно не произносит отдельных слов, но уже может самостоятельно садиться и сидеть (в 6—7 месяцев), протягивает к маме свои ручки, выражая этим желание, чтобы его взяли. Если мать по каким-то причинам не выполняет эту бессловесную просьбу, ребенок начинает капризничать, плакать, а нередко забрасывает головку назад и падает, кричит, дрожит всем телом. Стоит взять его на руки, как он быстро успокаивается. Это есть не что иное, как самое элементарное проявление истерического припадка. С возрастом проявление истеричности все более усложняется, но цель остается прежней — добиться своего «хочу». Она лишь может дополняться противоположным желанием, «не хочу», когда ребенку предъявляются требования или даются поручения, которые он выполнять не хочет. И в чем больше категоричной форме предъявляются эти требования, тем выраженнее и многообразнее реакция протеста. Семья, по образному выражению В. И. Гарбузова (1977), становится для ребенка настоящим «полем битвы»: борьба за не разделенную ни с кем любовь, внимание, заботу, центральное место в семье, нежелание иметь братика или сестричку, отпускать от себя родителей.


Если вызов родительскому авторитету открыто бросает 3-летний ребенок, в этом случае о поблажках не может быть и речи, родители должны быть очень последовательны и строги. Некоторые дети обращаются со своими родителями, как с игральными автоматами. Если им удается хоть раз сорвать «куш», они уже ни за что не бросят игру. В этом случае родители должны сменить свою реакцию на непослушание и с помощью хитрости сделать так, чтобы ребенок ничего не выиграл.
Бабушка привела на прием трехлетнего Вову, который, по ее словам, «болен нервным заболеванием». Мальчик часто бросается на пол, колотит ножками, плачет. Такое состояние наступает при невыполнении его желаний. После приступа ребенка укладывают в постель, около него часами сидят родители, затем покупают много игрушек и тут же выполняют все его просьбы. Несколько дней назад Вова был с бабушкой в магазине, просил ее купить шоколадного мишку. Зная характер ребенка, бабушка хотела выполнить его просьбу, но не хватило денег. Мальчик начал громко плакать, кричать, затем упал на пол, бился головой о прилавок. Дома были подобные приступы до тех пор, пока его желание не было исполнено.

Вова — единственный ребенок в семье. Родители большую часть времени проводят на работе, а воспитание ребенка полностью поручено бабушке. Она очень любит своего единственного внука, и у нее «разрывается сердце», когда он плачет, поэтому все прихоти мальчика выполняются.

Вова — живой, подвижный ребенок, но очень упрям, а на любые поручения дает стандартные ответы: «не буду», «не хочу». Родители расценивают такое поведение как большую самостоятельность.

При осмотре со стороны нервной системы не обнаружено никаких признаков ее органического поражения. Родителям дан совет не обращать внимания на подобные приступы, игнорировать их. Совет врачей родители выполнили. Когда Вова падал на пол, бабушка выходила в другую комнату, и приступы прекратились.

Если же малыш приходит в негодование и закатывает скандал из-за того, что его планы и намерения опережают его физические возможности, он нуждается не в наказании, а в руке помощи и утешении. К больному ребенку или ребенку, живущему в неблагополучной семье, нужно подходить с особенной мягкостью и осторожностью.

 

Відповідь: Криза трьох років

А "Криза 8 років" буває? Бо в нас щось схоже але потужніше у 8 років. Вже давно подумую про психолога але якось не наважуюся поки