кому это надо... кому это нужно...

Знаю пару, які весілля не хотіли, але і не хотіли засмучувати батьків, тому доручили організацію повністю їм. І нічого, враження від весілля в них позитивні: не особливо парились, на виході мають купу подарунків і спогадів.

І знаю інших, які не хотіли, але задля батьків все зробили "як має бути" самостійно, то про весілля згадувати не люблять. Ну і дійсно - кому таке треба...

А ще є в мене знайома, яка на своєму весіллі за відтінок кожної квіточки в букеті переживала, і за кожну сфальшивлену музикантами нотку, і за температуру голубців, і за погоду, і за дядька, який їхав з іншого міста і не знав, де ресторан, і ще за мільйон речей. То звичайно їй те свято ніякої радості не принесло, бо весь час була, як на голках. Хоча наче і хотіла його сильно і вкладала немало.
Так що то певно не так в тому чи повернулись гроші розходиться. Хоча це теж вносить свої корективи - якщо весь час переживаєш чи тобі те свято по кишені...

Про моє весілля: 44 людини, гроші відбились завдяки батькам, весілля було бажане у тому форматі, в якому відбулось, тому ми задоволені.

 

а якщо менше? теж скупість? де є той еталон скупості-щедрості?
я от теж зазвичай дарую виходячи з середньої суми на людину в ресторані бо так вважаю за потрібне. то теж скупість галицька?

 

Ну а як нема можливості подарувати більше? То що брати в кредит, щоб відшкодувати забаганки молодят? На весілля варто запрошувати тих людей з якими приємно відсвяткувати таку подію без підрахунків, і було б приємно навіть без жодного подарунку. Бо як запрошуются люди для масовки, то вже й ображатися за те скільки принесли не варто.
Ну і сукні зачіски і т.д. то нормально, людині хочеться добре провести вечір і гарно виглядати. Наречена теж може не перейматися зачісками і манікюром, так менше грошей треба відшкодовувати))