кому это надо... кому это нужно...

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

так, з усією, тільки кількох (точніше 4-ох з майже 100) осіб я не дуже долюблюю, але не тому, що вони мені щось погане зробили, а просто люди не дуже добрі.

 

Відповідь: кому это надо... кому это нужно...

На нашу розписку джинси одягнула я!
Правда, на саме весілля і шлюб все було більш традиційно. :kiss3:

 

Мабуть дивна тема для жінок, але... Мій хлопець вирішив зробити мені пропозицію. Я дуже рада цьому, але проблема в тому, що мені абсолютно не хочеться влаштовувати гуляння. Це пов'язано з тим, що я працюю в сфері організації свят. За 5 років роботи я так надивилась на ці весілля, що вже аж тошно. А найбільше мене лякають витрачені суми на ці святкування. Мало того ти робиш свято як для себе, але згадаєш його лише по фото і відео. Я це все виклала своєму хлопцеві, а він і слухати не хоче. Ще й батьки його впираються, мовляв без весілля то не діло, що люди подумають. Як ви думаєте, що в такій ситуації варто робити?

 

Чоботар без чобіт?)))
Маючи досвід, можете організувати власне весілля без

Ну і щоб запам'яталось не тільки

Все у Ваших руках)

 

Просто я хочу зробити це свято особистим, а не для людей. Мене мало хвилює думка далеких родичів, а його навпаки. Я пробую це донести до нбого, та все даремно. Мабуть я неправильна якась)))

 

Ну то що тут складного? Ви запрошуєте тих, кого Ви хочете бачити, він-хто важливий йому)

 

А як варіант зробити маленьке весілля для найближчих, а на зекономлені кошти поїхати у подорож? Може вашого нареченого зацікавить можливість відпочити ну в Греції скажімо. Або ще щось цікаве придумайте.

 

Організувати можна все самому і зробити багато чого своїми руками. А емоції, які були в той день, вам запам'ятаються надовго. Я теж хотіла спочатку маленьке весілля в колі сім'ї, але ні разу не пожалкувала, що ми організували справжнє свято.

 

Не хочете - не робіть! Яка різниця що скажуть люди. Всім і так не вгодиш. Завжди хтось чимось та й буде незадоволений

У нас не було весілля. Побігли розписались, потім в ресторан, а потім кохатись))
Замість весілля у нас був чудовий відпочинок

Не раз обговорювали з чоловіком наш вчинок. Жодного разу не пошкодували

 

Ви не одна така))) я теж казала що за ті потрачені 60 тис я б поїхала краще у гарну подорож

Надіслано від мого GT-P3110, використовуючи Tapatalk

 

Та тут справа в тому, що хлопець хоче гуляння.

 

в мене також такий погляд на весілля. Але не завжди знайдеш однодумців. Чомусь хлопці вважають, що всі дівчата мріють одіти весільне плаття

я проти плаття нічого не маю, але в мене є ідеал весільного плаття, яке коштує ого-го і я не бачу смислу викидати такі гроші на 1 день, про всі інші я не мрію

і гуляти аж до рання.

 

І не тільки хлопці Більшість моїх знайомих, коли говоримо на цю тему і я кажу, що не хочу гучного весілля, плаття і т.д., роблять великі очі "Як, ти не мрієш про біле плаття???" Так, ціле життя тільки те й роблю, що про весільне плаття мрію

Написала дівчина, в якої на аві наречена в пишному платті

 

в мене інша фішка, я білим платтям ніколи не марила, але це напевно тому, що моя хата це місце де вся дорога родина зберігала весільні плаття після весілля. Я їх всіх переміряла, нагулялась по подвір'ю і якось воно проїлось. + коли всі подружки готуються до весілля, то я з ними вибираю плаття. В одне я закохалась, але краще я за ті гроші поїду в кругосвітню подорож, а ніж потім буду голову ламати що з тим платтям робити.

 

Я завжди дуже спокійно відносилась до весільної тематики. Ну нецікаво мені це, і все...Ну може сукні на рівні "подобається-не подобається". Тому завжди знала, що весілля не робитиму. Так і було. Зранку розписались, пішли в ресторанчик удвох, потім в кіно. В неділю пішли з мамами в ресторан. На запитання оточуючих " а чого? а як же забава? і т.д.", відповідала, що будемо гучніше святкувати, коли будемо брати шлюб у церкві. Поки ще не брали. А коли будемо вінчатись, то знов нічого не робитимемо, бо вже всі про цю обіцянку забули, а ми знов хочемо все зробити тихенько.

 

Я вам по-доброму заздрю.

@Glykhich головне не спішіть, я теж не хотіла весілля і досі з жахом згадую той день, єдине приємне було макіяж/зачіска і кльові фотки на згадку. Можливо за деякий час вам вдасться переконати коханого зробити це для СЕБЕ.
Для мене тепер день нашої розписки більш інтимніший, ніж день весілля. Про дату одруження ніхто не знав, ми тихенько самі поїхали, в коридорчику розписалися і поїхали. І в цьому процесі ніби якась таємниця була і залишається досі, бо ми були одні.

 

Я думаю що Вам варто вирішити що важливіше- небажання святкувати весілля чи задоволення майбутнього чоловіка. Якщо перше,то боріться за своє право НЕ святкувати весілля (і нема в тому нічого дивного чи поганого). Якщо ж друге,то цілком не обов'язково витрачати на весілля величезну купу грошей. Запросіть з свого боку тільки найближчих людей, виберіть скромну сукню і,найважливіше, розслабтесь в день весілля щоб все помічати і запам'ятовувати

 

Треба таки знайти компроміс.
З власного досвіду скажу, що весілля можна зробити і таким, щоб і нареченим "відчути і насолодитись моментом", і гостям сподобалось. Насправді, якщо, (ну нехай не 100, але більшість ваших гостей пов'язані з вами чи вашими батьками дружніми стосунками і атмосфера буде щирою - це такий насправді заряд позитивних емоцій, коли люди радіють за тебе, коли вони приходять на ваш шлюб - і ви "перед Богом і людьми" даєте свої обітниці, особливо приємно, що от це є люди, які справді за тебе пораділи - а скільки таких насправді є в світі?..просто не варто кликати нікого намус, а чи це буде 10 чоловік, чи 100 - не принципово, як на мене, ота "душевність" товариства - запорука вдалого свята. Те, що ви не знайомі з ріднею хлопця, ще не причина, щоб їх відкидати, бо вони вам особисто ніхто і чужі - для нього ж це напевно зовсім не так, може це і хвилюючий момент, і не дуже комфортно для вас, але якщо ви вибираєте цього чоловіка, то варто зробити крок і назустріч його родині. Мабуть недаремно склалась традиція саме відзначати святом цю подію, головне не перетворюватм це на фарс і показуху - думаю, негативні відгуки про власні весілля якраз і є наслідком таких ситуацій.
Стосовно фінансового питання - впевнена, (а тим більше, якщо ви працюєте в цій сфері), можна організувати чудове свято, не тратячи мільйонів: "сіль" і "родзинки" не завжди тотожні великим коштам, а скільки є просто непотрібної атрибутики по в рази завищеним цінам, думаю ви знаєте краще за інших.
А взагалі, підсумовуючи сказане, головне розібратися, чому для вашого нареченого це важливо - чи просто "для годиться", а чи є справжні причини, якими я б не нехтувала.

 

Не хочу весілля. Мрію втекти з коханим у подорож. Можливо це трохи банально, але краще, ніж за один день спустити купу грошей. Може егоїстично, але робити свято для гостей не хочу, а для мене свято це мандри

 

От мене завжди цікавило таке питання ( хоч це може і меркантильно звучить ): а хіба хтось на весілля ходить з пустими руками? Невже кошти, які пішли на організацію свята пішли в трубу? Знайомі подружки розказують, що їм повернулося 90% грошей, затрачених на весілля. Навіть, якщо взяти тих 60 тисяч, то не повернулось 6 тис. грн. Невже цих 200 євро не вартують тієї пам"ятки? Цього свята для себе і своїх рідних?

Підрахунки дуже приблизні, але суть, думаю, зрозуміла.