Навіть мови нема. Відпустити з дитиною — ок. З колишньою на курорт — ніколи. Це абсолютно нездорово. Навіть з їх дитиною, особливо з дитиною. Дуже негарно — отак бавитись в сім'ю (в очах дитини, принаймні), маючи вже нові стосунки. То моя особиста думка.
А то він просто так вирішив, чи після розмови з колишньою? Може вона його покликала? Хоч в жодному випадку не вважаю, що то нормально. Колишнім разом відпочивати на морі, коли вже нові стосунки - це і підозріло, і дивно (на мою думку).Тому ваша реакція цілком зрозуміла. Якщо хоче з малим побути, то може через місяць чи через два з ним вдвох поїхати на море (це якщо вас не захоче взяти).
+1. Якщо б не вийшло поїхати разом. Нехай їде сам. Дуже показова ситуація, яка відразу розставить всі крапки над "І". Хто, що і як для кого означає і чого чекати від стосунків. а чого мав би не відпустити, якщо не має можливості поїхати ? Що такого робиться з людиною на морі, щоб вона забула про свою половинку? Я досить багато подорожую без чоловіка - сама, з коліжанками, з родичами. Жодного разу за 14 років в нас не виникло - "я тобі не дозволяю" чи щось подібне. Навіть до голови таке не приходить. Разом нам не виходить, по-перше - собаки (нема кого залишити з ними, а в притулок ми не віддамо навіть на годину), по-друге - робота (ми працюємо разом і хтось повинен працювати). ТО як бути? Ніде не їхати і нічого не бачити, бо страшно відпустити? Я себе енергетично підкормлюю подорожами, а чоловікові це все внапряг. Він, коли кудись їде сам- таке враження що без рук. якраз для @innaSSSSS стане зрозуміло, яке місце вона займає в чоловікових "іграх сімей". І що її чекає в майбутньому.
там напевно якраз проблема в тому, що він не хоче теперішню дівчину брати з собою, а їде до колишньої.
Тим більше відпустити. Але бути готовою до будь-якого розвитку подальших подій. Але нам, дівчата, легко говорити...
Якщо людина, знаючи ставлення своєї половинки до ситуації, таки збирається і їде без неї (не з другом, не з братом, не з колегами, не з самою дитиною, а з колишньою), то це вже більш, ніж промовисто... що ще з'ясовувати?..
Та ну, дівчата. Ніхто не писав, що не хоче брати з собою чи вже збирається і їде. І ніхто не сказав, що пропонував поїхати разом і відмова поступила. Було тако
Ну тоді треба,щоб автор більше прояснила ситуацію, якщо захоче. Бо не знаючи всього можна справді надумати бозна чого
Нуу, якщо разом, то можна спробувати ) Оцінити всю обстановку на місці і зробити висновки. Сподіваюсь, втішні )
Як стане відомо? Полетів до малого -прилетів від малого. По конкретній ситуації нічого не скажу, але колишня, тим більше, дружина, то зона підвищеного ризику. Знайомі, про яких я вище згадувала, навіть умудряються разом ходити в гості, на дні народження і т.д. Він з дружиною живе в іншій області, до дітей приїздить зазвичай сам. Сумніваюсь, жінці про щось крім дітей розказує. І я теж спокійно їду без чоловіка, спокійно чоловіка відпускаю самого. Але це не до порівняння. При всій довірі до нього мені було б не приємно знати , що він в одному готелі з колишньою дівчиною. Що там казати про колишню дружину з дитиною
ну, якщо полетів і не врахував, що його теперішній половинці це не приємно, чи не полетів, щоб не ображати її.
А Ну, в моєму розумінні -це не відпускати Фізично ж не завадиш, а тут ніби -ти лети, але знай що я проти. Так погоджуюсь. Але і тут нюансів море. Невизначеність. Нагадався старий англійський анекдот : Запідозрив лорд дружину у подружній невірності. Найняв приватного детектива. Той згодом доповідає: увесь вечір дружина провела у компанії молодого красунчика в ресторані, вони танцювали, потім замовили кеб і поїхали в маєток. Там я видерся на дерево і спостерігав за вікнами. Все було добре, але коли вони роздягнулися, то вимкнули світло і більше я нічого не бачив. Лорд у розпачі: О Боже, це так підозріло! Знову ця гнітюча невизначеність! !!
вона завжди буде зоною підвищеного ризику. І тут власне вилазить маніпуляція - ДИТИНА. Нова дружина повинна (я не люблю цього терміну, але стосовно такої ситуації власне - ПОВИННА) розуміти, що вона в ступає в відносини де є " тато і дитина" І не прив"язувати їх до відносин "чоловік і колишня дружина". Чи можна поважати чоловіка, який розійшовся з колишньою і забув, що в нього є дитина? Чи варто пов"язувати своє життя з таким чоловіком? Чи впевнена нова дружина, що цей чоловік не відречеться від їхньої спільної дитини? Зрадив раз найрідніше, чому йому буде важко зрадити ще раз?
Ні, звичайно. Про це навіть мова не йде. Дитина має бути присутня в житті батька, а якщо в тому житті присутня інша жінка, то доведеться будувати відносини і з нею. Але то вже від адекватності обох батьків залежить і від їх здатності поставити інтереси дитини вище своїх образ.
Дівчата, дуже дякую за відповіді! Мені важливий погляд зі сторони. Я до дитини дуже гарно ставлюсь. І заохочую його бачитись з сином. Це святе! Мене не кликав. Вона забороняє йому бачитись з дитиною коли я є. Хоча вони вже давно розійшлись і стосунки в неї після розлучення були і не одні. Мені пише - погрожує, обзиває. Він мене захищає, але толку мало. Вона зразу каже, що дитину давати не буде. Від дитини не відрікався. А навпаки - робить все що в його силах. І я його підтримую. Але не про це все мова. Мені було образливо почути, що він планує летіти туди. І мене цікавило тільки яка ваша реакція була б на моєму місці
мислю що всім би було боляче.. але от ЩО би хто зробив , чи сказав.... тут варіантів дуже багато. І вам потрібно вибрати свій. Бо ніщо так дико і не натурально не виглядає, як завчені і повторені чужі слова.
@innaSSSSS дуже гарна еагода задуматися чи воно вам тре. Ви повинні розуміти, що то чоловік з "багажем", на відміну від вас....Ваше минуле нікому не ускладнюватиме життя, як в цьому випадку. Коли він спить з колишньою він то може робити і не на морі....Але їх спілкування, то привід для вас ревнувати, бо звідки вам знати.Що вийде після моря також не відомо. Навіть якщо вони нічого не мали до того може статися, що сама атмосфера повпливає....Але не до того веду.Його минуле буде завжди в вашому житті, буде проявлятися по різному, що може часто змушувати ревнувати.То не патологічна ревнісь, коли без причини,бо причин він вам даєдостатньо.Реанувати, то переживати за своє.Вам подобається вічно переживати, що ваше може пропасти то вперед.А ні, може візьміть тайм аут в цих серйозних відносинах, подивіться я буде вашій душі коли партнер буде без багажу.Про жити разом вище писалося, що перспективи туманні.Взагалі ви пішли на дуже невинідні для себе умови..Ви віддали себе чоловіку, який може мати щось з колишньою з низькими шансаи на власну родину.Причім Ви без багажу.
Образливо буде як полетить. Чоловіки трохи не так дивляться на всякі такі ситуації як ми, не так все прораховують і не будують стільки припущень. Заради інтересу перепитала в свого чоловіка як йому зі сторони виглядає - каже якось не нормально.
Згадала історію з життя. В моєї знайомої батьки розлучилися, двоє дітей залишилось з мамою. Мама вийшла вдруге заміж за чоловіка з дитиною, вдівця. Тато одружився на жінці з дитиною. В обох шлюбах народились діти. Тато і мама від моменту розриву спілкувались тільки на теми дітей і їх потреб, бо той допомоги та спілкування з ними не уникав, а як з'явилися нові сім'ї, то й тем стало менше. Діти періодично їздили до батька і проводили час з його новою сім'єю, спілкування з вітчимом і мачухою адекватне, нових зведених братів і сестер та «по батькові» і «по матері» сприймають. Ідилія якась, трохи в стилі Санта-Барбари). Але не було проведення часу жінки чи чоловіка з колишніми.. Діти — окремо, колишні — окремо. І це справді ідеальний варіант. Для мене напрошується висновок, що в голові колишньої стосунки не завершені (скільки б потім коханців не було) і вона ще не позбулася відчуття «права власності» та маніпулює при цьому дитиною. Можливо, ще ревнощі стосовно того, що нова татова сім'я сподобається дитині більше, тому краще «не пущать», а запросити тата до себе. Поки ця жінка не заспокоїться (якщо заспокоїться...), будувати будь-які здорові і надійні стосунки буде вкрай важко. Особливо, якщо чоловік не бачить підтексту цих дій або він йому підходить...
Історій безліч різних, але ви маєте написати свою, бо всі люди різні, і лиш більш-менш підписуються під стереотип... Свого часу ( для чесності зазначу, що років більше як 20 тому) чоловік пробував ображатись, що я його не ревную...Мої пояснення не сприймав і на логічність не вівся, тому я ( ага, мудра жінка) зо 2 разочки спробувала влаштувати йому сцену рєвності з разбором польотів ( чуть не луснула від сміху, бо причина була нагло притягнута за вуха..а де я мала шукати правдоподібну , як не було за що зачепитись) . І що ? він ся вспокоїв. Повторювати не тре було. Але якби він мені вчинив таке в ті роки, то дверима я гримнула би голосно і можливо насігда... Тобто або ти мені довірієш, або ні. Все. ( і так мислять більшість чоловіків. це більш їм притаманне) Ну я би ще й образилась .. і то сильно... Зараз - не знаю, бо за роки ми вже набули вкраплення рис один одного... Тобто він не вимагає сцен рєвності, а я би вже не гримала дверима, якщо б такі були. Просто для мене є дуже важливим відчуття свободи..... і він це зрозумів, як і те, що ніхто мене так не обмежуватиме, як я сама.. ну і до теми---- як ви, дівчата, в реалі уявляєте оте " нєпущать"? Впасти на землю і тримати за коліна ? Закрити двері і заховати ключ? Плакати доти поки не скаже омріяне--"не їду" ? Поставити ультиматум або-або..? В дієвість хоч одного вірите? Я би чітко пояснила чому мені не подобається його ідея. І дала свободу вибору---хочеш їдь, хочеш- інші варіанти розглянемо.... Якщо чоловік зрілий ( я не про роки) , то це чудовий варіант розвитку подій. Але всі люди різні, і чоловіки - також...Тому вам би свій знайти і його дотримуватись.
