я думаю, що напевно якраз в цьому причина частого спілкування. навіть собі важко уявити, як би син до матері-інваліда ставився по-іншому,тобто не поважав, не вислуховував. і можливо ті 3 години по скайпу і якісь нарікання - це щоб їй легше було, щоб вона не відчувала себе непотрібною, і справді інвалідом. не звертайте так сильно увагу на ті їхні розмови. хай собі свекруха пожаліється, повчить як треба жити, але ж живете з чоловіком Ви! ну приїде на 3 місяці, але ж потім знову повернеться додому. а Ви станьте для неї дочкою, не зліться, а постарайтесь зрозуміти її стан. в неї обмеженні можливості, і обов'язок сина їй допомагати, чи навіть доглядати потім в старості (якщо інших братів чи сестер нема). звичайно радити зі сторони шось легко. я от так і не мала змоги познайомитися зі свекрухою, бо чоловікова мама померла давно, ще до його знайомства зі мною. у Вас же є шанс отримати ну може не сильно вдале слово "отримати" ще одну маму. тому так зразу раптово не руйнуйте нічого, а попробуйте навпаки - полюбити. і чи тут теж не причина в тому, що вона не хотіла бути на фотографіях в інвалідному кріслі?
ой, друзі, не маю часу перечитувати. Але... Мій чоловік -- не мамин синок. Я не маю ні претензій, ні зауважень. Але щодня вони здзвонюються (хоча живемо на сусідній вулиці) і він все їй розповідає: колесо пробив-їздив на шиномонтаж-80 гривень заплатив-мала в горшок, а не в памперс покакала-на роботі мою роботу не взяли-та шось на руці вискочило-та купила юля мазь-мажу-щось спав погано.... Мене від того вже нудить, я раз тапком кинула, що перестав стгнати (а він в окулярах і окуляри в око так добре вдарило, що око ще довго сльохзилось, а я півночі "просила" пробачення). Причому, проо мене я заборонила говорити. Причому, мій чоловік не нитік -- він оптиміст. Але от треба йому ттак перед мамою "спорожнитись". Я його прошу "стогннати" на балконі коли куре, або на роботі, коли мене немає -- тому я рідко таке чую, але воно, думаю, є щодня. Тому в просто поговорити -- проблеми не бачу. В тому, що її поселив біля себе -- ну то таке виховання, нічо, на пару днів можна. Цілує її -- ну то добре, потім сам буде хорошим батьком. От тільки про гарнішу подружку -- то мене зачепило. А скільки вам років? І як у іншому, крім мами? Бо якщо справді думаєте, що помились із одруженням, то краще не тягнути, щоб не завагітнити -- а розлучитись.
Ух, провду Кандя пише... Мій теж любив при мені поговорити, пару разів пояснила, що того робити не треба, тепер майже не говорить з нею при мені... А я хоч знаю, що вони по декілька разів зідзвонюються, але очі не бачать, серце не болить. Чиста правда... Маю родичку, яка вийшла заміж за зовсім не підходящого їй хлопця(ну це явно було видно), і через менше 2 роки, розвелась. Лишилось від нього чудесна дівчинка, куча гімна, і розмов по містечку(
Я б вам порадила поговорити з чоловіком, без лишніх наганянь на свекруху, просто типу "мені такий розклад речей не підходить", "я так жити не можу". або давай вирішувати як ми можемо вирулити з тої ситуації, або розвод... тим більше наскільки я зрозуміла ви всього лише розписані і ще шлюбу не брали? п.с. там раніше писалося що свекруха інвалід-калясочник... і що вона з дому не виходить, але якщо ви живете в іншій країні, хтось же за нею доглядає...? --- дописи об"єднано, 11 Лютий 2017 --- а це доречі вже хамство... і як чоловік реагував після такого викиду своєї мами? він хоч погодився що вона грубо лізе не в свої спави?
він дуже лояльний і просто каже що вона себе погано почувала, що нічого проти мене не має, але суть в тому що вона себе ще гірше почуватиме і я не збираюсь терпіти тих її "коників". Він постійно каже як вона про все жаліє що наговорила, а вона не тільки на мене дурниць понапридумувала, а ще й на мою маму. Моя мама навіть не губи не могла нафарубвати, бо та почала притензії виставляти до кого це моя мама так винаряджається(((( одиним словом - повна егоїстка(((( А доглядає звісно її чоловік, який таке враження просто "собачка" в неї. А ще їй усі не подобаються - сусіди не такі, родичі не такі - СОЦІОПАТ! Тобто вона зі всіма пересварилась і тільки синичок в неї такий правильний. --- дописи об"єднано, 11 Лютий 2017 --- --- дописи об"єднано, 11 Лютий 2017 --- не хочу то я не хочу - але він мені тут такі умови почав ставити типу: ти бажаєш мені зла, бо для мене дуже важливо як почувається моя мама, а моя мама дуже хоче щоби ти до неї гарно ставилась!
Та забийте на все, живіть собі з чоловіком. 3 місяці - трошки забагато, домовтесь щоб на 1 приїхала. І ставтесь до неї просто нормально, коли вона щось скаже, що Вам не сподобається - замніть то, і в своїй голові не роздувайте, просто перечекайте важкий період.
Виховання якогось маминого хлопчика; у мене є багато братів, всі добре ставляться до батьків - але такого я просто в житті ще не бачила. Років нам по 29, але які там діти, вона напевно здуріє як таке почує - вона сама його родила в 37, то і розпустила що ми ще такі зелені нічого про життя не знаємо. Ну, тобто, немає чого дітей заводити - мною займатесь(((
у мене ще одне маленьке запитання: а ви довго до весілля зустрічались? добре одне одного взнали? може дійсно весілля -- помилка?
Якщо чоловік у всьому іншому влаштовує, то розлучатися не спішіть - хороші чоловіки зараз на дорозі не валяються. Тим більше, чоловіки від 30 років і далі. Від мами можна дистанціюватись. Кататись за кордон часто і надовго вона не зможе.
Я теж думаю що тут не без якогось розладу особистості, але це не соціопатія - усі не подобаються одна я хороша - це називається НАРЦИСИЗМ. Соціопатія це якби вона сирочки в супермаркеті в кишені напихала, чи ще якось постійно порушувала норми, встановлені в соціумі. Раджу глянути ось це відео і канал --- дописи об"єднано, 11 Лютий 2017 --- Ну можливо він теж під впливом мами, і трохи стресований. Але звичайно треба уважніше придивитись, бо він маніпулює, викликає у вас емоції, які для будь-кого руйнівні. Можливо, це з маминої подачі, тобто він сам відчуває провину, і вона невиносима настільки, що йому легше спихнути її на вас ніж самому мучитись.
Це питання на сам перед залежить, яка мати у нього. Якщо вам пощастить, то така свекруха вам і допоможе і дасть необхідну пораду. А ось, якщо ні, то буде наче джола над вухом. Можу дати лише одну пораду: зробити стосунки таким цином, щоб батькі не займали в ній головну роль. у вас своя родина і вам потрібно самим все створювати і часи зараз вже не ті, які були в роки молодості батьків.
Хочу почути поради, бо вже просто роблюся дурна. Отже, був в мене "ізбраний", жили 2 роки разом. І за ті 2 роки я просто прозріла. Найбільше моє відкриття - я самозакохана егоїстка, яка тільки думає про себе і більше нічого, що в мене викревлений світ, бо мене не правильно виховали. Так от, сім'я то є святе, але сімя - то є його мама, сестра і в меншій мірі батько, їм треба помагати в першу чергу і не залежно від обставин, захотіли вони курити бамбук - буде Вам бамбук. Мама його виховала і він їй всім зобовязаний. просто впала в нерви...
ми і так живемо в іншому місті. Їхати закордон - борони Боже... Чесно, я з тим боротись вже немаю сил, але за 2 роки промивань мозку, виникає питання, може то я хренова дитина, яка будує своє життя, мало буває вдома і замість того щоб в мамині хаті робити шикарні ремонти, збирає кожну копійку.
@Hermi, а ваші з ним стосунки позиціонувалися як сім*я з його боку? Якщо сім*я на першому місці, і це власне мама, цьоця, сестра... то Ви тоді хто? Може то і є корінь проблеми - Ви називаєте його чоловіком - тобто для Вас він є частиною сім*ї, а він бачить себе якось по іншому
з його сторони - так. його дружина, але сама себе накручую, всі в нього рівні і не треба влаштовувати змагання, хто йому більше потрібен. Від батьків і сестри він не буде через мене відмовлятись, бо я , мама, сестра - то все є одна сім'я. Але якщо треба купити пралку для мене - то грошей і часу на вибір нема, а як мамі рулети - він кидає все і їде по ролети.
В мене знайома вийшла заміж закордон.Спершу, все було гуд. А з появою дітей почалосяЮ. доколупування до неї по всякій єрунді, причім зі сторони родини і чоловіка. То не запросила когось там. то не вийшла, то не там встала. Коли вона, дзеркалила, все рівно вона була неправа, бо шукає конфлікту. Корочче в меншості вона була. Чоловік також мамин синочок і сестри))). Доходило до абсурду. Було що розморозить м`ясо, а то виявляэться для сестри чоловік шопінг зробив. Її діток няньчив, поки сестра з чоловіком на романтичному вечорі. І так постійно і безконечно. Знайома воювала, і нічого крім втрати здоров`я не добилася. Чолвік маэ сам то усвідомити. Коли сім`я то мама - тоді тяжко.
от до того я вже і сама добилась За цей рік в мене не було місяця, щоб я не хворіла. Все постійно на нервах. А і забула найголовніше - він в всього боїться, людей\щось зробити\кудись піти. То просто катастрофа, маємо нових сусідів, він боїться вийти на загальний коридор коли вони там ходять (люди адекватні, дуже компанійські, я сама тільки за чую рух виходжу щось там помити, як почнеться розмова то можу годину стояти балакати). Після скандалу, нарешті купили шкафчик на кухню(загальну в гуртожитку), так він мені півгодини виносив мозок де вішати, бо може ще 2-ом сім'ям там не сподобвється (при тому що нам сказали - ті 2 шкафчики не чіпати, а всі інші стіни ваші).
@Hermi А може спробуйте поговорити з свекрухою? Навіть не заради поради, а для розширення світогляду. Може якісь причини такої зобов'язаності знайдете. Бо щось то печально виглядає...
розмовляла, причина - бо вони дуже дружня сім'я і вони один одному допомагають. Крім того що вони допомагають нам тратити гроші, іншої допомоги не бачила.
