Як врятувати/полагодити стосунки?

найняти майстрів, попросити сина, брата...
Йому ж реально це не потрібно. Я маю також такий приклад, але ми там буває не більше 6разів за рік.Тому терпимо.Якщо буде аж так напрягати- купимо і зробимо самі.
Маю я нині настрій до писання .
Щоб не виглядало, що я прям си живу ...така уся премудра з таким пречудовим всеррозуміючим чоловіком і глашатаю туткай щось:
В чоловіка характер - "ватра. карпатська." І тут я нічого змінити не змогла і не зможу. Він розуміє, погоджується і....знову спалахує....Це мене дратує , моментами дуже. Вихід :- №1 хай міняється, бо....(будь-що)
,№ 2- я пристосовуюсь.
Але є ще й третій варіант , ми обоє намагаємось , кожен зі своєї сторони канату, дійти до середини. Тобто він таки робить спроби не так бурхливо реагувати, а я - не впадати в стан "опосума" від цього і не наголошувати йому кожен раз. Читай - не пиляти.
Чоловіки, в більшій свої мір,люди логічні. Тому, як йому вибудувати логічний ряд , що робота +дім+ дитина = мені дуже важко! То хіба якийсь ізвєрг буде вимагати від вас - з ніг впади, але все зроби.
Швидше за все об*єми того "все" ми самі собі й домальовуємо.
І я теж так роблю. Інколи. Але мій чоловік це бачить-знає-цінить.

 

З останніх сторінок я дізналась новину - що вставати о 7 - це рано Я останні дні до 7 відсипляюсь, з понеділка вмикаюсь на звичні 05:30.
А якщо серйозно, то років 5 тому я чи то читала, чи то слухала за компанію кобіту, яка казала, що не те що сніданки, а й обіди чоловікові на роботу готувати не треба. Як є готова їжа вдома - хай собі візьме. І сам хай складе. А як нема - ну то хай дає собі раду
І все б нічо, але казала та тьотя про те, що чоловікам така турбота шкодить.
і я замислилась, чи правильно я роблю.
і зрозуміла, що правильно. Пішло все лісом! я ж йому в ту коробочку не їжу, а любов свою складаю.
І якщо складаю любов і тішусь від думки, що настає обідня перерва, і він дістає свою їжу і відчуває тепло, з яким я це зготувала, - то це зовсім інша страва з тих самих продуктів.
Якщо я це роблю "бо хтось сказав, що треба", "бо всі так роблять і я не хочу бути гірша" тощо - то відповідь напрошується сама собою.

 

@Haidee, я вас розумію

( ой і тягне мене нині наДП)

.. в хаті чоловікових батьків і його ж брата є вода, є умивальник і є душ, але....нема унітазу. І чоловік кожен раз, як ми там буваємо, починає мову--"ну чому не поставити унітаз,хоча би для "по-малєнькому"...
Але так,як ми буваємо недуже часто, а ночуємо, то ще рідше, тому - все є як є. Але , якби, ми жили там хоч місяць, то чоловік би точно - купив-поставив-зробив.

 

Жертва просто. Вічно змучена і вічно повно роботи. Придумує нове заняття і собі і домашнім в момент. Сама не сяде на пів хвилини і нікому не дасть. Таке то. Тато не подарунок, але я ніколи не чула щоб змушував її шось робити. Прямо. Він десь колись може сказати, що він голодний дуже до обіду, бо не снідає) або ще якусь шпильку відпустити в її сторону. Для неї то прояв страшної критики. Розстроюється до сліз. Тато знає. Так, користується.
Я мільйон раз повторювала - попустіться, кожне слово сприймаєте в серйоз і в свою сторону. Нуль ефекту.
Я теж багато чим поступаюся чоловіку, і він теж багато чим поступається мені. В нас не ідеальні стосунки. Далеко. Але присутня комунікація і відкритість. І перше і друге мій обов’язок і моя заслуга. Чоловік в мене малослівний, але розговорити його можна. Тоді розмова змістовна і я прозріваю скільки всього він помічає. Я знаю як він думає. Нам деколи і говорити не треба.
А є люди які звикли за роки ховати душу один від одного. Може об неї ноги витерли, наплювали, висміяли, хто зна... То стосунки двох давніх співмешканців, які просто не знають як жити один без одного. Такі собі паралельні внутрішні світи, які не пересікаються. Боюсь такого страшно
А сніданок зготувати - то не проблема, рівно до того моменту поки хтось з того проблеми не зробив.

 

Незнаю чи правильно пишу і чи потрібно щось лагодити. Напевне хочу, щоб трохи вправили мені мізки чи погляд збоку....... Ми в шлюбі 13 років і ще 5 зустрічались. Зараз наші стосунки зайшли в глухий кут і разом неможливо і розлучатися ще не можемо наважитися. За останні 5 місяців в нас було два грандіозні скандали, в квітні ми розійшлися на 10 днів і зараз вже четвертий день навіть не зідзвонюємось. Основною проблемою є пристрасть мого чоловіка до алкоголю, безініціатиність і інфантильність, а ще під впливом випивки він почав деградувати. Може не бритись по тижнях, мати не перестають литись рікою. Весною я давала йому останній щанс, цю розлуку він пережив дуже боляче, не спав, не їв і думав, що зійде з розуму, обіцяв, клявся, божився. Але через кілька місяців почалось все знову. В мене його стан алкогольного спяніння викликає дуже велику агресію, злість і ненависть. В останній наш скандал я поводила себе жахливо, я порізала йому сумку, виливала на нього воду, матюкала і кричала як я його ненавиджу і що жалію що він повернуся. Я не думала що я здатна на таку агресію по відношенні до людини з якою прожила стільки років і народила двох діток. Він заявив, що ненавидить мене ще з весни коли я його вигнала і що він зі мною фактично не живе. Ще повипливали факти що він пропивав гроші, а я сушила голову як нам вижити 4 на те що він приносить. На душі страшено гірко і в зміни не вірю, але це так страшно до чого дійшла наша сімя.

 

В таких ситуаціях , на мою думку, дуже важко щось радити. Алкоголь неодноразово псував життя багатьом сім’ям. Єдине що варто - не поспішати з рішеннями. Дайте собі трохи часу аби заспокоїтися і тоді вже приймати рішення. Мужності і мудрості вам!!!

 

Якщо він визнає проблему алкоголізму

(так, алкоголіки це не тільки ті, що мають тижневі запої)

, - допоможіть вибрати методику лікування і підтримайте. Якщо - ні... Ви й самі розумієте, що теперішній ваш стан речей буде постійним. В таких речах чуда само-собою не стається. Рішення за вами, тут ніхто не порадник...

 

Не думайте зараз про дітей, батьків, що люди скажуть. Не жалійте чоловіка. Послухайте себе, і рішення прийде легко!

 

Він не визнає проблему і вважає випити 1,2,3 чи навіть 4 рази на тиждень це нормально. Можливо було використати методику лікування від алкоголізму без його відома, але я побоялась на це піти. Можна було б обманом затягнути в лікарню на обстеження і сказати що проблеми з серцем, положити під капельниці з вітамінами, щоб налякався. Але це ж все обман.............а з іншої сторони думаю ось я не всі способи використала, я не боролася , на мене першу оточуючі скажуть, що я лишила двох малих дітей без батька. Для інших ми дуже гарна сімя, яка дуже файно живе.
Але дійсно яка різниця, що скажуть чи подумають інші, якщо твій чоловік дивиться в очі і бреше.
Я залишаюсь в дуже не вигідних умовах, з близьких мене підтримує тільки батько, він один і знає про цю ситуацію, від його батьків допомоги чекати не приходиться. Вчора подзвонила свекруха зі словами :"Ти вигнала його, незнаєш чи в нього гроші є і куди він пішов жити, бо до нас він жити йти не хоче", і жодного запитання про мене чи дітей, чи в мене є гроші , щоб годувати дітей, одягнути в школу , садок.
На роботу з Божою поміччю я вийду в жовтні, а поки що я маю борги на кредитці, не мажю гардеробу щоб вийти на роботу, і тільки влаштовую дитину в садок.

 

думайте не що інші скажуть, а про себе. Ніхто, крім вас про вас не подумає.
Дітям потрібна мама, здорова мама і врівноважена, а не ілюзія сім"ї.
а де діти перебувають на час грандіозних скандалів?

 

@Ірушка, яке би ви рішення не прийняли - навіть не думайте в ту сторону :

Це ж не ви п*єте запоями . Тому це не є вашою провиною. Допомогти можна тій людині, котра просить про допомогу.
Якщо хочете комусь допомогти, то допоможіть собі.

сподіваюсь ви їй сказали хоч частину того, що сказали нам? Бо якщо ні, то вона й далі думатиме , що

.
Якщо не говорити людям про ситуацію якою вона є, то вони й знати не будуть.
Добре,що вас підтримує батько. Може маєте подругу? Ну і ми тут підтримаємо вас. Але рішення приймати вам. Чи може ваш чоловік змінитись ?Я мислю,що може... якщо захоче.

 

я знаю аж одного чоловіка, який свідомо кинув пити. всі решту пили і спивалися.
я не рекомендую в такому жити ні вам ні дітям - я з сімї, де попивали всі чоловіки після 30, але до роботи бралися і сильно великі суми не спускали, бо то ще діти є, і то скандали є частими гостями, і несуться відповідно - як недооцінені золото-чоловіки

 

Ніхто з алкоголіків спочатку не визнає своєї хвороби, над цим треба наполегливо попрацювати. Якщо є бажання тратити час і сили. Лікування без відома ефекту не дасть. І взагалі, що це за методика? Нишком підсипати таблетки, які викликають блювоту у поєднанні з алкоголем? Так це ненадовго. Щодо дітей... В малих і в садку, і в школі, і на секціях траплялися діти з певними поведінковими розладами: некеровані, агресивні, хамлять, обзивають тих же мам. З тих, що знаю, практично всі мають серйозні проблеми в сім'ї. Різні. Це плата за зберегти шлюб будь-якою ціною. І всі вони потягнуть потім звиклу модель сім'ї з собою в доросле життя. Тому коли думаєте про те, що залишите дітей без батька, врахуйте і іншу сторону медалі.

 

Вдома, в другій кімнаті, а іноді Катя прибігала і плакала, а Олексій кричав, ви чого дитину образили?

--- дописи об"єднано, 1 Вересень 2018 ---

Свекруха говорить, що свекор був точнісінько такий самий, але її ще й свекруха не підтримувала, а вона мене підтрумує, тільки я чомусь не зрозуміла як

--- дописи об"єднано, 1 Вересень 2018 ---

Подруг в мене багато, але їхню позицію я почула ще весною, ти сама дітей не витягнеш, він не самий гірший варіант. Та й в них проблем в сімях вистачає, але терплять.

 

Дуже хочу врахувати все і прийняти правильне рішення, прораховую зараз всі варіанти і знаю, що в першу чергу мені потрібно попрацювати над собою. Моєї дуже багато вини в тому , що я розчинилася в в сімейних справах, дітях і турботах, занадто вірила, занадто на себе взвалила.

 

Та то не розчинилася, а просто даєте, те, що потрібно вашій сім'ї. А з чоловіком, просто поговоріть. Бо в алкоголі має бути межа чи норма, в кожного звичайно своя, але то треба все обговорювати. І знаю багато сімей, які власне зовсім відмовилися від алкоголю, бо не могли знайти тої норми чи межі. Розуміння і злагоди!

 

Якби було б все так просто, скільки було розмов, молінь, альтернатив . сварок, людина приходить після роботи з витріщеними очима, перегаром на всю хату і клянеться здоровям дітей, що не пив і в мене проблеми з головою. Навіть коли його батько , друзі казали, що він спивається я не могла повірити, що він так вміє брехати.

 

Я Вас молю, не травмуйте дітей, я знаю що таке пяний тато і скандали в хаті...Я іноді мріяла, щоб тато просто одного разу не прийшов додому!
Ви не мусите вже йти. Складіть в своїй голові чіткий план:
- піти на роботу,
- встати на ноги,
- підготувати діток, батьків.
Хоча я завжди за збереження шлюбу, але якщо це алкоголізм без розуміння проблеми...з тим важко(((
Просто подумайте, Вам легше буде з чоловіком, чи без нього? Я про морально і фізично.

 

Поки що мені дуже морально важко. Дякую всім за висловлену думку. в першу чергу мені потрібно усвідомити маштаби проблеми, бо чомусь я сильна і самодостатня жінка вибрала шлях "терпіли", бо в інших можливо гірше, бо страшно залишитись одній, бо вінчана і однолюбка, бо маю ще до нього почуття, бо осудять оточуючі і мама з родичами в першу чергу.
І ще думки. якби я була інша, така яку він би боявся втратити. можливо він би себе так не поводив.