Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ггг. мої батьки кажуть. що я розбалувала малого. дай по сраці пляцка..
пс. в нас до речі теж трабли з одяганням. Ромка лупиться . втікає і тд..

 

Моя мама таке саме було. То капець! Я вже не витримувала і почувалась якось неадекватною, бо в мене "дитина розбещена і нікого не слухає".
З часом я зрозуміла, що мама має свої страхи і базуючись на них видає перли, і кожен, в принципі, зациклений на собі тому і реакції на моїх дітей зі своєї колокольні. Mені то забрало часу аби навчитись. Правда помогли цвіточки і листочки, тобто трави різні, бо мені нерви здавали.

 

Ви знаєте ,то як про мене сказано , мені постійно тикають, що дитина в мене капризує, але за її капризами є завжди причина. Або вона хоче їсти,пити,зубки лізуть або щоб їй приділили більше уваги,причин може бути багато.В кожному конкретному випадку дитина щось просить і вимагає в мами ,чого не може попросити в інших. Як на мене дитина не плаче просто так. А тут мене роблять крайню, бо дитинка плаче через мене. Ну і часто діти просто плачуть , а бабусі хочуть ,щоб діти ніколи не плакали чи що?

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

І ще я помітила чим більше часу я проводжу з Анею сама,без допомоги, порад інших ,тим легше мені знайти до неї підхід і зрозуміти її потреби на даному етапі. Мінімум втручання максимум результату. Істерик відповідно стає менше. Мене поради і думки інших лише збивають з пантелику і не дають можливості вирішити проблему. Але бабусі думають ,що без них ніц в тому світі не робиться...

Надіслано від мого Lenovo A319, використовуючи Tapatalk

 

Я на таке завжди кажу, що прошу такого про мою дитину/моїй дитині не говорити. І взагалі, в мене ЗОЛОТА дитина!

Ха ха а такі взагалі бувають?

 

мене переконують, що так, бувають....

 

А яким чином відбуваються ваші збори на вулицю? Може проблема не в одязі чи виборі одягу, а в самому плані дій? Можливо Ви поспішаєте (поїли, помились, швидко одягнулись і на вулицю) і це протест саме проти цього поспішання?
В нас теж таке буває, що я хочу пошвидше зібраьись і на вулицю, бо ж погода, а маю концерт з тими зборами. Тоді розумію, що найголовніше не нервуватись, а сісти домовитись, зацікавити чимось, щоб малюк сам захотів йти на вулицю. Головне спокійно.
Ну і ще. Ви ж нещодавно взяли няню. В дитини стрес все таки. І, можливо, вона таким чином виявляє свої почуття

і ще цікава стаття про поведінку Почему ребенок хуже всего ведет себя с мамой

--- дописи об"єднано, 8 Вересень 2016 ---

Ойой. А чому не допускати, щоб плакала? Це ж нормальне природнє зняття стресу з організму

недавно статтю якусь читала про плачі. Там писали, що не можна хлопчиків вчити, що не можна плакати

як в нас зазвичай заведено

, бо плачем людина звільняється від стресу, іноді поплакати дуже навіть корисно. А стрес накопичується, спричиняє всякі нервові розлади. А в дорослому віці і взагалі сідають на стакан

о! Дитина створіння розумне, вона сама знає від чого їй зле і що зробити, щоб стало добре

 

А, ну так так в інстаграмі таких купа щось я забула ггггг

 

і не тільки!! внучка коліжанки нашої бабусі, то вуупше наймудріша і найрозпрекрасніша дитина в світі!
Найбільша проблема оточуючих з моїм малим, це те що вони очікують, що після слів- "а що це в нас за хлопчикий такий" (чи подібних), вони очікують, що малюк має весь світитись бажанням з ними розмовляти і "розплистися в улибкє от уха до уха".... і коли так не стається( майже в 85 , то звичайно , люди не вспокоюються.... після 3-4 фрази синочок їм відповідає щось схоже на "бє-бє-бє"....(від чого я явно не в захваті), ну і тоді починаються "ой-йойой..."
звичайно я пояснюю йому про ввічливість, але то йому по при шпари... сподіваюсь, що поки що.

 

має право
він - теж людина, зі своїм настроєм і своїми тарганами
Аня теж може відвернутися і/або язика показати - я лише коментую, що зараз дитина не в настрої (бо реально здебільшого вона - відкрита до спілкування, йде на контакт)
дитина ж - не медовий пряник, щоб усім подобатись

 

@ruda kishka ні, вона впринципі не хоче одягу, то не тільки як надвір йти. От нині проснулась , сидить на ліжку і тяне бодік, щоб зняти. Вчора трохи було легше, якось можна було переконати і одягнути майже непомітно. А про няню, я не пов'язую це, бо почалось ше до її приходу, тому не думаю.

 

@Vittoriya В нас з року і десь до трьох були протести з одягом. Навчились переключати увагу або давати право вибору. От якраз останнє працювало на ура. "Яка тобі кофтинка подобається от така чи з монстриком?". "Ой, які гарні в тебе черевички! Давай поміняємось! я теж хочу такі мати"..і т.д
Не зразу спрацьовувало, і на збори потрібна була година, але оцей вибір, який йому надавали йому подобався. Проблемою були перехідні сезони, коли треба було натягнути на футболку нову куртку, чи будь який одяг, який він ще не одягав. Так багато речей були табу, і лежали неношені. Але скажу так, це все перехідне, і зараз йому нема різниці, який одяг йому вдягають. Головне давати час на збори.

 

а мені такі речі фіолетові
тобто нагадую, скажи привіт, па-па, добридень/допобачення, але як не хоче то його справа
і на всякі уті-путі реагує теж як хоче
хоча маю родичку яка любить розказати про грандіозність якихось ровесників мого малого, але я або ввічливо вислухаю або кажу що мені нецікаво, бо сама бачу щодня десяток тих ровесників))

хто кого як розхвалить, той і напрекрасніший)

це і між дорослими буває , в парі, компаніях, колективах, "промивання мізків" називаю
постороннім хіба видно реальнішу картину і часом дивно чому хтось себе "превозносить", а інший комплексує без причини

 

@Багіра, мене так кункретно заводить, що наша бабуся любить говорити і мені , ну і звичайно малому,--- "Боже! та в Галі(то її знайома) така мала, така мала, все знає, все розкаже, все слухає, і як сяде біля тебе камінчиком(!!!!!!!!!!!!) то аж писок розкриє, щоб ніц не пропустити, що ти їй говориш. Вже така дитина, така дитина....."
І тепер ми маємо логічне продовження- синочок "нівкакую" не хоче до бабусі. І навіть , як ми приїжджаємо, то він дується. цьом не дає, ніц не говорить, а як його пробують силою поцілувати, то відбивається....
Я розумію, що то логічно! Але бабуся не розуміє, хоч я їй і намагалась тактовно пояснити... В неї лиш одні висновки.." то ти його так вчиш, бо він лиш тебе слухає" і "он Галіна внучка......" мені вже самій плюватися хочеться.
Я знаю, що мій малий аж дуже емоційно реагує на подразники, але то особливість характеру...
Якось так. але то все з бабусею були не конче стосунки.
Але це вже оф.

 

ну то хлопчик))) мій може виконати побажання лиш дідуся чи іншого родича, обійняти, поздороватись, а які там бабусі, моя мама готова над внуком прискакувати, бавитись з роботами і машинками, але для цьомчика то має бути дуже хороший настрій і вдалий момент
далеко не всі хлопчики мазунчики, а тим більше шоб теревенили з бабами))), то рідкість насправді
благо моя баба має досвід і знання в тому, ще з дитинства все чую, хлопчики то не дівчатка)) тому від хлопчиків ніколи нічого не очікувала, а як є комунікація (наприклад один з внуків певний період любив їй помагати) - ну то й добре, всі приємно і гарно провели час

 

читаю ваші дописи, дівчата, і розумію, що не в одної мене такі всякі приколи)). А ось це допис @nibysh, як про нас написаний, лише з відношенням до прабабусі... Ну ніяк вона не може пережити, що малий не хоче з нею вітатись, дати їй цьом і т.п., для неї то все - невиховане дитя, - якийсь він не хороший, - ну як так можна? А от сусідська дитина, то вупше золота - прийде привітається і ще й пів години буде говорити з моєю бабою про життя-буття, ото найкраща дитина.... Я спочатку нервувалась від таких слів, а тепер просто в одне вухо впускаю, а в друге випускаю, та й все..

таке саме))

В нас от зараз період якийсь такий плачівний почався, що нерви деколи просто здають..З найменшої причини мій синочок заводиться і починає плакати-істерити, вже чоловік нервується, каже, що розпустила малого. А я все собі оптимістично думаю, що то в нас зараз період такий і його просто треба пережити. Плаче через те, що не хоче митися, вдягатися, взуватися, їсти і т.п., якщо вговорю щось з того зробити, то тільки мама (я) мусить з ним це робити, не хоче ні тата ні сестри, хоче маму і одразу в плач. Одіти - мама, взути - мама, помити - мама і т.д. і т.п., мені часом дах вже починає зривати, особливо коли нічого не встигаєш, а тут мамин синочок ще й істерику заводить..
Дівчата, це криза 3-х років? в когось щось подібне відбувалось чи відбувається?

 

Ми отак почали з садковим періодом.

 

в нас би вже мало то пройти, бо в садок майже рік як ходимо, правда з переривами)). Йде в садок нормально, не плаче, просто просить, щоб я його поніжила на руках трохи в переодягалці в групі, а потім посадила на стільчик в ігровій), то вже як ритуал.. А плачі в нас саме вдома((.

 

І внас щось схоже, все має бути по його, а якщо щось не так, то крик і плач. Теж сподіваюсь що це криза 3-х років.

 

Перший тиждень у цьому навчальному році я вдома мала такіііііі концерти... (хоча ми теж відходИли рік із перервами).
Дитину взагалі як підмінили (було і лягання на підлогу, крик, биття, тупотіння ногами та кидання речей у мене та чоловіка...).

Уточню, що у цьому році в садок вона не йде, а летить (із бажанням та підскоком), про сльози мова взагалі не йде, навіть забуває мене обійняти, чи поцьомати на прощання. У садочку нарікань також немає - спокійна контактна дитина. Кілька разів, забравши її в обід я слухала годину претензії "Я хотіла спати з дітками. Навіщо ти мене так рано забрала?", "А завтра я вже буду спати з дітками?".

Я не знаю, із чим така поведінка була пов*язана. Можливо, наклалося декілька факторів, в т. ч.: мій внутрішній неспокій перед садочком (бо того року вона туди ходила із діаметрально протилежним настроєм), поведінка інших дітей у групі, перебудова звичного їй дня...
Одним словом, у нас все минулося якось саме собою. Ні, вона чудИть, звісно, як і будь-яка трирічка, але агресивних і нехарактерних для неї проявів більше немає.