А питали чому не хоче? Може сам скаже... А ви не пробували приводити його в садок вже коли дітки гуляють? Може на вулиці йому спокійніше буде звикнути? Правда я не знаю чи так можна.
Я ще недавно сама тут плакалася, але вже можу поділитися досвідом.))) В нас нема вибору, бо я мусила виходити на роботу і дитина не мала б з ким бути, тому садок був за замовчуванням. Малий теж не хотів йти, плакав, чіплявся за мене, відривали, я плакала за дверима, але з садка я його забирала повного нових вражень, рот не закривався, то трохи мене втішало. Стратегічна помилка, від якої мене дуууже застерігали - забрати, коли плаче і не хоче лишатись. В знайомих після такого дитина зрозуміла, що якщо сильно плакати, то це спрацює і починала істерити ще вдома. Я йшла з ним в групу, коли він трошки забавився, або вихователька вела його щось дивитися - йшла. Так-так, я знаю, що тікати не можна, але на той час то був єдиний вихід, бо прощатися і пояснювати то було лишні 30 хв. сліз з відриванням в кінці. При тому я весь час пояснювала, що ти мусиш йти в садок так як тато ходить на роботу, або можеш не йти, але тоді доведеться бути вдома самому, що для мого синочка ще гірше). Тиждень щоденного ходіння в нас були плачі, а потім дитина зрозуміла, що садок - то без варіантів і просто як переключилася і перестав плакати! Тепер вже приходим, цьом-па-па і йде в групу. Правда після хвороби відвикає і знову ниє. Тобто якщо ви маєте можливість ходити-не ходити, то в першу чергу для себе це вирішіть і, яклт вже вирішите ходити вже не відступайте перед труднощами, бо чим більше це все розтягувати, тим довшою буде адаптація. На рахунок того, що щось йому там не подобається, то дитину, яка була практично одне ціле з мамою відривають від зони комфорту і кудись ведуть, залишають там без мами, а з чужою тьотею - сама ситуація в принципі мало кому може сподобатись))) Надіслано від мого SM-J200H, використовуючи Tapatalk
Ну от власне...Особисто для мене садок - то вимушена опція для працюючої мами, якій немає можливості лишити дитину вдома з кимось. Якщо мама не планує виходити найближчим часом з декрету з тих чи інших причин, вартує трохи поверхнево то все сприймати. Вийде - ок, ні - то ні. (Капучінко, то не до вас, а загалом). Але дійсно варто дотримуватись єдиної тактики. Я поки розглядаю садок як розвиваюче заняття - прийшов, порухався на зарядці, щось там поліпили-помалювали, погуляли, і додому. Малюк поки що ще не їв і не спав у садку. Хоч вихователі кажуть - як то так, вже майже два місяці ходите, а ще не лишаєтесь на сон. Він не хоче, я не силую. Плюс, для мене дитячий сон то так інтимно, якесь таїнство чи що. Що я навіть не уявляю, та й не бачу поки сенсу, як можна його ділити ще з десятком діток))) Чоловік з мене сміється. Каже, що я так до повноліття буду з ним носитись. Ну але воно ж іще таке крихітне)))
@Dominika та власне я ще рік на роботу не планую, фірма розвалилася, нема куди виходити, вирішила ще рік почекати. Тому воно, ніби і не суттєво піде чи ні в тому плані. Мені то важливо якраз зі сторони соціальної адаптації, він в мене трохи не сміливий, хотілося б щоб вчився давати собі раду, міг дати здачу, постояти за себе, навчився давати собі раду в колективі. Садок йому, ніби і подобається, але він хоче з мамою, вчора йти додому не хотів, але і мене не відпускає, а вихователі такого дозволити не можуть, я ж сама бачу. Як тільки одне починає заводити мама, то підхоплюють інші і сльози. Сьогодні таке ревище стояло як ми прийшли, як там та вихователька витримує, не знаю. Ми один день гуляли разом, то малий постійно мама-мама, інші дітки то слухають і плакати починають, то я його зразу забрала. Ну так що разом то не варіант. Плюс я його ніколи ні з ким не лишала, ну хіба з своєю мамою на кілька годин і то кілька разів. Нема в мене можливості на когось дитину залишити, хіба няню брати. Може його на якісь розвивавки поводити, типу він бавиться з дітками, мама є, але бесь там в куточку, може з часом звикне? Бо бачу, що дуже до дітей тягнеться. Ще й чоловік мене пресує, що я його під спідницю сховала і псую йому своєю опікою життя, от так от
всі чоловіки так кажуть) імхо. краще зараз насититись) ніж через 15 років) спробуйте розвивалки, а потім садок..діти міняються ..
Садок Вам в тому не сильно поможе. Серйозно, один шанс зі ста, що попадеться вихователька, яка буде слідкувати і грамотно втручатися чи навпаки не втручатися в дитячі "розборки". "Давати раду" - хіба почне кусатися чи лупитися (пізніше ще дурні словечка кидати), бо грамотно "розрулювати" конфлікти в садку ніхто навчати не буде, там джунглі зазвичай . Мені, в певному, сенсі легко так писати, бо моя дитина вважається "садочковою" - йому зараз вже в принципі майже однаково куди ходити - в свій садок чи на канікулах в сусідній Скарга в нього лише на те, що в садку скучно. Але питання "і що, Влад хоче ходити в садок чи ні?" мене ставить в ступор. Я відповідаю "в нього немає вибору", бо лишати його немає з ким. З точно таким же настроєм я вела його вперше в садок - "нравится, не нравится - спи моя красавица" ну точніше спати він почав десь за 7-10 днів але вже як почали ходити - то пропускали лише у разі хвороби чи поїздок. Трохи поплакав але без припадків і вдома поведінка радикально не змінилася - значить все ОК. Так, я розумію, що мені ще й з дитиною пощастило, бо він загалом не є дуже вразливий, але ота безапеляційність мами теж грає роль. Влад знає, що є речі на які він не впливає, і права голосу в яких немає. Він може вибрати яку машинку брати з собою в садок, вдома снідати омлетом чи хлібом з медом, але йти чи не йти в садок - обирати не в його компетенції. Я мама-злюка Тому визначтеся спочатку для себе чи потрібен Вам садок і до якої межі Ви готові терпіти незручності які він принесе (потім болячки по 3 рази за місяць почнуться, кусючі одногрупники Влад якийсь час що два тижні приходив з синцями - була у нас дівчинка в групі гризуча, погані слова і звички (плювання, закривання рота дорослим коли ті говорять) і т.д. Діти дуже відчувають впевненість і настрОй батьків. От по дорозі з садка чи в супермаркеті Влад тата майже щоразу на іграшки "розводить" і чоловік розказує "та він так плакав/нив/скандалив", зі мною ж ходить попри іграшкові магазини у 99% випадків абсолютно спокійно бо знає що мама досить "нєпоколєбіма" у своїх рішеннях
ну а мені то взагалі---"флеш рояль". я його забирала в перші тижні з садочку з криками--ночувати там збирався... а тут навпаки--дуже вразливий і емоційний...тому я переживала страшенно. Вбувся. я не знаю як, бо він "справжній нордіческій развєдчік" --не розповідає, не жаліється... @KAPUCHINKA , якщо плануєте водити в садок, то таки добре що маєте рік часу вільного, бо ситуації з дитячими хворобами і плачами не впливатимуть на ваші думки-роботи.. Якщо не плануєте, то лишіться.....спробуєте через рік.
А є шанси, що через рік ситуація зміниться? Питаю, бо теж маю 3-річного малюка, який категорично відмовляється йти в садок. Наразі ходить до бабусі на пів дня, потім його забираю (працюю до обіду), але розумію, що так вічно тривати не буде, тонкі натяки на садок вже чую регулярно. Знаючи свою дитину, усвідомлюю, що наразі в садок його заведу хіба силою і з істерикою, а залишати буду з відриванням. Такого ходіння в садок однозначно не хочу. Мене прям вбиває ставлення деяких людей до садочка: а що, хай поплаче, всі плачуть, он в мене вся група до обіду плаче (слова знайомої виховательки з ясел). Тому наразі тягну час, морожусь на всі розповіді бабусі про те, як там хтось зі знайомих вже дав дитину в садок і надіюсь, що з часом мені вдасться його переконати чи зацікавити садочком (досі всі питання старались вирішувати шляхом переговорів).
Що Ви маєте наувазі під насититися? --- дописи об"єднано, 3 Жовтень 2017 --- Якщо навчиться лупитися і кусатися то вже буде добре. Бо, наразі, іграшок чужих не рухає, а якщо і візьме, то якщо власник кричить то моє, відразу віддає, та що там чужі, він і свою, навіть новісіньку ре відвойовує. Кажа хлопчик забрав, кажу йди забирай, нє, каже з мамою. Дуже рідко таке буває, що не випустить з рук. Ну зараз трошечки почав намагатися, принаймні не віддати, а раніше тож взагалі було. Чоловік пережити того не може. Та й мені якось неприємно. Воно ж то всеодно колись прийдеться комусь в чоло дати, бо як спасуєш, то все, то вже ізгой на роки. Краще хай в садку навчиться.
Та може старші стають, пояснити легше. Типу то твоя робота, я тебе не залишу, за деякий час заберу. Бо, наразі, мій тільки бачить, що мама йде. І вже нічого не слухає. Проговорюємо то весь вечір і ранок. Ти бавишся, мама йде купить машинку, банан, виноград. Ніби обіцяє плакати не буду. В садочку все інакше. Спробую ще завтра, може якраз. Ніби домовилися. Може трошки пізніше прийдемо,ищоб діти вже не плакали. А ото всі плачуть мене теж вбиває. Ну ладно вихователька, але коли це ксже садочковий психолог, то це трохи дивує. --- дописи об"єднано, 3 Жовтень 2017 --- Ой, Галя, знали б Ви як мене чоловік за то пресує ((( Малий в нас пізній і дуже чеканий, і я собі думаю, може і справді він десь має рацію, може я перегинаю.
Що перегинаєте? В три роки? Бо не можете спокійно дивитись, як дитина плаче в садку за мамою? (ага, бо хтось там вище вирішив, що в 2-3 роки треба йти в садок і переплакати як всі, а не вирізнятися з толпи). От хай тато спробує завести в садок і нормально залишити. Не до Вас особисто, наболівше, просто хай би тати більше брали участь у вихованні, а менше говорили.
в мене те саме.. і не тіки чоловік.). першу дитину ми втратили.. мож десь і розбалувала.. а мож і ні.. час покаже. а зара я тішусь малюком час швидко біжить. ще трошки і в малого будуть свої інтереси.. і вже не буде під спідницею сидіти..
@KAPUCHINKA поводіть на розвивайки - і чоловікові радість і дитині не стрес. Ви правда думаєте як дитина почне кусатись і плюватись - це добре? Є ж ще варіант, що його там просто будуть бити. Сусідського хлопчика так бабуся забрала з садка. І знаєте до шести років він грався з сусідськими дітьми і якось вперився і дає раду в школі. Кидання під танк не найкраща метода виховання справжнього чоловіка.
Там насправді ланцюгова реакція йде - навіть той, хто не сильно збирався плакати за компанію і собі пониє, а тоді наступний... А ще плач буває різний, не завжди то смертельно (Ага, я злюка). І, чесно кажучи, дуже слабо уявляю НОРМАЛЬНУ адаптацію в державному садку де 30+ дітей на одну виховательку (бо няня їжею і туалетами здебільшого зайнята). От і виходить "стрибай, а там розберешся", інакше - хіба ходити в приватні, де маленькі групи або приходити посеред року коли масові плачі вже трохи стихнуть. Хоча у нас були діти які плакали і зимою, і весною - і не факт що Ваша дитина не надумає підтримати їх і собі за компанію поплакати... --- дописи об"єднано, 3 Жовтень 2017 --- Не факт що навчиться а як і навчиться, то добре від того Вам навряд чи буде... Часто діти так і лишаються або забіяками, або поступливими. А от битий і кусаний точно буде - бо там всім перепадає (не лякаю, констатую факт просто).
Я готова водити в приватний, біля нас недалеко є два, але наразі дійшли тільки до дверей, щоб просто подивитись, як там...і шалені плачі "я хочу додому", без мами лишатись не хоче категорично. То я наразі "лишилась того ровера". Каже: "в садок не хочу, піду на роботу, буду гроші заробляти"
Як про мене написано. Розпові я наш провальний двотижневий досвід з садком.. Останні два дні серпня були на днях адаптаційних. По дві години, разом. Мелася ніколи не мала проблем з новими людьми, чи місцями. Але там якась була розгублена.. Наприклад ій не сподобалось, коли всіх поставили танцювати і включили музику. Всі короче співалт танцювалм, а м зблку сиділи плакали. Ну ок. На третій день, першого вересня я лишила Мелаську на три години саму. До сну. Але запізнилась лікарка, чоловік вчасно не приіхав і в садок ми приіхали, коли їх вже вкладали спати. Всі лежали, а Мелася на лежаку стояла і плаааакала... Забрала іі в сльозах. А через день піднялась т-ра і соплі. Тиждень вдома.. Той тиждень, який я планувала водити по трошки до сну. На наступний тиждень вже була робота і я мусіла вести до 13ої. Зранку все гарно, прийшли в садок, а коли я розмовляла з вихователькою, в Меласі очі наповнились сльозами і страхом. Як прийшла забирати в обід вона, побачивши мене розплакалась.. Ну і загалом було видно, що ніс червоний. Наступного дня вже було важко вийняти з машини, повторювала я не хочу в садок... Якось переконала, завела, ще поцицялись при дверях, віддавала дитину в сльозах, ледь відірвала від себе... Серце розривалось на часточки... В обід прийшла за нею, а вона спить... Ну ок, подумала я, не все так зле. Прийшла за 40 хв, дитина знову побачивши мене в дикий плач і жаль.. Ввечір вона боялась заснути, все повторювала, що в садок не хоче. А я просто мусіла наступного дня іі вести... Це був жах, знову, плач.. То не була істерика, а такий жалісливий плач, що мені хотілось самій плакати. Зрештою лишивши, я в машині сиділа ревіла. І сказала чоловіку, що я шось не хочу вже садка.. Цілу ніч я думала про це, спати не могла.. Наступного дня я вже рано не мала роботи, а далі вже декрет. І я цілу ніч зважувала всі за і протт, а під ранок в Меласьки 39... Так ми з садком і попрощались. Я відчула, що і для мене то надто великий стрес, ну і дитина по три дні і хвора, це якось надто.. І для моіх сил зараз в тому числі... Короче я вирішила, що за рік буде вже 3,9 в вересні, тоді будемо пробувати знову. Таки до трьох років ще трооошки ранувато.. В нашіц гоупі всі були одного року, 2014, але якось так вийшло, що всі вже старші по 3-3,5 роки. Ну то різницю я помітила велику в дітях. Вони якісь більш впевнені, та й просто біільші. Мелася серед них була якась сама мала і обережна, і перелякана... І то ж вона в житті зовсім не є така, з нянями рік провела.
@KAPUCHINKA а що станеться, коли чоловік спробує?.Так він тупо розвернеться і піде.АЛЕ і малий плакати не буде. Моя мала плакала тільки раз коли вела я, а так я не можу відводити, бо робота дуже рано....
Ну як вам сказати, скажу крамольну річ, що я вважаю, що нехай краще кусає вже він, або принаймні кусає у відповідь ніж кусають його. Ну це та к, умовно. Так, я розумію, що по всякому може бути, і не збираюся кидати під танк. Але просто думаю, що дитині варто бачити всякі сторони спілкування. У нас в районі в холодну пору року діти майже не гуляють, принаймні, ми майже нікого не зустрічаємо. Влітку теж не густо. Ну і мами на майданчику досить оперативно присікають всякі конфліктні ситуації. Мій малий почав намагатися не давати іграшку якою бавиться ( свою) після випадку, коли хлопчик заховав за спину свою машинку і сказав " не дам то моя" я так собі думаю може мслий просто не знає " нюансів" Може то треба в діі побачити.
