Дитячі страхи

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Annyuta, 26 Квітень 2018.

  1. Annyuta

    Annyuta Well-Known Member

    Мій малюк, на перший погляд комунікабельний хлопчик, завжди усміхнений і щасливий, але все це було поки не з'явилися різні страхи. Нам 1,10 до цього часу він побоювався зажди голосних звуків чи побутової техніки, типу шуму фену чи м'ясорубки, але це було ситуативно і ніяк не відображалося на його настрої, не перешкоджало активним прогулянкам, спілкуванню (якщо це можна так назвати в 1,5 р.) з дітками.
    Тепер він почав боятися співу півня і гавкоту собаки і це лише звуки, тобто від самого півня чи собаки дитина не тікає, навпаки показує і озвучує, а тільки почує звук тварин проситься на руки, не ступить ні кроку і якось прижмурюється дивно. Було б нічого, але півні і собаки нас оточують повсюди, тому навіть вікно відкрити не можу, просить закрити. Настрою немає, вередливий, а надворі замкнений, хіба зовсім не чути дратуючих звуків тоді може забавитися і все ок. Були в невролога, сказала пити чаї плюс ванночки, ще ходимо на масаж. Все робимо, загалом став спокійніший, а от питання страхів мене хвилює, бо не можемо погуляти нормально, завжди стрес.
    Кажуть, що вікове пройде, але ж боюся, щоб ті страхи не накопичувалися, не переростали у фобії, а як ії позбутися не знаю. Можливо в когось було щось схоже, як позбувалися страхів? Порадьте щось, бо дуже хвилююсь.
     
  2. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    В мене менший син дуже боявся усього живого: котики, песики, мухи, павучки тощо. Мусили то все обходити, об‘ізжати, одним словом - уникати. До речі, на звуки якраз не реагував. Його лякав сам вигляд, а як то живе приближувалось,то могла бути істерика. З часом просто почав ховатись, ноги підтискати, уникати. Ми лише показували, що то не є страшно, що не кусається тощо. Найгірше було коли наш дід купив пса. Спочатку він був маленький і хотів бавитись, потім виріс до таких досить великих розмірів (татранська вівчарка). Візит до діда - то був ще той стрес, для всіх. Малому на той час було десь років 4. Що ми тільки не робили - ніяк. І от півтора роки тому у нас з‘явився свій песик. Спочатку він його теж дуже боявся. По хаті ходив перебіжками), коли песьо десь бавилось. Гладив тільки коли хтось був поруч і тримав пса за голову, ноги підгинав як сидів. Але якось день за днем і вони подружились). Наш Гайко ще й любить кусьнути (не боляче, то в нього така манера спілкування, але його реально за це чужі бояться). То тепер найкращі друзі. Якби Ви бачили що вони витворяють, то ніколи б не сказали, що той хлопчик колись страшенно боявся псів, мух тощо. З появою пса малий перестав боятись усього живого, навіть з дідовим псом подружився), хоча там така маса на тебе стрибає, що мені деколи й самій лячно).
     
    • Подобається Подобається x 1
  3. Shapokliak

    Shapokliak Well-Known Member

    Моя найменша теж боялась всього живого . Собак - панічно, котів - вибірково, тобто в бабусі а селі було 2 кицьки, то одна трьохколірна - більш менш, не чіпає, то й добре. А інша чорна трохи волохата - то якщо бачила її просто на подвір'ї - втікала в хату і не хотіла гуляти. Курчатка в коробці кількаденні - і їх боялася. Зараз 6 років, то трохи попустило, правда псів все ще дууже остерігається, старається триматись подалі, але вже не вищить панічно, мабуть трохи соромиться, але видно, що все ще боїться...
    Не знаю, звідки то взялося, ніколи не лякав її ніхто тваринами, вона їх боялась одразу... як тільки вже сиділа в візочку і гуляли... І мене дуже дратували тітоньки з собаками, котрі гуляли без повідка, собака наближається до дитини, дитина в дикий крик, на руки, а вони "нє бойся, он нє кусаєтся" . А одна взагалі осудливо так: " Треба дітей виховувати і привчати до тварин..." Типу ми спеціально дитину так накрутили... То моя 2-х річка не вихована, чи може пса притримати, щоб без дозволу не наближався до чужих дітей? Може, діти такі маленькі мають право на страхи? Чи мають стійко взяти всю волю в кулак і не плакати, хоч і страшно капець?
    Я пам'ятаю, в дитинстві теж дуже боялась саме собак, але чужих або бродячих. Як привозили влітку в село - то пси, що жили в одної чи другої баби - мене не лякали , я з ними бавилась... Той панічний страх, наскільки я пам'ятаю, переслідував мене до років 14, потім якось сама себе переконала, чи що...
    Страх темноти пройшов , а страх висоти у мене залишився назавжди...
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  4. Annyuta

    Annyuta Well-Known Member

    От мені здається що це логічно боятися істоти, а от в мій боїться лише звуку,чому так? Ніхто ніколи його не лякав тваринами, та навіть на думку б не спало! Собаку бачить, то нічого показує, говорить "бака" типу собака, а от тільки загавкає навіть найменше, то вже страх... Та я розумію, що діти з тим ростуть і багато мають страхи, просто так несподівано і тепер так тривожно гуляємо, всього остерігається зразу проситься на руки, що навіть не знаю...
     
  5. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    Ну не знаю. Мій реально боявся всього живого: мураху, метелика, комара. Не треба було навіть чогось більшого. І то було від народження), тобто якихось тоафунків не було, після яких мав би почати боятись. Вроджене, чи що). Може Ви своєму розбавляйте ті звуки музикою якоюсь, чи білим шумом.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  6. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    Боїться, бо не розуміє звідки звук. Тобто звук є, а самої тварини немає. Мій так реагував на звуки машин і сусідів зверху. Ми живемо на 1 поверсі, то як відчинене вікно дуже чути машини. Малий постійно реагував на ті звуки. Не скажу, що боявся, але вставав як вкопаний і слухав...То я завжди намагалась пояснити звідки йде звук - розказувала, що то дядя і тьоті їдуть додому до своїх діток, щось вигадувала, якісь історії про сусідів і авто. Минулося, хіба десь-колись проскочить, але рідко.
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Annyuta

    Annyuta Well-Known Member

    А з появою собаки щезли потроху всі страхи?
    --- дописи об"єднано, 27 Квітень 2018 ---
    ну не знаю.... він ніби розуміє що то пес чи когут. З псом ще якось простіше, бо сам каже гав-гав, а от з півнем показує на малюнку і каже ні-ні. Коли бачить біля курників не тікає,каже коко на курку, а питаюся а півень - каже ні-ні, хоча місяці два назад дуже потішно кукурікав. Я пояснюю, що тварини так розмовляють, що він у безпеці, що мама поруч, не помагає. Часом нічого не кажу просто стараюся відволікти на інше, але ні навіть кроку не зробить, поки чути звук, що боїться - тяне ручки проситься на руки і все
     
    Останнє редагування: 27 Квітень 2018
  8. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    За всі страхи не скажу), але те, що він руки пхає псові в горло, і дає кусати ноги чи руки, то говорить про те, що він псів вже точно не боїться. Та і загалом тварин.
     
    • Подобається Подобається x 1
  9. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    @Annyuta , в нас було щось віддалено схоже - малий починав плакати, навіть заходитись плачем, як тільки родичі починали ...колядувати...
    То був стрес для всіх. Бо дитя плакало, родина сі гнівала... Не конче любив колискові ( я слуху не маю, тому 100%фальшивлю). Я пояснювала це тим, що в нього хороший слух і він чує фальш.
    Зараз просто морщиться,а якщо фальшивлю я, то делікатно просить - "мама, не співай.."
    Може у вашого теж слух чутливий.
     
    • Подобається Подобається x 2
  10. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    А ми мали позавчора істерику на грім. Почався вік страхів. Маємо тепер з чим попрацювати, бо грози будуть часті.

    Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  11. Annyuta

    Annyuta Well-Known Member

    Дуже коректна дитинка ....
    може й так. Доречі теж не співаю майже з тиж же причин :) , ну тобто мій не плаче, але мені якось дискомфортно, бо чую шо співати, то не моє )))), тому розповідаю казки.
     
  12. MalvinkaLv

    MalvinkaLv Well-Known Member

     
    • Смішно Смішно x 1
  13. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Цікавий спосіб проговорювання і якогось такого "олюднювання" страхів, можливості глянути на те що лякає з несподіваного боку. Правда підійде вже для більш свідомих дітей, які можуть самостійно будувати логічні ланцюжки :)
    Нейтрализуем страхи детей и не только