Терезка (4 роки) питає в Юстинки (6 років) : - А скільки років нашій мамі? Юстинка: - Тридцять. - А чому їй тридцять? Може їй тисячу сто? Юстинка (весело так!): - Ні, Терезка! Коли їй буде тисячу сто, вона вже буде мертва!
Трохи чорнухи .. Сидимо вчора з сином на дивані і переговорюємось собі. Я й кажу -цікаво, яким ти будеш коли виростеш...ким станеш... -та канєшно ж придурком!! - ...аааа.. а чому придурком??? - мамочка в мене стільки цікавих дурниць в голові, що ти собі навіть уявити не можеш ! І вони всі такі класні ! - ну а може тоді ти виростеш цікавою і неординарною людиною, але без придурості? - ну не знаю... шкода , щоб такі класні дурості пропали... От тепер і думаю----невже клоуном стане???
Нагадало)) Ходили ми до логопеда, ходили і от, якось в одному із завдань додому вона забула позначити койшо. Вдома ми це зрозуміли, зробили правильно і забули... ага, щас.Наступного разу в логопеда малий "професор" ще добре поріг не переступив "А Ви забули позначити...!".0_0 - Вибач, я не уважна була, замучена. ) - Так, тому що думати треба мозґом... - Ото, навчила на свою голову)))) Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
- Йдемо спати! - Я ще буду бавитись - Добре, 5 хвилин - 10 хвилин - Якщо я сказала 5 хвилин, то буде 5 хвилин! - Якщо я сказав 10 хвилин, то буду бавитись 10 хвилин! п.с. отак і живемо) я звичайно розіграла ті хвилини, щоб подивитись на реакцію, остатньо такий характер проявляється...
Отримали нарешті малого паспорт закордонний.. Передивився уважно і питає : - а де віза? - це біометричний, в нім візи не тре.. -можна так їхати? -можна. -добре. Але запамятай - ти не керуєш моїм паспортом . Я -сам! - ..добре, але після 16 років .
В гостях в бабусі. Кажу: -Влад, тобі дати хліба до голубців? - Нє - Влад, на, візьми хліб, бо ж голубці жирні. - Мама, ти мене нашо питалася? -??? - Ну ти мене спиталася чи мені треба хліб щоб я тобі сказав так або ні. Я ж сказав що не треба! А ти мені нащо даєш?
Розмовляю з похресницею (3.4р) по скайпу: -Оля, а ти знаєш, що ми з татом літом до тебе приїдем? -( в мене очі на викоті. )Добре, а чому тільки з татом? - бо мама мусить лишитися з Павликом ( має в березні дитина народитися), а він такий маленький, що його в літак не візьмуть. - добре, я буду дуже рада. На хвильку задумалася і далі видала: - але я собі так зараз подумала, як ти приїдеш до Каті на весілля. А ти ж приїдеШ? Обіцяєш? - звичайно приїду (як візу дадуть) - то може хай тато тоже лишиться і я тільки з тобою поїду. З малою дитиною так тяжко. Я трохи буду допомагати памперси міняти, я ще пам"ятаю, як то робиться і співати і танцювати буду, щоб спав. Бо то як не спить, то всі знервовані. А ще як не буде їсти - не виросте. Всьо, далі я сповзла під стіл. Передала їй шапки-шлеми. - Оля, а ти знаєш, що я сьогодні в тій білій шапці, ну в тій з квіточками , в Костко (магазин) була. Так всі на мене дивилися. Напевно теж таку хотіли. І шось в тата питалися (вона не розуміє англ ще.Питалися де купили), а я думала, що то про мою шапку, то я всім казала (по укр), що такі тільки у Львові є. (Шапку не знімає, навіть спить в ній) - Я тішуся, що тобі сподобалися шапочки. - Нє, не всі. Та червона, вона хлопчача якась. Хай лежить, буде для Павлика. А та "киця" велика трохи, на очі лізе -Ну нічого страшного, може на кінець зими буде тобі добра, або вже на наступний рік. -нєєє, я буду в ній ходити в садок. Так трохи назад буду підтягувати (рукою показує), щоб видно було де йду. Але, як ти ще десь таку гарну, як та з квіточками (і так на лобі показує де квітки на шапці), знайдеш , може рожеву, або фіолетову, або жовту (я тепер знаю які вона кольори любить) , то ще купи. Я таке дуже люблю. Каже брат, що гени - страшна сила і дитина вдалась в хресну :мало того, що язиката і премудра, так ще й барахольщиця.
ааааа Далі скайпуємо. -були вчора ввечері в баби. - і шо там ? - баба мене бандурою мучила (баба бандуристка і її починає вчити) - ага, а дідо що? - та нічого, всьо про Львів цілий час розказував (якраз тільки в середу вернувся). Так добре там, я би вже їхала. Нема з ким. - а Ярема шо? - не було - чого не було? - та бо десь на ДІВКИ ПОЛЕТІВ. Ну ти ж знаєш, він пілот, все десь літає.
Були ми цілим сімейством на цих вихідних в моєї коліжанки, живе за містом. Їй треба було бути в Києві, а в хаті зоопарк: хамелеон, папуга, рибки, пес і хом"як, і то всьо треба було годувати Заодно і від нашої бабусі відпочили Спимо, о 6.20год. піднімає на ноги вереск домофону Мені аж ноги почали труситись, бо кого в таку рань несе??? Посівальники, блін Ну чого так рано пхатись, та й ще в неділю - досі не розумію Малий теж прокинувся, сон не йде, починаємо розмовляти. "Мам, а хто це був?" Не в курсі, я не встигла до дверей підійти, але напевно то були колядники - кажу йому От нечемні, відповідає малий, "То напевно, були колядники московського патріархату!!!" Давно я так не реготала Хто не в курсі, про що мова - подивіться тут
Розглядає син фото. Тут я, тут теж я, а тут де я? Пояснюю, що ти був з нами, але ще малесенький, ріс в животику. - а я там повзав? - ні, ти там плавав. - ага, плавав і читав книжки! Олег 2,11р. Надіслано від мого LG-P715, використовуючи Tapatalk
Дивимося "Рік у лісі". Мелася: - Сє бівоцька, сє ебедик, сє ізяцьок, сє комань (кабан). А сє сьо? (Показує на попелиці) Терезка: - Це така зараза, що мамі смородину поїла.
Племінник Руслан, 4 роки (майже з половиною). Батько отримав на роботі зарплату, прийшов додому, всівся на підлозі і розкладає гроші на купки: це - за оренду хазяйці, це - на комуналку, це - продукти... А малому дуже подобається одна пісенька: "Два маленькі баранці Напекли собі млинці - Щиро поділилися..." (як там далі - не пам"ятаю). Так от, малий, побачивши тата з грошима, бере свою скарбничку (пластикове відерце з прорізаною кришкою, куди він збирає даровані родичами гроші) і починає бігати довкола нього зі словами "Щиро поділилися" Здається, з винахідливістю та причинно-наслідковими зв"язками проблем у нього не буде.
"Як мені буде 6 років, то я зразу стану таким серйозним як Святик, і зразу буду вести себе так серйозно і всі слова зразу стануть серйозні"
Старша сестричка (3,2) ділиться досвідом з братиком (1,7): - Не трогай того, бо мама буде на тебе сваритися. (Малий продовжує стягувати ковдру з ліжка) - Коли мама буде сваритися, то ти ховайся
Моїх дітисьок останнім часом плющить. Зима так діє на них чи що? Їдемо Винниками. Юстина раптом така вся в захваті: - Мамо, як же ця вулиця мило називається! Клааас! Я ще ніколи такої вулиці не бачила! - Еммм, яка то там вулиця така мила? - Вулиця Лимонна Сова! Перші 2 секунди ми з мужом зависли, він перший починає сміятися. Юстина: - Ну чого ви смієтеся? Та ж точно. Там була вулиця... Вулиця Лимоносова. Тобто Лимонна Сова. - Подумала секунду. - Ааа, певно просто Ломоносова... Словом, ми тепер ту вулицю завжди будемо називати вулицею Лимонної Сови. То найкраща назва вулиці, яку я колись чула