Діти та домашні улюбленці

Відповідь: Діти та домашні улюбленці

Ще ні, хочу глянути що пропонують на Привокзальному, там, кажуть, є зоомагазин на другому поверсі, де більший вибір і менша ціна. Хтось там купував тваринок вже?

 

Відповідь: Діти та домашні улюбленці

Ми брали для Мійки морську свинку (віддавали в добрі руки). Але побула вона у нас 2 тижні і ми її віддали. У малої була алергія, вона важко дихала, соплів не було, а носом дихати не могла, а поночах то просто був жах - ніхто не спав.
А так, морська свинка дуже спокійна, дає себе погладити, тільки мусіла слідкувати, щоб Мійка не засильно її гладила, обнімала

 

Відповідь: Діти та домашні улюбленці

наша киця у 3-хмісячному віці у нас з"явилася, коли доні було 1,3! Вони чудово ладнають. Я перші пару днів спостерігала за ними - як доня поводить себе з кошеням. Все добре. Зараз киці вже більше року - вона лагідна, жодного разу не образила дитину, хоча та її добряче мучає деколи)))

 

Відповідь: Перші дні життя дитини

Ще питання- малятко і хатні тварини.
Хото лиш з родичів взнає про вагітність, перше питання- що з папугою будете робити. Ну а шо я маю з ним робити, коли він мені як перша дитина, якого я й вигодовувала, і на пузі гріла коли хворів, і без нас він не їсть. Він у нас великий, як голуб, на вільному випасі. В принципі як шось матиме до дитини, закрию його в клітку. Вкусити до крові йому нічо не вартує, хоч він і не нароком. До нього просто не доходить, що мені боляче. Хоч і не радять так робити, та все одно вирішила "привчити" його до болі, коли цапає мене,я зразу ж його щипаю. Ну мусить же зрозуміти що значит боляче, і чому так не можна робити, не дарма ж у нього інтелект півторарічної дитини.
Інше, що він страшно крикливий. То пищить, то говорить години 4 поспіль. Я то вже привикла, хіба коли на високі частоти переходить то заважає. Сподіваюсь малятко в животику до того звикне, і по народженню йому не заважатимє то спати.
Останнє що він пилячний. Це не тіки про сміття по всій хаті. Він замість жирового секрету для пір*я має пудру- притулиш до себе, як залишається біла пляма від того. Знаю для алергіків то шкідливо. Чи врятує малятко від того іонізатор, чи нема чого й переживати?

 

Відповідь: Перші дні життя дитини

в нас кіт, дуже пухнастий, тобто шерсті від нього багато всюди, але малий неалергічний. Взагалі читала в різних джерелах - чим більше дитина має доступ до тварин - тим менш ймовірна алергія і буде міцніший імунітет, в статтях здебільшого писали про собак-котів, про папуг не знаю, не звертала увагу. Але в будь-якому випадку перед народженням дитини варто було б звернутись до ветеринара - зробити огляд тварини, можливо якісь профілактичні щеплення.
Щодо агресії з боку тварини - спостерігайте, в тварин теж різний характер, є й ревниві, а є більш миролюбні. Наш кіт до дитини ставиться спокійно, часом бавиться, але загалом нейтрально, ніколи не зачіпав малого, на початках було кілька раз випадково дряпнув, але кіт в нас тямущий, тож тепер він обережніший.
Щодо шуму - мій малий звик до шуму - телевізор, шум машин, навіть поїзда, нявкіт кота серед ночі. Буває що коли малий спить не дуже міцно, якась поверхнева фаза сну - тоді прокидається від будь-якого шуму, але зазвичай ні.

 

Відповідь: Перші дні життя дитини

ну взагалі це не просто вас питають, бо мабуть люди знають, що папуга - не така вже й безобідна тваринка (пташка). В моєї знайомої, мами двох дітей папуги вже нема, бо наробила їм трохи біди. В дітей були глисти, які нічим не могли вивести, аж поки не здали всі аналізи і виявилося, що вони через папугаїв. Забрали папуг - діти здорові.
Ну і про алергію ви самі в курсі. Не лякаю, просто пишу які часом непердбачувані проблеми бувають там, де їх здавалось би не повинно бути.

 

Відповідь: Перші дні життя дитини

Оті в мене була аналогічна ситуація. Мала трьох, одного з них з того світу кілька разів витягувала, вивчала ветеринарію і фармацію, щоб пташку реанімувати. І таки спасла. Але коли мала вродитись дитина, постало таке питання, бо від них страшний пух по хаті і пір"я, відповідно алерген і ще вони часто хворіють... То я їх віддала у добрі руки, так мені за ними жаль, але діти важливіше.

 

Не знаю чи хтось ще читає цю темку, та все ж напишу тут... може, раптом хтось порадить щось.
Маємо собаку, німецького вівчура, вже 8 років. Він в нас дружелюбний, добродушний, зализав би всіх від щирого собачого серця))) Дуже його любимо, а от тепер маємо велику проблему, і я взагалі не знаю, що робити...
Минулого року я завагітніла і народила дитину. Ще задовго до народження сина ми з чоловіком старалися підготувати нашого німця, перечитали купу літератури і порад кінологів - говорили з собакою, пояснювали, що скоро матиме маленького господаря, якого треба любити і охороняти, обнімали його різко і міцно, легенько потягували за хвіст і вуха, легенько тикали пальцями в очі - щоб підготувати до можливих таких дій зі сторони дитини. Собаці такі ігри подобалися, і він ще на перших місяцях моєї вагітності знав, що очі треба заплющувати, на "тіскання" не реагувати, і він на це не огризався, та й взагалі жодної агресії стосовно людей не виказував.
Але після народження дитини поведінка собаки змінилася. Після мого приїзду з пологового, він постійно намагався куснути дитину, то за ручку, то за ніжку, то за капюшончик... Чоловік казав, що то він грається, і не розуміє, що це не іграшка, а дитина, давав йому понюхати малого, та все одно я бачила, що щось не так - собака ревнує. Коли чоловік йшов на роботу і ми залишалися втрьох, то пес виходив в коридор і там лежав до вечора, поки чоловік не повернеться. І кликала його до нас в кімнату, і гладила, і просила, і команди йому давала, але він просто перестав мене слухати взагалі... Так обідно, не передати словами, ніби найкращий друг зрадив(((( Воно може комусь видасться смішним, бо що то - пес, але для мене то більше, ніж друг. Так ми і жили - собака в коридорі ввесь день, а після приходу чоловіка - в кімнаті з нами. Малий почав повзати - то пес почав на нього кидатися, при цьому махає хвостом, має дружелюбний вираз, але шарпається до дитини. На вигляд ніби полює на малого. Ми не пускали, почали закривати двері в кімнату, собака собі далі в коридорі. Напевно, не треба було цього робити, тим не менше я вдома сама, плюс ще працюю і боялася не впильнувати, бо в собаки реакція набагато швидша за мою.
Потім син почав ходити, і тут ніби все почало налагоджуватися. До слова, ми з чоловіком не переставали їх "знайомити" один з одним, дитина нашого німця дуже любить, тішиться, як його бачить, гладить по спині і по хвосту, регочеее)) Пес стоїть і бурчить. Малий причапає до нього, а він поки що нижчий за собаку, задре руки вверх і гладить його по спині, або стане ззаду біля хвоста - пес хвостом махає, а малий закриє очі і сміється)) Раз спробував потягти за вухо - ми пояснили, що не можна, бо це боляче. Потім тицьнув пальцем в око - також пояснили дитині, чому не можна цього робити, насварили - і все, син зрозумів, більше такого не робив, лише гладив. Пес в більшості старався відійти. Але з часом малий вже печиво давав з ручки, собака акуратно брав, легесенько. Пес лежить, малий прийде і притулиться до його боку, каже "Мій-мій-мій" і гладить, пес лежав і очима косився, але не втікав і нічого не робив. Ми тішилися, що нарешті собака зрозумів, що дитина - то людина, хвалили його.
А вчора він вкусив дитину за обличчя. Я сиділа на підлозі, малий стояв біля мене, чоловік в дверях стояв і щось розказував. Собака заходить з коридору в кімнату, проходить повз дитину і тільки "клац!" - я навіть зойкнути не встигла... Слава Богу, що тільки дві легкі подряпини зверху і знизу на щічці, але... могло бути щось набагато страшніше! Дитя перелякалося, плакало і кричало "Гав-ав-ав", показувало пальчиком на щоку - теж не розуміло, за що ж він йому зробив боляче...
Не знаю, що робити? Як бути? Вчора ввечері поки я заспокоювала дитину, собака дістав від чоловіка і провів ввесь вечір в наморднику, але розумію, що так не можна - від намордника він не подобрішає, а навпаки озлобиться ще гірше. Наразі шукаємо кінолога толкового, а далі не знаю... віддавати нікому не хочу, навіть мови не може бути про таке, тільки от жити в постійному страху... то ж не маленький собака, а вівчарка. Тримати по різних кімнатах, поки малий не виросте?

 

Жах((( співчуваю. Очевидно, пес дуже ревнує. А може він Вас дуже любить, а не чоловіка? Може гуляйте з ним?
Але тут однозначно до кінолога.
В нас поки ситуація незрозуміла, собака боїться малу, відвертається. Тільки коли спить у люльці, і коли покладу на підлогу, то так здалека нюхає.

 

Моя думка- не привчите вже настільки дорослого собаку до дитини, тим більше, якщо він явно показує свою неприязнь. Є собаки(і не тільки), що так сприймають/несприймають дітей. Можна ще спробувати вчити ігнорити дитину тепер. Дуже шкода.
До слова: в нас була подібна ситуація але з сусідським псом. Поки дивишся на нього- не реагує на дитину, як тільки я повернула голову- вкусив за голову. Але, то чужий , за свого обідно в рази.
В нас три собаки є і старша(ще до дитини) всі малого обожнюють але, чоловік каже, що якби, хоч гиркнув хто на дитину- ... боюсь навіть думати, бо він в тому однозначний.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

@his joker однозначно до кінолога. Собака ваш старий вже, ви його не перевиховаєте. До малого він не звик за рік, то вже напевно і не звикне, на жаль.
Я солідарна з чоловіком @NataliaFed

 

Собака - це тварина, яке керується інстинктами. Він нападає на дитину не тому що любить чи не любить, а тому, що дитина нижча за нього, йому інстинкти не дають сприймати дитину як члена сім'ї, зграї. Ну і ревність теж присутня. Через неї пес обрав собі за господаря чоловіка, а Ви вже просто член зграї, якого не обов'язково слухатися. Знаю багато випадків, коли навіть невеликі собачки типу такс, ягдтер'єрів, які виросли у сім'ях із двома, трьома дітьми змалечку, нападали на немовлят та річних дітей. Мене саму за лице вкусила собака подруги дитинства, з якою ми росли, просто через те, що я нахилився до її морди погладити, я в цей момент була з нею на одному рівні. Інстинкти не переробиш, просто треба навчитися ними керувати та з цим жити. Пес не винен, що Ваше життя змінилося. У моєї знайомої папуга-жако, здоровенний такий, реагує на дитину і нападає час від часу. Інструктор-кінолог, поради знавців, багато часу із домашнім улюбленцем повинні Вам допомогти.

 

так можна. Вона не має подобрішати, вона має зрозуміти, що так робити не можна навіть якщо дуже хочеться.
Собака має мати чітку ієрархію (в якій вона найнижче, нижче від дитини), і навіть коли вона дуже зла не може кусати дитину.

В нас теж вівчарка.

його не треба привчити, його треба навчити не чіпати дитину за жодних обставин. Цього буде цілком достатньо. І це можливо.

Приїхали. Собака від початку має знати ієрархію. Чоловік - господар, жінка нижче чоловіка, але вище собаки (це я про те що собака має думати, а не як в сім'ї ролі розподілені).
В нас пес з притулку, він любить чоловіка більше за мене і за всіх. Але послух - це інша справа. Ми в цьому дуже жорстко собак виховуємо, бо то махіна вагою більша ніж всі мої діти разом. Він теж не дуже розуміє, що то діти, але виявляти до них агресію (навіть гарчати) права не має.

Дітям не дозволяю мучити тварин, але часом вони об нього шпортаються, чи падають, чи на хвіст стануть випадково. То мусить терпіти.

ну от ви робите все правильно.

 

@Orman Ваш собака в квартирі/будинку живе?
@his joker собака з Вами в одному приміщенні живе?

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Але довіри до собаки вже нема і довіряти не варто.
Чекати поки дитина виросте це дуже умовне поняття. Пес може хапнути і восьмирічного.
В деяких собак з віком настають незворотні зміни в поведінці і нічого з тим не зробиш. І навчити восьмирічного пса чогось вкрай важко. Тим більше, що господар, чоловік, як я розумію з собакою проводив роботу щодо місця дитини в сім’ї.
Одним словом, @his joker, пильнуйте

 

Так, собака в будинку з нами.

 

Я дуже вдячна Вам усім за відгуки! Прочитала і стало трохи легше на душі, бо вчора щось взагалі було дуже зле і страшно.
Дійсно, довіри до собаки вже нема і не буде, хоч дуже його люблю. Пильнуватиму і дуже сподіваюся, що кінолог допоможе.

@NataliaFed - так, собака живе з нами в квартирі.

 

З собакою в постійній присутності ,обов'язково треба брати кінолога після такого.
Ще маю таку думку, що собака, який не кусає- не вкусить(ну, %85), який куснув раз- кусне другий. Тут, потрібно дуже грамотно діяти.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Вам потрібен не кінолог,а зоопсихолог,бо проблема тут @в голові»,ну і наші кінологи вирішубть питання «кнутом»,а зороший зоопсихолог знайде корінь проблеми.

--- дописи об"єднано, 7 Лютий 2018 ---

В нас була війсткова вівчарка-стара,дітей ,певно, й не щнала ніяких ніколи,зазяйкою вибрала мене,але всіх членів нашої сім‘ї поважала-вона ставилась до низ так,як я....спочатку спостерігала,тоді «робила висновки»-без криків,строгості,кінологів.....Я,напевне,щ тих собачників,які вірять в психологію собаки...

--- дописи об"єднано, 7 Лютий 2018 ---

Не погоджуюсь...моя Вольта кусала точно,в нас-її обожнювала вся вулиця(діти і дорослі)-сміливо гуляли бещ повідка-їй я довіряла на всі 100