Потребую поради, але тільки від тих, хто з тим стикався і знає все наяву, а не зі слів когось.. Ситуація наступна: важкохвора мама проживає із неодруженим сином 24р в р-ні, я з сім"єю проживаю у Львові. Коли мамі було легше, то ми по к-ка днів чи тижнів із малюком проживали в неї, щоб допомагати у догляді, АЛЕ зараз в матусі настав критичний період і в неї почалися сильні болі від яких вона стогне,плаче, кричить, чомусь навіть найсильніші знеболюючі їй не допомагають(( Дитина в мене в три роки ще мало що говорить, дуже домашній, маминий та дуууже сильно вразливий, коли він чує чи бачить як баба стогне чи плаче від болю, то одразу дуже сильно починає плакати і собі та лякається. Через це я почала сильно непокоїтися за його душевний стан, щоб не отримав якось психологічної травми чи щось таке... Ми приїхали вчора додому, але розумію, що брат сам не зможе цілодобово бути біля мами і я просто в розпачі, бо немає на кого залишити дитину з однієї сторони, а з іншої мені потрібно бути там і мама всім дзвонить і жаліється, що я її лишила саму ( біля неї чергують то сусідка, то родичі на час моєї відсутності - я домовилася із ними, що трохи замінять) , розумію, що це в неї вже зрушення від хвороби і психологічне теж, тому не ображаюся.. ЩО РОБИТИ?? Жертвувати здоров"ям дитини заради присутності біля мами? ---------- Додано в 17:16 ---------- Попередній допис був написаний в 15:30 ---------- відповідаю на карму: 1. ночівля за межами хати не можлива. 2. коли я там, то гуляння з дитиною практично неможливе ( а тим більше довготривале..), оскільки потрібно приготувати щось їсти, попрати, прибирати, к-ка разів вдень підняти маму в туалет, нагодувати, передіти-помити, посадити. покласти. змінити положення і т.д. і т.п, тобто я фактично весь час перебуваю в хаті, ну і дитина поруч зі мною і то все бачить((( ще з карми: пропонувала брату цей варіант ( хотіла сама оплачувати їй), але він чогось категорично проти(( і щей добиває мене морально, що мол мама має дочку, а буде з чужою людиною сидіти - ви собі навіть не уявляєте в якому я зараз розпачі, бо боляче і за маму, і за свою дитинку !! Доречі, тільки-що запитала в синочка чи поїдемо завтра до баби, то аж кричить, що "НІііі, бо баба плаче!!"((
Відповідь: Діти поруч з важкохворими дорослими.. Співчуваю Вам...можливо виходом буде няня для дитини чи домовитись з свекрухою/подругами/родичами, щоб пригледіли за дитиною...Ваш брат проявляє егоїзм, відмовляючись від послуг сиділки, проте Ви не можете бути ідеальною мамою та ідеальною донькою одночасно, тому не картайте себе. Даруйте любов мамі - вона зрозуміє Вас, що є ще дитина...
Відповідь: Діти поруч з важкохворими дорослими.. 1. ми проживаємо в різних містах, тому няня не вихід, бо хіба цілодобова ( чоловік працює до 22.00год)... 2. свекруха вже старшого віку ( 67 років) і проживає за 200км від нас, подружки\родичі на роботах і мають своїх клопотів достатньо(( 3. в брата дуже складний характер - це факт, ну і він поняття немає, що таке діти... 4. в мами є сестра-пенсіонерка жива-здорова, проживає сама, але приїжджати до рідної сестри, щоб трохи мене змінити відмовляється(( Тому, мабудь, все-таки доведеться бути поганою дочкою,але хорошою мамою та буду тепер приїжджати лише на вечір п"ятниці+субота-неділя цілий день ( коли чоловік вдома із малюком буде). І ще хочу тишком домовитися із непрацюючою сусідкою мами, щоб вона максимально часто заходила вдень до неї, коли брат на роботі, а я за це їй матеріально дякуватиму.. Дівчата, немає нікого на форумі, хто б маючи малих діток, проживав разом із важкими хворими? як ваші діти реагували? .
Відповідь: Діти поруч з важкохворими дорослими.. Може спробувати комбінований варіант Сиділка + ви , домовитися з тою жінкою, яка буде приходити, щоб вона попрала, поприбирала і т.д. А ви приїхали на 2-3 години. Але дитиною жертвувати не вартує, бо то не вихід + ви будете знервовані в мене мама хворіла колись серйозно і довго 7 років, дякую Богові, що зберіг її життя. Але я тоді ще не мала своєї сім"ї, але дуже вас розумію, бо зараз маю сім"ю . Брат вас не зрозуміє, бо не є татом і немає своєї сім"ї ........
Відповідь: Діти поруч з важкохворими дорослими.. приїхати на 2-3години щодня немає можливості. оскільки ми проживаємо в різних містах і потрібно буде тягати дитину двома маршрутками туди-сюди по 3год в одну сторону в ту спеку. Дякую всім за підтримку тут та в карму, бо направду цілий день переживаю- думаю-думаю як би і дитину не травмувати і маму підтримувати в останні місяці життя.. .
Відповідь: Діти поруч з важкохворими дорослими.. Була точно в такій самій ситуацїї...Малій було теж 3 роки. Приходила зранку, заводила малу в іншу кімнату, давала купу іграшок, та голосно включала мультики(допустимо голосно, щоб не гриміло, але і звуку з іншої кімнати чути не було). Пояснювала і просила, що бабця прихворіла, сиди чемненько бався, я готуватиму обід/приготую чаю/дам таблеточки і т.п. Періодично заходила побавитись з нею, хоч по -10 хвилин. На ніч лишала вдома з чоловіком. Не скажу, що то тоді було ідеальним рішенням з моєї сторони, бо дитина все рівно відчувала брак моєї уваги, але тоді це було єдиним правильним рішенням.
Відповідь: Діти поруч з важкохворими дорослими.. Ну в нас не зовсім то, бо ми живемо окремо, але в бабці діабетична стопа, і от власне вона може стогтати ойкати і панічно боялася коли моя дитина до неї підходила (у неї страх, що вона до ноги доторкнеться) Так от, моя дитина завжди любила приходити до моїх батьків в гості і те, що зараз там хвора її прабабця не відбило бажання. Ну може якийсь недовгий період, коли вона не привикла до її стану.(Вона не заходила до неї в кімнату). Але одного разу, мамі конче треба було віткити підвал і вона включила їй мультик і сказала, що зараз вернеться.(Мене десь в той час не було) Тільки мама за двері - моя тут же в кімнату до прабабці зі словами, що бабця вийшла і поки її нема я мушу побути біля тебе. І після того випадку якось пройшов чи то страх, чи неприязь заходити в кімнату до хворої прабабці. А як почує, що починає ойкати, то прийде, скаже, що трішки треба потерпіти. І навіть коли моя мама обробляла ногу, в неї почала виникати цікавість, що робиться. В мене більше викликав жах, що вона побачить ті страшні рани (то не для слабонєрвних). Таки побачила і ніякого страху, бризгивості то в неї не викликало, тільки цікавість. І зараз вона не хоче пропускати перев'язки, дуже акуратно ходить біля неї, інколи може забігти поцьомати. Хоче подавати їй ходунки. Ми просто дуже близько живемо і кожна прогулянка мусить бути з гостюванням у бабці - ж треба провідати. До дитини прийшло розуміння, що прабабця зараз не така, вона хвора і їй потрібно допомагати. Але то різні діти, різні хворі і різні ситуації. А нарахунок знеболюючого - їй найкраще допомагає "лірика". Запитайте у лікаря. Зараз хоч почала спати в ночі 4-5 год підряд, а інколи і цілу ніч спить.
