Чому і коли віддавати дитину в садок?

@olerusya в мене складається інше враження Бо так виходить, що всі несадочкові безпорадні, несоціалізовані, залякані... яких мами до 17 років тримають під спідницею. З цього і розвинулася тема.
Насправді, чогось одні крайнощі.
Ну і я не потребую ні чийогось схвалення, ні переконання саму себе.
Я робила виключно, як комфортно мені і дитині.

 

Ви справді можете порівняти садок в Норвегії і український державний?)))
Власне тему підняла одна з форумлянок, має право. І всі бажаючі мать право тут відписувати. Форум місце добровільне - хто хоче пише/не пише, читає/не читає

 

Я теж за зарахування не платила Але поборів і нездорового ставлення до фінансування в держсадках ("ой, ну ви ж знаєте, в тої держави не допросишся...") то не відміняє, бо щоразу знаходиться: 400 грн на ремонт, 200 на канцтовари, +100, +200, +....
Я чогось наївно вважала, що ремонти закінчаться після першого року в новій групі - ну типу зробили щось і маєте на ближчих три роки, але "не тут то было" фантазія в БК і вихователів працює "дай боже"

 

моя свекруха завсадком в селі на півдні України. то каже. що в них в селі якби можна було- віддавали б і з року.. а вона і двохрічок брати не сильно хоче. село велике. ліжок на всіх не хватає.. садок в них "образцово-показатєльний") на всю область) а мені казала- якщо маєте можливість. давайте в приватний)

 

А чи варто комусь переживати, чи варто мені (чи комусь іншому) працювати І знову шаблони. Раз ти сидиш вдома, то автоматично тобі приписують брак саморозвитку ... Ну-ну ))) Чесно кажучи, можу навести багато прикладів коли жінки працюють/відсиджуються за мінімальну від 9 до 18. Найбільший саморозвиток полягає добре попліткувати і перемити всім працівникам кістки.Так само можу назвати жінок, які вдома чудово організовують свій час, час для дитини і навіть на саморозвиток вистачає
Тому все дуже відносно.
І

 

я мала на увазі, якщо мама хоче працювати, але наслухалась про страшні садки і боїться давати дитину туди і робить вибір продовжувати сидіти вдома

 

Так звучало питання. Ніхто не заважає нікому водити дітей куди завгодно.

 

я пам'ятаю, і спершу дала моє розуміння відповіді на нього. І я можу тут писати і свою думку щодо мами, а не тільки писати відповідь на питання форумлянки.

 

Тут, загалом, можливі такі комбінації:
1) мама хоче/потребує йти працювати + дитина хоче в садок(так-так, такі є), легко адаптується - однозначно йти в садок;
2) мама не хоче виходити з декретної відпустки+ дитина не хоче в садок - не віддавати до садка;
3) мама хоче/мусить йти працювати+дитина не хоче в садок - на мою думку, рішення має бути на користь мами, а для дитини можна спробувати компроміс (якщо дозволяють кошти) у вигляді приватного садка, няні, бабусі;
4) мама не хоче/не мусить працювати, боїться за дитя + дитина чудово сприймає садок- рішення на користь дитини
Форумлянка, яка задавала запитання, ще не пробувала давати дитину до садка і не знає чи тій там сподобається. У її випадку невідоме - чи дитині там сподобається, це і буде головним критерієм у прийнятті рішення.

 

@Retaret, я Вам дуже раджу почитати Г.Ньюфелда, або інших авторів, що пишуть згідно теорії прив'язаності, і Ви добре зрозумієте механізм впливу садка на дитину, відповідно, спроектуєте це на вашу дитину з її особливостями (це правда, що є діти-орхідеї, і є діти-кульбабки, образно кажучи - з різною чутливістю до обставин зростання, і з різними наслідками), буде зрозуміло, як краще організувати садок для вашої дитини, які моменти ключові, якщо він Вам необхідний, в якому віці/етапі розвитку дитини.

 

нарешті я все прочитала і маю хвильку написати щось. Дискусія тут якась прям гаряча стала. Додам пару своїх думок і вражень від прочитаного:

1. Мене якось дуже зворушило, що є мами, які пишуть, що в них дитина делікатна і тому в садок не спішать, і не мають наміру різко перекроювати її у воїна. Я таких матусь розцінюю як люблячих і уважних. Особливо УВАЖНИХ, мені здається, що мало батьків є насправді достатньо уважними до своїх дітей.

2. У різних країнах різний досвід зі садками і працюючими мамами. І навіть якщо йдеться про порядки в країнах значно розвиненіших ті економічно стабільніших, то це ще не означає, що це краще. Так, це інакше, та чи краще - для мене це питання.
Нещодавно був у фб пост жінки нашої, яка прожила пів року в Стамбулі. Ставлення до дітей у Турків - ну просто як до маленьких царів, це просто наче культ дитини, усі привітні до дітей - і своїх і чужих. Та це і відчутно навіть на відпочинку. Та жінка писала, що навіть поістерити на майданчику скажімо дітям дозволено, а вже голос підвищувати - ні-ні-ні. Як вона вперше крикнула на свого малого - то на неї обернулися всі. Ну а в нас навпаки - оглядаються криво на тих, хто ніц не каже своїй дитині в істериці. І дивлячись на життєрадісних молодих хлопців, які працювали в ресторані готелю, де ми відпочивали, я подумала, що напевно можна таки виховати дитину без криків, і не зіпсувати її остаточно.

3. Про "школу життя" мені звучить якось жорсткувато. Садочковий вік - то є вік, в якому найперше дитина формується, і середовище її неабияк формує. Школою життя я б назвала швидше поїхати вчитися в інше місто, десь далеко від батьків, життя в гуртожитку, з чужими людьми. Це коли ти вже шось в житті навчився, базово сформувався, і тоді є оця "школа" як шліфовка.

Днями вичитала в одній книзі, що все саме-саме основне закладається в дитині насправді до 6 років. Отже при віддаванні в садок у 3 роки, виходить, що половину часу батьки самі формують дитину, а потім в значній мірі доручають це комусь чужому.

@Mansikat Про теорію прив'язаності, дякую, що нагадали. Трохи шось почитувала вже, але в до тем про садочок ще точно не доходила.

Ну а коментарі в стилі "чого підняли тему" - я взагалі не розумію. З таким підходом можна взагалі ДП закривати, а то понапіднімали тут тем!!

 

це зняття з себе відповідальності - коли люди вигадують "необхідність" садочка.
Садочок ніколи жодних проблем не вирішить, при неправильній постановці питання може хіба що ті проблеми викликати.

 

Я особисто вважаю, що дитину треба давати до садочку. Я не була в садочку мене виховували бабуся і дідусь. Можу сказати я не готова була до того що діти можуть образити, вдарити і т.п. Вдома мене вчили бути чемною, хорошою, послушною….я не вміла себе відстояти я багато чого боялася і не розуміла. Хоча я бавилася з дітьми в дворі і проблем не було. Можливо це не через те, що я не була в садку, а через методику виховання бабусі. Але свою дитину віддала в садок в 2 рочки. Я була і приватних і державних садках, однозначно за державний – це мій вибір. Садок це хороша школа для дітей вони беруть там життєвий досвід.

 

Розкажу свою історію. Мене виховувала бабуся, я одна в сім’ї. Та й як виховувала, бабуся на городі, а я у сільській бібліотеці. Батьки на роботі. Забавлялася і росла, як сама вміла. А от у школу батьки вирішили возити мене у місто. Краща освіта і все таке))) так от я дуже навіть давала собі раду і в навчанні, і в дозвіллі, і у спілкуванні з ровесниками. Хоч і було кілька дітей, які відверто підсміювалися з дітей, котрі доїжджали із села. Але я якось зуміла збудувати хороші відносини з усіма. Тому, вважаю, що все-таки від характеру багато чого залежить. І не вважаю, натомість, садочок аж ніяк панацеєю. Своїх діток воджу у приватні заклади. Іто старшої стосується. Хоч була у державному, але їхні методи виховання мені не до "смаку". А от старший взагалі не садочковий: йому ні приватний, ні державний. Я не силую. Нам скоро чотири. То якось дійшли компромісу, що ходитиме одну половину дня, а далі вдома. Але оскільки я працюю з дому, то він у той час грається сам. Поки що дотримуємось таких-от правил.

 

мій Рома мож і вдарити і штурханути. і вдома ніхто не б)ється. і в садок не ходить. і з дітками не сильно хоче дружити. бо вони ж іграшки забирають його.. і то не садочок. то характер. я така сама в дитинстві була.. могла і вдарити і штурхнути. я не садочкова..

 

Я б дивилась по дитині. Є такі діти, що обожнюють садок (як я в дитинстві), то чому б не водити?
В мене супер-спогади з садочкового дитинства. Там було цікаво, ми всі разом їли, потім по черзі дітки чергували (прибирати посуд), всі так чекали своєї черги!
Мала подружку, з якою бавились, хіхікали. Памятаю виховательку, якій плели косички)))
А якщо дитина плаче, не хоче зранку йти в садок, тоді б не віддавала.

 

моя садочкова, але не билась і не штовхалась там. прекрасно вживалась без цього.
Зараз в школі вміє дружити, нема в неї такого 'я з тобою не дружу' просто коли щось не по її, нема 'дружи тільки зі мною'. На таке її постійно підбивають подружки-то дружи тільки зі мною, то давай з кимось не дружити. На що вона відповідає що буде дружити з усіма бо так веселіше.

 

В мене також. Чомусь не пам'ятаю ні криків вихователів, ні шуму, ні ще якогось негативу. Ми разом вигадували собі дуже цікаві ігри, були і смішні моменти (досі пам'ятаю як нянечці, яка нас присипляла читаючи казочку на обідній сон і сама мимоволі заснула, засунули печенько в привідкритий рот і і вона так спала весь тихий час. А нам чомусь було дуже-дуже весело і ніхто не спав.)

 

Не все залежиться від садочку. В кожної дитини є свій характер. Ну не переламаєш ти дитину. Хіба мало є таких в садочку, які не вміють за себе постояти? Що попадають під вплив інших діток? Цього не зміниш ні садочком, ні школою.
Мій в садок не ходив. Має друзів як у школі, так і за її межами.
І таки я трохи за нього переживала. Такий спокійний, врівноважений. Але даремно ))) Він собі раду дає. Може і здачу дати, і штовхнути коли треба.
Я 100% садочкова дитина. Одну виховательку дуже любила, а іншу не любила, бо в неї ноги худі

 

це добре що у Вас таке було, мене за межі двору не випускали жили ми в особняку і всюди суцільні заборони ( там не стань, те не трогай і т.п.) в своєму випадку я вважаю що мені б краще було в садку. Свою дитину я відала бо мені потрібний був час для себе оскільки довгий період я сама виховувала дитину і не було допомоги ні від кого, дитина не хотіла йти перші кілька місяців не тому що їй там погано, а тому, що не має мами яка постійно з нею. Зараз вона біжить в садок в неї безліч друзів і багато вражень якими вона ділиться. Тут кожна мама має свою позицію і думку і це нормально кожен виходить з свого життєвого досвіду. Для мене "не садівські" діти це ті, які дуже часто хворіють і по причині здоров'я не можуть відвідувати садок, всі дітки адаптовуються до умов в які ми їх ставимо і ми можемо їм допомогти і підтримати коли йде адаптація. Звичайно якщо мамі хочеться і подобається займатися дитиною вдома то чому б ні, але якщо ви це робите бо так треба, чи бо от він/вона не хоче відвідувати садок при цьому жертвуєте собою (не ходите на роботу, чи не займаєтеся тим що потрібно вам...) то думаю тут варто надати перевагу собі, щаслива мама краще ніж втомлена і виснажена. І взагалі все дуже індивідуально бо всі батьки різні і діти, єдиної моделі як на мене не має, але я за садочок однозначно чи то державний чи приватний вирішувати вже батькам по їхніх уподобаннях і можливостях.