У нас є тема, де ми рекомендуємо і ділимося інформацією про психологів, але нема такої, де найсміливіші зможуть поділитися своїм власним досвідом. Розказати про свій шлях, успіх чи невдачу. Є у нас на форумі люди котрим допоміг психолог подружитися із собою , зрозуміти хто ви і де ви? В моменти коли ви повністю розгубилися в житті. Чи є серед нас ті, хто практикував сімейну терапію? Наскільки важко досконало відкритися одне перед одним? Які результати? Який вклад психолога у подоланні власних фобій і комплексів? Чи може психолог зробити гірше?
Мені психотерапевт допомогла. Сталося так, що я рік працювала не за фахом, адаптація до нових умов була важкою і болісною. Замість медично-наукового світу старший науковий співробітник із кандидатським ступенем опиняється в крупній айтішній компанії, у значно молодшому віковому середовищі. Інша культура спілкування і роботи, інші правила, нова професія - мені це давалося важко. У компанії був передбачений штатний терапевт і 10 безкоштовних консультацій. Я страшно боялася показати кому завгодно, що мені важко, що це взагалі не моє, але я звернулася. Зараз я продовжую з нею займатися дистанційно, сумарно ми працюємо четвертий рік. Терапевт тоді допомогла мені навчитися не тягнути все на собі, просити допомоги, не соромитись показувати, що мені важко, визнавати свою слабкість. У кінцевому результаті я пропрацювала комплекс відмінниці і перестала вимагати від себе бути ідеальною. Потім ми пропрацьовували багато чого. Токсичні стосунки з оточенням, вміння поважати і цінувати себе, особисті межі, вміння розпізнавати свої емоції і називати їх. Був страх зміни роботи і переїзду, коли мені запропонували роботу за улюбленою професією, була важка адаптація у Києві, але я таки повірила в себе і наважилася кинути у Львові все, що мене тримало, прийняти пропозицію роботи і переїхати. Стосунки із колишнім чоловіком і мої комплекси після невдалого шлюбу і болісного розлучення. Вміння ставити себе і свої потреби у пріоритет, це мені зараз дуже допомагає від вигоряння під час походів до військового шпиталю. Ще була важка криза очікування страшної дати "40", яку мені терапевт теж допомогла подолати. Щодо періоду після розлучення ще додам, що мені дуже допомогли відвідування терапевтичної групи, це був мій перший досвід психотерапії, ще до офісу. Тут головне - знайти "свого" спеціаліста.
Я теж маю досвід роботи з психотерапевтом. Прийшла з запитом - зробіть щось з дитиною, а лишилася сама. Працювала поміж поїздками в лікарню з молодшою, а це було нерегулярно. Після виснаження за стільки років по лікарнях з обома дітьми, гепнулась в депресію (вдруге і сильніше) і тоді почала працювати частіше - це була однією з умов від лікаря з диспансеру. Пропрацювала багато чого. Продовжую.
