Чи ображають ваших діток інші

Хм, цікаво. Звучить, як непогана альтернатива. До речі, про крик. Моя майже ніколи не кричить, треба буде повчити Але дуже засмучується, інколи до сліз, коли інші дітки кричать на неї...

 

Доволі корисна стаття, може комусь буде цікпаво, про причини насильства, і як бути батькам та дитині в цій ситуації.
Детская жестокость. Что делать, если ребенка обижают сверстники

 

В мене питання до батьків, які не вчать захисту. Малий прийшов зі школи (1 клас), жаліється на те, що його один хлопчик щипає за дупцю. І...? Що я маю йому сказати? Що б сказали Ви?

 

@Rodionochka та напевно якщо ніяк не реагувати то буде і далі щіпати. То 1 клас, якраз в цей час вчитель має за таким пильнувати. Може поговорити з вчителькою і тому малому зауваження зробити? А вашого малого вчити якось відпір давати якщо не допоможе це.

 

[Q UOTE="Rodionochka, post: 2431511, member: 30499"]В мене питання до батьків, які не вчать захисту. Малий прийшов зі школи (1 клас), жаліється на те, що його один хлопчик щипає за дупцю. І...? Що я маю йому сказати? Що б сказали Ви?[/QUOTE]
Жалітися вчителю. Робити тому хлопчику зауваження і втікати.



Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Доречі зустрічала вчителів які не люблять як ім жаліються . І не реагують ніяк , ну хіба би вже там бійка з кров'ю . А так навіть кажуть вчіться самі вирішувати і не ябеднічати , тому чи зможе розрулити вчителька ...

 

Я би пішла до вчительки і сама з нею поговорила

 

Диссонанс трохи вихоить В садках вихователі вчать дітей "не можна давати здачі, тільки жалітись", а в школах вчителі кажуть"не жалійтесь, розбирайтесь собі самі". Весело Коротше, все що і як робити, треба батькам роз"яснювати дітям, і то вже з дитячого садка, получається

 

@Almariel ще з попередньої дискусії спостерігаю Вашу позицію тут і маю питання. Втікати чи уникати?


Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Ну не всі вихователі кажуть не давати здачі як і не всі вчителі стоять осторонь. Головна роль у батьків. А всі решта люди просто на деякий час з вашими дітьми .
Мене особисто дуже напрягає коли є якась дитина яка буквально тероризує весь клас . Часто батьки іі про то навіть не знають , але гірше як знають і ніц з того не роблять . Правда є випадки де батьки не дають раду зі своіми нащадком і знають про проблему.
В моєму класі був такий хлопчина , відмінник , дикий , батьки відомі .... Ну забирав в дівчат анкети , бив хлопців , буквально з презирством відносився до тих хто вчився погано.і десь в 7 му класі образив дівчину яка подобалась іншому хлопцеві ( тихий , скромний , мовчазний) . Той спокійно підійшов до винуватця , сказав йти за ним на вулицю і так добряче йому наваляв що шок був у всіх . Принаймі до тої дівчини хуліган не ліз більше ніколи.

 

Він би мені того не пробачив). Бо ситуація неприємна. Він в мене маленького зросту, а в них в класі є пару таких хлопців, які хочуть самоствердитися за рахунок менших та слабших. А тут ще за дупцю, а якщо ще й пожаліється)... Як же він потім з тим жити буде. Наразі даю йому можливість самому за себе постояти, захиститись. До вчительки піду якщо ситуація повториться хоч раз. Поки не пхаюсь.

 

звичайно, то хлопчик 6-ти років. у мене поки дівчатка дошкільного віку.
не знаю, як це має працювати, якщо вчителя не залучати.

 

Він у мене з 3-х років у садочок ходив. І вчився там соціалізації.

І мав один рік (4-5 років) таку виховательку, що ворогові не побажаєш). Я спочатку дуже хотіла втрутитись у той процес вихователь-дитина. Але таки стрималась. Бо, по-перше, він вже не перший рік ходив у садок, хоч були зовсім чудові вихователі. А, по-друге, хай спробує сам з нею вжитись, прилаштуватись. І в нього це вийшло. Вона йому м'яко кажучи не подобалась, але він не плакав, коли приходив у садок і бачив іі. Він навчився з нею співіснувати. Він не чекав, що скаже мамі, а мама "парєшає"))).

Ну і хлопчик-дівчинка у такому віці - це діти. Поки різниці в них не бачу. В садочку точно, у молодшій школі вже різниця є). Вони вже практично самостійні).

 

В нас хороший знайомий в садок пішов, і йому в перший же день там не сподобалось, особливо вихователька. Щось там застрого сказала чи заставляла ультиматувмами їсти, точно не пригадаю. То його бабуся (сама вчителька молодших класів) сказала - ліпше такого не раба, щоб ще дитину травмувало і нервув той садок. І прийняли рішення не водити в садок взагалі. Добре що бабці могли помагати. І що? Виріс дуже комунікабельний, веселий, організотоський і впевнений у собі чоловік. Так що з дитинства випробовувати дитячі нерви певно не варто, принаймі як є можливість того не робити. Нє, я розумію що чоловіка треба гартувати, так, не ховати за спідницею - так, вчитись захищатись і бути сильним (фкункція батька), але буде то все. Ось з життя приклад - не ходив в садок і ніц не бракує ще й фору іншим дасть. В школі все добре було, і вузі, купу друзів має. Так що на все свій час. Я хлопців не виховувала, але там явно є свої нюанси порівняно з дівчинкою (хоч я і дівчинку вчу мудрою бути і не давати себе в обіду, та вона така що і не дає, Богу дякувати прецедентів не мали). От було колись на морі в басейні інша дівчинка взяла водяний пістолейт і почала по всіх по лицю стріляти (навіть дорослих). Де були її батьки не ясно. І дітей так зачіпала. Я розумію, що то забави. Але в тому басейні вже люди сторонитись її почали. І що моя мала? Спочатку сміялась, типу втікала, а потім без жодних підказок підплила, відібрала в неї то "орудіє" і почала в неї пшикати))) Все - більше питань не було. Я потім її спитала, "як ти так вирішила, щоб в дівчинки тої забрати, вона так бавилась напевно, хоча якось негарно вона бавилась). А мала каже "так, вона всім пшикала в лице, заважала, ми дурачились але то не гарно, то я їй відібрала, і все, сама ще її попшикала". Ну таке було. Було що раніше ще хтось в садку малу вкусив, якась дівчинка. Я тій мамі сказала і при вона їй зауваження при мені і малій сказала, і виховательці скащала, виявилось що та дитина кусає і така нервова "па жизні". Але то не наші проблеми. Коротше, нічого не треба лишати без уваги. Все вирішується, і краще рано ніж пізно, і так, щоб дитина винесла корисний досвід.

 

я мала на увазі, що не мама каже вчителю-вихователю, а сама дитина.

 

То, напевно, від дитини залежить. Мій би точно до чужого зі своєю проблемою не підійшов. Але це чисто його особливість. В мене і чоловік такий).

 

або з батьками, у більшості це адекватні дорослі люди, хоч спочатку і "стають в позу", але міри приймають

можна сказати узагальнено - щипається
а своїм я б дозволила щипнути у відповідь, боляче (але вони ненасильницького складу характеру, ледь не на пальцях "розжовуєм" як то, стояти за себе. Якщо дитина розбишака - легко переборщити.)

знаєте як воно буває? можуть залякати завучем-директором, якщо не розберуться в ситуації.

 

В мене колись зі старшим була страшенно неприємна ситуація: подруга випадково побачила, як на мого малого наізжала мама його однокласника. А він стояв і нічого не міг сказати. В мене в той день настрій був не дуже, то я ту маму набрала. Вона питає - то тобі малий пожалівся? А він мені взагалі нічого про ту ситуацію не сказав. Кажу, що ні, знайома побачила (то було під час уроків, в коридорі). Кажу тій мамі: у тебе якісь проблеми з моїм сином? Вона каже: ні, просто він образив іі сина. Питаю: звідки така інформація? Вона: іі малий пожалівся? Ну тоді варто подзвонити мені і то розповісти. А не давити на дитину дорослим авторитетом. Якось так. Як потім виявилось на "очній ставці" ніхто нікого не ображав, але хтось з'їв печиво того хлопчика. Але то був не мій син. А мій себе не зміг захистити, відстояти, бо прийшла доросла нервова тьотя і з порогу наїхала на дитину.
Я то до того, що діти дітьми, а дорослі хай між собою розбираються. Я бачу так - лише вчитель має наразі право насварити на мою дитину. Чужа мама, завуч, директор - лише у моїй присутності.

 

чесно, не зрозуміла.
взагалі, втікати, якщо тебе ображають. сказати кілька разів, щоб так не робили, а якщо не помагає - втікати і жалітися старшим.
а уникати - то, звичайно, найкраще. але рідко яка дитина зможе так влаштувати стосунки з іншими, щоб уникати будь-яких конфліктів.