Чи має мама право на час "для себе"

Ох Орман правду каже про «або не каже про допомогу, або про побічні наслідки».
Коли я була вагітна, мене шеф «вмовляв» почати працювати через кілька місяців після пологів, бо «он глянь на С - в неї троє дітей і з кожним вона не ходила в декрет». Я ж така наївна пішла до С і вирішила розпитати, як їй все вдається. І вона мені розказала. Після кожної фрази я все більше і більше розуміла, чому мені так важко даються навіть 40% зайнятості при наявності бабусі в нас вдома, садка і школи для старших.
Так от С має з усіма дітьми садок з 3 місяців з 7 до 19. Має двох о-пеір (то такі молоденькі дівчата, які живуть з нею в будинку і допомагають забрати/завести дітей в школу/садочок/гурток, зробити домашнє..., вкласти спати). Має няню, яка гуляє з дітьми щосуботи по півдня (бо треба ж час лише для двох з чоловіком). Має людину, яка щотижня прибирає будинок. Ну і батьки живуть не далеко, якщо раптом що. Отак. Ясно що справляється. Але чи я б так хотіла? По-перше, моєї зарплати не вистачило б на це все, а по-друге, блін, зовсім не бачити дітей.

 

Я ще собі думаю, що таки дуже багато залежить і від батька дітей. Є такі тати, що таки багато допомагають, не розділяють на жіноче та чоловіче. Можуть буквально у всьому замінити дружину. Шкода, але у нас не так. Маю гарний приклад - сім’я друзів. Троє дітей, мама працює від 6 місяців малої, ходить у зал та на танці. Подружжя часто проводять час удвох, діти досить активно зайняті. І загалом сім’я цікава, активна, весела. Але є і «але». Вони дуже напружені. Це так відчувається. Оцей ритм, він є виснажливий, але вони вже інакше не можуть. Тому час від часу сидять на якихось пігулках. Вони також їздили з нами на відпочинок, хоч і жили окремо. Так от наші знайомі, які їх не знають так добре як ми, склали враження про них, як про дуже напряжних і шумних). У нас ритм в рази менший, і мені наразі так комфортно.

 

Напишу про себе. Я працюю. Довчовуюсь. Маю доню 3.3р. Дитина в садок не ходила. Весь час з одніює з двох бабусь. Чоловік переважно у відрядженнях. Дитина дуже прив'язана до бабусі, з якою найбільше проводить часу. Але це мабуть і є оплата за те, що я з нею мало проводжу часу, бо все щось вчу чи працюю. Маю надію, що це все колись оплатиться. Навіть боюся мріяти подорожувати. Бо якось хочеться облаштувати побут. Квартира, машина, табори для дитини...

Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka

 

@Rodionochka у мене після моря теж завжди настає такий стан - хочу жити повільно. Але за три тижні цього разу я вже була повністю в старому режимі. Чому сь неможливо бути повільним тривалий час. Я вже не раз думала що би такого виключити щоб полегшити собі життя, але зараз нічого викинути не можу, ітак вже мінімум якийсь такий, а часто напряжно.
Я незнаю як зробити ввечері так щоб і я і чоловік встигли по трохи відпочити, і дітей навечеряти-помити-вкласти.
А ще мені часто бракує прикладів не ідеальності , якусь би книжку почитати типу "мінуси материнства " чи шо, бо не завжди воно мімішне, але всі його так оспівують, що коли починаєш з тим стикатися, то неясно чи параметри не ті задано чи то я вся така неспроможна...
І так , з віком попускає в багатьох питаннях, хоча мені здається , що то більше не про вік, а з появою кожної наступної дитини, яка "відбирає " купу ресурсів.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

В мене наразі затягнувся максимально). Сьогодні приїхала мама, і я могла б зробити купу корисного, а я повіялась по магазинах). Нічого не купила, бо виявилось, що на карточці бракує грошей, але я це взнала аж на касі))). Було смішно. Це на мене не схоже. Але зараз хочу так. Чоловік поки мовчить). Годую всіх тим, що можна зробити за 15 хвилин. Найшло зараз таке на мене. І всі поки мовчать. Подивимось на скільки нас усіх вистарчить))).

 

Я оце допис збираюсь написати на цю тему.
Але я б це не назвала «мінуси батьківства». І повільний ритм теж дуже на це помагає. Це не про те щоб щось відняти і відкинути. Треба переглянути сам ритм.

 

ну не знаю, я щось не дуже бачу, щоб хтось прям отак мімімі про материнство. Це напевно тому, що в мене немає інстаграму і я туди мало ходжу. Бо знаючі люди казали, що там жінки однією ногою пророщують зерна на підвіконні, іншою шиють фемілі луки для фото, а руками так взагалі еко-брязкальця стругають для малечі, або слінго-коралі крутять. Страшні люди...)))) Ну і в оточенні в мене переважно мами з лозунгом "Мене часто питають - як я все встигаю. Так от, мій секрет простий - я ні хр....а не встигаю". Незалежно від кількості дітей. Це я до чого...Щось мені назва теми не нра...Якась вона "апокаліптична" і приречена. Треба щось більш оптимістичне. "Який день в тижні присвятити собі повністю і як відмити цього вечора від фломастерів і фарби чоловіка"...

 

Я от теж не знаю, що Ви, @Retaret, читаєте, що суцільно мімішне. Мені, навпаки, здається, що зараз повсюду про емоційне вигорання і решта "всьої правди". Жодної живої людини я не знаю, яка би говорила, що в неї все легко в материнстві. Але я теж не читаю інстаграму, може тому і не знаю)

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

а я читаю. І відкрию секрет - там самій можна вибирати на кого підписуватись. На ідеальних, чи на справжніх.

мені реально забагато тої "всьої правди".

 

Сьогодні, вже.
Вас хвилюють фломастери на чоловіку чи чоловік в фломастерах? Думаю, за тиждень сам відмиється)

Я ходжу. Зараз там сезон варення і пастили - я вже знаю, як його варити, і мені цього знання достатньо - ніби й сама зварила . А як треба - можна в мами/ашані/еко- магазині замовити)

 

Я не читаю не тому, що боюсь бачити чужу ідеальність, а тому що просто не встигаю. Я знаю, що там дуже багато справді цікавих людей, але я зараз не стягую активно слідкувати за соцмережами. Ні по часу, ні по ресурсу.

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

та це не особисто до тебе. Просто якийсь рефрен пішов про інстаграм.

 

Та нє, в інстаграмі я не зареєстрована, ФБ в телефоні не маю, а до компа нема часу дуже ходити. Я мала наувазі швидше ту "основу", яка залягла (принаймні мені) ще зі школи, де було купа красномовних творів про маму, з постійних розмов-побажань родичів про те як то добре мати дітей, то наша радість, наше майбутнє, живемо заради дітей і тп.
Особисто мені бракує трохи адекватних розповідей про материнство чи то батьківство загалом. В чому основна трудність, що можна робити і як шо полегшувати. При цьому не хочу, щоб все зводилося до наймання прибиральниці-няні-кухарки, а решту робіт чоловікові.
Ще для себе також не уяснила чітко що і як варто віддавати чоловікові, мене втомлюють ті часті ниття про твердолобих чооовіків, яким ніц не треба і ніц не роблять. Я хочу якось підходити до того з точки зору, що чоловіки і жінки все ж різні, і не плакатися все життя, що я одночасно роблю п'ять завдань, а він може лиш одне. Бо він ніколи і не зможе більше одного. І якщо вже йому так треба після роботи Хчасу на відпочинок, то хай має той час , лиш по його завершенні хай якось включається в те, що є в хаті.
От ми зараз в стані підготовки нового житла, і мій чоловік по суті нічого сам там не робить, як в часи наших батьків всі робили більшість робіт з сусідом, братом чи кумом, який на тому трохи ліпше знається. Але він явно не з тої галузі "родом" , тому нема чого самому там партачити, але мус заробити на майстрів. З іншого боку - навіть при 9-10 год приблизно на роботу щодня, я не уявляю коли би він мав робити ще сам ремонт, мені ітак його вдома замало.

Ще про себе - ото я зараз поїхала з дітьми на табір, думала буде трохи часу собі, але ніяк не виходить , хоч не готую і прибирання як такого теж нема. Старшу між заняттями мушу брати, малий витовкає мене капітально, особливо важко з ним в ідалці, бо годувального стільця нема, у візку він репетує, а візьмеш його ближче до столу - то все там полетить в різні боки. І от ніби частина зоденних обов'язків відпала , але відпочинку толком нема. Хоч може вдома я знову зрозумію, що це був той благодатний повільний ритм життя, коли не треба було ше купу всього робити паралельно


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

сьогодні день розкриття секретів - ви теж не можете, і я не можу. І мало хто може.
Ну точніше так, робити одночасно кілька завдань ДОБРЕ можуть тільки одиниці.
Ну я теж зараз друкую і в пів ока дивлюсь чи дитина не лізе на сходи, відходила замітати розсипані дітьми ягоди, насипала добавку тих самих ягід. Але це ж не одночасно, це ривками. Це не дуже здорово для дзену. але як є. І якщо не зациклюватись, то можна жити.

В мене немає бабців і няні (з червня). Чоловік не лежить вдома на дивані після роботи. Ну тобто лежить і я з ним лежу, але він приходить в 21-22. Вранці вдома довше і тоді ми не те що не лежимо, а навіть і не сидимо.

тут два варіанти: вам просто зарано в табір (не дуже розумію, що воно таке для таких малих дітей), або ви зациклюєтесь. Беріть на коліна, на дальнє від столу коліно і так годуйте. Або годуйте окремо. Хай хтось його возить по вулиці, поки ви їсте, потім винесете іжу на травичці сядете - хай розкидає.

а що у вас входить в поняття "мінімум"?

 

я регочу, людям не вгодиш.

 

@Retaret, ну як на мене, то не хатні справи вимотують, а те, що діти дають запит на свої потреби щодвіхвилини, і все, що робиш - все переривчасто.
Сказати чесно, я вже зараз зрозуміла, як то жінки часом висловлюються, що "в глибокому декреті", тобто я відчуваю, що значно менше маю можливості та і бажання на те, щоб навіть подумати про своє, не кажучи про те, щоб робити, в рідкісні хвилини перепочинку мозок просто втикає. Але все ж при цьому відчуття, що я загубила себе за дітьми чомусь немає - мої маяки десь світять на горизонті, і я знаю, що не завжди діти будуть мене потребувати кожні дві-три хвилини, ну а поки так, на дуже малих обертах.


Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

Я теж підписана на Мамунцю. Пам’ятаю, що вона завжди писала, що важко з двома вилазки робити без допомоги. І я собі поставила галочку, що я купу разів з двома дітьми сама кудись ходила/їздила, але не писала блог, не в’язала.
Я до того веду, що одні можуть/встигають одне, а інші - щось інше.

 

Табір сімейний, не просто дитячий, тому для 4річки тут вже є свої заняття.
Просто брати малого на дальнє коліно вже не виходить, він великий і моцний. Ну правда є дівчата-аніматорки, які приходять його взяти коли самі поідять , а я тоді ше старшу теж часом мушу догодувати чи добре поштуркати, бо вона може і забути чого сидить за столом))

Мінімум для мене то дати кожному їсти коли треба, щоб підлога не о пдп до ніг, щоб прання не назбирувалося, раз в тиждень мити підлогу всюди +пилосос. Ні, я не готую щодня, але часом ту ж кашу в малому горнятку треба зварити на один раз чи омлет малій (це коли вже в хаті ніц нема, а каші вона не хоче). Але часом я один салат роблю цілий день: вранці помити овочі, в обід почистити, пообіді нарізати і заправити, щоб якраз на вечерю встигнути. І тоді є відчуття, що я весь день готую, хоч воно так наче і не є.

От і тут на таборі голова тріщить, бо малий постійно кричить і то дуже голосно - і від позитивних і від негативних вражень. Мала нині гірко плакала разів 10, вона в мене взагалі часом більше плаче ніж всього іншого робить. І ото з тими плачами я точно не справляюсь, бо не можу ані заспокоїти її , ані навчити інакше реагувати , ані свого спокою втримати, поки вона репетує .


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk