Чи має мама право на час "для себе"

От 100% підтримую. Для мене ця година часу для себе має сенс, якщо діти сплять вже хоча б в десятій вечора

краще б в дев'ятій звичайно, але поки що ми над тим працюємо

. Бо, якщо вони заснули в 23.30 а я ще піду чай пити, то зранку ми не можемо встати і відповідно засинання знову зміщуються. Мама зла і недобра і ніяка година часу для себе опівночі не рятує

 

У нас дитині вже 4, а я ще досі маю "відпрошуватись", щоб піти на манікюр/в перукарню/на шопінг і т.д. Корпоратив раз в рік - то взагалі кримінал і мушу їхати додому максимум в 9 год., щоб вкласти малого спати, "бо він маму хоче"
Зараз малий хворіє вже другий тиждень, в садок не ходить, то таке враження, що на роботу щодня теж "відпрошуюсь", залишаючи його на тих пів дня з татом чи дідусем. І, на хвилиночку, я теж "півмамонта" з тої роботи приношу.
Так, розумію, що це ненормальна ситуація, але "вляпалась" вже, ще трохи підросте дитина, будем щось вирішувати) Наразі вже легше, бо з малим можу сходити і в перукарню, і на каву, і на шопінг ненадовго)) і майстра манікюру додому викликати... А літом взагалі халява була - малий сам вже гуляє в дворі, я тільки з балкону поглядаю і роблю свої справи

 

так отож, що плаче. На початках міг спати 3 год максимум, то як ми дві години погуляли і йшли додому, то він так в хаті у візку міг спати ще годину, а тепер не спить.

От незнаю як він "чує", що вже вдома, бо нині ми зайшли в Вікторію гарден, пролазили там десь 1.5 год, і він не прокидався, хоч люляння там як такого нема, бо підлоги рівні, не те що на вулиці колише. Було і кілька "привалів" на хв 10, коли візок стояв взагалі.

. Зараз його максимум без циці - дві години. Тому і питання виходу надвір теж "термінове" - поїли і пішли, деколи вже на вулиці може так розкричатися, що мус йти до хати. Як було тепло, то ясно що на лавці сідали їсти, зараз ні. В слінгу взагалі ніяк не можу навчитися годувати.

ну от зазвичай виходить будити, а є такі дні, коли будиш і так і сяк, а вона не прокидається, якийсь такий міцний чи то глибокий сон. Погоджуюся, що як є привязка до садка чи ше якась терміновість, то таки дотрусиш і піднімеш ту дитину. Та ми нікуди не йдемо, то я просто відразу собі розумію, що нині будемо без денного сну і ввечері скоріше ляже. Але такі штуки бувають може раз на місяць, не більше. Як ось і нині - підірвалася вранці десь пів 7 і все, більше не заснула, ну то я собі знаю, що вдень скорше ляже.

А взагалі з появою дітей просто планка по тому ж порядку в хаті просто падає все нижче і нижче )) Багато що для мене виявляється не таке вже й важливе і я можу вижити з певним рівнем безладу і спокійними нервами. І так, тепер я малючком насолоджуюся значно більше, ніж було з першою дитиною. Такий вже він мені солодусик, люблю його понюхати, люблю сидіти коло нього, коли він активний, так файно якраз навчився те своє "агу". Дуже шкода пропускати зараз ті моменти заради готування, прибирання чи навіть книжки (хоч ясно шо воно все теж треба). Але саме тепер появилося якесь розуміння, що ті моменти такі швидкоплинні, ще трішки і вже нічого того не буде. Не знаю чи то з віком і досвідом приходить, чи то друга В і пологи "запустили" якісь нові процеси в голові, але справді сприймаю зараз інакше і другу дитину і всю обстанівку навколо.

 

і буде ще легше. Мої діти вже цілком можуть лишатись самі, дорослий, який лишається поряд - це "формальність для поліції". Вони самі вміють їсти, скласти посуд, знайти одяг, привести себе до ладу. Уроки самі зроблять. 10, 6 з половиною, 5 років.
Так, це я хвалюся, що я так виховала. Пишу на ДП - юзаю час на себе

 

Ви знаєте, моїй ще 4х нема, я була в шоці, як вона зранку вчора пішла на кухню, взяла налисники, загріла в мікрохвильовій, поїла сама і нагодувала брата, потім пішли в іншу кімнату мультики дивитись. Спонсор - дводобова мамина мігрень.

 

Ще до реєстрації читала теми про пологи, ГВ, діток та материнство. Теми про пологові будинки і процес родів викликали страх, але розповіді форумлянок про малюків дуже надихали. Особливо формулянок у кого декілька діток, а вони ще й встигають працювати.

У мене є час на себе лише під час денного сну дитини. Витрачаю його на читання книг або форуму. Зовсім нема часу на "масочки, манікюри", але і не хочеться. А от на роботу хочу і грошей бракує на свої потреби...Підкажіть з вашого досвіду, чи справді дитині аж до 3-х років дуже важлива мамина постійна присутність вдома?

 

Дитині важливо, щоб мама була щаслива. І ще важливо не кількість проведеного часу разом, а якість

 

Просто типово в реченні "дитині потрібна щаслива мама" головний акцент робиться на словах "щаслива мама", а не "дитині потрібна мама". Про поєднання маминої "щасливості" і дитячої "потреби" в мамі поруч, і певні обмеження, які неминуче в тому поєднанні з'являються, щось мало говориться. Ця фраза - така собі індульгенція на всі випадки життя.


Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

В мене ще немає досвіду щодо 3-річних дітей. Але я зробила деякі висновки на основі того, що читала, чи слухала. Тому думаю, що дітки до 3 років ще не здатні розуміти чому мами нема, їм важко пояснити ( та й не факт, що вони не забудуть чому так), в них нема розрізняння часових рамок ( чи мама скаже, що йде на пів години, чи на 5). Навряд чи вони усвідомлюють, що є якість і кількість. Їм потрібна увага практично постійно.
Але це моя думка , без практичних знань.

 

Дитині буде краще, якщо Ви будете з нею. Але Ви маєте прийняти рішення, нема якогось правила.
Я працюю, і часом відлучаюсь, роблю це свідомо.

 

Я думаю, ця фраза взагалі про те, щоб не робити з материнства тяжкої повинності і подвигу, а бути щасливою в материнстві. І про те, що мама з таким "легким" баченням не буде обтяжувати дитину своїми "недоспаними ночами", і навіювати почуття провини з цього приводу. Але це більше з розрізу внутрішнього ставлення, ну і про те, що потреби мами не випаровуються з появою дитини, і про те, щоб не дійти до нервового виснаження (ну і взагалі підтримувати себе в доброму гуморі і здоров'ї) також треба подбати, як і про дитину, бо дитині потрібна мама. Бо холодна, байдужа, емоційно відсторонена мама не виконує своєї функції в житті дитини, а дитині потрібна мама, тепла, жива, близька - ось про що йдеться. Між цим розумінням, і між гедоністичним прагненням використовувати будь-які пропозиції життя, які можуть жінку ощасливити, а дитина тим часом буде "ощасливлена" самим фактом, що мама класно поводить час - прірва.




Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

Я думаю, якщо сидіти вдома з дитиною тільки тому, що "бо треба до 3 років, бо дитині потрібна присутність мами"

а чому, доречі, до 3, а не, скажімо до 3.5, чи 2.8?

то нікому від того користі не буде. Дитині потрібна не присутність мами, а жива, весела, добра мама. Якщо мама може бути такою 24/7 не відлучаючись - чудово!

 

В моєму оточенні багато вважать, що мама повинна 3 роки як передбачено державою бути з дитиною і в ідеалі без залучення бабусь, дідусів, нянь і садочків. От і думаю наскільки воно потрібно дитині. Боюсь чогось не додати дитині і слова Haidee про відсутню маму теж додали роздумів. Заради малюка я можу потерпіти, але якщо потім ще будуть дітки...Забути про себе на найближчий десяток років?
А з іншої сторони згодна з дівчатами, що в режимі 24/7 впродовж 3 чи більше років активно бавитись, виховувати, весь час бути посміхненою щасливою доброю мамою і не заганятись може не кожна. А сердитою загнаною рутиною мамою не хочеться бути. Якось треба мозги переключати.
Поки думаю, але може частково працююча мама не так вже й ущемить щастя дитини?

Дякую всім за думки і гарного Вам дня!

 

Ніхто не каже бути нон-стоп, як квочка три роки з дитиною, і далі дитячого майданчика не виходити. Але вийти на роботу на повний день - це друга крайність.
Якщо мами не буде 2-3 годинки вдень, то одне. А якщо мама зранку йде, і приходить ввечері, це зовсім інше.

 

Ем, а що, думки переключати можна лише на роботі? Для мене один з найкращих "часів для мами в декреті" - то спільні прогулянки з іншими мамами, (одною чи багатьма) мамівки, походи в гості. Так, не відпочиваєш на 100% (особливо коли дитина у віці 1-2 роки чи не сходиться характером з тією, що в гості прийшла і т.д.), але переключення голови - прекрасне. З дітьми до року (яким все одно куди їх несуть ) чи після 2-3 (які вже можуть трохи побавитися самі чи з іншими дітьми) - то взагалі супер варіант, бо виходить 2в1 і дитина "вигуляна", і мама трошки потеревенила-відволіклася-кави попила Навіть похід чи поїздка раз в тиждень на новий майданчик, дитячу виставу, на пікнік... дають чудовий відпочинок від одноманітних "днів сурка".
Ну і так, "сидіти" в декреті не = сидіти безвилазно вдома і не лишати дитину на кілька годин з татом на вихідних, наприклад.

 

А що, мама, котра виховує дитину, живе чиєсь чуже життя, а своє ставить на паузу? Вона залишається собою - людиною, яка має Справу - виховувати дітей, так, в перші роки ця справа займає більшість часу, і на інші мало лишається, з часом це природно мінятиметься. Хіба так само не буває, коли вчимося, коли працюємо? Чому працювати - це жити для себе, а ростити свою дитину - ні?
З дітьми життя продовжується - можна подорожувати, спілкуватися, дізнаватися нове, радіти кожному дню - де тут про забути про себе?

Весь час бути посміхненою і доброю не можна, і навіть шкідливо) Ніхто не буває таким весь час, і для дітей це теж ок, що в мами буває різний настрій, це просто життя. Йдеться загалом про емоційне здоров'я (типу "щастя"), а не про щоденні стандарти якоїсь утопічної "незворушно доброї мами".