Чи має мама право на час "для себе"

Наприклад, мама читає книжку, або ще краще - щось вчить, намагається зрозуміти. Приходить дітьо і починає відволікати: питати/просити. І таке щодвіхвилини. Мене відверто напрягає. Я попередила, що мама працює, що іі не чіпати, але це не працює.

 

це ви щось загнули ))) Ну тобто я випускаю дітей на вулицю і сама щось роблю (навіть почитати можу), але періодичність забігань на попити-попісяти-він мене б'є - все одно не менша ніж кожні 7хв

 

вона НАС кусає

--- дописи об"єднано, 28 Квітень 2018 ---

в мене це може працювати з Дмитриком (у вересні буде 10) і Сергійком (6), якщо Сергій разом з Дмитриком.
Якщо разом Сергій і Віруся (4р 7 міс) - то не працює
ну і "мама працює" - останнім часом це "фас!" для менших Непростий період.

 

Дивлюсь тут всі багатодітні пишуть, я поки однодітна, та напишу зі своєї сторони))
Десь до 2-х років не уявляла як це може дитина напрягати, відволікати, так щоб стресувало і т.д. Потім почався непростий період в моєму житті і через місяців десь 2 я зрозуміла, що мені важливо мати пару годин для себе, своїх справ, і щоб голову розвантажити і відволіктись від дурних думок. Настала така "ера" поступового мого відокремлення. В допомогу прийшов домашній садочок, де 3 години малюк перебуває під наглядом (знаю, садок це окрема тема, та якщо одним словом описати, то я задоволена), а я маю вільний час: на навчання, на заняття спортом, на хобі, на вирішення поточних справ. Не скажу, що до садочку часу для себе не мала, ні, так само займалась йогою, в'язала, але це або дуже довго тягнулось або чоловік мусів набагато швидше приходити з роботи.
В нас варіант, коли малий активний, щоб я щось робила серйозне/вчилась і т.д. не проходить, тут і негайно йому треба маму. Лайтові завдання можна разом організувати робити)) Ще на обідній сон (якщо птась засне таки) багато планів складаю, головне перші 40 хв робити найгучнішу роботу, бо потім найменшим шорохом можна розбудити))
І ще таке: почала я пошуки роботи кілька тижнів тому, типу такої серйозної, "стаціонарної", але з кожним днем все більше думками була з сином, тобто думала про те, як це, не бачити його фактично цілий день,. І ні, я поки не готова. Не хочу втрачати цей час.

 

Якраз з однією дитиною часу в мене було найменше, бо дозвілля я їй організовувала сама, так було їй нудно.

Коли двоє, то веселіше. Вони один другого забавити і я ще вишила цілу велику картину (мірило досягнень).

Коли троє то ще веселіше ггг. Тоді вже сама кількість дітей збільшує частоту звернень до мами (а мама ж то не збільшилась).

З чотирма буде ще інакше.

 

як я отаких думок наслухаюся, що чим більше дітей, тим легше, то вже жду-не діждусь, коли мені нарешті хоч трохи полегшає

мені довгий час було навпаки. Тобто ні - спочатку не дуже напрягало, поки я втягувалася в те все, але перші три місяці малої ми прожили в моїх батьків, а як нарешті перебралися до себе, то аж тоді мене попустило по трохи. І так, був такий час, коли мене вже все дратувало - ні тобі дихнути, ні подумати про шось , бо весь час в голові дитина і все навколо неї. А от десь після її 2х років , то я почала розуміти, що мені нарешті подобається, якось воно мене тішить, так гарно ходити за руцю, шось балакати чи співати по дорозі. Зараз в мене вже нема відчуття, що дитина мені заважає, хоча я таки дотепер не дуже можу шось собі робити своє.
А очікуючи ще одного малючка, до мене якось по трохи приходить добровільне бажання підкоритися тому всьому, побути собі мамою, пильнувати дітей і хату, а не виносити самій собі мозок тим, що я не реалізовуюся, не працюю, не заробляю і всяке таке. Зрештою до першого декркету я встигла попрацювати майже 10 років, багато чого побачити, відчути на собі і зрозуміти, так шо на роботу мені спішиться, я там вже була і знаю як воно. А час отого мамівства, коли ти для дитинки все-все, такий короткий і швидкоплинний. От малій вже 3 і це вже видно, на скільки вона по трохи стає самостійніша, роль мами щоразу змінюється, ще трошки і мами буде треба набагато менше. Раз вже таке мені дається в житті (тобто материнство), то треба спробувати якнайповніше то прожити, відчути все, що там є доброго і не дуже, а не втікати якнайскоріше в роботу, якусь туманну реалізацію себе і всяке різне, шо там ниньки в моді. Материнство - це також запрошення до самореалізації, просто якоїсь трохи іншої, але до того якось треба дійти внутрішньо, автоматично воно не дається (принаймні мені).

 

Дуже правильні слова, головне не зациклюватися, а просто, жити кожен деньі насолоджуватись моментами.

Тут, ще такий момент коли, різниця у віці дітей. Бо, одне, коли невелика різниця, то діти мають компанію один для одного, а коли велика різниця, то вже зовсім по іншому.

 

І ще, право є, а часу бракує.Але, то все дуже відносно, бо деколи той час і мелькає, але треба вміти його правильно прибити(використати). Мені більше підходить, кудись разом поїхати, так, щоб не вдома.

 

Геніально сказано!

 

Вчора тільки випустила на вулицю, пройшло секунд (точно менше хвилини ) з 30 - дзвінок в домофон: "Мама, я за самокатом". Дала самокат. Хв 5 пройшло, дзвінок: "Мама, дай пити" Отак бігають постійно. Інколи напрягає (особливо, якщо маю термінову роботу), а інколи вже й за звичкою.

 

Легше то легше.
Як казала мені одна сусідка: "Як вам добре! Мені сказали, що чим більше дітей, тим легше, бо вони самі себе бавлять (старші бавлять молодших, а мама вільна)). А мені з одним таааааак важко"
І додам, що вона дійсно вважає, що молодшими я взагалі не маю займатися, бо їй брат сказав, що то обов.язок старших.

Воно справді легше коли більше дітей, але тут справа більше в організованості.
Коли в мене була лише старша доня, я нічого не встигала, важко було. Потім народилися двійнята, всі кругом мене лякали, але я навчилася організувати час так, аби встигати. А коли вже й молодша народилась, то я вже налочена була як то можна себе організувати і дітей за одно, правильно розставити пріоритети справ, маємо основні правила в сім.ї, яких маємо дотримуватися. І я вже не слухаю вічних повчань збоку що я ПОВИННА робити, бо так ТРЕБА, бо так КАЖУТЬ ЧИЇСЬ ЗНАЙОМІ, бо ще щось там ))) Тепер вирішую я, бо це мої діти і моя відповідальність.
Мені прийшлося дечим зі свого боку пожертвувати. І я не шкоду ні на крихту.
Буває інколи дуже важко, головне швиденько згуртуватися і все ок, я знову на плаву. Я теж кажу, що легше, але часами ніхто не знає як мені важко. Тільки оте "важко", то не тягар. То важко, бо, значить, треба ще чомусь навчитися, більш зорганізувати себе і т.д.

 

в нас так Дмитрик. Прийде по щось, забуде по що. Дам ключі, щоб не дзвонив в домофон, а так заходив - забуде, що має ключі
Коли менші діти сплять в обід, я маю термінове замовлення, а до виходу на айкідо вже тікає таймер, - мій мозок від того домофону закипає.

 

Точно, в такі моменти вже оте "мамання" дратує.
Зате ввечері посідають, пообнімають, кожне поцьомає і скаже: "Мама, я тебе люблю" І ти вже вся розпливаєшся в щасті.

 

думаю, це не зовсім відповідна тема, але куди - не знаю.
в основному питання до Юлі @cjomcjomka : а чи не хочеться після пологів заховатися з малючком вдома і щоб тебе ніхто-ніхто не напрягав і не думати ні про яку (навіть найулюбленішу в світі!) роботу?
мене напрягають виходити на роботу рано після пологів, але я боюся що не хотітиметься приділяти роботі навіть найменшої секунди в день.

 

у кожного свій вибір, життєві обставини і мотивація. я так собі спланувала і наразі все іде за планом, але далі буде видно

 

Я не критикую. Просто тоді ж гормони і тд. Мені лише цікаво чи нема зараз дисонансу?

 

світ взагалі сповнений дисонансів, тут і гормонів не треба.
Якраз фінансова стабільність допомагає трохи зменшити вплив інших невідповідностей. Для мене це не "самореалізація" і не "хобі", а спосіб бути впевненою в завтрашньому дні.
Часом здається, що я не зовсім ще усвідомила, що я народила
Наразі - так, наразі - дякую за це.

 

читаю книгу, яка допомагає знайти відповіді на деякі питання

можливо комусь теж буде корисною

 

поговоріть зі мною хтось про "робочий день" мами.
Я наразі ще не дуже мрію про багато часу для себе, але навіть з найпотрібнішим готуванням-прибиранням якось трудно. Я розумію, що то лиш 2 міс. меншій дитині добігає, і той його графік не стабільний ще, ну і старша вдома, без садка і няні. Часом мама заходить на пару годин після роботи - то або вона якусь зупу зварить, або побавить дітей, а я шось там заколочу. Консерви (в плані всякі там рибні) завелися в хаті так конкретно.

Але не в тому проблема, день прокручується колесом і я навіть не маю коли спинитися. Вранці поки малий досипляє 40хв-1год маємо встигнути з малою поснідати , ну і всі ранкові процедури. Інакше - снідаємо біля 11 год. Поки в нього повторно циця, перевдягання - вже час гнати надвір, а вдягання всіх теж займає трохи немало тепер. І так виходимо на вулицю аж в обід, хоч зараз то і на краще, бо найтепліше пора дня. Між тим ще стараюся закинути якесь прання, чи закинути рис-гречку зварити, і то часто це під плачі малого, бо просто мушу шось тай зробити, а не бігти ВЖЕ до нього.

Опісля йдемо спати додому (мала спить аж в 16 год - денний сон). Останнім часом вона щей їсти відмоіляється після прогулянки. Та і малий будиться тепер як тільки заходимо в хату, і я просто фізично не можу нагодувати старшу. То я її вкладаю, малюк за той час нацицяється, засне на пару хв (встигаю хіба шось перекусити) і прокидається. І я ото з ним стараюся носитися, щоб не закричав заголосно, бо мала встане і закатає ше більше плачів.
І так майже до 18 год плюс-мінус. Потім мала заки розходиться після сну, то близько 19год вже і тато наш приходить і вже треба їсти шось видавати, а коли було варити? Поки він поїсть, поки мала, вже час і на купання обох дітей. Десь біля 22 стараюся вже з ними моститися на читання і співання колискових. Доня засинає десь в 23 - 23.15. Якщо малого виходить перекласти і він не дається чути, то вже можу бути вільна , а деколи ще треба з ним полежати. Але всерівно рідко шось роблю після того, зазвичай вирубуюся просто. Зрідка маю якусь таку потребу побути зі собою, то можу ше до пів1 пити чай в кухні, хоч і шкода того часу, краще би спала, але так відчуваю, що тоді проходить якась розрядка чи шо...

А який у вас графік?
Копіювати не планую, але може вийде шось запозичити-адаптувати собі?
Чи то я така невторопна чи то так виглядає "нормальне життя дорослих людей"?