Чи має мама право на час "для себе"

Давайте краще тут)
А чого з візком не підеш? Якщо дитина там спокійно поводиться спить/сидить, то навіть за годину можна зробити гарну прогулянку, причому кожен день вибирати різні маршрути. Можна організувати на вихідних дальшу прогулянку всією сім'єю, зайти кудись в кафе, погодувати, і уникнути при тому маршруток Мене прогулянки заспокоюють, розвантажують - ідеш, думаєш, споглядаєш - така собі майжемедитація.
На обідній сон собі плануйте конкретні справи для себе (ніяких хатніх справ) - почитати, подивитись фільм, послухати онлайн урок, зробити вправи, і т.п., але плануйте, бо часом губишся, коли "раптом" надходить та вільна годинка, не знаєш за що вхопитись, і в результаті час злітає без усякої користі і без задоволення.
Ну і вихід з дому дуже потрібний - бо все таки, як би ви себе не розважали вдома, це одноманітна обстановка. То хоч раз на тиждень-два, хоча б на нерегулярній основі плануйте собі розваги/справи поза домом, з чоловіком і сама. І бажано щось таке справді цікаве, ну, мені, наприклад, шопінг не дає такої сатисфакції, як зустріч з подругою чи похід на концерт, але дивіться по своїх інтересах.
Коли приходить ваша мама - можете пробігтись в магазин, з музикою, наприклад. Вона щодня приходить? Це взагалі супер - тоді можна і планувати візити в перукарню чи на манікюр, якщо робите.

 

дякую, шось я не бачила цієї теми.

ну та я гуляю з нею щодня не менше години, але наприклад в парк то мені би десь більше години треба було йти з візком. То вже потім не буде сил ні тішитися тим парком, ні ще раз таку ж відстань додому катуляти.
Мала в мене спить досить нестабільно досі, тому я завжди налаштована на сон в 30 хв, якщо спить довше то часто так і виходить, що от за годину можна було собі те-то поробити, але хто ж то наперід знає скільки вона проспить цього разу. Та я останнім часом і не особливо планую щось робити на сон. Колись йшла з малою гуляти так щоб вона надворі поспала, а тепер навпаки стараюся до наступного сну вернутися до хати щоб мати хоч тих пів години собі на чай з книжкою.

А взагалі то напевно проблема в тому, що я сама конкретно незнаю що мене потішить і що саме для себе зробити ((((

 

Списки пишіть Уже в процесі написання багато нового придумається, можна щодня дописувати як щось в голову прийде цікаве.
Мені, наприклад потрібна була варіативність, я писала щоб не забути, наприклад: повишивати, зробити маску чи манікюр, пошити іграшку, подивитися певний фільм, подзвонити чи написати подрузі...
А там уже залежно від настрою, а ще тривалості (а головне якості, бо міг і на руках) сну малого обирала собі сьогоднішній вид релаксу.

 

Правильно!
Сон дитини - це час мами, і не для миття/прибирання/прасування. Для відпочинку. Хоч книжка з чаєм, хоч манікюр, хоч ванна.
В мене це - святе. Коли чоловік випадково створює шум, який може відібрати мої дорогоцінні годину-дві спокою - можу вкусити.

 

от нині аж обідно. Шось понесло малу на спання. Заснула перед 18 і прокинулася в 22 год. За той час зо три рази вставала перекусити і далі засинала. І весь час здається - ну шо там починати, вже вона стільки спить шо от-от буде вставати , так і прокрутилася тих 4 години. Тепер дали малій ще 2 год побавитися, зараз будем митися і надіятися що вкладем

 

Щось назріло у мене питання: в нашому сучасному світі зараз дуже популярно бути організованим, витискати з себе по максимуму, розвивати всі таланти, досягати успіху і т.д і т.п. Це стосується всіх, і мам в декреті теж. Те, що багато хто виховання дитини вважає швидше таким собі додатком до основної "успішності" жінки, а способом його реалізації -в основному гроші, щоб забезпечити делегування обов'язків, як це також модно зараз робити, не будемо зачіпати в цьому обговоренні. Отож, "встигати все" - дівчата, яке оце "все" для вас в декретній відпустці? Чи почуваєтесь нереалізованими, чи відчуваєте тиск зі сторони оточення: дехто скаржиться, що не дає ради з веденням господарства, декому надокучають рідні, які вважають, що мама могла б і нову професію освоїти, поки в декреті, хтось тягне і одне і друге, але катастрофічно не висипається, хтось і хотів би повчитися, так дитина чомусь не бавиться сама по дві години і не спить по три, як у коліжанки...одним словом, яке "все" у вас, і чи почуваєтесь ви щасливими в декретній відпустці?

Отправлено с моего X9180 через Tapatalk

 

Моя подруги-мами, (в нас сини ровесники, різниця 3 дня), завагітніла в другому семестрі. І не брала жодної академки, продовжила вчитись на денному і досі вчится. І їй получається, бо в неї малюк спав з 6 міс. безпробудно і влень проблем зі сном не було, дитина Дуже чемна, може сама бавитись, розумна, з року вже на горшок проситься. В той час як вона в універі їй помагала бабуся побути з дитиною. Гв повноцінне було тільки 1-2 міс., далі догодовування сумішшю і потім зовсім пропало молоко.
В так ну ніяк би не вийшло , я і не планувала,взяла академку як була вагітна. Були такі часи, періоди що дитина, навіть у рік, могла кожні півгодини прокидатися і під ранок хіба поспати безперервно 2 год. Я дуже часто була постійно втомлена, хотіла хоть трошечки просто полежити чи посидіти безтурботно, тому ясно, що не хотілось нічим займатись. Зараз дитині 1,5 року і мені набагато легше, дитина не прокидатися кожні півгодини, але кожні 2 буває. І вдень легше. То я собі у вільний час займаюсь мережевим маркетингом і більше я не хочу і не встигаю. Академку буду продовжувати на 3 рік. Зараз почуваюся щаслива, бо тепер сильно не втомлююсь, висипаюсь, маю час на мереж. марк., він мене відволікає.
Колись комлексувала і дивувалась як же ті мами все встигають. А зараз мені байдуже, мене зараз синочок дуже тішить.
Мені здасться це як кому повезе з дитиною, буває в когось дитина з хворіб не вилізає, а буває бачу активних мам, які все суміщають.

Sent from my SAMSUNG-SGH-I537 using Tapatalk

 

Я почуваю себе трохи нереалізованою. Але наразі ще маю рік довчитись в універі на заочному. А там малечі буде два ,можна подумати про те ,щоб віддати її в садок і шукати роботу.

 

у 1,3 малої я почала ходити на східні танці, вже майже 2 роки займаюся - ні на хвилину не шкодую, бо це було і "щось нове" для мене, і змога фігуру підтягнути, і з людьми поспілкуватися (та й дитина була при мені, в нас була група декретних матусь: мами танцюють, діти між ними бігають)
у 2,3 почала свою невеличку справу, зараз уже її масштаб трохи виріс, і вона займає трохи часу, а тоді, по великому рахунку, я все встигала за 2 години, поки Аня була в садочку, та ще 2 години, поки вона спала вдень
вдома в мене бардак... отут величезна прогалина... ні, ну не зовсім вже "гори пилу, по яких клопи з тарганами бігають", але порівняно з тою стерильністю, яка була до народження малечі - бардак...

(я не можу щось робити, не бачачи віддачі, а з моїми домашніми "прибрано" - це стан, який більше 5 хвилин не триває, тому, щоб нікого не гризти, я намагаюся простіше на це дивитися)

не було і немає почуття нереалізованості
часом виникав скоріше брак спілкування

 

почався 4й рік декрету, безперервного ГВ з двома донечками. почуваюся морально комфортно, фізично -дещо втомлена, але то період такий. на попередню роботу не хочу зовсім, вдома з дітьми мені добре. для себе в декреті мало часу(бо діти по суті весь час зі мною, за невеликим винятком), але тим не менше знаходжу можливості займатися рукоділлям. це для мене спосіб відпочинку і самореалізації, бо завжди є видимі результати. наразі більше на подарунки, ніж для заробітку. але я ще серйозно не бралася власне до бізнес сторони мого хендмейд проекту, тому тут ще все попереду.
цього року старша пішла в садок, а я на 1 день на тиждень на нову роботу у вечірній час. трохи складно все організувати, але мені подобається. ще від однієї дуже класної пропозиції відмовилася.
ще трохи вчуся онлайн, щоб зовсім кваліфікацію не втратити))) але то так, забавки
в хаті в нас порядок на 4(інколи з мінусом). не переймаюся, бо з двома малими шилами більше нереально.
не вірю, коли мами розповідають як вони все встигають і вчаться, і красу навести, і ще працювати-заробляти і повне ГВ і ще багато всього. не вірю.
не схвалюю теперішньої моди "всевстигаючої мами". я не встигаю всього, і не прагну цього.
найбільше бракує сну. оце єдине, навіть брак спілкування можна виправити, а от повноцінний сон-це поки, здебільшого, розкіш

чоловік каже, що беру на себе забагато. але інакше не вмію.

 

І я не вірю, і я такого не бачила. Можна встигати все -- але у різні дні тижня)
У мене у понеділок-вівторок найбільше роботи. Вдома працювати мені вже дуже важко: доця навчилась двері відчиняти, і вже неможливо тихенько сховатись за компом. Із доцею баба (моя) сидить -- а я йду на роботу. Як йду, так йду: якщо голову напередодні не помила, то йду із непомитою, йду із обдетрим манікюром і не сильно попрасована (як правило це тоді, коли в неділю були якісь гульки, бо як неділя -- вдома, то і глолова помита, і ногті в порядку). Ото працюю на роботі. В хаті баба якісь там зверху порядки наведе. У вівторок ввечері я а) змучена, очі-шия болять і в депресії, що я погана мама, бо два дні нічо для дітей не робила. От в середу я починаю робити щось для діьтей і чоловіка: їсти варю, прибираю, там ще щось... А голова і далі не помита. Під вечір у мене нова хандра: я хрінова жінка і навіщо мені той борщ, який я варила, якщо я на себе в дзеркало дивитись не можу. То вже у четвер я починаю себе до ладу приводити. У п"ятницю ще трохи себе, хату і холодильник марафечу -- ну і субота-неділя гуляти. Отак і виходить: коли красіва і всевстигаюча -- всі бачать. А коли замухоришена, то хата-машина-робочий кабінет -- і ніхто не баче)

 

Мода на все встигаючу маму є , але так то все гарно завуальовано для картинки в інстаграмі . Де в хаті все чисто , діти вигуляні , мама шикарна , спорт , кожен день нове меню і тд . Я в то все вірю але не вірю що нема бабусі , домогосподарки , няньки , і тд . Мені смішно з таких блогів, саме з блогів які вчать як гарно жити і не дуже люблять розповідати про помічників . Воно то ніби і натхнення , любов до дітей ( особливо коли іх багато) ну але ж то не правда, забрати гроші - не буде няні, ресторану , косметолога , не буде навіть готової їжі яку можна купити і не готувати самому , а як не буде щей бабусі то взагалі картина сіренька .
Не заганяйтесь дівчата , кожен має різні можливості .

 

От, і ще хочу додати, що все ж таки особисто мені такі крайності підходять. Тобто, якщо працюю -- то працюю. Якщо варю -- то варю, якщо марафечусь, то марафечусь. Принаймні -- це видно. Бо коли кожен день трошки попрацювати, трошки їсти зварити, трошки щось десь підтерти-підмити, трошки війки підмалювати і голову з нігтями тримати в порядку -- то на то весь день піде і точно нічого не встигнеш. А головне -- результату нуль. А тут -- ігра на контрастах)

 

Колись була підписана в інстаграмі на таких всевстигаючих мам. Відписалась, бо вганяла себе у депресію через те, що я не така. Зараз дітям по три роки, я рік тому вийшла на роботу. Рятує те, що мама допомагає. Інакше би взагалі нічого би не встигала...

Отправлено с моего M3s через Tapatalk

 

Я почуваю себе щасливою в декреті, і не маю, абсолютно не маю відчуття, що життя проходить повз, чи що "от, в мене такий потенціал, а я тут тут цілий день кашки-пісочниці-горщики..." вектор моєї основної діяльності інший - дитина, але я повноцінно живу, бачу навколо щось цікаве і красиве, вчусь чомусь новому, радію успіхам, працюю над невдачами, так, моя робота не з 9 до 18, а цілодобово, проте я таки бачу набагато більше радості, ніж напрягу. Я давно стільки не гуляла, як тепер, щодня я маю можливість проводити час на свіжому повітрі, споглядати природу, я зараз висипаюсь краще, ніж в робочі часи, бо перейшла на дитячий режим, хатнє господарство мені дається легше, і насправді я маю на це більше часу, ніж коли працювала, я ніколи не мала більш "читабельнішого" періоду, ніж в перший рік сина - коли мене питали, чи я ще не занудилась (=а мали на увазі, чи не відчуваю деградації?), мені просто ці питання були як з іншої планети - люди, ви ж нічого не знаєте про те чим я живу, одні стереотипи...я по-новому стала відчувати час - я тепер відчуваю його обмеженість, я стала більше його цінувати, і мені легко відмовитись від нецікавої книги, чи паскудного фільму, бо я знаю, що маю час лише на якісні речі - якісних речей вистачить на ту кількість вільного часу, яку я маю, це я хорошим фільтром, це взагалі допомагає мені зрозуміти глобально, чого я хочу, а що є просто даремним - нав'язаними кимось "обов'язками", амбіціями, красивими картинками в уяві, які комусь потрібні, а мені - ні, хоча вони все ж красиві. Я маю час подумати, помріяти, маю ідеї, знаходжу свої бажання, нехай насправді не все я можу зараз реалізувати, але я абсолютно спокійно ставлюсь до того, що я і не повинна цього зараз робити, що моїм пріоритетом є дитина, і не мушу я наймати няню, а в той час вигадувати стартап, щоб почуватись успішною.
Так, я також і втомлююсь, і думаю, що от "якби моя дитина скоро засинала, я б ще вставала, і могла б 2 годинки чимось корисним зайнятись - наприклад он-лайн навчанням", і мені буває прикро, що це не так, моментами відчуваю надмірну одноманітність, брак спілкування - так, але, скажіть, коли в житті немає жодних труднощів, яка справа не має своїх мінусів?
А чого я це все почала обговорювати, недавно була свідком однієї розмови, коли мама кількамісячного немовля, яке займає весь її час, і з рук не злазить і т.д., питала у бувалішої мами, яка, власне, працює, з дітьми, як вона це робить, і що би їй порадила, щоб трохи працювати - поради стосувались того, як забавити дитя, і підкріплювались натхненним "все можливо", але мені хотілося дати цій мамі зовсім іншу пораду - дай собі часу, ти зовсім нещодавно народила дитину, і значить твій пріоритет, логічно, мав би бути дитина. Немає нічого поганого в тому, що ти вкладешся повністю в це щось одне. Все можливо зробити, тільки не все одночасно. Шкода, що багато з нас губить почуття радості тих материнських турбот, бо це не надто престижно, а престижно натомість, маючи дитину (це як ознака супергероя), робити щось круте - вчитись, працювати, розважатись. Давайте краще будемо щасливими несупергероями) Ну це все я пишу для тих, кого просто давить, як і мене іноді, оця суспільна мода на "встигати все", усілякі заняття для душі, це супер, коли вони гармонійно вписуються в загальну систему пріоритетів, а не є слідуванням тренду...

 

І це нормально, не потрібно так думати

Я працювала із 1 курсу. Спершу в агентстві нерухомості, із 3 курсу -- по спеціальності. ще з років так з 13 мамі допомагала гроші заробляти. Тобто весь час в роботі. Окрім роботи було багато розваг, відряджень, мандрівок. Життя було таким насиченим (не завжди легким), що аж нервішки трохи здали і трохи мучилась від ВСД і панічних атак. У 25 вийшла заміж, в 26 завагітніла і як пішла в декрет десь на 5 місяці вагітності, так навіть ноутбук із роботи собі не принесла. Я була взагалі без комп"ютера 4 роки. Я навіть коли там забігала до когось на ДН на роботу -- то не заглядала в комп. От просто мене від нього тошнило. Я люблю свою роботу, але я змучилась. Я повністю поринула у материнство. Якби мені хтось дав якусь книжку мудру почитати -- я би послала. Ну не цікаво! А кашки-какашки -- цікаво. Якби ви знали, як я тішилась, коли вдруге завагітніла через 6 місяців після пологів. Я була рада, як слон. Бо я -- боягузка. І свідомо не наважилась би так швидко завагітніти. А тут все вирішили за мене!) І навіть коли втретє завагітніла, я далі не хотіла на роботу, не хотіла розвиватись і вдосконалюватись. Мені було комфортно. І ноутбук із інтернетом у нас вдома з"явився на ДН третьої дитини і використовувався винятково для перегляду тупеньких серіалів для мамаш і для інтернетшопінгу. І я навіть ні на грам не думала йти на роботу!

Ну вже коли 3 дитині було 9 місяців -- то мені запропонувати те, і на таких умовах, від яких я вже не могла відмовитись -- тому повернулась на роботу. Але якби мене не покликали -- то я би відсиджувала у декреті до кінця. І дуже навіть комфортно мені там сиділось

 

Підтримую Юлю, жінкам з мільйоном бажань і прагнень дуже важливо не розпорошуватись все водночас встигати не вийде полюбе. Для мене першочерговим є слухати себе, мати час зупинитись, щоб це зробити, і діяти маленькими крочками. По своїм вподобанням, не нав'язаним. Тоді душа радітиме, буде енергія, ресурс для себе, чоловіка, діток.

 

для мене фраза "встигати все" має сенс.
але не в плані "встигати стільки, щоб про тебе казали: вона встигає все"
а тільки в значенні: "встигати те, що я сама хочу встигнути". От в цьому розумінні я встигаю все.
Тобто - я абсолютно не прагну бути ні ідеалом зовнішності, ні самореалізації, ні материнства. Але в моєму розумінні і з першим, і з другим і з третім у мене все гаразд

 

Часом здається що час який я зараз маю можна було б використати на щось корисніше ніж сидіння в інтернеті і перегляду серіалів. Бо вільного часу трохи є.Але мені так зараз комфортно. Хотілося б змусити себе трохи самостійно повчитись, щоб не розгутити ті знання що є і здобути трішки нових. Але самоконтролю бракує.

 

Тут вже писали - по-перше, у таких що мають картинки з новими шмотками, щодня новими гульками і курортами щотижня в різні країни з дітьми є відповідні фінанси. Друге - найчастіше такі надзвичайно активні інстаграмерші не працюють, бо "див. пункт 1". І є час оце все редагувати і постити. Третє - найчастіше мають бабусь і/або хатніх помічниць. А ви як думали? Хто ж з дітьми поки супер-мама на курсах якихось сидить, в салонах, а? Ото ж. Третє - і то важливе - найчастіше такого роду профілі мають люди що так самостверджуються, реалізуються, і в основному це інтраверти. І якщо щодня є такі фото то просто розумійте, що то лише "картинка на показ", усмішка для вас, щоб гарно було, що вам любо було глянути. Робиться в різному настрої, і ясно що те що в людини всередині то не відображає. Можна сфоткатись з усмішкою на всі 32 зуби, а мати настрій нікудишній, можна виставити дитину наряжену, а вона між тим капризує, і взагалі не хоче фоткатись, можна показувати ідеальний порядок чи тарілки гарної їжі - а то теж для вас облаштовувалось, все рівнесенько по поличках клалось, рівнялось, світло наставлялось, і - увага! - тільки після фотки для вас - їлось (якщо взагалі їлось). Є люди для яких інстаграм то як хоббі, і це чудово, І людині приємно гарне фото зробити, і люди тішаться бачачи гарне фото, це класно. Я іноді дивлюсь блоги цікавих людей, і гарних мам, і подорожуючих, але на то все часу не так багато є, і дивлюсь всього пару цікавих сторінок. Все це чудово і гарно, просто про "всевстигаючих інстаграмних" мам не партесь. От колись рішила сфоткати свою випічку - так я навіть не думала що то так треба намахатись щоб гарне фото зробити. А як уявила що люди щодня постять такі фотки - та то треба на то вільний час мати. І по темі - думаю можна але отак, почергово, бо в мегакар"єрний ріст з грудними дітьми, хатою, котами, собаками і п"ятьми хоббі я щось не вірю) Можна вдало організовувати свій час і встигати найважливіше з різних ваших сфер діяльності. І дуже важливо - мами мають мати час на себе, на відпочинок, просто полінюхувати. Бо то найважливіша професія Я от теж ще сиджу працюю, тут між іншим на ДП заглянула

--- дописи об"єднано, 7 Жовтень 2016 ---

100%