Це направду міф, що бути слабкою можна бути тільки біля Мужчини. Так- бізнесові справи потребують сили, волі і т.д. Та на роботі ми ж не все життя. То не від наявності чоловіка залежить, а від вміння Жінки бути слабкою і файно організувати собі побут. --- дописи об"єднано, 30 Травень 2015 --- Ваше питання настільки розмазане, що я б навіть хотячи не змогла б вам добре пояснити. В загальному- внутрішній стержень файно працює- це коли людина живе по своїх Цінностях. А щоб так жити- для початку треба їх відкопати.
Саме так. Виключно свої погляди і принципи. А вже під них підтягувати і оточення. Ну чи трішки коригувати існуюче(як є взагалі що коригувати). Не пройшло і більше року, як я знову темку здибала. То треба до мене прийти на консультацію))). Бо сил не хватить все писать)). Ви трохи плутаєте Божий Дар з яєшнею. Так от в даному випадку Божим Даром є саме наше жіноче невміння робити чоловічі речі(ну хоча б деякі з них). Не вигляд робити, а саме не вміти. То тре показувати і розказувати вживу, я пойняла))). Воля- це роблю що хочу))). І далеко не у всіх незалежних так виходить.
Я мала наувазі, як залишатись сильною і незалежною від обставин. Коли прямуєш непростими кроками до важливої мети в житті, вкладаєш весь час, всі сили, а в момент, коли попередні зусилля вже дали свої позитивні результати, раптом виявляється, що це все вже тільки тобі і потрібно. А стартували з початкової точки двоє людей. І саме так це і сприймалось, що йдемо до мети разом. Я продовжую йти далі одна (може, і не на 100% одна, але в іншій людині в мене вже нема певності). І відчуваю, що бракує мені сили і підтримки. І як я вже раніше писала, я не відчуваю і ніколи не відчувала себе сильною, і то впливає дуже сильно на мій внутрішній стан зараз. Мабуть, треба змінити своє відношення, але поки-що я не знаю як.
@Tequila мені здаэться, що не буваэ таких залізобетонних людей, з боку ніхто і не бачить, що робиться в голові у сильної жінки. Щоб було без хвилювань і просто, то треба бути не сильною, а пофігісткою. Хтось класно писав, що сила це тоді, коли ти вийшов з зони свого комфорту, але пхнеш далі. Якщо ви йдете, хоч вам важко, то і э сила.
То ви щось забагато хочете імхо). Жінці для комфорту душевного і фізичного треба хоч деколи бути в спаді. Я вже з самого початку бачу головну помилку більшості людей- НЕ МОЖНА все все віддавати. Ніколи і нікому. І тоді не буде так болісно сприйматися оце: Ну і + треба мати відчуття, що робите ви це для себе. Все в житті треба робити для себе- те, що важливо вам. Жінка і робити через мус? Нєа. А тут бачу, що явно у вас це не так. Я помилилась? Пошукати її десь інакше? Не має кого просто так- є купа платних варіантів. То нашому люду на жаль ще й досі в диковинку, та я і сама маю тих, кого підтримую, і сама звертаюся по таку допомогу як відчуваю, що нікого рідного поруч нема, або вони не в темі і т.д. Може то пора мені вже платну гілочку з консультування і підтримки і у нас відкривати))? Я подумаю про це)). На ваш стан імхо впливає щось інше. Наші жінки сильні впринципі. Для того було стільки подій в історії, шо ну. Просто не туди ресурси вклали от і все.
Текіла , навіть слабкі жінки мають цілі і йдуть до них. І кожному важко йти до своєї важливої мети. Але цілі вони різні , якщо ціль купити квартиру то одне - досяг і розслабився , а ціль відкрити бізнес - відкрив а от сил тягнути то все нема , ти не того характеру ... Тоді який сенс ? Може спинитись і оцінити свій ресурс , передихнути і зробити ревізію в голові, у відносинах ..
чудово Вас розумію... дійсно, справа у відношенні. Робіть справу не тому, що треба, не тому щоб доказати комусь щось, а тому, що це приносить Вам задоволення (якщо приносить) і забудьте що хтось щось винен
Ага, і вернутися, а бізнесу то нема Делегувати щось комусь можна лише тоді, коли є кому делегувати, і то не на 100%. А щоб мати що і кому делегувати, треба ой як багато самому зробити, та і "вивчити" заступника. І навіть тоді, дуже рідко хто може отак махнути собі на Канари Бо без ключової людини на місці дуже швидко все починає валитися Згадалась мені одна цікава приказка про "нічогонеробити". Сидів якось орел на дереві високо і відпочивав. І тут пробігає під деревом заєць і питає: слухай, а можна я буду так само, як ти, сидіти і нічого не робити? Орел каже, звісно, сідай. Ну заєць і сів собі під деревом. А тут летів коршун і зжер безпечного зайця Мораль сієї басні така: щоб нічого не робити треба сидіти дуже і дуже високо
Якось воно все у тебе дуже складно і важко, Даш. Може у тому і затики з твоїм міні-бізнесом? Нічого особистого, та я маю хороші приклади делегування. Не так там все зле і тяжко. Ну і таки так- делегувати треба вміти. Або знайти того, хто вміє і допоможе.
Ну та чого складно. Просто я не вірю, а точніше ще не бачила позитивних закінчень історій які звучали приблизно б отак: я відкрила маленький бізнес, передала його керування в руки гендиректору, за рік це вже мегабізнес, а я тут сиджу на Канарах, сочок попиваю... Зазвичай це або нагла брехня, або дуже перебільшена ситуація. Там в кулуарах переважно або мегабагаті батьки/світи брати, або і бізнес зовсім не такий прибутковий. Просто люди говорять багато і різного. Але переважно це тільки слова, переконалась вже багато разів, коли більш детально ситуація відкривалась. Я теж мала, але як описала вище, там не все так "чисто". Насправді дуже глибоко були заховані такі малююсінькі детальки, але вони по суті, міняли весь курс справ Ні, ну є люди, які дійсно делегують вдало, але це не малий бізнес і це делегування з контролем, все-таки. Бо для малого бізнесу делегування буде дорожче коштувати, ніж весь той бізнес разом взятий. Я особисто бачила такий приклад лише раз, але це був великий (навіть не середній) бізнес. Ну але, щоб це все налагодити правильно треба мати багато грошей або вкласти багато праці на старті. Інакше воно не працює, від бажання одного бізнес не збудуєш Є таке. Багато людей забагато на себе беруть і віддати не хочуть. Але знову ж таки, щоб віддати, треба мати, або що віддати, або заплатити тому, хто налагодить і буде керувати Тобто зусилля майже рівноцінні --- дописи об"єднано, 31 Травень 2015 --- Та я, просто, сильно напрягатися не хочу, і 5-ту точку рвати Я хотіла насправді звернутися до хороших експертів, які б могли налагодити бізнес, але по-перше, це коштувало грошей (і дуже немалих грошей), яких я не мала, а по-друге мені так прямо і казали, що працювати тоді доведться значно більше. А я, як написала вище, не дуже хотіла напрягатися, бо дитина, бо те-бо се (ну лянива я) Тому таке міні наразі мені норм, а далі видко буде.
Що для тебе малий бізнес? А про контроль- ну та ясно що туди треба дивитися хоч кілька разів на місяць. Цифрові підписи там, все таке. Тут затик хіба в тому, що той кого лишаєш має горіти справою, а не тупо ЗП відробляти. Оце чесна відповідь)). Я теж з дитиною і всі діли. А далі якщо що- делегування моє все.
Ну це бізнес, де працює до 10 осіб максимум і обороти до 50000 грн в місяць. Це так згрубша дуже. А на хлопський розум - це коли ти тільки почав півроку-рік, грошей нема, роботи купа, помічників 1-2. Як на мене затик в тому, що делегувати малий бізнес взагалі малореально. Бо 1, працівник, якому делегуєш має або горіти справою (а таких дуже мало), або отримувати відповідні гроші. Щоб отримувати відповідні гроші, і ще власнику щось лишалось, то обороти мають бути немалі. А щоб налагодити такий бізнес треба вкласти або свій час+зусилля, або готові грошики заплатити консультантам/директорам. Умовно, людина має 5000 доларів в кишені. На все. І хоче зробити, наприклад, магазин. Вона винаймає приміщення, закупає товари якісь... Платить податки, відкладає працівнику на з/п... і згрубша ВСЕ, по грошах. З яких ши-ши людина має найняти крутого менеджера, з з/п так 2000 баків в місяць, щоб він їй все налагодив? Тобто до того і веду, що щоб делигувати вдало, треба або мати зразу добрий капітал, або пахати, поки бізнес не вийде на якийсь більш-менш рівень. Ясно, що можна брати кредити, шукати альтруїстів з перспективою кар"єри... Але пошук цього всьго іноді рівносильний тому, щоб самому "піднімати" той бізнес.
Як не крути, всі важелі треба тримати в своїх руках, а то за деякий час можна залишитися не при справах.
Довго шукала відповідну тему, нехай буде тут То, певно, про сильних через те, що інакше не вміють Я потихеньку звикаю і вчуся приймати турботу і піклування від жінок, не відмахуюся,як раніше, веслом, не кричу "я сама" і нарешті почуваюся потім щиро вдячною, а не зніченою. Нині вранці була в стоматолога і зрозуміла, що турбота від чоловіків - то ще щось таке незвичне для мене. Аааа, поставлю ту коронку і піду всі зуби рихтувати, камені вичищати і що там ще можна в стоматолога робити І взагалі, на масаж і на всякі процедури тіко чоловіки, може, й перукаря якого пошукаю, ну а що - подвійна радість При чому в мене ні на секунду не було думки якоїсь "лівої" типу "візьміть мене" (заміж і не тільки ), просто якийсь кайф від отого "зараз трошки буде боляче бо тут ясна, я постараюся швиденько. Тут ще відчуваєте? Ще трохи" і т.д. Абсолютно не як до дитини, а як до дорослого, але якось так просто турботливо. Вернулася, чоловіку розтолкувала, що як не буде про мене турбуватися - піду в стоматології жити, бо там щиро цікавляться чи мені не боляче і що я там взагалі відчуваю.Він, звісно, зрозумів не те, що я хотіла донести... А я просто нині в своїй голові знайшла ще одну бездонну яму Пішла в неї заглядати - які чоловіки й коли про мене піклувалися і турбувалися. Нууу, що вам сказати - там жодних райдуг, пухових перин і жакетів кинутих в калюжу, хіба що на дні кілька упаковок від морозива, шоколадка і шкірки від бананів... Отаке, пішла в стоматологію зуба лікувати, а натомість вавку собі в голові наковиряла. А що, годину лежиш, дивишся в стелю з намальованими хмарками, за ногу ніхто не скубає, не мамкає, кааайф, ще й не таке надумається Про сильних жінок. Так от, часто це зовсім не сила. Це товста броня, якою доводиться прикривати дірки в душі. Здорове, цільне, нехай і м'яке, тіло насправді завжди буде сильнішим ніж отакий залатаний "недокіборг" (хоч здалеку, звісно, може виглядати і навпаки...)
Погоджуюся. Останнім часом все частіше ловлю себе на думці, що я просто "замахалась" все сама, і сама. І так багато всього написано, і з усіх щілин "трублять", що жінка має бути жіночною, слабкою, просити про допомогу, і навіть прикидатись "блондинкою на всю голову" і т.д. Але дуже легко говорити (в теорії), а на практиці - сама з собою, і немає звідки абсолютно чекати допомоги. У більшості чоловіків, які трапляються в моєму житті, просте, можна сказати взаємовигідне, чи "споживацьке" ставлення до жінки, я -тобі,ти -мені, і на тому все. Можна, звичайно, говорити, що не можна дозволяти такого ставлення до себе, і далі бла-бла-бла, але коли знімаєш "рожеві окуляри", то навколо от така проза. Сумно це все...
@orange girl мені не сумно. Я всерйоз думаю, ЩО я можу з цим робити. От наприклад, ніхто не дбає - то хоча б самій про себе дбати якісніше. Дуже швидко зараз намагаюся зупиняти будь-яку спробу тиску на мене чи намагання когось навісити на мене почуття провини за те, що я роблю чи навпаки не роблю. "Я не хочу це слухати, мені не приємно", "до мене не можна так ставитися" і паралельно в першу чергу для себе, а тоді й для оточуючих розшифровую ЯК можна і ЯК зробити мені приємно (якби їм захотілося ). Зараз трохи мало сил і ресурсів але дуже хочу ще показувати власним прикладом - і турботу і дбайливе ставлення, і дрібні "рутинні" запитання: "як ти? тобі сумно? що я можу для тебе зробити? мені шкода, що так сталося....". Бо окрім всього іншого в мене ж іще 2 дітей яким хтось має показати приклад і навчити дбати самим про себе і про близьких Все вищеперераховане не відміняє того, що так, дуже приємно коли про тебе турбуються. Але якось донедавна я цього навіть сформулювати! собі не могла як потребу. Вірю, що зрозуміти, озвучити, зробити самій крок на зустріч до свого комфорту - це вже велика частина справи. Бо якщо я знаю, що мені дійсно щось потрібне - я вже розумію краще куди рухатися, на що звертати увагу і воно з'явиться в моєму житті у свій час
В мене паралельно з такими думками в голові відразу народжується всеохоплююче почуття провини, мол "як так можна"... "Нєє, того я собі ЗАРАЗ дозволити не можу", " я тут розважаюсь/гуляю/читаю/дивлюсь кіно/відпочиваю, а він/вона (близька людина) погано себе почуває/працює/сумує". і т.д. І все, вже ніякої радості, почуття вини, і взагалі тоді гублюсь що я маю робити.
