Багатодітна сім'я - коли їх більше ніж нас

Ну та від матеріального фактора ніде не дінешся, не у вимірах "упакованості", а у вимірах елементарного здоров'я, дозвілля, харчування, одягу по розміру і такого, що не порветься за пару разів, гуртків, можливостей хоч мінімально десь поїхати - це дуже і дуже нелегко. І я не буду брехати, що мені ніколи не буває страшно з приводу "чи зможу я достатньо заробити". Буває, звичайно, що буває. Але якщо лягти пластом і нічого не робити - то й одну себе не забезпечиш. А якщо вже крутишся-розвиваєшся - то можна постаратись і втриматись на плаву.

 

а мені здається, що у нас також такий тренд намічається? Як думаєте?
Нє, ну типові погляди старшого покоління вже не переробиш

(то жах, як неприємно, те, що вище розказувалось про реакцію лікарів і бабуль з під'їзду)

, але серед своїх ровесників і трошки + помічаю нормальне сприйняття, та і сім'ї з трьома дітьми не виглядають мені такою аж рідкістю.

 

Дурдом! Куди то суспільство котиться... Все вимірюється грошима... І стереотипами. Ну кому яке діло скільки в сім’ї дітей?! От всюди тим людям треба впихнути своїх п`ять копійок, особливо там де не питають їхньої думки.
Багатодітні мами (і тати) - ви молодці! Народити і виховувати дітей - то є покликання. Ну бо не всі до того мають сили, терпіння, наснагу, зрештою здоров’я. Але я захоплююся такими сім’ями. Ви щасливі і мабуть тому іншим так заздрісно, що всіляко обговорюють вас.

 

Рівень споживатцтва треба контролювати незалежно кількості дітей. Я себе багатодітною не вважаю, старша дитина на самозабезпеченні. Менші і не обдерті, і не обділені, базові речі купуються по мірі потреби. Є сестра і кума, де дівчатка старші моєї, то деколи віддають одяг, ніколи тим не гребую, привчаю, що треба ощадливо відноситися до ресурсів, і як можна не купити, то навіщо купувати? Звичайно купуємо і нове, дівчинка повинна рости "леді" . Малий 10 років - має телефон кнопочний суто для зв'язку, планшета досить дома. Багато можна писати, та не зовсім по темі. А по темі - то як показує практика і досвід, дає Бог і на діти. Дає скільки потрібно. А як чогось дуже лакшері немає - то значить воно і не потрібно. Найбільша небезпека - коли діти обділені увагою і любов'ю, тоді ніяка "упаковка" не зробить їх щасливими насправді.
І культ сім'ї. Ми сім'я , ми разом, ми один за всіх і всі за одного.
В нашому під'їзді живе сім'я. Коли заїжджали(новобудова, то ми всі нові), було 3 хлопці, 2 - й з них десь віку мого малого. Зараз вже четвертому мабуть рік. Теж хлопчик, ті 2 найстарших постійно возили його влітку, та й зараз - дзвінок в двері, кличе #2 гуляти мого на двір, з ним #3 і ще й # 4 у візку. Так класно! І сприймає #2 то як норму, ніц йому не є, не видно, би сильно був розстроєний. І то є правда, що у більших родинах при певній різниці у віці старші вже можуть трохи припильнувати менших. Ще в нас в під'їзді ( 38 квартир) є три сім'ї де по троє. Багато молоді, то є і по 2 , і поки по 1. І точно буде ще. І це добре.

 

не знаю. Я останнім часом не знаю якогось слова, яке могло б описати "причину" народження дітей...
Але от бачу зараз Дмитрик на десятому році життя - крім того, що стає підлітком потроху, стає ще моєю близькою людиною. Це щось дуже нове (не плутати з утіпусімалюки, це солодкий зовсім інший період). В мене є ще один Хтось, кому можна (не нагружаючи) розповісти про те, що в мене відбувається, поділитись якимись думками тощо. Так по-справжньому. Це нове, і це класно. Я буду старатись, щоб в нас були стосунки. А за 10 років у мене буде ще троє таких чудових людей і втричі більше такого спілкування. Оце мене зараз захоплює.

--- дописи об"єднано, 28 Лютий 2018 ---

я от знаю таких дорослих уже людей - їх четверо: брат і три сестри. У всіх різні сім'ї, діти-внуки, всі зайняті, але постійно на контролі. "Як справи?" На іменини, свята чи просто в неділю - зайти. Одна з сестер "по життю не дающа ради" - всі спільно їй допомагають і спільно сварять її. То окрема тема, звісно ,але ніхто її напризволяще не лишає.
Як були живі старенькі - їхні батьки - то на будь-яку справу в селі з'їжджався цілий табір. Рідних людей!
Щось в тому є...

 

Мда...
Ну але в нас в дворі є теж такі, які до нас як до якихось "не таких" ставляться. Так, ніби зверхньо чи що. Одна дівчинка один час пресувала булінгом (ну вона пробувала) мою старшу, підмовляла інших зі словами: "Моя мама казала, що вони бідні, в них їсти нема що, вони на море не їздять , їх батьки не тусуються з пивасиком на лавочці на дитячому майданчику як наші" і . д. Постійно моїй дитині те саме тлумачили, що от в них в кожного по 6 айфону (тоді 6 був останній ) ), а от в тебе нема. А моя ж просто свого телефона нікому не показувала і не понтувалася. А потім вони випадково побачили як доця вернулася з англомовного табору. Пізніше вони дізналися, що на моря ми їздили також, а не лише вони. Дізналися, що вона на фехтування ходить і не тільки, що вчилася в приватній школі. Ще було пару моментів і булінг зупинився. Слава Богу, в класі такого немає. Лише в дворі, бо тут контингент специфічний

 

а якщо без моря і без приватної школи? Це ж також не привід для ... та взагалі, для нормальної людини ніщо не привід ставитись до інших як до сміття...
З булінгом у нас своя міні-історія була (сподіваюсь, що БУЛА) - не через матеріальне.
стосовно телефонів - в мене смартфон, мій найперший, з'явився трохи більше року тому. Коли на нього заробила, тоді й купила. Тому того вихваляння смартфонами в дітей не розумію, незалежно від кількості дітей в сім'ї.

 

Так... Ті, хто не розуміє що це значить мати багато дітей, не знатиме і того, як класно, коли щоранку до тебе біжать чотири чуда сказати "Доброго ранку!", як щовечора ті чотири носика бажають тобі "Надобраніч" і цьомають, як кожне до тебе пригорнеться, усміхнеться... Так, вони акцентують увагу на іншому. Але чому вони впевнені, що знають краще за мене як в нас справи і що неправильно? Я ж в їх справи не лізу. Ех... А, може, є ще якась причина чому люди так реагують.
Є повно людей (ясно, що не всі), в кого одна дитина, і та дитина обділена увагою. Хто хоче приділити увагу, то приділить і трьом і п'ятьом. А хто не хоче, то і одному не приділить. Не в кількості справа.

--- дописи об"єднано, 28 Лютий 2018 ---

Та це взагалі не привід. Але такі люди мислять на "своєму рівні". І діти їхні так же мислять, тому таке говорять, з батьків приклад беруть.
А про смартфони ще й як розумію. Мої хлопці пішли цього року в 1 клас. Весь клас з телефонами, лише мої без. І то їх вже пресували за ті телефони. А я їм телефонів не даю в школу, бо вважаю поки що це непотрібним.

 

Але з телефоном моїм - цікава "мораль": коли я була студенткою, я не могла дозволити собі його. Коли в мене була одна дитина - також. А коли в мене було вже троє дітей, я змогла собі купити смартфон. А це час, коли долар, і обставини, і все_погано. Діти розвивають

Діти сказали моєму Дмитрикові прямим текстом: в нормальних людей по одній дитині бо нормальні люди головою думають.

 

Саме так І в мене те саме. Я почала більше розвиватися якраз коли вже завагітніла хлопцями ))

Хех... Мені таке прямим текстом говорили дорослі люди. Що контрацептивами користуватись не вміємо. А діти звідки то беруть? Від своїх батьків.

 

@cjomcjomka, слів немає просто...
а моя старша все мені каже: "Дивись, як у нашої їмості гарно: (ми в одному будинку проживаємо) четверо і всім дає раду, а нас тільки двоє (((". Мої дітки дуже люблять сім’ї де багато дітей, завжди просяться до них у гості і терпляче чекають, коли ж і їх так багато буде.

 

Найсумніше в цьому всьому, що люди не припускають, що можна ХОТІТИ багато дітей!

 

та знаю, знаю. Тому на дітей і не ображаюся.

мені - що головою думати не вмію.

--- дописи об"єднано, 28 Лютий 2018 ---

та ну, не сумуй. То такі голови, що краще не лізти в те, що вони там думають.

 

О, раз усі поприходили - в п'ятницю будуть готові футболки на довгий рукав, чорні з білим написом мама4. Є всі розміри. Звертайтесь в ПП.

--- дописи об"єднано, 28 Лютий 2018 ---

Я навіть не знаю, але мені здається це якийсь зсув у свідомості стався, що людям діти аж такий тягар, навіть чужі.

 

Отримую таке задоволення і захоплення від спілкування з багатодітною мамою,що навіть не може це передати словами. Ви молодці, ви вже інше покоління ,з іншим мисленням і розумінням життєвих цінностей. В наш час народити третю дитину прирівнювалося до "злочину", осуд відчувався зі всіх сторін.Пройшли роки і тепер освідомлюю безглуздість таких суджень.Зараз вже по іншому суспільство реагує на багатодітність ,якщо на вашому шляху ще зустрічаються "моральні уроди" ,не звертайте на них уваги - це від заздрощів.

 

Ви будете сміятись, але коли була я вагітною найменшою Солькою і ми були в гостях, то біля мого чоловіка не хотіли сідати дівчата( дорослі жінки) казали що він небезпечний

 

Так прикро, що деяких дітей виховують в стилі "в нормальних людей одна дитина". Згадалося як на роботі шеф казав, що от друга дитина підросла і вони вже все дитяче віддають, бо дітей більше не планується. І тут хтось каже, що знає сім'ю де є шестеро, і ото зразу поїхало " та вони певно не знають , що на то є способи різні, та ти їм там розкажи трохи.."

Я маю знайому маму 8ми дітей. І може я вже то колись тут писала , але вона єдина, хто завжди має час взяти трубку , коли я дзвоню. Решта коліжанок і знайомих незалежно чи взагалі сімейні чи працюють, або мають одну дитину - і то все нема часу дзвонити чи балакати, а ця завжди може! І то вона особливої допомоги зі сторони не має, все з чоловіком самі тягнуть. Так, їм важко матеріально і з житлом тісно , але вони явно нормальні в абсолютно не дикі. М з чоловіком маємо там по похреснику, то чоловік дуже любить йти туди, за годину-дві встигає приділити час кожному, і потім каже, що в них там якось дуже класно, всі собі товчуться, але водночас якось мирно і спокійно. А от його "напарниця" хресна мама все скаржиться, що вона не може туди ходити , бо там мало місця, все їй тисне на голову, бідні діти не мають простору для нормального розвитку, і взагалі це дуже безвідповідально зі сторони батьків. Останні пару років навчилася проситися до мого чоловіка в компанію , коли треба йти на дн дитини, каже що він їй помагає перебути тих пару годин. А доти я так розумію, що сама вона до них і не заходила.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

залежить, знову ж таки, від оточення. У нас в родині в середньому у всіх по 3-4 дітей, є кілька сімей, де двоє (але на то причини об'єктивні є: розлучення або хвороби). І це я говорю не про молоді сім'ї, а про всі: ті, де батькам уже 60+ теж сюди входять.

--- дописи об"єднано, 1 Березень 2018 ---

до речі, он мені щойно одна знайома (наші діти дружать, ну і ми перекидалися кількома фразами може з десяток разів) розказала прямим текстом, що планували одну дитину, а от мають трьох. Так що стовідсотковий засіб від вагітності - то склянка води замість.
Як начитаєшся, скільки раніше абортів робили - волосся дибки стає. Бідні жінки, як то з тим жити потім.

 

то не від дітей, а від людини залежить. Я на роботі працювала у прохідному кабінеті на 10 чоловік -- і все Ок було у всіх, і писали, і говорили по телефону. Потім я була в декреті -- з декрету в окремий кабінет. Теж було Ок, не скажу, що тиша мене напрягала (я на роботі працюю -- і мені байдуже тихо чи голосно, я у своєму світі). Потім був ремонт і нас усіх переселили у великий кабінет, десь на 20 чоловік. Омайгад, що там деякі тільки не виговорювали -- шумно-шмумно... А колись нормально сиділи разом. То просто, як на мене, скиглення і показування своєї зверхності

 

Боюся, що і зараз теж.

--- дописи об"єднано, 1 Березень 2018 ---

А ще знаєте що? Багато людей вважає, що багатодітні мають повно пільг і то все з їхніх податків іде Тому недолюблюють багатодітних. Насправді, з пільг хіба що на проїзд залишили )) Всі решті пільги для багатодітних давно відмінили.