Я мама чотирьох дівчаток і одного хлопчика. Хотілось би поспілкуватися з багатодітними мама або татусями. У нас є такі?
Відповідь: Багато діток не буває Ми з чоловіком хочемо трьох дітей але поки що навіть з двома не дуже раду даю. Натрапила на блог молодої мами шістьох дітей. Старшому 6,5 р, меншому 3 міс, і всі діти порічки))) (погодки). А самій мамані лише 25 років. І дуже гарно вони живуть у всіх розуміннях. Справляються самі з чоловіком без сторонньої допомоги. Мама і на дітей завжди час має, старається з кожним побути наодинці, і на каву з коліжанками вибігти. І встає вона о 8-й і лягає не пізно і т.д. Кожен вміє прибрати за собою і іграшки і одяг. Ну дуже позитивні враження складаються при читанні їх блогу. Так от, багатодітні мамані (в нас є тут такі), а поділіться як у вас організований побут? Хто допомагає? Чи є час на себе? Як діти між собою ладять? Чого вам особисто довелося навчитись чи змінити у собі при появі дітей? і т.д.
Відповідь: Багато діток не буває Я от коли читаю таке, то в мене страшно посилюється комплекс нікудишньої мами. В мене якась думка така склалась, що виховання діток - це талант, в одних він є, і все в них легко та невимушено, а в інших нема і "не купиш". Ото я себе до тих другиг відношу . Діток своїх люблю понад усе і ніколи не задумувалась, щоб не народжувати. Але от мені практично від народження хлопців хтось допомагає (мама, свекруха, няня), нехай не кожен день і по пару годин, але поміч є. І я все рівно невиспана (хлопці на ГВ), часу на себе нема (хіба читаю, коли їх годую), в хаті не так, щоб завал, але за принципом "як встигнеться". На старшу донечку часу теж катастрофічно не вистачає, тобто я стараюсь кожну вільну хвилину їй приділити, але тих хвилин реально небагато і не все їй підходить заняття, яке я можу бавитись з нею в даний момент. І все це усугублюється тим, що від листопада ми колу всі хворієм... Якийсь прям жилєточний допис вийшов. Але дітки - це, все рівно, найбільша радість. Коли дивишся в їх сяючі очка, на посмішки, або, коли вони всі сопуть носиками на ліжку в рядочок, то забуваєш про всі негаразди.
Відповідь: Багато діток не буває У мене дівчинка старша 13 років другий хлопчик 5 років і меншому 2 рочки - я щаслива мої діти організовані акуратні виховані всі прибирають за собою іграшки поблажок нема ні для кого ( менший це добре знає ) діти чудово вчаться один від одного тому з меншим проблем було набагато менше ( сам їсть , на горщик привчились теж без проблем ) мені подобається займатись дітьми особливо коли вони мені дякують то більшої нагороди не треба . Між собою чудово ладять дуже дружні жаліють один одного . Якщо чесно то хотіла б народити ще донечку - можливо так і станеться . А колись я не уявляла себе багатодітною мамою . Живемо самі без батьків тільки чоловік я і діти . Все можна організувати бувають звичайно проблеми але разом з чоловіком ми їх і вирішуємо.
Відповідь: Багато діток не буває знаю кілька сімей, де троє дітей і більше. В тому числі знаю зсередини. Оте "легко і невимушено" - це насправді характеристика не побуту, а настрою. Насправді все воно не завжди легко. І діти хворіють, в тому числі "всім табором", і фінансові труднощі, і банальна втома батьків. Але якщо навчитися ставитися до того з позитивом, а разом з тим навчитися відсікати несуттєве, не грузитися тим, то воно все стає набагато простіше, а зі сторони виглядає саме як легко і невимушено
Відповідь: Багато діток не буває Слухайте, та не треба себе так, у вас же близнюки (чи можливо двійнята)))), тому допомога тут ДУЖЕ потрібна, якщо не чоловік (я зрозуміла, що чоловік на роботі), тоді мама, свекруха чи няня - і не треба цуратися допомоги. Там далі має бути все-таки легше... Ми з чоловіком на своїх батьків не розраховуємо, бо живуть в іншому місті, даємо раду самі, як можемо, буває по-різному, і важко і не дуже, в чоловіка на роботі графік терпимий, не з 9-ї до 5-ї, додому приходить рано (а то я б здуріла ). І коли батьки пропонують посильну їм допомогу (когось з дітей взяти на гостину на тиждень чи коли у нас гостюють, то когось заберуть-відведуть чи побудуть з меншими вдома, а я свої справи повирішую), я не відмовляюся, правда це буває не дуже й часто . Але згідна з Укою, стосовно позитивного налаштування (звичайно, бувають моменти, що налаштуватись на позитив ну ніяк не виходить, все навколо валиться або ходить обертом...і ти думаєш, ну чому воно так зі мною, що я роблю не так), бо зрештою, побутові проблеми, то дрібниці, які можна пережити, а є значно цінніші речі, про які ви тут писали: вибачайте за пафос, якщо що....
Відповідь: Багато діток не буває Теж таких знаю, але чоловік там працює вдома. У мене теж таке буває, особливо, як чоловік почне олії у вогонь підливати. :xaxa: Я тоді стаю в оборонну позицію й кажу, що він з тими жінками не жив й не знає, що і як. Я от мала абсолютно ідентичне враження про одну сім'ю тут, у якої 7 дітей. Правда, різниця між дітками більша, але невелика все одно. Так от мені видавалося, що все в них так організовано, все встигається, все легко. Але мала одного разу з тією жінкою дуже щиру розмову й після того зрозуміла, що мені теж нічого не бракує. Вона теж багато не встигає, але вона тим не заморочується. І на старших дітей багато перекидається, але тому, що вони теж живуть у тій хаті, тому теж повинні мати обов'язки й рости відповідальними. І якщо все летить шкереберть, то вона, як і я, дозволяє собі сказати, що "я не маю на це зараз сили, вибачте" і йде собі поспати, бо мама без відпочинку починає звіріти. Колись мені написала одна форумлянка в ПП запитання, як мені все вдається. І то якраз у момент, коли в мене все валилося, коли я впадала в страшні істерики, що "не даю з тим усім ради". Я не знайшла тоді слів, що відповісти. Каюся, так і не відповіла, бо не мала що. У мене досі так - не все встигаю, не все вдається, не завжди є так, як би я хотіла, але я просто перестала тим перейматися так, як переймалася раніше. Я не ставлю собі за мету встигнути в один день поприбирати, наготувати, з дітками позайматися, книжку почитати чи елементарно в душ сходити. Я собі кажу, що як я встигла зробити хоч одну заплановану справу, то вже можна вважати, що день не минув марно. А збоку то виглядає, певно, зовсім інакше, бо мені тут жінки, які мали чи мають лише одну дитину, співають часто дифірамби про те, що я для них приклад супержінки, бо в мене і борщ зварений, і хліб домашній, а не купований, і дітки такі пухкенькі й файненькі, і ще й на своє хобі час маю. Як опишуть мені, яка я, то я себе навіть не впізнаю в тому портреті. І помочі як такої в мене нема (хіба часом підлітка якого закличу, аби мені трохи з дітьми побавилася, щоби я трохи відпочила), бо чоловіка нема до 6-ої вечора вдома, а в понеділок і середу він на виклику цілу ніч, то й помочі від нього теж нема. Правда, як двоє малюків прокинуться вночі, то він бере Меласю й іде з нею досипати в іншій кімнаті, а я вже малого заспокоюю, бо він як почне трубіти серед ночі (плачем то назвати важко), то тільки я можу його заспокоїти й більше ніхто. Мелася вже татка трактує як другу маму, певно, за що мене дуже мучить совість, що я така мама погана й вона недоотримує моєї уваги, але зараз просто неможливо щось змінити, на жаль. Хоча чоловік каже, що я себе даремно їм, бо нічого такого нема й дитина дуже до мене прив'язана й мене любить і тих кілька годин уночі, що вона не коло мене, нічого поганого не роблять. Тим більше, що вона притулена до татка. Коли мене питають, як мені то вдається, я тепер просто відповідаю, що я живу одним днем, а часом однією годиною, так і рятуюся.
Відповідь: Багато діток не буває а я один раз натрапила на програму про сім'ю, де двоє 6-річних і 6(!!!) 2-річних діток. І мама така симпатична, життєрадісна, дає собі раду зі всіма. А одна моя знайома (мама 4 діток) сказала, так: "з одною дитиною важко. І з двома важко. З трьома вже легше. А порядок в домі з'являється починаючи з четвертої дитини" цікаво чи згідні з таким твердженням наші багатодітні мамочки?
Відповідь: Багато діток не буває сподіваюся що це правда. в мене з 2 таакий бардак. якщо чесно зі страхом чекаю що буде як народиться третє.
Відповідь: Багато діток не буває Щось в цьому є Коли Яринці було 3 роки (за 2міс мала народитись Оленка) тоді здавалось нічого не встигаю, нічого не можу запланувати. Коли Оленка народилась, і я почала встигати більше, я була в шоці, чому я не могла того робити з однією дитиною. А зараз і в хаті чисто, і їсти можу наготувати, з дітьми побавитись і час на себе є. Від фізичної допомоги не відмовляюсь. Переважно свекруха варить їсти і інколи гуляє ввечері із старшими. Мої батьки інколи забирають дівчат на село. Але якби я не мала тієї допомоги, все одно справлялася б, куди б я ділась. Єдине, що нам наразі не виходить - повноцінно погуляти. Маркіян ні в слінгу, ні у візку не хоче довго гуляти. 20-30хв і крик. Але все так не буде
Відповідь: Багато діток не буває Які ви усі молодці!!! Я теж мрію про трьох діток, наразі чекаємо на друге дитятко.
Відповідь: Багато діток не буває Мої родичі чекали і майже просили, щоб я "зізналась" в тому, що ця вагітність непланова і нам тяжко було змиритись з "зальотом" Справді близьким людям я пробувала пояснити, що ми планували і які ми тепер щасливі. Але потім зрозуміла, що просто люди вже склали уявлення і що якщо їм так приємно думати, що ми "залетіли", то хай думають, хай навіть говорять. У нас в родині троє дітей - то дуже екзотично, окрім бабці мого чоловіка нікого багатодітних нема. І я зараз пригадую, як чоловікова бабця казала, що, завагітнівши 5ю дитиною, переживала, що з них будуть сміятись. Тоді я не розуміла, з чого сміятись... Ще прикол, який придумали в родині - що я просто хочу народити дівчинку, тому і "вмовила чоловіка" на ще 1 дитину. І, розуміючи, що мені у 25 важко заріктись, що ця дитина - вже остання, кажуть: "Ну, ти молися, щоб була дівчинка, але як ні - то може, під старість Бог ще пошле" Взагалі, молитись про якусь визначену стать дитини, коли дитина вже понад півроку свою стать має, - для мене трохи нісенітно. Тим більше, що цього разу я дійсно не маю побажань, якось настільки приємно і спокійно і щасливо все щодо малюськи. Якось так хвилями - то трохи переживаю, як справлятимусь, то не переживаю. Другий варіант - частіше Ну що ж, за 3 місяці подивимось, як то воно буде І ще - хоч держава наша і вважає багатодітністю 3є дітей, мені здається, що все ж 3є - то ще не багато. І в планах - трохи підростити цих 3х, розпочати сімейний бізнес, досягти фінансового успіху - і тоді ще збільшити склад сім'ї. Думаю, за 10-15 років то все реально, та і мені буде 35-40, багато сучасних жінок в цьому віці стають матерями уперше.
Відповідь: Багато діток не буває у мене сусідка зараз так 5 дитя чекає. Старші дітки підросли ( хоча троє ще поки школярі), мама встигла попрацювати між декретами. А зараз- знову готується до немовля.
Відповідь: Багато діток не буває Бачила якось симпатична мама несла малятко в слінгу, поруч йде тато, в нього на руках ще одне дитятко, а біля них топчуться ще двоє діток, кажу до чоловіка: "дивись яка гарна сім"я, хочу щоб і в нас так було". Він відповів що теж так хоче. Моя мама як почула що я хочу вагітніти прямо вже і зараз і багато разів так вагітніти і родити, то чесно, була в шоці. Зате підтримує мою думку свекор, все питає чи не задумуємся ще над поповненням. Я знаю і впевнена що справлюсь і з багатьма дітьми, якщо це все добре організувати. Мені ніхто не допомагає і ні на чию допомогу не надіюсь, чоловік зранку до ночі на роботі, працює для нас. Знаю одну сім"ю де 12-еро дітей, але всі вони такі щасливі, всі один одному допомагають, так всі і в купці ходять всюди. Їхня мама така вся світиться, життєрадісна, ніколи не бачила її в поганому настрої. Правда вони живуть в провінції, мають город, господарство. Моя мама колись за них говорила, казала та то ж кожного треба вивчити, кожному дати вищу освіту, а батьки грошей не мають. Я вважаю що дитина повинна сама обирати собі шлях майбутнього тільки потрібно її підтримати у цьому і допомогти вибрати правильний шлях, а не пхати в якийсь ВУЗ мол престижно, куди вона зовсім не хоче, або не хоче вчитись у певному напрямку, а хоче іншу спеціальність. З дітьми треба багато говорити, розуміти їх, приділяти їм більше уваги, рахуватись з їхньою думкою. А ті хто змалку вміє сам добиватись цілі, то і в житті стають набагато успішнішими. Серед тих хто закінчив звичайний технікум є успішні і хороші спеціалісти, набагато кращі за тих які закінчили престижний ВУЗ. А серед випускників ВУЗів багато тих які не хочуть працювати, це ті в кого батьки башляли за навчання, а вони не хотіли вчитись. Головне взаєморозуміння між дітьми і батьками, хороша атмосфера в сім"ї, а Бог у всьому допоможе.
