Бабуся/дідусь у процесі виховання

@Havronia ja zaraz daleko i ne maju mozhlyvosti zabraty dytynu. moji rodychi mene i vsi moji slova v glyboko w odnomu mistsi.

 

Жахлива ситуація. Родичі не можуть "ділити" дітей. То Ваша дитина і лише Ви маєте вирішувати де і з ким їй бути.
І розгрібати наслідки теж Вам.
Чи то обов'язково прямо галочки ставити "2 дні тут" "2 дні там"? Може, дитині краще взагалі не залишатися з бабусями, особливо якщо їй там некомфортно?

 

@Akina ja b ne skazala shcho dytyni pogano z mojimy rodychamy, ale meni zdajetsja shcho moja mama za nadto dobre do neji stavytsja/rozvazhaje jiji, tak dobre shcho bilshe nihto navit zrivnjatysja ne mozhe. v cjomu jak na mene najbilsha problema. no tobto hochesh budu konykom, to zalaz na spynu.....

--- дописи об"єднано, 21 Серпень 2020 ---

@Gala duzhe vas rozumiju, moja baba taka zh, postijno meni v pryklad stavyla 2juridnu sestru. kazhe: ot vona sobi kvartyru kupyla, ja - aga za jaki groshi, baba - za cholovikovi, ja - a vin de vzjav groshi, baba - ta baba jogo vmerla jomu perepysala hatu. meti tak i hotilosja skazaty, nu ot koly ty vmresh i perepyshesh na mene hatu, to ja sobi tezh kupliu.

 

Вчора забрали дітей від моєї мами. Були майже 5 днів. Я відпочила від них капітально). Дуже за це вдячна мамі. Але є одне але). Мені тепер треба певно тиждень щоб загнати їх в хоч якісь рамки. Там була вседозволеність у всьому: їжа, гаджети, відсутність розпорядку, банальної гігієни тощо. Зараз їм важко), і мені теж. Але щось пояснювати мамі - справа нереальна. І я на це пішла свідомо). Бо відпочити від них - мегазадоволення). Тому тут @Basyanya вибір за Вами - або забирати до себе, або приймати як є. Якщо щось пояснити нереально.

В нас є ще інша баба, з якою м’яко кажучи не так легко знайти спільну мову дітям. І бажання перебувати з нею в них нема. Але коли вони таки змирюються з тим, що виходу нема, то знаходять собі комфортну позицію і з нею. З плачами від неї дітей не забирали). Тобто спочатку не хочуть, але потім і навіть не зле їм.

 

@Rodionochka в мене трохи інша ситуація. треба було десь дитини прилаштувати. відвезли до свекрухи, де як на мене краща "обстановка", а мої родичі двіжують, що їм дитини не дають. мама сказала свекрусі, що зверниться до опікунчої роди, що їй/їм не дають спілкуватись з дитиною.

я б залюбки, забрала дитину але перетин кордону/карантин, а нам ще договір стахування по іпотеці підписувати на поч вересня.

приймати, як є приходиться свукрусі.

моя баба приктично від народження займалась своєю правнучкою, донькою моєї 2юрідної сестри. і в неї ідея фікс обкластися правнучками. від кінця (21) липня дзвонила мені з претензіями, коли ж, то їй дитину привезуть. типу я маю дзвонити до свекрухи і її сварити, що вона сяка-така, прабабі дитину не везе.Під час перебування в Україні доня 2 тижні хворіла і тиждень була в карпатах. А коли дитина в них(в моєї баби), то ніхто не чує, що я дзвоню, навіть не можу з донею порозмовляти. Після тих перебувань (в моєї баби)/спілкування з моєю мамою дитина стає вередлива. Мама приїжджає до свекрухи, а баба не хоче, вважає, що їй мають дитіну привезти.

Раз свекор поїхав сам забирати доню від моєї баби(зараз та, щей мама живе), то довели доню до істерики. А до мене претензії, що я(будучи на відстані 400 км від Львова) знущаюся над дитиною і руйную її психіку. На мої аргуманти, що чоловік завіз до своєї мами і доня там буде жити, кажуть, що вона там, як в тюрмі, і не хочуть дитині цього пояснювати, що до них вона прийшла лише в гості.

Всі живуть у Львові на відстані 5км))).

 

@Basyanya то проблема не в вас і не в дитині. А в існуючому конфлікті у вас із мамою. Добре вас розумію, бо маю в дечому схожу ситуацію.
Оті всі претензії, чого ви дитину до них не везете, не від великого бажання бути з дитиною (хоча це теж може бути присутнім), а від бажання показати, які вони класні і помагаючі родичі і ще раз виставити вас в недоброму світлі (ми готові дитину бавити, а ти не даєш. Он як вона в нас веселиться, а ти обмежуєш спілкування). Ви можете і маєте забезпечувати дитині ті умови, які вважаєте за потрібне. Не партесь, воно того не варте. Хоч і знаю, що то важко.
Ми он недавно їздили в Україну. І в одних батьків були довше, чим в інших. І ті, з якими є затягнутий конфлікт теж мені мозок виносили мало не підрахунком годин, скільки де була дитина. При тому що перебування було обмежене реальною потребою піти до лікаря. Нє, то всьо дурні аргументи. Про дивні допитування, як було в інших діда-баби я взагалі мовчу.

 

Зауважила одну річ. Коли в нас гостює бабуся або коли ми в гостях в бабусі (це стосується і моєї мами і свекрухи) старша доня гарно з ними бавиться. Багато емоцій. Але і багато тиску з сторони бабусь: так не роби, туди не ходи, з’їж ще ложечку борщику. Загалом танці з бубном навколо дитини. На наступний день дитина некерована, багато плаче коли щось не по її. До вечора заспокоюється і розуміє межі, які встановлюють мама з татом. Далі вже спокійна, гарно бавиться і поводиться.
Розмови з бабусями не допомагають. Старші люди змінитися не можуть. Обмежувати спілкування мабуть неправильно. Чи взагалі варто щось робити в такій ситуації чи з часом ситуація сама внормується і дитина зрозуміє що бабуся дозволяє «вилазити на голову», а мама - ні без стресу для дитини?