Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Ноль градусів вранці, замерзла калюжа на дорозі, черги на шиномонтажі.
Згадка про те, що в нас нема термосів.
Розкопки зимового одягу, намагання згадати, якого кольору в кого була куртка. Коханому не пощастило - його куртку ми не згадали. Точніше, потім вже згадали, але де вона - наразі навіть не уявляємо.
Куртка Дмитра, яку я придбала у вересні з думкою "нічо, що завелика: буде на два роки" нині заледве вмістила хльо. Каже, руками рухати важко. Ну що ж, або розносить, або ми знов попали в гривні
Гривні, до речі, якісь спокійні. Без надлишків, але закривають потреби. Часом починається паранойя, що я розподіляю ще не зароблені гроші, а потім знов спокій, що робота більш-менш на потоці, тож і гроші більш-менш передбачені.
Не можна, щоб було так холодно і просто так. Сьогодні ж дістаю ліхтарики, купляю мандаринки і роблю олів'є. І шампанське, звісно, не забуваю. П'ятниця ж

 

Краще так, ніж як у нас: куртці вже третій рік пішов, а вона все завелика), вже потерте все, ніякого вигляду, але ж шкода, бо ще добра у розмірах).

То наш тато так купував сину куртку з добрячим запасом, хоча ростуть вони у нас ну дуууже повільно)

А я сьогодні дуже щаслива, що у першій половині дня мені не треба нікуди гнати і запізнюватись). Хоч би борщ на такому розслабоні встигнути зварити).
Вчора я урочисто розпочала закупи подарунків на Миколая. Вперше так швидко. Коли верталась додому грошей було якраз на хліб, але магазин був зачинений і ми з сином купили на них мандаринок). Діти в школу пішли без канапок). І без мандаринок), бо ми їх з’їли за 5 хвилин.
На завтра обіцяють сніг! Хочу глінтвейн і різдвяний фільм. А ще теплу ковдру і слухняних дітей).

 

О, як влучно!

 

Мала сьогодні дуже гостру потребу пожалітись всьому світу як мене все нервує. Ніби вже попустило, але я все-рівно нажаліюсь. Бо так кепсько було, що навіть шоколадки з горіхами, що чекає мене у шафці не хотілось
Ви знаєте скільки людей щодня на пошту ходить? А я знаю - нємєряна кількість. В нашому будинку є поштове відділення і з початку тижня там триває ремонт, а відвідувачів приймають з іншого боку будинку. І всі ходять через наш двір і під моїми вікнами. Ходять та й ходять. Аааа! Я за 10 років так і не звикла жити на першому поверсі після восьмого. А тут ще й безкінечно хтось шастає. "А деее тууут поооштааа?" Вони мене нервують. Добре, що в нашому під"їзді хоч двері на замок закриті. Про те, що народ з песиками в двір приходить і один навіть в пісочниці насрав я вже промовчу. Враховуючи, що мешканці нашого будинку за своїми великими собаками прибирають.
А хто в нас тут мама-шкільна активістка? Яяяя. Мене нервує вся ця довбана шкільна система. Мало того, що ми в добровільно-примусовому порядку купляємо дорожезні підручники з англійської, так ще й вчителька влаштовує ситуації коли ми не встигаємо вчасно купити для класу аналоги цих підручників по значно нижчій ціні. І, виявляється, що вчителі ще й заробляють на дітях продаючи їм книжки по роздрібних цінах, закупивши їх по гуртових. Але я таки сама закупила для всіх бажаючих підручники за гуртовою ціною. Хоч по 50 грн але зекономили. Бо оце заробляння на учнях - це дно. Мала дике бажання піти на розборки з директрисою і англічанкою і наобіцяти їм купу неприємностей за цей шкільний бізнес.
Ходила вчора по дерматологах. Поліклініки на Коновальця і онко на Єфремова - це такииий совоооок. І по страхітливих коридорах-кабінетах і по відношенню лікарів. Туди більше ні ногою. Але таки потрібно розібратись зі своєю проблемкою і поки роздумую куди далі рухатись.
А ще в нас затяжна фінансова криза. В машині закінчився бензин і я вирішила поекономити і проїхатись з малим в маршрутці. Проїхались. Щось більше не хочеться так економити. Наступного ранку поїхала на заправку. І не покидає мене дивне відчуття, що мені добряче так не долили бензину. І стрілка і комп"ютер показують менше ніж мало б бути. 5 років там заправляюсь і таке вперше. Є маленька ймовірність, що я трохи збила налаштування комп"ютера. Ну але вже нічого не доведеш. Буду тепер при запрвці на лічильник бензоколонки дивитись.
Тішусь, що сьогодні п"ятниця, а завтра нікуди не потрібно спішити. Пів дня провела в гонках в межах свого району. Емоційно обговорили із сусідкою школи, поліцію, життя і т.д. Отримала замовлені підручники. Ура, настрій трохи піднявся. Наготую вечором на вихідні їжі. І пофарбуюсь. Бо що робить жінка коли її все нервує? Міняє колір волосся. А ще чоловік має вечором принести на примірку яскраву зимову куртку на яку вже вистроїлась ціла черга бажаючих якщо мені не підійде. Та ясно шо мені підійде

 

гг, в мене Марк так теж 3 роки носив, а на Сашку все за сезон вже мале...
п.с. Юля, дякую за питання про маму - я своїх хлопців "опитала, результат був несподіваний й місцями змусив мене задуматися.

Гг, в мене вже теж на мінімумі, забираю малу й все переживаю, чи не почне пікати .
Слава богу, що вже п"ятниця (написала спочатку п"яниця , це все бокал сангрії). Все засуджувала тих людей, які потягують вино чи щось міцніше, сидячи в декреті. Тепер я їх розумію , деколи без того рятівного бокала, здається, що мій мозок вибухне від істерик й вереску. А так хоч можу дотягнути до вечора, поки чоловік прийде, й здати малих йому в руки, а самій усамітнитися з книжкою в спальні.
п.с. той бокал в мене буває нечасто, але щось останні 2 вечори підряд мої діти сміло заслуговують на звання "винос мозку".

 

В нас така два роки була. І на третій би рік, та якось співпало: я вже хотіла від неї позбутись, знайомі мали потребу... Син з неї так і не виріс .

Я інколи літом та й восени, а ще весною і рідше зимою уявляю такий глибокий широкий келих солодкого червоного вина... Тишу. Може, книжку, може, блокнот з ручкою, може, відео документальне чи щось з Фантастичних тварин . Та поки просто уявляю, коли відчуваю гостру потребу в тому келиху.
Причому, не впевнена, що при всіх сприятливих обставинах я його буду пити. Та така картинка в голові, як спогад, як асоціація з чимось вільним-дозаміжнім (я на другому курсі жила окремо від батьків і іноді собі вчилася "під" келихом вина чи коньяку з колою. А ще було віскі, грам 20-50 та антураж яскравих перспектив, неясного майбутнього, особистих драм та порад для подруг.
) Це якраз в ті часи я щось чула про жіночий алкоголізм і що він невиліковний, а ще про японських жінок-алкоголіків)

Чоловік вчора поїхав на тиждень в відрядження, я дітей закинула батькам і, ясна річ, закинула разом з собою . Бо тут є баня і я маю намір туди сходити побалувати своє тіло . Батько в кабінеті, потім дітей в морозний ліс повезе. А я сиджу навпроти каміну. Тепло та розслабояюче. Мама буде ввечері і треба буде щільніше ховати живіт і жалітися, що ніяк ті 3-4 кг не скину , щоб уникнути потенційних питань.
Ще взяла вишивку. Все ж хочу вишити той батал до січня, та наразі навишивала 4 листка схеми А4 з 30... Аж

Хм, може пісеньку з малими вивчити ..

 

Вихідні були дуже ліниві. Але їх можна назвати врочистими. По-перше, я мала їх аж три. Ну якщо не рахувати маленький виїзд до райцентру в п'ятницю, то її можна віднести до вихідної. Тому таки три. Субота - вона така. Висунула носа з хати, подивилася, що кругом лід і назад сховалася. Ввечері приїхав чоловік, поки дійшов до порогу два рази впав і благополучно швиденько все посипав. Неділя теж відбулася в домашній обстановці. Трохи готувала їсти, трохи прибирала, трохи читала і дивилася зимові фільми-казки. Ввечері не витримала фейсбучного параду тортиків і тістечок в стрічці і послала чоловіка за тортиком. І то чергова врочистість, бо він таки поїхав і привіз мені торт. З прози, дитина не виходила на вулицю днів 5, бо "хойодно". Але я маю шикарного дідуся, який сьогодні вже її трохи вивів на вулицю. Ще тихенько потішуся в куточку. Може рано хвалитися, але хто пам'ятає, я писала в групі "Самокати та інша колісна техніка...", що нам (тобто нашій дитині) бабуся хоче купити велосипед. Так от, купили (тобто поки що замовили) біговел . Правда тепер чоловік бурчить, що то за велосипед без коліс .

 

Бо то велосипед без педалей

 

у мене був викладач - японець, який ніц не петрав українською.
Його англійська була взагалі невиліковна, а нормально говорив він виключно японською або німецькою Японську я вивчала ґрунтовно на той момент 3 роки, тож намагались все ж порозумітись.
Пари в нього купа народу прогулювали, і нерідко бувало, що лише я приходила. Тоді він трохи вчив мене жити. І от якраз коли дізнався, що в мене річна дитина, то часто питав - чи, бува, не випиваю я. Бо в японських жінок-домогосподарок це велика проблема.
Я посміялась тоді, а вже потім зрозуміла - і звідки спокуси, і звідки ноги в таких проблем ростуть.
Але випивати так щоб випивати - все ж не стала
і домогосподаркою не стала теж...

 

То я затупила і не то слово написала

 

Щоб не йти в забила б, пишу тут. Мої дорослі діти, жаліються що я не даю їм самостійності, вони самі, дороооослі. Настуні в суботу виїжджати в Польщу, з УКУ їдуть, тре страховку, мам купи, подзвони, взнай, ой в мене закінчується паспорт, коли підняла я кіпіш, що робити , як їхати, , ой , та паспорт ще дійсний рік. Нє, вона самостійна і навіть безпроблемна дитина, але такі всоки бувають, ти ж мама , зроби. Васько, 10 років, спить з Настею в одній кімнаті, коли її немає йде до мене, бо страаашно. Я розумію, бо сама така була. Але я погана, бо не дозволяю самому їздити на англійську, і всю куди він хоче. А сьогодні я , о ужас, залишила його самого біля світлофора, переходити дорогу, то нічого що був з Настею. Ох діти, старша як приїжджає то коли пізніше вертається, ну що, я дооооросла, чого переживаєте.
Чекаю що ви витворить найменша
Ну і проза, хооолодно. Як я не люблю холоду, хоч вперто ходжу в спідницях, але погода виганяє в сум. Подарунки на Миколая не куплені, навіть лист не написаний, і боюсь почути що менші хочуть, добре хоч старші не переборчиві.

 

Певно треба в жилетку. Всі по черзі хворіємо, зараз в мене ангіна. Але врочистість - можу трохи полежати Ну і ше хотіла трощки схуднути. то за 2 дні температури більше кілограма пішло Треба формулювати бажання обережно

 

Я тут колись жалілась, що вже забігалась, нічого не встигаю. Хочу це назад. Бо коли хворіє дитина, і буквально не злазить з рук навіть у туалеті, воно змучує в рази більше. Третя дитина нам попалась абсолютно безапеляційна: ніяк і нічого в неї не влити. Ми завжди якось йдемо на грані зневоднення. Я вже й сама певно винна - задьоргала дитину, вона від мене шарахається, але не відпускає ні на крок. А я мала такі плани, стільки справ... Ех, певно весь світ зачекає). Хлопці теж кашляють так, що я кожен раз думаю куди їх везти - в шкоду чи до лікаря. Але поки ходять до школи.
У неділю ходили трохи по магазинах. Я в легкому шоці від цін. Це якщо м’яко. Як люди виживають на одну зарплату? В мене такі діти, що роками носять одяг, але зараз якось одночасно все зносилось. То я припухла. І ще й вчора на додачу малий поскаржився на свої кросівки - почали його терти. Такі, блін, фірмові і дорогі, і носив їх дуже рідко, а в задниках щось там з внутрішньої сторони відійшло і гризе. І шо то дєлать?

 

занести на ремонт, вони підшиють , зашиють, заклеють...

 

Якщо щиро, я розумію наскільки багато домогосподарок (і я) близькі до того, щоб знімати стрес алкоголем. Причому ми вище говорили про вино, а я знаю реальні приклади тих, хто з горілки для настрою починав день. Святкували чи не кожен день календаря: День виводу військ з Алжиру, День відкриття інсуліну і тому подібне. Такі 40-50літні домогосподарки.

Ага, то точно. Пару тижнів тому я так мріяла повишивати в спокої та поспати, що з'явилась загроза вкласти сина в лікарню на лікування, з моїм супроводом ... Але пролікувались вдома. Бажаю здоров'я!) Попийте-поїжте може всією сім'єю якісь вітамінні комплекси, бо весною буде ще хвиля всякої зарази літати в повітрі.

 

Може є щось з пиття, що мала любить особливо? Плюс прикольний посуд і кольорові трубочки. Так, це не екологічно (трубочки), але з впертими дітьми треба шукати варіанти "обманути" - має бути вибір, вибір дитини, але не "пити чи не пити", а ЩО пити (на вибір), з якої склянки і якого кольору трубочка. Часом спрацьовує.
Здоров'я Вам і малечі!

 

Привіт, перший день зими, всі менш-більш здорові, все непогано, але є присутність якоїсь тривоги, якогось нестало-депресивного стану, все не просто так, бо я відповідальна за наш емо'ційно-побутовий стан, ну, так в нас є. А я, вроді все по хаті встигаю, але по суті, всі задоволені, ну може не завжди, але вибрики, до уваги, не беру.
Але, я дуже якась неарелізована, бо хочу, а нічого в мене не виходить))

 

Привіт! З початком зими вас! Отже, почався грудень. Дуже багатообіцяючий місяць. Я навіть ще трошки відпустки маю, щоб все встигнути. А починається в нас він з ДН нашої дівчинки. Підготовка почалася з генерального прибирання, яке виглядає так: мама (тобто я) літає по хаті з віником і ганчірками в намаганнях все прибрати. Чоловік грає в ігри на телефоні, а дитина все розкидає по новому. Дідусь просто спостерігає за цим хаосом. Добре, що я ще на роботу ходжу, де можу трохи відновити душевний спокій. Але в душі вже закипаю і готую чоловіка до того, що як буду сидіти вдома, то буде він бідний. Але не хочу поки вдарятися в прозу. Бо поки що проза - гроші. Цей тиждень ще якось на закрутках/кашах/картоплі протримаємося. Але на ДН треба зробити закупи. І це ще до ЗП. Ну таке. Щось придумаю. Я...

 

Проза: купила я в суботу малій зимові термочеревички B@G. Радила їй інші, але вона хотіла саме їх, тільки їх, і все. Сьогодні перший раз взула - відірвався пасочок з липучкою. Ну не йошкін хвіст?.. Мушу сьогодні терміново в ремонт нести і просити, щоб відремонтували вже, бо завтра просто не буде в чому до школи йти... Ноги худенькі, і вона затягує ті пасочки, шо капець. Чи то в дитини сила богатирська, чи то так пришито було на халяву...
Мама подзвонила по восьмій. Я вилетіла з ванної з повним ротом зубної пасти, думала, що, не дай Боже, щось сталося. Чого дзвонила? Сказати тобі, що на вулиці сніг. І щоб мала вдягнула шапку. Ти не ображайся, я знаю, що ти знаєш про сніг, я тобі просто кажу. Нормально? Коли дощ - дзвонить: я тобі дзвоню сказати, що на вулиці дощ. Коли холодно - теж. Вдягай добре малу. Закутуй добре малу. Малій 15 років. Мені 40, але я дотепер не знаю, як одягати дитину по погоді. Отакий особистий гідрометцентр.
Врочистість: сніжочечок! пухнастенький! люблю таку погоду. А на вихідні піду закуплю подарунки на Миколая.

 

якщо брали в магазині - маєте 14 днів - можете в магазині поміняти/повернути.
Забила б мужа...За неуважність. Чітко сказала, що купити, де купити. Купив в 2 рази дорожче . І я через те злюся страшенно. Мій калькулятор в голові вже прорахував збиток. А ще я звірію, бо вже 2 день в хаті безвилазно, на вихідні ще так-сяк тікала надвір трохи, щоб хоч трохи побути самій, а в робочі будні мене вже трафляє від того дня сурка.
Ніяк з тих ремонтів не виберемося й з боргів теж, дуже надіюся й вірю, що з нового року буде легше. Я дуже-дуже вірю в силу думки й позитивного мислення. Й в себе. Й в свою силу волі й бажання. Але я себе відчуваю якоюсь дуже одинокою в тому всьому. Хочу свята, нового платтячка, чобітки й на ручки .