Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Приввіт ДП!!!
Як там у класіка----"буду краток"..
Яює.... пра вже половину тижня, як ,але в неділю мали гості - чергове ДН молодшого і старшого...(чо чергове, бо це ще не кінець- кум не зміг, тому буде дубль 3....сподіваюсь дубль 4 не буде, бо то вже явний перебор ).
З пн.медогляд в школу. Від вчорашнього вечора - я на городі..., таке враження, що мене РІК не було.
І так , для інформації,- поки вас нема дома , то павуки і сміття господарюють наповну! Навіть не сумнівайтесь і не тіште себе ілюзіями, що як ви залишили чисту хату, то в таку й повернетесь.
На нині- все. Далі буде і .

 

І в мене це уже врочистий день, бо доці сьогодні 3 роки! Але щось трохи мала отруїлася в садочку, чи що...То сьогонді дома. А вона так чекала, що понесе в групу цукерки, що їй співатимуть "коровай-коровай"....А вчора був д.н. в найстаршого.
Муж у відряженні, а я сама з малими. Надвечір як витиснутий лимон .

 

І знову -

Ми знову дома! А ще вчора найкращі в світі води Шацьких озер тішили нас...
Як так? А ось так - ранок четверга нічого не віщував, окрім цибулькової грядки, але прийшов чоловік і заявив, що по роботі в нього"несостиковки" і ...." я чіпляю бокс, ти пакуєш машину".
На мій виразно-адурєвший погляд сказав - "ну ти ж любиш Шацьк".
І то ніц, що я копаю цибульку, і мішок яблук перерізала на сушку, і в суботу мала бути в ролі "факіно" для милої форумлянки....та й взагалі ...
Але то тре знати мою любов до тих чудесних вод.....тому машина запакувалась , дитя тішилось, ми- пагналі.
Нині вже дома, пию чай ,пишу вам, а очі ще підсвідомо шукають ту красу сосен і озера.
Отже - дубель2 - цибулькова грядка ! Можна навіть помріяти, що знову прийде чоловік і скаже --- "ти хотіла в соляну печеру" ....
Мрії мають властивість здійснюватись, тому хороших вам мрій і .

 

Привіт, зайшла виписатися.
Відправила малечу з батьками на озеро, і так мені не по собі... Вперше ночуватиму без неї за останні 5 років (майже 6, якщо враховувати вагітність).
Не те, щоб я чогось боялася (хоча боюся рецидиву отиту, бо доця поїхала соплива), просто якось сумно і порожньо без неї.
Запланувала собі врочистість на вечір. Ванну. З піною.

 

А я тут трошки похвалюсь врочистістю - моя сестричка вийшла заміж. Вроді завжди була малим пуцьвіроньком, а тепер вже поважна заміжня жінка. Тішусь за неї від всього серця.
А вдома трошки прози - чоловік з гайморитом, виписали йому антибіотики колоти. Тож тримайте кулаки за мого мужа - ввечері я вперше в житті буду когось голкою штрикати))

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Поїхали ми з малою сьогодні на озеро щоб хоч якось застрибнути в ті останні вагони літа, якого майже не було.
Відпочивала біля нас компанія молодих хлопців і дівчат. І такі ті дівчата-козульки худенькі, симпатичні та невимушені, а хлопці біля них по-дитячому грайливі. А я тут сиджу з обвислим пузом, зморшками навколо очей та сірими думками в голові про сімейне життя, яке не складається так, як має бути. І так мені захотілось вернутись років 10 назад, коли перед тобою відкривались всі можливості
Але раптом перевела погляд на свою дитину, яка тихенько плюскала собі лопаткою по воді. Ні, не хочу назад. Хочу бути тут і зараз, бо тут є моя донечка. Найбільший скарб в мому житті

 

Нині офіційно я розпочала підготовку дитяти до школи. Ага, я мама-пофігіст !
Ну, пра медогляд ми якось випадково пройшли минулого тижня. Нині були збори в школі. І я ще раз переконалась , що - здоровий пофігізм лиш на користь ! Половину з того списку я маю ще зі садочкових часів....А може й більшу половину.
Ранець сказав купить кум , яко подарунок на Дн... Хресна обіцяла вишиванку,але видала "кунтанті"...Тому - з нас лише форма і взуття. Халява полнєйша, якщо не враховувати, що те що я бачила аж ніяк мені не нра...А те, що нра.... ніззя прати в пральці.
Отже з пн. берусь до підготовки дитини до школи. Чому з понеділка? Бо в суботу ми -дружньою дівчачою бандою - бум ДН святкувать.
А загалом дні проходять в режимі - покорми нас, зроби каву, оообіід , а ще грядки: ябка, грушки, кабачки ,цибулька і іже с німі.
Дитя натішилось басейном, а це - важливо, і вчора заявив ,що йому тре такий басейн, щоб пірнати глибоко.Сказала : "без проблем! З першої своєї зарплати купиш...я тільки за! ". Подумав і пішов пливати в тім що є.
Чоловік подивився на мене уважно і... промовчав)) Певно теж хотів щось купити, але поки він в вимушеній відпустці, то вирішив не нариватись і не псути стосунки з фін.директором.
Ні,він не байдикує ! То тре знати мого чоловіка..... Робить пліт . З тих штахетинок,що я минулого літа фарбувала.
Ось так і живемо.
Доброї кави вам (хто її пиє),якраз час на другу каву, і .

 

ніц страшного нема. Згадайте всьо добре, дупу поділіть на чотири частини і у верхню бокову штрикайте))) я взагалі сама себе колю, в дзеркалі дивлячись))

 

@shparynka якраз так і роблю) а зараз ще й в мене пмс, тож "штрикається" особливо добре
А якщо по суті, то дітьо теж захворіло (напевно, перегуляла таки на весіллі), тож вдома лазарет. Але щоб не впадати у відчай і щоб їхні бацили до мене чіплялись заставила таки мужа купити огірочки і завтра матиму заняття року - консервацію огірочків, помідорчиків і, якщо то діло піде весело,то й ще чогось смачненького наконсервую.
Маю одну врочистість - купила собі нову схему й вже все підготувала до вишивання нової картини. Роботи буде не мало - майже 50×40 см забитої канви, 90 кольорів. Аж ручки чешуться почати,та чекаю вечірнього сну малечі і мрію про новий станок для вишивання з усіма можливими прибамбасами...ех..нехай ця мрія збудеться ще на цій картині!

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Ну ж нагаратаю тексту

Такі подібні думки і я мала, коли вагітною ходила Центром (тоді якраз євро 2012 було, треба було пересаджуватись постійно і ходити проспектом Свободи) і дивилась на різнобарвну молодь, тих струнких дзвінких дівчат (та, мої 7місяців вже обтяжували) і .. та що там ті думки згадувати? Є важливі факти, факти власної історії, власного життя. У тих дзвінких теж будуть історії, свої.

I understand.
80х60см та 120 кольорів. Коли малюки старші були 10 днів у Львові - то вишивала, скільки хватало бадьорості та бажання . Ось скоро тиждень, як поклала в шуфлядку. Може, і не встигну до Нового року. Хай там. Треба заробляти. Сижу, працюю.
Сьогодні навдивовижу настрій такий...переосмислення і усвідомлення виходу з декрету. Якось і слів не підберу. Ось такий стан, коли виходиш з ізоляції, зашаруділості, з якихось ментальних обмежень... тобто, фактично 6 місяців малюку, але зявляється ось певна свобода, легкість... В голові. Бо реально навантаження існує. Просто я ніби на іншому рівні знаходжусь і навчилась підніматись над ситуацією, яка ще нещодавно здавалась нервозатратною. А вона не така, вона просто потребує вирішення. Іноді - не втручання.
Так, я ще в часи вагітності і з перших днів дитини була соціально активна: лікарня, податкова, соц.страх, поїздки, переїзд... Проте то все як в тумані, в круговерті обслуговувань сімї, себе, робота (до речі, звітність першого кварталу я подала неправильну, ще й строки запорола. При чому, я точно памятаю, що робила все правильно . Але оця 10-денна відсутність на моїй орбіті дітей, дала змогу зрозуміти...нє, я так і не зрозуміла, де я ті цифри для 1 кварталу брала, чому не туди їх вдруковувала і чому була впевнена в хибних датах подачі . Реально, цей останній рік (о, до ркчі, в цих числах рік тому ми повідомили родичам про 16тижневу дітку в животі ) дуже вплинув на моє Я - воно ніби зщезло і я-була-не-я (нервова, депресивна, "всьопропало").
А сьогодні розумію: Я повертаюсь.
Може, це тому, що влізла в футболко-блузку, в яку 2 роки не влазила, і яка була куплена (ще з купою одягу з Німеччини) на власнозароблені гроші після кількох років економії на одязі. Може, стало більше роботи, яка приносить результат.
Коротше, до мене повертаються зародки усвідомлення себе як спроможної, розумної, вмілої, мудрої, радісної, вдячної, люблячої людини. Людини гідної. Слава Богу, що в нас є сімя, де жити, що їсти, транспорт... Хоч "де жити..." і потребує добудовування, та ми все зробимо. От і проза, і врочистість, в загальному, - в останньому реченні.
А ще я проходжу один з найдовших спроб впорядкувати фіз.вправи. 14й день планки.
Насправді, ще одна з проз - пару днів, як зламався блендер. Ну і реально ті витрати... Але ж і врочистість - завтра куплятимемо новий. Дітка вже їсть фрукти, овочі, каші та показує ексклюзивно позитивні емоції на обличчі при тому всьому. Щастя

 

я в цей час якраз дізналась, що вагітна Рік був багато що змінюючий, дивовижний. Я багато дізналася про себе.

мені останнім часом роздають "компліменти": "ой, навіть на фото з хрестин видно, як ти поправилась". "Ну, ясно, що четверо дітей, але худенькою ти була гарніша" і т.п. І ніхто не пам'ятає, що 11 років тому - на весіллі - я важила стільки, скільки зараз. Або й більше трохи. Схудла-то вже з дітьми, і фігуру змоделювала. А зараз у мене ця дивуюча неймовірна солодка Лідка, і нічого дивного, що інакшою стала і я... тим більше - я ж народила її всього 3 місяці тому. Тож мій вигляд наразі має прямий стосунок до вагітності і післяпологовості. Дивні люди.
Ще питають, як мені "пізня дитина". Хіхі. Скільки ж мені років, на їхню думку? "Ну, 38".
Ображалась би, та нІколи
Шкільний рік наближається, когось це, може, й напрягає, а мене - ні. Врочистість

 

а я цього року знову "перший раз в перший клас". після 5ти років декретної "відпустки". в санаторій мене так ніхто і не відправив перед початком роботиех.., тож в останні тижні намагаюся доробити "хвости" і трохи підготуватися до роботи.
словом, настрій - "в очікуванні змін". звісно, що позитивних.
з врочистості - усі здорові і разом. трохи мандрували Львівщиною. є ще один план на міні подорож.
діти тішать досягненнями, особливо Кві, яка такі перли видає
а в*яжу!!! ура-ура! я таки навчилася трохи в*язати! Youtube уроки forever. К же має светрик і спідничку,светрик для Кві розпочала. а планів, планів... не знаю коли я все встигну, але бажання і натхнення є величезне

 

Жорстко.
Я себе з років 14ти вважаю старою , але то - я, інші мають бачити мене відповідно мого віку, а не кактусів в голові стану душі .
Проза - пробули в багатьох тянучках сьогодні, більшу частину дня. Малого носив чоловік, тож я себе відчувала надзвичайно вільно та позитивно, гуляючи по Хрещатику. Вчора вночі була грандіозна гроза і, виявилось, що Київ трохи потрощило: вирвало дерева, грязюкою позаливало дороги, тротуари, припарковані машини; гілки та елементи МАФів падали на авто... оце людям турбот на рівному місці.
Вибирала блендер. Йой.. такого консультанта, який зафукує товар я ще не зустрічала . "Ті дуже слабкі...ті нафікнадодужепотужні..." Виявилось, погружна насадка блендера тільки для рідкого тіста, коктейлів, майонезу. А я все життя (ну коли там в нас зявився блендер... років 6 тому) товкла погружним овочі, фрукти, каші, мясо.. Але тверде - в чашу. Ізнаєтешо? В мене-то зламалась саме погружна насадка. Тож, прибираючи сьогодні в гаражі, заглянула в ящик з кухонним приладдям - знайшла крижку до блендерної чаші - і маю блендер. Всьо.
Так що, врочистість - ми пережили то все цілими та неушкодженими. Знайшли, замовили буд.матеріали, звільнили місце для них в гаражі.
Вперше сьогодні мила чоловіка . Не оприділюсь, це - проза (бо ще нема душу) чи врочистість .

 

А я от тільки подумую, щоб то собі купити, таке, зразу для всього. Бо в мене всьо окремо.
А взагальному, якось буденно, деколи так думаю, чи то в мене так? Чи то так у всіх? Останнім часом на мене впливає погода, дійсно, якось незрозуміло. Вроді, все нормально,але якась підуставша, і взагалі чи то яка криза? Одним словом, все добре, просто хочеться свята..Всім гарних вихідних!

 

Юля, я поки без дітей, важу більше ніж Ви, виглядаю гірше, ніж Ви.
При цьому вважаю, що виглядаю добре
А ті люди, шо

Просто заздрять Вам, бо Ви на 9 місяці вагітності виглядали ТАК, як їм не світить навіть після виснажливих дієт.
Бо справа не в цифрах на вазі.

 

Ви дуже часто переймаєтесь тим, що говорять люди) Он вже в темці про схуднення побачила ваші дописи, як зміст гортала. Якщо Ви себе комфортно почуваєте в цій вазі, то нащо худнути? Я собі завжди кажу, що красуня, чи в мене ідеальна вага, чи є кілька зайвих кг, і не тільки кажу, а й почуваю себе так. А це найголовніше.

Ух яка класна гроза була сьогодні у Львові) Люблю грозу коли я вдома і нема потреби терміново кудись йти. Хоча для людей, які зараз добираються з роботи додому, то певно суцільна проза. Реально ріки течуть.

 

ггг майже так часто, як останнім часом пишу тут
А якби і переймалась - це не заборонено, як і отримувати моральну підтримку.

 

Ага. Дуже класна гроза.... просто абхахочєшся...
Вічно в тому місці капєц повний.
Шкода мені тих водіїв ((( двигун міняти як мінімум... інтернет вилетів. Світло мигає.
Є, правда і плюси: дитина спить добре на дощ.

 

Хочуть там ставок робити, то певно таки варто. Буде куди воді стікати...

 

А у нас сьогодні маленьке родинне свято - 5 років нашій сім'ї. Запланувала собі ресторан і фотосесію а-ля відтворення шлюбної фотографії,але вже з малечею,але так як всі разом хворіємо, то й бажання немає нічого робити. Буде суші й винце коли дітьо вляжеться спатки.
А зараз передивляюсь фотки, згадую позитивні моменти та емоції, які були за ці роки. А знаєте, що мені подарував мій мега-романтичний чоловік? Умивальник просто я недавно попередній розбила,впустивши на нього банку зі скрабом. Банці нічого, умивальник з неймовірно живописною тріщиною. Так що маю тепер новенький. Поки обирали умивальник, приглянулось мені дзеркало у ванну. Надіюсь,ради нього не треба буде розбивати старе чи чекати 5 років))

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk