Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Не люблю я сьогоднішню дату.. от незнаю через що. Чи через те що телефон розряджається за пів дня. Чи через те що я "зобов'язана" в цей день "засідати" з рідними. А не так, як би мені хотілося провести МІЙ день. В мене якась туга і депресія.

 

Це ж так круто! І прогнозовано, вопшето : Ти даруєш людям своє тепло, а вони тобі повертають борг. А ще це чудова нагода нарешті поговорити з тими людьми, з якими ніяк руки не доходять в буденний час. Я, наприклад, картинки в фейсбуку привітанням не вважаю, бо вважаю, що якщо хоч трохи щось значу, то людина знайде для мене кілька секунд свого часу для індивідуального привітання.

Обнімаю тебе і розумію. Бажаю, щоб з наступного Дня народження ти почала впроваджувати нову традицію:
Святкувати ДН

І ще раз вітаю тебе з уродинами! Нехай все-все задумане і намріяне якнайшвидше збудеться!

 

Розумію.. В самої таке ж буває.. бажаю відсвяткувати так як душа бажає)

 

А візьміть і попробуйте зробити собі подарунок, і відсвяткуйте як Ви хочете, рідних попросіть приїхати в інший день чи вихідні. Я мрію відсвяткувати за кордоном в якійсь гарній поїздці, поки не виходить, але я роблю в Цей день, що хочу. Цього року ходила з дочкою в нове цікаве кафе і гуляли містом
рс вітаю з уродинами, що б мрії збувались

 

@Zaychenya і все таки вітаю як я зрозуміла з днем народження. В мене теж останні роки немає настрою для святкування свого ДН. Святкувати поза домом немає можливості, а вдома вічний ремонт, тож додому не хочу нікого запрошувати. От і виходить, що не святкую. І цього року певно та сама історія. А взагалі також мрію колись відсвяткувати ДН десь на морях. Коли ж та мрія здійсниться...
Проза - черговий зуб моєї малої. Добре, що сьогодні моя мама приїхала, бо я вже почала зриватися.
А врочистість - ДН мого тата в неділю. Готуємося )

 

@Zaychenya тисяча вітань та обіймів)
@Happy Fiancee а Вам гарно підготуватися до татового ДН

А в мене мега врочистість - я вибрала похреснику рюкзак!! Такий стильний, крутий, зі змінними картинками)) короч, піде в 1-й клас самий моднячий Тільки ще б мамуся його здоровенька була, а решта приложиться...

Проза - голова нині розривається... ото п'ю каву та дописую статтю)

А ввечері мене чекає ще один гарний момен, про який розповім пізніше, але дуууже дууууже довго чекала на нього))))

 

Вдруге за місяць ситуація, що залишається 2-4 шт памперсів, а грошей купити упаковку - нема... І якщо в перший раз людина затримувала переказ коштів, то сьогодні чекати грошей було ніде і ніяк. Але, ось зараз маю нову упаковку, та ще й куплену з норм знижкою та декілька смаколиків, дещо продалося, що довго не знаходило покупця. Вже думала сьогодні і в жилетку, і в темку про дратування писати з цього всього приводу... вже і про висаджування читала, бо морально готувалась, що буде без памперсів сьогодні-завтра.
Слава Богу, все вчасно. Поїздила сьогодні, поспілкувалась, отримала підтримку та гарний настрій. Хоч ми зараз і пробуксовуємо в наших життєвих неполадках, виникає маса питань проблемних та таких, що рознервовує - та все ж то вирішується.
Днем за днем. І в спосіб, який не передбачиш.
Отакої, проза перейшла в урочистість.
А, ще врочистість: вчора гроза - а сьогодні маю вихідний з поливання садових рослин

 

Моє мамкало мене замамкало - під таким девізом проходять кілька моїх останніх днів. Річ в тім, що я реально вже трохи втомилась від дитини, яка й не поводиться погано, просто вона балакуча і всю енергію викидає на мене, так як поряд більше нікого немає - чоловік як не на роботі, то на сесії, сестра поїхала на відпочинок... А я вже морально дуже втомилась і хочу закритись в ракушці і трохи побути тільки сам-на-сам з собою.
Та ці нервотрьопки ненадовго - вже зовсім-зовсім скоро ми полетимо в одну прекрасну країну, до Анюту забавлятимуть її бабуся з дідусем, а ми з чоловіком зможемо хоч трохи перевести подих) тож поки живу очікуванням, тримаю кулачки за те, щоб все вдалось)

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

Я рахую дні, в календарику викреслюю які пройшли. Я дужже втомилась , морально, як була дома свекруха вона трохи забавляла Соля і Васька, а зараз вся їхня балакучість спрямована на мене. Ще й в Васька канікули, а на вулиці не має дітей з ким бавитись, і він нудиться.
А я закриваю очі і мрію як лежу біля океану, топчу паштелки, і нехай весь світ зачекає,тобто діти можуть мордувати бабу

 

То м"яко сказано. Я тааак втомилася, зриваюся на Владові . І десь розумом розумію, що він то тут геть ні при чому (бо об"єктивно поводиться останнім часом не так уже й паршиво)... Просто я втомилася, втомилася бути вагітною , втомилася від того, що куди не повернись - кругом якась лажа: і хоч з мінімальними планами на відпочинок, і з фінансами, і зі стосунками з чоловіком, і з глобальними планами... Тому оте що 30-секундне "мам" чи просто фоновий шум, який без перестанку створює малий - то реально остання крапля

Це десь в паралельній реальності Подзвонила вчора мамі, кажу: приїдь, забери будь ласка Влада до себе днів на 5, я тобі навіть квитки оплачу, мені реально ДУЖЕ треба. Востаннє з проханням я до неї зверталася, певно, роки 1,5 тому. Для розуміння ситуації - їхати їй до Львова 2,5 год, мама не працює, там у місті якраз ще й сестра моя двоюрідна з дочкою до тітки в гості приїхала - і компанія малому буде. Влад зрадів як почув (він вже давно стогне, що йому скучно і хоче кудись поїхати), навіть речі ввечері на радостях вже почав пакувати в рюкзак Мама сказала, що подумає, але відповідь мені вже наперед була більш ніж очевидною. "Ой, я не знаю, щось мені підказує що не варто

я навіть знаю що це щось лінь називається

, і гороскопи і бла-бла"... Нині зранку, ясєн пєнь, все остаточно підтвердилося. Влад сидить тепер ниє, я цілий ранок реву від якоїсь такої дурної образи. Єдина надія, що, може, пореву добряче - менше буде хотітися верещати на всіх (бо вже були думки піти оно десь в ліс покричати і дерев поламати поки я когось випадково не прибила ). Розумію, що якби я адекватніше реагувала на все то і Влада би не так ковбасило, але реально геть не можу зробити зусилля, взяти себе в руки щоб вдихнути глибоко, обняти його і спокійно відповісти на чергове дурнувате запитання замість того щоб ричати щось типу "тиииихо, я хочу тииииші, відстань від мене" Вже навіть боюся уявляти як мене штормитиме з двома дітьми Коротше, я вчергове дійшла до якогось краю коли дуже явно стає зрозуміло, що дуже треба щось змінювати...
Врочистість - вчора впізнала свої руки і це прямо свято, через тиждень побачити на місці пальців нарешті не зовсім сардельки А ще я тут собі вирішила, що капець як хочу вже в ПБ, навіть з туалетами в коридорі (навіть на туалети на вулиці, певно, згодна) і сприймаю ті 3-4 потенційних дні там мало не як курорт аж настільки мені зараз потрібна зміна обстарновки
Піду, певно, куплю відро морозива щоб хоч чимось себе порадувати , може, і Владу підійде, а якщо доплюсувати ще кульок булок для того вічноголодного то, може, й не доведеться мені нині їсти готувати

 

Ви хоч вагітна , є сталева відмазка таким емоціям, а я??? Не вагітна, не пмс, а хочеться щоб був десь спусковий клапан - натиснула і так пшшшшшшшшшш і той весь внутрішній накал вийшов. Ми звикли жити самі, а тут постійно компанія, від якої особливо не втечеш, ще й дитина чужа на канікули приїхала, в мене з нею складні стосунки, вона мене нервує. І через це я на себе зла! Ну як таке може бути? Мені 32, їй 9, вона дитина, чому я не можу списати ті її риси, які мене бісять, на її вік і перестати на неї так реагувати? Мала бути відпустка , скасували, бо не вистачає на все грошей .... то проза, її щось багато
З врочистого - оплатили вчора 70% квартири. В чоловікового тата є квартира в Карпатах, відпочинок такий собі, але ж зміна обстановки то теж добре. Діти здорові, дякувати Богу. То дуже багато, треба зосереджуватися на хорошому.
Вчора так перепсіхувала, аж до таблеток, як оплачували квартиру, самі вирішили платити по перерахунку, а не «втіхаря» готівкою, а оскільки сума в нас була в валюті а платили в гривні, то на курсі покупка -продаж додатково влетіли в 10 000 грн Для мене це було сюрпризом в останній момент, я не люблю себе дурочкою почувати. Чоловік і юристка наша були в курсі, а я провтикала. Загалом процедура зайняла в нас пів дня, на 11 год в забудовника підписали документи , в 16.45 вийшли з банку, там так довго то все робили, що я відчула, що «стікаю» вниз по дивану... Муж лишив мене з сумкою напакованою грошима і Яною ( чим я думала коли брала її з собою,ГА???) і погнав в аптеку, так я і трималася- одною рукою за дитину, другою за сумку, здавалося, що чоловіка не було вічність.... то знов проза.
Ввечері нахамила всім родичам першої лінії, то взагалі прозища, фе на мене.
Але ж я прийшла додому, пішла до себе і сказала, що сьогодні ні з ким контактувати не хочу, от чую що не варто. І хто послухав? Ніхто. Тому порахуй витрати за день, тому зроби профіль на ОЛХ, тій купи квитки в філармонію.... як зговорилися. Порозганяла всіх і пішла спати. Вночі прокинулася - муж на місці, діти по своїх ліжках , викупані, в піжамах ( їх ніхто крім мене не миє зазвичай ) - майже врочистість)))
Сьогодні теж ніхто на мене не хариться і це врочистість, поки що.
І навіть заплановане прибирання 300 м2 то врочистість , бо коли я прибираю мене ніхто не рухає, взагалі))))) видно їм страшно, що я попрошу помогти)

 

@Melian , @mamvasulka , @Akina !
Дорогі дівчатка, я вас так розумію, сама пройшла через таке не раз. Хочу всіх запевнити, що все так не буде, дітки дуже скоро ростуть, он гуляють вже самі собі в дворі ( 10,5 і 6 років), друзі, подружки, і вже не стільки разів "мам" на день, як колись.
А найстарша (скоро 27) живе окремо і добре, як через день подзвонить ( або вже я дзвоню, як вийде)...
Бувають , звичайно, моменти, періоди в житті коли "накриває" ( і зараз деколи буває, причини правда інші - діти дорослішають і починають відстоювати свою територію і своє "я"). І нема на то ради, таке життя, що в кожному віці свої особливості. Я вже з великою "опаскою" очікую перехідний вік...
Не завжди їх вина, що ми не можемо дати ради своїм емоціям(і не завжди діти є основною причиною). Я не раз накричу, а потім аналізую - а не було ж насправді аж нічого такого, щоб ТАК реагувати. Були інші моменти, але "нашарувалось", і зірвалась я на СЛАБШОМУ. Потім гризу себе... Потім прошу пробачення в них, потім прощаю себе - бо я теж жива людина і можу помилятись... А вони дуже швидко пробачають, обнімають і люблять далі - безумовно, безкорисно, як і я їх...
Так що всі незгоди колись закінчуються, а дітки ростуть і вже нічого ніколи не повториться. Прощаймо і їм, і собі...
Помедитуймо чи помолімся, хто що вміє, попросімо їм здоров'я і доброї долі, а собі мудрості і терпіння...
ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ.

 

Субота. Ми з Лідді побували на чудовому святкуванні чудового ДН чудової форумлянки. І якщо вам здається, що я забагато разів вжила слово "чудовий", то - вам це лише здається.
Врочистість номер два - сьогодні вихідний, і я встала аж о 7:30, а не на дві години раніше, як у будні дні.
Подивляюсь на 10-км забіг у вересні. Думаю ,як лишу малу на годину підчас забігу, а от про те, як тренуватимусь - взагалі не думаю Погляну наступного тижня, чи ОК мені зараз ставити собі цю спортивну ціль.
Ще врочистість - це літо. Я не маю преференцій, всі пори року - суперлюкс, коли є одяг по погоді і настрій. Але літо - це полуниці, черешні, слінг+сукня+чисте_волосся=красуня я, готова будь-куди і з будь-якою метою тусувати.
Врочистість - стан волосся, проза - моя вага після пологів. Але якби вам дали вибір: гарна шкіра, густе волосся і трохи округлостей, чи ідеальна фігура і волосся лізе жмутами, а щоки западаються, то... я думаю, ви обрали б те, що і я.

Ще врочистість - це любов. Я люблю всіх своїх, а тепер ще по наростаючій люблю малюсю. Вона така класна, така солодка, така смішна.
І вона виросла з "капсульного гардеробу", на днях купуємо новий Це теж врочистість.
І Віруся виросла з взуття, також треба придбати новий. Отже, дівчачий шопінг гарантовано

Всім гарного суботнього вечора і сонечка в душі!

 

Сьогодні меншенький пройшов перший тест драйв в слінгу на довгу дистанцію. Я, двоє малих бігунців, малюк в слінгу і велетенський пакет з нашими речами мандрували до електрички..не встигали (точніше, встигли б ми з невеликою вірогідністю ), тож я проявила смєкалку та наважилась зупинити якусь машину, щоб довезла нас 800 м до станції. Перший ліпший нам допоміг .

Ось ось....
Схема роздрукована, шмат канви відміряно, один підходящий колір муліне є точно в запасах і він вже відкладений... Старші малюки вечеряють, молодший донямує великими ковтками, а одже скоро буду відконнекчуватись від маленького наїдженого спатунця і... скоро скоро зроблю перший стібок ниткою по майбутній вишитій картині !
Вчора мені мали по роботі передати документи, але щось там не склалось з завіренням нотаріуса. І перенеслось на пн-вт, а це вже буде трохи алярмовий режим для мене, бо терміни...
Обличчя в темних пігментних плямах, виглядає як бруд на носі та щоках... нащо воно мені?..
І це все та багато іншого ніщо в порівнянні з тим, що ось ось почну вишивання
Зранку прийшло усвідомлення, що вишивати - це не просто я себе балую чи відпочиваю, а це - процес, який діє як терапія на мене. Тому починати треба негайно, тим паче якщо робочі питання відтягнулись. Мені треба - буду вишивати, не зважаючи на те, шо самих ниток треба грн на 600-700.. Але в мене є смєкалка . І запаси ниток.
Все, відконнектилась

 

а у мене біля брів... і щипай ті брови, не щипай - поки не наліпачу хайлайтерів з консілерами, брови - дивна лінія долі...

 

І хочеться якось смайликом відзначити допис - але "Співчуваю" не підходить, бо не так аж щоб до сліз, а "Подобається" - якось злорадно
Такщо, "Розумію"

 

Сьогоднішній мій день пройшов під гаслом «драяла». Надраялась я сьогодні по саме не хочу. Знаєте, от буває так, що аж руки чешуться щось відмити. А якщо це щось нове та гарне, але страшенно замурзане, то бажання подвоюється. І сьогодні в мене був саме такий день і така річ, яку треба було «драяти». В голові цілий час крутилось одне: «як можна так зас‘‘ти нове та гарне?» Але результатом я майже задоволена). Бо для того, щоб бути повністю задоволеною, треба ще хоча б таких два підходи. Це можна віднести до прози. А ще до прози піде й наша невизначеність з літніми планами. Все летить якось шкереберть. І море наше посувається від нас все далі і далі. І мрія про хоч кудись поїхати залишається поки мрією.
Тепер врочистість - літо). Коли встав зранку і пішов босяка їсти малину з куща. Або вечір з бокалом вина у сутінках під яблунькою. Тепло, і комарі))).
А ще діти - то теж врочистість. Майже тиждень вони були в мами. І сьогодні вони повернулись у лоно сім‘і. Тепер я маю компанію у будні. Бо якось самим з донею нам було нуднувато. Єдиний мінус - треба знову готувати їсти. Останній тиждень майже того не робила, аж дивно, що ж ми їли? Якось так перебивались))).
Вийшло якось все на купу, в голові якось теж все перемішано))).

 

Оо моя ситуація на 100%.. з нами зараз мала похресниця чоловіка, золота дівчинка..але я за два тижні з нею втомилася страх.. постійні біганини, крики, вереск, словом все лише для того щоб на неї безперестанку всі дивилися))) прагне дєцко уваги страшне))) а на фоні того всього доводиться працювати... Того до вечора голова квадратна....

А загалом день класний.. завтра планую втечу за місто )) має бути круто))

А на фоні все решта однаково стабільно: робота, родичі))

Всім крутих вихідних))

 

І що - вечір вчора був веселим, бо я мала таки натхнення і замість купити

спекла чорничний кекс - то врочистість.

А це явно пішло на користь бо те, що мало би стати вчорашнім "цвяхом у кришку домовини" вже навіть не сильно розстроїло. Муж вчора заявив, що їде на рибалку. На 2 дні з ночівлею. Я спочатку м"яко кажучи прифігіла трохи від такої ідеї. А потім зрозуміла, що якось воно все і так кругом не ахті, і то вже такі дрібниці, що погоди мені геть не зробить. Хай хоч хтось відпочине, а не нудітиме мені всі вихідні, що вже рік ніде не був. Зате потім я з чистою совістю експлуатуватиму тему "ти ж уже відпочивав, давай тепер арбайтен" І найдивніше що навіть "закон Мерфі" не спрацював, за відсутності мужа я не вродила
Ввечері вклала Влада спати досить рано, а собі в тиші сьорбнула вина, закусила абрикосами і на ніч потішила себе ванною А сьогодні вирішила, що мені теж треба відволіктися, тим більше що зранечку встала якась така відпочивша - ніде нічо не ниє, не тисне, не муляє давно вже такого не було Тому вийшли ми з Владом з дому о 12 і тільки от щойно назад приволочилися. В бібліотеку нарешті сходили, книжки поміняли, а потім навіть на "місті професій" відмітилися. По дорозі купу знайомих облич зустріли і навіть несподівано бонусом перепав мені від одної чудової дівчини цілий кульок домашніх черешень
Коротко кажучи: дощ, черги і т.д в парку Франка, тому я вважаю, що нині прямо орден за ту вилазку заслужила Дуже довго не тинялися і всі професії не збирали, але дитьо загалом лишилося цілком задоволеним і вигуляним (навіть майже не нило ні на прогулянці, ні по дорозі додому ). Он вдома тепер тихенько розбирає подарункові магніти і розмальовує розмальовки. А головне, що дорозі назад ми поїли картопельки і шніцеля в Пузатій хаті, тому з вечерею ще можна трошки почекати і полінуватися чуть чуть задерши змучені ноги. Чим не врочистість?
О, ще й муж вернувся щойно, як там "со сраками" , точніше з торбою раків, Влад одразу взяв тата "в оборот" і пішов ділитися сьогоднішніми враженнями, значить у мене є ще з півгодини тишини і відпочинку

 

У мене вихідні почалися з ОКЕАНУ! нарешті нарешті ми вибралися! Вода холодна, але відпочили класно, аж втомилися))) малий заривався в пісок з татом, я мала 5 хвилин посидіти під парасолькою. і МЕГА- врочистість, по дорозі додому, в малого перестали текти відрами зеленющі соплі, спав вночі і в неділю теж не мав. Я не вірю в такі чудеса морськрї водички, але факт є факт, щось помогло!
Вчора був дивний день! Зранку швиденько зліпили чоловіку в подарунок тортика, я зробила манікюр- педикюр, а після обіду ходили на хрестини в ресторан. Ці хрестини, о май гад...якщо хтось дивувався, що третьою піснею на хрестинах була "мурка", то це була я. Я такого жаху ще не бачила ніде. І ніколи. Гостям було все ок. Годину часу ми там витримали, і поїхали додому якісь прифігєвші. Малий набігався на подвір'ї, і я разом з ним, з'їли свого торта і неділі нема! Тааак не хочу понеділок! В нас сьогодні +35 в тіньку! Маю мільйон справ робочих і неробочих, а думками я на океані)