Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

шта? Ні фіга та мамочка не вихована і тим більше не інтелігентна.

така. Тільки в мене випускник))) основне-здати ЗНО. Гавіть на лінійку сьогодні не пішов, а я не наполягала. Кому ті лінійки треба? То наша класна керівничка геть аж, бідна, до мене дзвонила, шоб Саша хоч на випускний прийшов гг Бо йому що не скажеш- все брєд та й брєд.

 

Вчора бачила як в нашій школі випускники танцювали: одяг різний, взуття теж. Кожен одягнув те, що йому/їй ближче, зручніше, класно виглядало, всі такі різні і цікаві

 

Знов постараюсь написати в ритмі "проза-врочистість", а не "жилетки"
Отже, невиспана ніч, лягла після 1ї, прокидалась 4, 5, і ще до 8 вже була у дворі займалась рослинами. А там о 8й середній прокинувся, то вже був зі мною. Близько 10ї будили чоловіка і старшого. Сніданок. Бавлення, господарювання... руки відвалюються: і фаланги пальців, і кисті (чого ж земля в відрі така важка?..), і спина, і тазові суглоби.. щось не так. Треба то ремонтувати і за собою слідкувати. І зайву вагу скидати. Ревіла хвилинку сьогодні, бо не витримала режиму підвищенної дитячої збудливості...Поки одного вкладеш - другий прокидається, будить першого, перший в шоці, третій приходить і вирішує, що то веселий двіж і додає вогню.. А я вкотре за день чекаю нагоди перевдягнутися, бо молоко протекло, дитинка зригнула, друга дитинка обняла долоньками. Після порсання в вологій землі.... І я відчуваю себе приниженою. Добре хоч немовля не напісяло на мене... бо ридала б. Така проза.
Врочистість: сьогодні в гостях у батьків, баня. Чоловік і діти помиються. Особливо чоловік. дітей я і так щовечорами в тазику мию. Молодшенький ще спить, тож я встигла наготувати, назбирати малим полуниці-суниці-клубниці . Вчора нарешті відремонтували машину і попри фінансові труднощі, все ж класно. Завтра матиму півдня вихідного...нє...якось не так це називається. Мм.. Півдня полегшеного режиму , бо старшенькі будуть сьогодні ночувати у батьків. Тре переговорити з чоловіком, мож і до понедлка свято мами-немовляти продовжити. Треба скористатися нагодою і дорахувати свої розрахунки.
Так от, баня, скоро ставимо запікати у фользі на мангалі смачнющу скумбрію. І навіть якщо маленький-майже-4-місячний хлопака вже прокинувся, я мала 20 хвилин просидіти в кріслі в спокої і я щаслива. Як десь тут форумлянка писала: щастя в деталях. Треба то помічати, інакше зійдеш з розуму
А.. і чую вітерець змін.... ще трохи і зорганізую вишивання. В планах великі картини на подарунки. Закордон. Може, поки довишиваю, та й сама вже буду мобільніша і виїздна

--- дописи об"єднано, 26 Травень 2018 ---

Не знаю як зараз, а 10 років тому на останній дзвоник старались однаково, щоб був білий вверх, чорний низ... Ясно, що були індивідууми, наприклад, мій однокласник заавжди носив різномодифіковані джинси. На випускний теж . Але в цілому, ніби всі і однакові, і різні. Класично-офіційні.
На власне випускний ніяких вимог по одягу. Всі були яскраві і кольорові.

 

В мене ті ж "симптоми". Сьогодні гарно попахала на городі. Здавалось би: їхати за 70 км щоб посадити-обробити-зібрати. І це при тому, що там вже більше 17 років немає бабці....
Але я з чоловіком отримуємо чомусь задоволення від порпання в землі

звикаємо до неї чи що?

.
Ну і врочистість: бойлер поремонтований. Все гарненько зійшло і я попідливала. Отже, наша "дача" готова до літніх канікул. Це так добре випустити дітей на велике покошене подвір'я. Набрати басейн, дати іграшки. 2 гойдалки. Піти на город, набрати на зупку чи салатик своїх овочів. Ммммм.. Траси найближчих 6 км поруч нема.... ех! Чекаю сезону!
Знайшли сусідські кури шпарину в паркані і пороздирали усю розсаду помідорів. Але! Знесли нам під хатою в кущиках 9 яєць ))) "Розрахувалися"

а ще ось таке знайшли в винограді під хатою хм... і чого воно мені фотографії перевертає боком?

Зате я точно знаю, якою б я хотіла бачити свою "пенсію"

 

Зі святом всіх!
Вчора мала чудову врочистість - зустріч з однокласниками. Вечір пролетів як 1 хвилина. Навіть не здається, що пройшло вже стільки років. І якось так легко було, хоч дуже мало хто підтримує контакти один з одним. Ніхто радикально не змінився. Всі всіх впізнали. Ніби то недавно школу закінчили. І незвично було, що в когось вже діти великі, а хтось лиш недавно одружився. Аж страшно як час швидко летить.

 

а на мене - напісяло Вчора, в кімнаті "матері і дитини". Так гарно тримала її над умивальником, а вона обрала непередбачувану траєкторію Плюс ми страшенно спітніли і з тієї всієї прози раптом виплила врочистість - перше справжнє купання мікроскопічної моєї Ліди. Так, ця дитина не занурювалась у воду всі 19 перших днів життя. А "все що треба" мили під краном чи протирали ватками з ромашковим відваром. Після миття її густе класне волоссячко стало дибки і вона стала ще смішнішою (хоча раніше здавалось, що смішніше вже нема куди).
Проза - трохи невстигання, трохи переїдання на ніч від втоми і його "трохи" наслідки...
Врочистість - у Сергійка випускний в садочку у середу, тож у вівторок - останній день його садочкового дитинства. Так незвично буде казати, що у мене двоє школяриків
Ще врочистість - Дмитрик закінчив молодшу школу на "відмінно", і ДПА написав добре (а готувався до нього зовсім без допомоги, все - сам). І я помічаю, що Дми - це новий формат дитини. З Дми і Лідою реально ходити в центр на прогулянки, в кафе на каву та б/а мохіто, у якихось справах... Він і речі потримає, і малюсю понесе. З Сергієм і Вірусею ходити можна лише туди, куди хочуть вони
Пишу тут, 1) бо скучила за ДП і цією темою, 2)щоб налаштувати натхнення і запиляти шматок роботи, попри свято. Бо останнім часом відчуття таке, що працювати получається, але - в режимі "в останній вагон". До речі, треба нарешті визначитись з відпусткою...
В п'ятницю була врочистість у вигляді пікніка на дачі і здійснення моєї мрії - станцювати бачату в контактній позиції На траві, у сяйві місяця... отаке дурне в голові батькам 4х дітей
Всім бажаю гарних вихідних і натхненного початку літа!

 

а має вже крихітка миле домашнє прізвисько?
цікаво, хто в компанії із джмеликом, їжачком і мурашечкою?

 

ну, очевидно було, що зозулька...нє?)

 

і я трохи черкну тут.
вихідні були гарні - дача, барбекю, 30хв валяння в траві на килимку з книжкою (поки діти якимось чудом забули про моє існування і бавилися десь біля хатинки. добре, що ділянка велика і є де бігати, але погано, що ще не обгороджена і з будовою посередині. але чоловік поміж роботою попильнував і я трохи ...троооошечки побула в тиші без постійного "мам")

а ще були в батьків в гостях. люблю такі родинні свята. затишно, по-сімейному так. і знову ж діти переключили свою увагу на бабусю з дідусем - а я тільки рада. не знаю чи то я одна така чутлива мама, чи що. бо останньо дуже морально втомилася від дитячої постійної уваги, питань, мамання, якихось дитячих конфліктів, вередувань і т.д. а ще постійно "на стрьомі" , що ніхто нікуди не вліз, бо вони можуть

ну і ПМС, а за ним КД, зараза

ще було водіння. для себе наразі вирішила добре поїздити селами/за містом, "відчути машину", а тоді вже поїду в місто. і далі їжджу зі "штурманом" поряд

(хто б мене саму відпустив)

, але не переймаюся і роблю своє . і , на мінуточку, діти спокійно сплять в автокріслах поки я за кермом. а значить політ нормальний
ще до врочистості зарахую пройдений медогляд

, який нібито відмінили,

в садок. 3 дні по 20хв і ми все пройшли. ще чекає мене медогляд перед виходом на роботу, наступного тижня почну

ну а сьогодні вже проза як у всіх - кухня, прибрати, попрасувати
гарного усім тижня!

 

медогляд, правду кажучи, не відміняли - відмінили тільки ведення додаткової медичної карточки у садках і школах. А довідку про проходження медогляд і можливість відвідувати дитячий заклад, потрібно для оформлення в садок чи школу

 

попри затверджені норми 6-9 годин сну на добу, 6 годин - це факт мало. і це проза.
з Лідді в слінгу можна ходити на гігієнічний манікюр - і це врочистість
у Сергійка в садочку був випускний, і це врочистість.
я ще не адаптувалась і ще не до кінця відновилась - і це... та не проза, це нормально.
На мені защіпнулась спідниця, яка мала повне право ще не защіпатись а вона не тягнеться, отже, моя талія близько 70 см - і це врочистість
в цьому робочому тижні всього 4 дні, з яких два вже позаду - і це теж врочистість
Дмитро саме сходило до бібліотеки, взяло книжку і почитало - апать же, в плюси.
жара, білизна сохне як лапуся - врочистість.
в жару панчохи 2-3 декомпресії - це жестяк.
в мене зовсім минув нежить, і Лідді нарешті пахне і для мене. Шиншилкою якоюсь

і врочистості - наочно більше

 

Хвалитись немає чим, але вже і не плачу...
Нарешті ми з малюком вдома, майже 3 тижні стаціонару, купа антибіотиків, загальний наркоз, операція, шви.
А все через купу інфекцій, які ми назбирали перед тим. Була висока температура, вилізла ангіна, призначили антибіотик ( тепер я думаю, що педіатр нам зарано відмінила антибіотик, треба було ще пару днів попити, ех...); травматичний стоматит, знову інфекція в ротику; зуби лізуть і не можуть прорізатись (за останні 2 міс прорізався тільки 1, а на підході ще 5, які не вилазять, хоча їх і чутно), як наслідок інфекція зібралась в підщелепному лімфовузлі. Температура, скерували в стаціонар, тиждень компресів і антибіотиків, не допомогло... Прооперували моє малятко в минулий понеділок, під загальним наркозом "гострий гнійний лімфоденіт". Дитя вимордоване, я стомлена. Всі ті три тижні воно висіло в мене на руках. -5кг в мене, зірваний шлунок, бо тиждень на каві і воді, від їжі вернуло.
Головне що все позаду, аби діти були здорові. Дякую усім за молитви. Мене то трохи підтримало, що я не одна...
Якось тако...
Бережімо дітей...

П.С. Найгірше те, що в тому є й моя вина. Треба було не покладатись на свою лікарку-педіатра, а ще з кимось порадитись з самого початку. Я ж бачила, коли той вузол виліз... Але вона запевнила, що після ангіни таке буває, саме пройде. Не пройшло

 

@Samhayne тримайтеся. Все вже позаду. Тепер побільше відпочивайте. Здоров’я вам і дитинці!

А по темі навіть нема що додати. Звичайно, я рада, що хоч дитина здорова. Бо по всі інших напрямах печаль-печальна. На загал не писала раніше, бо впала у депресію. Єдиний відпочинок, на який я могла розраховувати, якісь поїздки на вихідних на озера/ліси накрився у зв’язку з тим, що ми тепер на все літо без машини. ДТП. З однієї сторони тішуся, що ми не постраждали. А з іншої - реву, бо розумію, що поки отримаємо виплати зі страхової, поки суд з винуватцем, поки поремонтуємо машину, то вже буде глибока осінь. Кілька разів з малою візочком їздила до Львова, то ну його. Поки допхаємося до міста, вже нічого не хочеться. А назад той самий набір + продукти в руках тягти. Я такого літа не витримаю ((
Де ж то знайти позитив... Чи як навчитися жити з тими постійними труднощами... Пробую більше зосереджуватися на дитині, але періодами мене так «накриває», що навіть думки про неї не рятують...
Щось жилетка вийшла...

 

короч, я бачу, що попадає в тренд з останніми дописами...вроді і не страшно все, але назбиралося словом...

врочистості останніх днів - новий класний проект (тут є капелька прози, платять не так багато як би мені хотілося), нарешті (з затримкою в 10 днів) отримана зарплата з основної роботи, і скоро матиму гарну поїздку (не відповочинок, бо працюватиму і там)...

А проза - то вічні претензії сторонніх чи напівсторонніх людей, що я би мала сама догадатися і запропонувати свою допомогу. А ще проза то робота сьогодні - планувала посиденьки з коліжанками..а натомість сиджу і дописую звіт, бо вже, на алярм треба....тому я напевне перший раз за всі свої робочі роки не стримала сліз, доробляю і їм спартак наніч... не знаю, чим останній пункт мав би мені помогти, напевне, коли я стану на вагу - я про це "прозуватиму" )

короч якось так.. невесело геть зовсім...

 

Дівчата, спокійно ! Таргани-барди в моїй голові гарненько розплодились, тому кому тре вєсєлухі - можу відсипати коробочку. Гітари і намет їм купите і вони ваші навік...
А так - то празник пережили і вижили ! Уря. 2 дні святкування і на диво у вівторок в мене не могли працювати, не ноги-руки, а голова! Думаю, то таргани досвятковували...
В хаті ще часткова розруха, бо зранку я ніц не хочу, а ввечері - ніц не можу.
Лікарі знову вступили в змову і конче хочуть мене ліцезрєть по кілька разів на тиждень. Як там у класіка ...." а здаровьє мойо нє очєнь, то лапи ломіт, то хвост атваліваєцца..." Але шерстка росте нова - і це файно,пра?
Зате черешні мене тішать своєю почерговістю. Рання відходить, середня вже почервоніла, пізня- ще зеленейкі.
Грядки тре полоти, а я німагу--- мені в суботу на ДН тусіть тре буде...
Нда.. господиня я знатна...
Завтра пообіцяла дитяті свято, тому будуть качелі-батути-каруселі ; морозиво-вата-сочок. Заодно і босоніжки синочка заберемо з ремонту. Приємне з корисним поєднаємо.
А нині кажемо : "па-па , весна! " і "привіт тобі, чудесне літо!" і .

 

Обожнюю черешні. Уже з відро наша сімейка з*їла
Сьогодні-завтра ще пережити, а там - відпусточка (саме так, я з тих дивних людей, які йдуть у відпустку на самому початку літа). Батарейки сіли і перезарядка просто необхідна. Малявка кашляє і сопливить без перестанку (аденоїди, хто мав - той зрозуміє).
Але сьогодні не про це. Треба гарно відтанцювати, і мені, і малечі, бо наша улюблена школа танців святкує 4 роки свого існування (звітний концерт), а до того ще зробити 1001 справу. Тому піду зараз відмию дитину від гуаші (вчора у художній школі Аня на диво гарно розважилася), і будемо розпочинати трудовий день.
Не вішайте носиків

 

Літо!!!! Як же швидко воно пролітає! Не люблю літо, люблю його чекати в травні). І спеку не люблю. Але поки ще можна дихати).
Я колись жалілась, що як гості, то всі до нас. Так от вже другий тиждень пішов, як ми ходимо по гостях). Люблю так, але коли того забагато, то є теж не дуже. Маємо ще сьогодні вихід, і завтра виїзд). Сподіваюсь, що то не відобразиться на нашому здоров‘і))).
Маю на голові одну не завершену справу, яка мені псує кожен ранок. Бо як просинаюсь і про неї згадую, то робиться мені зле. Я люблю вирішити проблему і забути на скільки це можливо. Але тут все залежить не від мене, тому воно мені ось так псує настрій кожного ранку. Але так як маю проблеми з пам‘яттю, то швидко про це все забуваю.
А ще завтра має вирішитись ще одне питання. Дуже хочу, щоб все сталось за планом), бо закони підлості ще ніхто не відміняв.
Величезна проза - моя хвігура. То капець, ніяк не худнеться. Намагаюсь і ніяк. Чим старший ти робишся, тим важче то все скидати. І якщо я вже влажусь у свій довагітний одяг, то це ще не врочистість. Він так мене обтягує, що хочеться плакати. Самооцінка від такого точно не росте. Плюс моя шкіра. Скоріше мінус(. Лікувала-лікувала, а результат так собі.
Діти дома, всі. І до вечора трохи є тєжко. Зате нарешті витягнули на подвір‘я теснісний стіл, і вечорами у нас змагання)

 

Взнала результати зі вступу у гімназії. Поки по математиці. 11,5 з 12!!! Не дарма був той репетитор, та й мала молодець. Десь якась помилка була, але розв'язок вірний (здавали з чернетками) тому півбала зняли. Але то все-одно - СУПЕР! Ще української дочекатися, там не все так райдужно буде. А може?..
Дочекатися тих таборів і можна жити. Я ненавиджу кухню!
В меншої якісь прищі непанятні вискакують. Наш педіатр в понеділок тільки буде. Підемо.Вже і проносило її. Ті руки постійно в роті, і все в рота тягне. Коротше, привіт літо. Треба ще уважніше за нею дивитися.
Середульша не вірить своєму щастю.школу закінчила, академконцерт здала (11 балів!). Тепер вступні позаду і репетитор. Дитина відживає .
А тепер головна врочистість. Занесла завдаток за відпочинок на морі!!! 5 років не були на морі! Греція, Сітонія, літачком... Я першу добу певно там буду просто плакати від щастя. Проза - 1 серпня... Як не лопнути від очікування? Треба схуднути! Треба!
Коротше, все буде добре. Дівчатка гарно закінчили навчальний рік. Уроки,репетитори, всі!, почекають до вересня. В голові вже море.

 

Ну я тут черкну щось хороше.
МИ ВЧОРА ПЕРЕЇХАЛИ! це мега-врочистість! Малий звик до нового місця за 3 хвилини, перевірив всі шафи, кладовки, носився як фурія по квартирі. І хоч я ненавиджу килимове покриття підлоги, малий на ньому летить і не ковзає, як на паркеті, то для нього рай)) виїзд з минулої квартири ми відзначили розбитим лобом, але в лікарню не поїхали, бо я так глянула, що там не було що зашивати. І вже більш-менш загоюється - теж врочистість!) Після вчорашнього переїзду і перетягання речей з другого вниз і на другий вгору я ледь встала сьогодні. Робота не чекає, треба працювати. Вітаю всіх з літом і закінченням тижня! Попереду ВИХІДНІ!

 

Я дуже тихесенько тут напишу. Бо в вихвалялки ще рано. Ми купили квартиру, квартирочку, квартирульку. До 31 липня треба всі гроші віддати, тоді в вихвалялки піду. Це врочистість.
Роботи там безкінечність - це проза.
Але я тепер знаю що вона є , а значить треба працювати, економити і ми знов будемо жити самі- це врочистість.