Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Мені було б 2 тижні замало, мінімум місяць ( мій чоловік сказав би шо я би без дітей місєць не витримала б ,як були вліті в бабусі, то я так сумувалаааа ...) Проза в малого соплі рікою вже другий тиждень і гризе всьо підряд, калатушки, слінгонамисто, руку і то цілий кулак

пакує в рот спочатку один палець, потім цілий кулак , потім вирве таке цінне грудне молоко ... і поясни мацьопі шо кулаки в рот то не альо ...

... Прикрий страшне, а нині ше й підкашлювати почав і в мене такий настрій - " ходжу і реву " ...
Врочистість то наші щоденні читання св.Письма ввечері , які дають мені силу йти вперед .Діти так уважно слухають, а потім кажуть якесь одне речення, яке я ще довго переварюю і пригадую слова Ісуса " будьте, як діти " Будьте здоровенькі , не ревіть як я то не є приклад для наслідування, а любіться і шануйтеся

 

Як добре, коли є така сильна віра, що з Богом, всі перешкоди- це нічого.. захоплююсь і надихаюсь, стараюсь бути кращою, можливо просто все приймаючою, ну, якось так))
Погода на дворі і погода в домі, дуже подібна, хочеться стабільності, хоча, можливо, так цікавіше, головне, щоб не було негативу. Читаю, що багато хто вже поставив ялинку, а я люблю її прикрашати не раніше ніж 30-31 грудня, напевно, щоб подовжити ейфорію свята. Сьогодні малечі дали віршик до зимового свята, будем вчити, як я то люблю! Сніжинка моя загадкова! Яка доця стає цікава, така вимальовується особистість, ніжна і горда, якась така, що не подібна на своїх брата і сестру, зовсім інше покоління. А ще хочу зими, такої справжньої, а не як в казці "12 місяців" все за один день. О, дівчата, пишіть, що готуєте, бо я вже не маю фантазії. Які в кого плани на Новий рік? Бо в нас намальовується, що підем у гості, до кума. Ну і добре, я завжди готова!
Всім гарного настрою і хорошої погоди, не тільки надворі, але і вдома!

 

Врочистість - я нарешті здорова! Мій голос з прокуреного баритона перетворився в мій рідний, можна зняти з себе копицю одягу і пухових хусток, і пити цілими днями каву, а не якусь бурду, яку мій чоловік гордо називає лікувальним чаєм
Я навіть умудрилась з температурою поробити порядки в своїй косметиці, білизні і кладовці. Залишились шафи-кухня-фіранки-миття вікон-прання килиму -чищення люстр -чищення кухонної техніки - монтування книжкової шафи доціку, - дрібниці, одним словом
А ще підчистити робочі *хвости*, виловити вільну годину у перукарні, закінчити до НР лікування зубів, купити чоботи *не знаю які, але не такі*, з"їздити на корпоратив, переглянути одяг і зібрати валізи в подорож. Веселуха, короче, але як є здоров"я, то помалу все зробиться.
Вчора вперше за 2 тижні висунула ніс з дому, приїхала по справах, і перед тим, як вийти з машини, напарфумилась. Маю під рукою купу пробників, які докладають в посилку при купівлі парфумів, і часом користуюсь ними всліпу. І от іду я, і розумію, що пахну брутальним мужчиною, і що не завжди до жіночих парфумів докладають жіночі пробники))
Не знаю, що про мене подумали, але запах дуже стійкий, мушу признати
Короче, всі люди як люди, а я як завжди
Пішла включати турборежим електровіника. Всім здоров"я і гарних вихідних

 

Ох як тиждень пролетів. Щось в мене грудень якийсь марафонний. І ніби готую/планую, та всеодно недопрацьовую. З подарунків до Миколая хіба до обмінного Миколайка виконаний. І доці машинка готова )) А всім решту ще треба докуповувати. Певно завтра тихенько змиюся по магазинах.

 

Із подарунками все туго. А чому? - А тому, що мама Іра на лікарняному, і доця Аня 100% часу з нею поруч.
Миколайко вже фактично стукає у двері, а що він принесе - наразі загадка для всіх Що найцікавіше, то це те, що маленька блондинка ніяк не визначиться, чого ще їй бракує для щастя: ще одних "героїв в масках" (один комплект - то для слабаків, очевидно), киці, яка м*явкає, чи (з останнього) третього іграшкового чайника.
Зі здоров*ям - як завжди. Починаю недолюблювати зиму
Врочистості?
1. Учора зустрілася з однією дуже хорошою людиною, 4 години пролетіли як 10 хвилин Частіше б так.
2. Зі спальні чую хропіння лише чоловіка, мала блондинка вже спить тихенько завдяки лору.
Піду щось їсти приготую, усім вдалого дня

 

Проза - соооплі безкінечні такий якийсь дурний стан - і не хвора ж, але й точно не здорова
Проза номер 2 - кількість одягу, спакованого на дальню полицю до повернення талії, росте (зле коли всі сукні і спідниці приталені - мінімальний рух фігури + 5 см і усьо, вже не застібаються ).
Проза номер 3 - я лінтюх, бо незавершені плани на 2017 рік ще кінця-краю не мають, а рік уже майже тю-тю
Врочистість - подарунки дитю вже спаковані, окремо складені на купку подарунки від бабусь (якщо таки на свята надумаємо поїхати в гості). Я останнім часом все купую-замовляю сама, а тоді лише тихцем видаю бабусям і всі щасливі - вони, бо не треба голову ламати і по магазинах ходити, Влад - бо дарують "таке як я хотів" ну і, звісно я , бо в хаті не множиться кількість незрозуміло чого, ну і розважаюся собі трошки хоч іграшково-книжковим шопінгом
Якщо все буде добре, то нині ввечері маємо з Владом ще одну маленьку заплановану врочистість, а потім знову проза - чекає мене ще костюм на свято, бо дитина вже місяць (з того часу як слова в садку отримав) питається: "а коли ми костюм будемо шити?", ну а я за звичкою все відкладаю на "ніч Попелюшки"
А ще я досі кайфую і дожовую вчорашню спонтанну супер врочистість- нічні смажені пиріжки від мужа Круто, коли не заставши ввечері в магазині хліба, чоловік за якусь годинку організовує його сам Шкода, що то тааак рідко тепер трапляється, бо я так люблю дивитися коли він готує, особливо тісто Хоч уже й сама перестала боятися дріжжів, але все одно то так мммм коли чоловічі руки акуратно жмакають і перекладають м'яке живе дріжжове тісто
А далі знову проза, бо вдома взагалі ще ні коти, ні коні, ні хто там ще не валявся - передсвятковими прибираннями і не пахне наразі... Та й зі святами геть не ясно - хто куди, коли і за які "шиши"

 

я років 5 тому весь хліб пекла сама, була в мене така фаза, і як тільки у мене почались проблеми з суглобами, то чоловічі руки після другого замісу подарували мені кухонний комбайн з функцією замішування тіста Так що най жмакає))
В мене сьогодні ніби проза, прибирання-вичищання-драяння, але тішусь, бо переробили вал роботи. Бідний чоловік навіть не мріяв про такий вихідний, але ураган arushka і совість не дозволили йому стояти осторонь, коли я роблю революцію в квартирі.
Так що на наступний тиждень мені залишилась маленька частина хатньої роботи, тепер можна виділити час собі, і починати чистити пір"я.
Вечерю буде готувати чоловік, винце охолоджується, в хаті чисто, життя прекрасне

 

нє, мій сам кайфує від тіста і любить з ним возитися - піца, хліб, пиріжки, паски (від того ще приємніше за тим спостеріагти ) тільки тепер, нажаль, рідко має час і натхенння до того

 

мій, як виявилось, ні
я теж кайфую, обожнюю дріжджове тісто на дотик, але на добрий хліб його треба було місити хвилин 20, а коли руки болять, то весь кайф вивітрювався))
Зараз закинула все в чашу, і воно товче собі

 

Всім привіт, ото дочекалася снігу, по якому Миколай буде їхати на санчатах! Так добре, що ховається всякий бруд під снігом, і якось веселіше на душі, з'являється новорічний настрій, ще б хто підказав, меню на день,!? хочу свята при такій погоді, але, якого?

 

Я потішитися сьогоднішнім днем. Накупила подарунків, спакувала. Всьо, до Миколая готові))
І в цій святковій метушні посварилася з мамою. Сил вже нема терпіти той наказовий тон, зверхність і відверте хамство... Я можу бути терплячою, але в кожного є своя межа.

 

Даремно я писала то була геть не врочистість Ходили ми у філармонію на миколайкову виставу. Ох, я устал... Влад мав дриг - спочатку в фойє серед півсотні людей запускав машинки, потім ледве висидів виставу (особливо останні її 30 хв), а далі чергове показування характеру по дорозі додому в маршрутці. І то ще не враховуючи бійок з 5-річним колегою по "культурному просвєщенію" і дрібних шалостєй
А ще я в суботу пробувала порахувати скільки разів я кажу слово "мовчки" : "їж мовчки", "дивись мультик мовчки", "5 хвилин тиші будь лаааска"... я реально не витримую того (без перебільшення) безперервного потоку дитячої свідомості спрямованого тільки на мене
Взагалі другий день трохи той-во, повільно думаю - два дні дивуюся з якого дива мені голова болить (навіть тиск міряла), а поміряти температуру додумалася лише сьогодні - і все стало на свої місця... Зараз ще дитьо зловлю і йому поміряю, бо не подобаються мені ті соплі...
Ну і щоб не зовсім жилетка - забрав вчора муж сумку смаколиків передану бабушкою. Знаєте яка найбільша вкусняшка? Ні, не мариновані огірки - до них я ставлюся дуууже спокійно, а картооопля, смачна волинська картопля Сьогодні вранці вже організувала печену, на вечір будуть або деруни або тушкована . Ну не вдається мені в Львові купити смачну картоплю - ні в супермаркетах, ні в овочевих кіосках, ні з доставки Шувару ... Мо, десь на базарах є, але мені з Пасічної до базарів пиляти ого-ого.
А ще чоловік оно через день приносить мені морозиво, однакове "бо ти колись казала що таке любиш". Треба його "перепрограмувати" на якусь кориснішу вкусняшку, певно. Лишилося вибрати на що: грейпфрути, яблука або хурму Йой, щось у мене всі прочистості лише кулінарні - такими темпами скоро в двері не пройду

 

нє врі! Ти - тонка-звонка-і празрачна... І це - правда.

ага, тепер мій має стійке небажання братиків... і дилему---як з маленьких орущих дівчаток -сестричок зробити одразу таку красу з косичками???
ДП , привіт мої !
Всім дякую і за побажання і підтримку, і бульйончики( віртуальні і реальні). Я ожила вже трохи раніше, але якась мара, у вигляді абсолютного спухшого горла, а за ним шаленої температури, не дала мені відмаячити тут вчасно.
Тоді дитя підхопило естафету, тому в нас лазарет, а не будинок.
Ще й сніжок так сипе, а ми негуляльні...
Буду тепер приходити - вам байки розповідати, бо мовчати довго я не можу.... Це всі знають

 

Чекала допису)))Привііііт!!!!)))

 

прастіть , за....ку, але ще мусіла встигнути косяки на роботі повиправляти, дитяче свято, філармонія он ж...
Дома після неї малий 2 дні мав розширений репертуар

( а ти @Akina кажеш , що мо то було нецікаво...)

і то такий смішний , що хоч в дитячі перлини йди. Бо наступний ранок в нас розпочався з пісні у виконанні малого, плавно і мірно сходячого з 2 поверху, чоловік чуть з крісла не впав

(ну тут я трохи перебільшила, але було кумедно)

ховаю під "детальніше"

І то так виразно...перший куплет. Добре, що ми без бабусі живемо.. Ото ж зранку , в неділю
Питаю потім, тобі що лиш ця запам*яталась? Каже--- ага, я ніколи ще чорта не бачив .

 

День Сурка... ну не 100% , але десь на 80 - то точно.
Графік прийому ліків моїх, малого, їсти, помити, застелити, провітрити, проморозити, сніг змести....усьо- абєд! Знову графік ліків і безкінечне міряння температури. В мене вже фобія, я той лоб малого мацаю, по 100 раз . Ну бо в цю хворобу та температура - то "нєт слов, адні вираженія".
Малий вже каже, що я не мама, а якийсь професійний мірник температури. Діти...
Робочі моменти нагальні утрясли, не конче нагальні терплять до завтра.. А з вівторка буде аврал. Сподіваюсь, що дитя одужає, бо його фразочки, копійовані з мене -працівниці, доведуть до нервового сміху виховательок знову.
Залишив мені відкрите вікно в ноуті з "Антитілами" ---значить на днях я почую нову пісню у його виконанні. Судячи з повтору переглядів це буде або "Одинак" , або "Фари"... цікавенькооо
Нині прозріла, що до НР залишився тиждень !! Як?? !! Моя вам порада - не робіть собі наркоз у грудні, якось дуже стресово виходить..
А так, то звикло, вечора вам з домішками мрій і .

 

Так давно тут не писала, що навіть не знаю, з чого почати. Певно, з Миколая. Цьогоріч він був особливо несподіваним. Для мене — бо наступного дня знайшлись мої чудові зимові колготки з вовною, новесенькі, запаковані! Я ж їх зо два місяці шукала , та вже не сподівалася знайти. А вони якимось чином опинилися в коробці з макулатурою на балконі.. і якби чоловік , почувши мої зітхання за пропажею і те, що оце мусила собі нові купити, не згадав, що бачив там «якусь коробку від колготок», то так і пішли б на смітник..
Ну а синулька просто вражений миколайками.. Сидить оце згодом.. очі на мокрому місці.. Каже «мам, я думав, Миколай мені нічого не подарує. Я ж не заслужив.. я цього року і те, і те, і те...» Соромно йому.. Але ж Миколай вірить в його старанність і всі найкращі якості і бачить їх. Ну, може трохи авансом за майбутні заслуги обдарував )
Ми також були на виставі у філармонії )) Враження у нас з малим двоякі. Зійшлися на тому, що постановника — фтопку, поету можна дати другий шанс, оркестру та виконавцям належиться премія, особливо Чорту ) А Маленького Принца — терміново одягнути в щось більш підходяще.)
Як подумаю, що до НР залишився тиждень — аж не віриться. Так не хочеться тих святкувань.. Тим більше, що в нас вони поєднані з електрофорезом... Від завтрашнього дня стаю медсестрою, робитиму його вдома сама)
Про порядкування не питайте, меню святкове не складене, продукти не куплені. Є тільки м'якесенька тепла сукенка мені і светри хлопцям: щоб рідним показатись, та й взагалі не зайві ) І оплачена комуналка, щоб в новий рік без боргів (про те, як я платила, можна в жилетці виписатись, але щось туди не хочеться).
Думала, що придбаних шоколадних цукерок нам вистачить на всі свята. Що ж, ми радісно розправились з ними завчасно)). Помічники Миколая, правда, доклали добавки. Але, видно в нас передоз шоколаду, бо щось нікуди вже не йде ))
Є ще трохи мікроврочистостей та журбинок, але вони певно не варті опису. Як щось згадаю файне, то ще напишу. )

 

мене більше сам сценарій "смутив" - такого вже накрутили...
У мене прозо-врочистість. При чому на всіх фронтах
Я нарешті "порадувала" батьків і родичів новиною про грядуще поповнення в родині. Реація була загалом дуууже передбачуваною і тому то однозначно в прозу. Врочистість - мені таки полегшало трохи, бо не люблю недомовок
Знову ж, наче, і врочистість, а, наче, і не дуже - Влад відбув чергове свято в садочку. Коротше, підроблене у них якесь те свято - і я ледве дочекалася завершення, і Влад цілу годину сидів з виразом обличчя: "і чого я сюди взагалі прийшов?" Тепер лишився ще виступ на гуртку в понеділок, побачимо як там підуть справи
План на вихідні - нарешті хоч трохи розгребти ті авгієві конюшні і купити ялинку Про покупку продуктів на НР ще навіть не думали, зате з меню, наче, визначилися - спекти піцу (а точніше штуки 3 рііізних ), злопати і лягати спати. А ще я хочу трооошки (10 грам) мартіні лизьнути. Але ж купувати цілу пляшку геть не доцільно...

хоч воно в принципі не дуже псується - якраз по наперсточку на свята розтягну собі на рік

. І тут знову проза, бо спочатку треба десь трохи грошей надибати на ті передсвяткові мінімальні приготування
А ще треба нарешті вибрати колядку і всадити своїх хлопців її вчити - я того року дуууже мрію відправити їх колядувати, краще з гітарою, але муж мої мрії вже трохи обламав, нагадавши що гітара і мороз не сильно сумісні
Коротше, відсипте мені хтось трохи святкового оптимізму і ще чарівний копнячок будь ласка

 

Напишу ще й я трохи.
Миколая пережили. Нам з чоловіком - ніц, ми були не дуже слухняними в цьому році, насправді.
Аня вперше малювала листівку Миколаю, то що замовила - те й отримала. Раділа
Я не витримала нескінченного лікарняного і вийшла на роботу. Нарешті. Ще ніколи підготовка звіту з праці не приносила мені такого задоволення, як у вівторок, після 3 тижнів і 1 дня вдома. Варто сказати, що це був для мене свого роду тренінг. Я ненавиджу когось щось просити, приносити людям незручності, зривати, чи посувати чужі плани. А тут мусила поштурхати і свекруху, і тата, і чоловіка. Але все вийшло добре: всі живі, ніхто не посварився, Аня задоволена. Я думаю, наступні лікарняні якось будемо розрулювати колективно, бо я емоційно вигоріла вже до вечора 4 доби постійного міряння температури, спостереження за шмарклями і кашлем. То недобре.

@Akina яка класна новина! Надкусіть, будь ласка, мені шоколадку, і вишліть поштою Це жарт, звісно.

Усім гарних вихідних!

 

Що ж, в нас далі все в шоколаді — маякнув чоловік, що Миколай передав нам ще кілограм солодощів, і то файних. Я чомусь впевнена, що тепер вони до НР спокійно достОять. От якби Миколай нам якої шиночки, ковбасочки чи качечки з чорносливчиком та яблучками на святковий стіл організував.. Пора обідати.