@Funny girl Або якщо не можете поміняти ситуацію,то поміняйте ставлення до неї. Вас не так той посуд з крихтами дратує,як те що чоловік в ноуті сидить. Заведіть правило- ти гуляєш з дитям ; я - прибираю. Тобі ти - компі, я- тут має бути те що ви хочете.
Я так зрозуміла, що він грається лише у вихідні? А взагалі він багато працює? Просто якщо зарплата справді пристойна, то можна на деякі побутові гріхи очі закрити. Бо людина, яка страшенно напрацювалась весь тиждень, має право на дозвілля. Є ще варіант - якщо жінка не працює, деякі чоловіки вважають, що вона просто зобов"язана прибирати за ними. З підтекстом "а чим тобі ще займатись". Те, що вона займається дитиною, вони навіть до уваги не беруть, бо думають "що ти там робиш - просто граєшся з нею весь день, хіба то важко". Вихід - говорити про це. Про те, що вам важко. І він вже дорослий хлопчик, щоб хоча б за собою прибрати. Частіше просіть його допомогти. Без агресії, мотивуючи тим, що ви страшенно втомились. Не доходить - вимагайте найняти домашню робітницю, яка буде приходити і прибирати. Ми з чоловіком домовились, що він миє лише горнята після чаю і те, що можна просто сполоснути - без використання миючого засобу. Мені так простіше. Бо якщо буде мити жирні тарілки та баняки, мені все одно доведеться перемивати. Ну не може він то робити добре. До того ж в нього така робота, що має бути постійно на зв"язку - телефон, скайп. Тому прибиранням займаюсь я або свекруня (ми живемо втрьох і це окрема тема зі своїми нюансами, повірте, ви в кращому становищі навіть з вашими крихтами і піском). П.С. А вилити каву на ноут ви, звісно, можете. Але нашкодите самі собі. Бо, по-перше, скандал буде ще той, по-друге - кошти на купівлю нового (а це недешево) підуть з сімейного бюджету.
@Funny girl в мене майже та сама ситуація - на вихідних іграшки на компу наше всьо. Прибирати в хаті - ні-ні-ні, каже, що наприбирався по зав'язку поки жив з мамою (в цьому сенсі вона тиран ще той, не можу з ним не погодитись). Але мене це не сильно напрягає, адже в мужа є свої обов'язки - погуляти/побавитись з дитиною поки я поприбираю та приготувати другу страву з розрахунку на кілька днів, помити посуд після такого готування і здати мені чисту кухню. Цього достатньо. Набільші сварки за порядок в нас виникають коли я вертаюсь з дитиною після поїздки в село (їзджу,як правило,раз в три-чотири місяці на 2 тижні). Дівчата, то капець! Не хата, а свинюшник. Як себе так можна не любити! В цей час мій муж живе як типовий холостяк - в хаті бардак повний, їсти собі сам нічогісінько не зробить (хоча готувати вміє прекрасно), живе на одних бананах і бутербродах. Благо, на роботі годують. Часом, буває, що хоч трохи в хаті прибере до мого приїзду, а часом навіть заходити страшно... Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
Ну...в нас проблема з прибиранням зникла. Пилюки автоматично нема, бо робот щодня прибирає, посуду не треба мити. Тому, часу так суттєво збільшилось. І я не злюсь що чоловік не бачить, що пора пилососити.
@Funny girl, а до народження дитини було те саме чи просто зараз все загострилося? Бо згадую себе, поки була в декреті чоловік теж капець як вибішував. Бо з дитиною в центрі навіть в магазин не зайдеш (всюди сходи, вузькі двері), базари ще той квест, не кажучи про якісь інші оргпитання. Тому все це на ньому було. А він то щось не те купить, то не там, то забуде за комунальні заплатити... Ну як чоловік. А коли повернулася до роботи, все само собою якось розсмокталося: він має своє коло домашніх обов'язків, я своє. Погоджуся з @Siania, якщо є фінансова можливість - купіть собі механічних помічників і насолоджуйтесь миром і спокоєм в сім'ї. Або найміть людину для прибирання хоча б раз на тиждень. Якщо можливості немає - залучайте чоловіка до прибирання. Ви пилюку витираєте, він пилососить наприклад. І хай роззувається за дверима, щоб пісок в кухню не нести.
Надурили на базарі на 100 грн..не багато,та все ж неприємно....вже вдома зрозуміла,що заплатила за покупку двічі, продавець чемно два рази прийняв гроші, і не загикнувся про те, що я вже раз оплатила....
@Funny girl з досвіду 6 років у шлюбі скажу що чоловіки самі нічого не помічають) Ну не бачать вони ні брудної посуди, ні брудної підлоги, поки не скажеш прибери чи помий то нічого з того не буде! Мій може сидіти закладений брудним посудом і спокійнесенько читати книжку, і йому байдуже, вони не розуміють чому через це треба злитись) Тому моя порада, завжди казати на вихідних і не тільки - "Попилосось вже, помий вже а не потім" і обовязково поговорити про ігри!!! бо то не є добре, виглядає на залежність. А самій поки чоловік митиме підлогу і посуд піти з синочком погуляти, під час декрету так загострюються конфлікти, мені просто кришу рвало поки на роботу не вийшла.
Я не можу передати, що я відчуваю до водіїв, які з правим поворотником в'їжджають на кільце, а з лівим з'їжджають. Колись подумала, що це просто поодиноке чудо горохове, але ні! Бачу нерідко, бо через хоча б одне кільце їду щодня. Вже інтуіція починає працювати. Приміром, якщо паразит їхав по кільцю без покажчика поворота і раптом врубує лівий - вважаймо, бо то насправді мав бути правий!
А ще такий варіант: включають правий поворот, а повертають наліво. Ну і їзда без поворотів взагалі мене просто добиває. Але то вже певно в рагулізм треба.
Не сваріться але повірте, що є чуда, які не навмисне так роблять. Їдемо по Б.Хмельницького, чоловік за кермом за кільцем три паси, ми в крайньому правому, перед нами з лівим повротем їде, повільно дуже, не перелаштовується (я вже все зрозуміла),чоловік плюється. Кажу - об"їдь, він хоче зупинитись. " Ти що не бачиш лівий поворот?"."Бачу але він мав би бути правий". Точно-зупиняє. Глянув "Ясно, то таке саме ,як Ти їде". Я кажу повертай ліворуч, а показую пальцьома вправо. Інструктор, колись був у шоку , чоловік вже звик. Маланци в городє!
Чоловіка мабуть до ранку приб’ю,дитину відправили в поїздку а він толком нічого незнає(мене пре на матюки). До тренера номер має тільки він.Як можна таким бути безлаберним? Сварюся вже пів години.Ноль.
Терпіти не можу, коли до мене застосовують всякі "психологічні прийомчики" - щоб щось у мене вивідати, спровокувати мене на якусь реакцію. А рівень - доморощені фройди з журналу "Ліза". Фу. А потім звинувачувати мене в тому, що я погана людина, закрита. Так, не сперечаюсь. Погана і закрита, але не лицемірна і не слідую порадам з СТБ
Себе!! Уявіть собі: ніч, я не сплю. Вирішила пошастати по сайту з дитячим одягом. А там шикарна сукеночка за смішні гроші. Кинула в корзину і думаю зранку оплачу. Прокидаюся, до корзини, а нема!!! Розкупили всі!! розміри
тих, хто рахує чужі гроші навіть в таких ситуаціях, як тяжкі хвороби. В однієї дівчини батько потребує операції, сума немала, хоч і не захмарна. Вона просить про допомогу на ФБ, але лише на своїй сторінці, соромно їй поширювати. Я спочатку не зрозуміла. А ввечері в розмові зі спільним колом спілкування дізналась, що їй вже порахували - і те, що є у неї, і в "багатеньких друзів", і винесли "вердикт": соромно просити в чужих людей. Причому гроші рахують не якісь там захланні рахувальщики, а порядні з вигляду люди. Торба, блін
А мене нервує ще й коли взагалі поворотниками на кільці не користуються. Я теж до таких інтуіцію підключаю. ... а ще, коли з внутрішнього кільця в зовнішній з"їжджають. І навпаки.