Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Ми з дочкою раз біля школи знайшли 200 грн. Підняли і віднесли охоронцю в школі. Не знаю чи охоронець забрав собі, чи віддав, але мені сподобалась реакція дочки. В неї навіть думки не було присвоїти гроші.

 

Якщо ви не знали, я "сова". А те, що я вже майже півтори години працюю - так, випадковість Але працюю я для зараз для того, щоб звільнити трохи часу серед робочого дня і побачитись з сестричкою.
Голова ще не варить написати щось мудре в цій темі, але бажаю всім знаходити в собі сили втілювати плани.
Темрява, яка надворі о 05:00, дещо дезорієнтує. Починаю розуміти тих, хто захоплюється довгим світловим днем.
Але поганої погоди не існує, і поганого співвідношення ніч-день - теж. Особливо якщо є кава і ложка морозивка, яку можна кинути в горнятко для утворення кремової пінки.

 

Ну про гроші, я завжди беру ))) бо кажуть, що гроші не люблять ігнору, тут не справа в тому, що чужого не треба. Але мені більше 2 грн ніколи не попадалося, ну і всі копієчки підбираю )))
Патті, я теж не осилила того дядю Тома, якщо чесно, навіть не знаю чи така книжка може сподобатися хоч комусь
В нас темно, дощ, інтернет каже, що 11 градусів, дитя мультики дивиться, не уявляю чим його розважати, вже годину на вулицю проситься. Домовилася сьогодні з коліжанкою зустрітися, а тепер не знаю, синочок кафе не оцінить,та на вулиці, поки нереальною, сподіваюся, що скоро той дощ перейде, хоч не виглядає на то.
А ще вчора зустріла однокласниці, яку з випускного не бачила ))) як же давно, все-таки, я закінчила школу. Час летить просто з шаленою швидкістю.
Патті, я теж накупила висівок, куркуми, лляну і кунжутну олії, фініків ))) піддивилася в Рони в інстаграмі її " миску щастя" тепер мавпую ))) ну я там ще за Вінницької і Квіткою підглядаю )))

 

У Вінницької вчора був справжнісінький інтим. Інтим інтроверта в обнімку із відром домашнього шоколадного морозива
і
книжкою, ноутом, пультом від телевізора. І це все дійство відбувалось в ліжку) Я,як справжній підліток, якого залишили самого на цілу добу та трохи більше, почав в голові прокручувати план дій щодо вечірки з коліжанками, але без кодового слова "хата", бо мені зовсім не посміхалось пилососити коврики о четвертій ранку, як я це робила у шкільні роки, щоб замести сліди до приїзду батьків, а з виїздом в якесь улюблене місце. Я навіть умудрилась втікти з роботи, та ще і з таким азартом і задоволенням та чітко продуманим планом дій, що шеф відповів :"Давай!До завтра!". Я навіть відкрила шафу і роздивилась всі свої сукні на вішаках і успішно дістала з полиці...піжаму)Ну бо ліііііінь, така солодка лінь шепотіла мені:"Ти ж два дні відривалась на вихідних, тобі ж завтра зранку на роботу, а після роботи ще і у вечірню дорогу...."Зміючка)І далі-як уві сні-свято живота із морозивом, динею і 300-грамовою плиткою чорного шоколаду(шоколад залишився в планах,вже не осилила навіть кубик))Але! Перед тим були чесні присідання і випади. Сьогодні, коли шеф пішов на нараду,ще чесніші, посеред кабінету,бо вчорашні наслідки вечірки стали хвилюючими для мене зранку)
Сьогоднішня середа-як маленька п'ятниця:скорочений день і море вихідних попереду, зустріч з батьками, донькою і п'ятничний сооолодкий приїзд чоловіка із відрядження,в яке виїхав тільки вчора))Попереду вихідні,а значить-свіжі мамині сніданки у будинку мого дитинства, козине парне молоко, персикове дерево із соковитими плодами(тато нарахував більше 200))). Попереду засмага і одяг,який залишиться так і висіти на вішаках, бо по прогнозу сонце і воно світитиме не тільки у небі)
Агов))Вайбер сповіщає про нові повідомлення, а значить чоловік знайшов в Австрії торговий центр із улюбленим брендом і мені потрібно виходити у прямий ефір, бо саме так в нас проходить шопінг на відстані-кожна деталь в його гардеробі із мого схвального погодження. Смішний))В нього ж ідеальний смак!
Точно))Знайшов))Виходжу я в ефір)

 

про гроші. колись давно, як я подавала документи в універ, то знайшла на трамвайній зупинці на Дорошенка 10 КОПІЙОК!!!, зате забула всю папку з документами і поїхала додому на трамвайчикузнали б ви, що пережила коли побачила і бігла назад через весь центр до тої зупинки, ну і , звісно, папки вже не було. отак мале дурне дитя спокусилося на копійкидобре, що мою папку підібрала якась добра жінка, знайшла мій № телефону(тоді ще домашній) і віддала все без жодних винагород. ото мені була наука на все життя тому ніколи не піднімаю ніякі гроші/гаманці тощо.

ну і кілька слів про прозо-врочистість. нині було 5те заняття з водіння. вроді нічого так. мені подобається. не знаю як інструкторудумаю, що як добре попрактикуюся, то все вийде
ще до врочистості-К ходить в садок вже 4й день. все ок-їй подобається, а я відпочиваю з Кві вдома. таки одна дитина, то не дві)) тому десь трохи підхалявлюю з хатніми справами, зате більше часу маю на хоббі і фільми. Кві чемно бавиться, іграшки-книжки ніхто не ділить, не сваряться, тиша і спокій.
попереду 4 вихідних. куди то податися... мо' десь в ближні Карпати вибратися?

 

Ура!!! нема води!!!
Ні, я не здуріла. Просто це такий класний офіційний привід нічого не робити істи і не мити підлогу
Вчора я пробігла 5 км, причому зупинилась суто психологічно: хотіла 5 - маю 5. Могла бігти й далі.
Нині чесно встала о 05:43, щоб пробігти 8, але визирнула за темне вікно і пішла ще годину інвестувати в себе дорогоцінний сон. Там, де я люблю бігати, в темряві - точно не прикольно. Тому доведеться придумати щось для вечора. Бо бігти я хочу. Тим більше, що на 8 км буде достатньо часу подумати, а роздумів огого.
шампанського перехотіла. Тепер хочу київського торта. Хоча б 2 шматочки. Хм, півбокальчика напівсолодкого або prosecco до нього би пасувало ой як Треба якогось свята чи що.

якщо Вам вже зараз нормально, то далі буде ще краще. Я на всі заняття з водіння і весь перший рік за кермом носила лише темні футболки - протягом поїздки спина була мокра наскрізь, а коліна трусилися.
Інструктор не мовчав би, якби не подобалось щиро зичу успіху!

 

СестраЯ щойно прийшла додому і теж побачила, що нема води, а знач миття посуду, плитки, фасадів відміняєтьсяХоч око мені ріже, але дуже не люблю того робити. Добре, що хоч підлоги зранку замела і помила

 

Мене два дні трусило від переживань, бо вчора мало бути перше заняття. Мама з села приїхала, щоб побути з малим, а інструктор подзвонив за 1.5 години до початку і сказав, що не встигає поремонтувати дружині машину і заняття не буде. Скажіть мені це нормально? Бо мене переповнюють емоції..

 

я вчора ввечері
сестра і є

 

Ха! А якщо ще нема світла? Ото радість)! Відмазка ще та! І так вже місяць))). Хата вже реально за***на), але мене то до сьогодні не дуже турбувало. Але завтра має бути ціла хата і подвір'я гостей з ночівлями. Тому таки треба щось робити. Ну але мій великий живіт - то найкраща відмазка). Тому як набридне щось робити - відмазатись є чим).
Сьогодні вночі трохи почитала темку про предвісники пологів, і таки мене щось сьогодні хапало. Не думаю, що сама нафантазувала. Найбільше чомусь почала переживати, що маю багато напланованого на цей тиждень. Та і з лікарем не визначалась до кінця. Ну і страшно). Добре, що хоч сумки вже спаковані.
А ще сьогодні всією сім'єю вибрались в басейн. І я зрозуміла, що плавати мені таки легше ніж все решта фізичноактивне). Вчора ввечері гуляли з псом у Шевченківському Гаї (а ми то останнім часом майже щовечора практикуємо), то ледве додому долізла, важко, нога болить. Але мушу рухатись, бо інакше ще гірше. Тому таки басейн буде частіше ніж раз в тиждень.
А ще я буду гарна), бо сьогодні манікюр-педікюр, а завтра стрижка-фарбування. До пологів майже готова)))).
Діти нудяться, вже значить пора до школи. Щоденники-зошити купили, решта докупиться вже в процесі.
А ще я сьогодні в мами). А це значить смачно і багато їсти). І це мене трохи лякає),бо триматись я вже майже не можу). Такий якийсь жор нападає. Намагаюсь його направляти на кавуни, які цього літа в нас йдуть як дурні). Компостер ледве встигає справлятись). А ще одна радість маленька - це сортування мого сміття. Реально пакет до викидання раз в два тижні виносимо, і то напів порожній. І переважно там кісточки від фруктів))).

 

ні, світло, кавоварка і нет - це життєзабезпечення, ггг

це такий прекрасний етап підготовки! З приємністю співпереживаю Вам

І я так кажу. Нині дзвонить мама - і таким потойбічним голосом: "ти дитину до школи зібрала?"
А я що. Одяг переміряла, на перший час є. Взуття теж на перший час, дещо замовила, дещо докуплю. Щоденник, ааа! Ви мені нагадали, дякую.
Портфель помила, кеди попрала. Мачуха, але з тих ліпших з тих гірших

 

Ніколи не розуміла того кіпішу передшкільного. Тепер дефіциту ні на що немає. В перший клас я дочці хіба форму в серпні купила. Наплічник придбали ще навесні по знижкам. Спортивний, кеди, перезувне ще з садка залишились. Зошити, канцтовари, шкільне приладдя купували протягом року за потребою. Цього року

Буду знову докупляти за потребою

 

ну він не мовчить взагаліто, вказує на помилки, коментує і т.д. просто мене всі налаштовували, що капець як страшно їздити і дуже важко. звичайно не все ідеально, але і мій стаж водіння 5 разів, тому налаштована я оптимістично. дякую за побажання!

я б дзвонила скаржитися до їх дІрЄктора, чи хочаб адміністратору.

 

та я сьоні сказала) на що дІректор сказав-ок йому скажу) але зара попит на автомат і я маю підозру, що він зазнався трохи

 

в нас в групі з 30 людей жоден не пішов на автомат.
а взагалі той інструктор ніби з якоїсь іншої автошколи, просто тут підпрацьовує. може тому і ставиться не надто серйозно.
але то нам вже в тему про курси

 

Лежу в тепленькому ліжечку, з м'якеньким котиком, який ще й муркає на додачу
Вже би може і спала (бо я тепер знаю, що гормон, який відповідає за спалення жирів, починає виділятись в 23 годині), але ще чоловікові вечеряти не дала. В нього сьогодні такий казус «таксішний» стався, що весь вечір салон машини відмиває. Злий, як пантера.
А я сьогодні ходила до дієтолога. Задоволена дууже. Тепер думаю — чому я раніше не пішла ?
Але рекомендації дуже строгі, зважаючи на мої лікарні. Від завтра починаю, тому трохи хвилююсь, ну але назад дороги немає, тому........

 

Я сьогодні мала зустріч з сестрою. І цікаво, що з роками все менше і менше спільних тем до розмови. Навіть не так. Складається враження, що вона не хоче спілкуватися, тому розмова і виходить "суха". Зрештою мене так дико розболілася голова, як ніколи. Аж мусіла випити таблетку і прилягти.
Є і врочистість - моя дитина любить такі виїзди "в люди". Мовчки розглядалася навкруги поки я робила покупки.
От ще перечитала вище дописи на рахунок відсутності води чи світла. Я то тим не дуже вже переймаюся (вже якось звикла до тих коломийок). Єдине дратує брудна підлога (в принципі мені не видно того бруду, бо маю поганенький зір), бо дитина активно повзає і вишуковує всяку гадість, а чорні коліна мене просто добивають. А я ще й білі колготки купила (от мудра мама).

 

А я зробила те, що ніколи не робила раніше. Зачепила мене одна історія про чорне кошеня на ФБ. І я таки зробила кілька дзвінків до різних людей, впросила свою другу маму пригріти кошеня - сама взяти наразі не маю можливості, бо квартира орендована. Й тепер одна маленька чорна кицюня має новий дім. Переживаю тільки, щоб швидше акліматизувалася - бо вже 4 добу ховається десь в будинку, вилазить тільки вночі поїсти й зробити свої туалетні справи.
Середульший не хоче в садок, попросився на пару днів до бабусі. Саша до гімназії вкомплектований , трохи тривожуся, як то буде із добиранням туди й назад. В Ані період коників - те вона вдягає, а це не хоче...Ціла вистава із взуттям - яке вона буде взуввати, а яке категоричнно ні..Причому смаки щодня змінюються. Щипає й б"є хлопців, Сашко терпить, а Марко за те її по голові .

 

Лежу в ліжку і пробую облизати свій лікоть Ніяк не вирішу чи то врочистість чи проза бо як назло і мужа вдома немає щоб поміг мені з тим А я вже аж коли плюхнулася ноги задерши виявилося, що лікоть теж в повидлі
У мене нині насичений день - на підробітку №раз відмітилася, улюбленим хоббі-роботою теж зайнялася, попутно познайомилася ще з одною чудовою форумлянкою , книжки забрала... При тому я сьогодні двіччі за один день їхала 27 маршруткою

аж сама не повірила, бо хто не в курсі, то такий автобус-летючий голандець - наче є, а ніколи не діждешся , а сьогодні двіччі приїхав швидше як 23

. Трохи забагто на 1 день напланувала, тому встигла майже все (навіть дитину з садка зі скороченим робочим днем забрати), тільки в гості ввечері вже не встигли , але надіюся завтра надолужимо
А, про повидло. Є у мене там в списку пункт з консервацією

Ну, Вікторія батьківна вирішила, що 30-ка то не шутки, пора господинею ставати - хліб того літа пекла вперше, то ще й закрутки треба спробувати і я буду просто

Один кеге персиків, один кеге цукру, якась желюючо-конфітюрна фігня з магазину і мій експеримент вже стоїть вверх денцем в 4 маленьких баночках на кухні. Не знаю, що з того вийде, бо що б я не готувала - не сильно вмію по-рецепту і з секундоміром робити, все тягне "на глазок" і на "авось". Рецепт 5-хвилинка перетворився в 40-хвилинку як мінімум, на смак вийшло нічо (зіпсувати персики з цукром нереально ), на господарстві мінус одна гарнюня манюня баночка (ну бо хтось "мудрий" не лише рецепт вирішив ігнорити, а й закони термодинаміки ). Тепер от ще й краплі варення в несподіваних міцях знаходжу, як там "видно що Гапка пироги пекла, бо й ворота в тісті" - то про мене. Добре, що чоловік бачив лише початок епопеї, поржав з мого кілограму персиків і 4 мензурок, та й поїхав собі... Фух, а ще добре, що то був всього кілограм. Хто там закручує по 500 банок консервації - ви не люди, ви - термінатори.
Торжествено обіцяю, що якщо хоч одна баночка не скисне і доживе до зими, то наступного року куплю ще кілограм вишень

 

@Akina , 27 маршруткою їжджу дуже часто, коли мені її не треба
А взагалі - справді голандець. Колись хлопчина на зупинці питає: "А що з Наукової на Новий Львів їде?" а йому дядько старший "Двадцять сьо... та нічого не їде. Треба на Сихів чимось - і пересісти"

З Днем незалежності, Україно!
Хто хотів київського торта і нагоди для нього - той півторта з'їв і стоїть в колінно-ліктьовій, бо вже і сидіти не може Але було саме так смачно, як я собі й уявляла.
Ще я сьогодні дуже так по-своєму відзначила нинішнє свято - пробігла-таки свої 8 км і таким чином заявила про свою незалежність від стереотипів.
З Дмитриком були в ортодонта. Йому, виявляється, пластинка ще не потрібна. І в мене післябрекетний період йде добре.
Загалом, все чудово.
Таткові, який час нашої відсутності витримав з малятами при їхній нинішній поведінці, - медаль. Хоча, з якогось боку, ніби і треба звикати. Бо ж тато, який хоче четверту дитинку, має інтегруватись в дитячі справи трохи більше. Чим активно і займається. Але ладно, все одно - медаль. Адже хвалити варто, обов'язково. Я сама дуже проти ставленння, коли "ти должен!" і дуже ціную все, що він робить для нас.

Всім гарного святкового вечора!