@Brigitta, Ви направду дуже підкуповуєте своєю принциповістю і завзятістю) Новим автобусом від Електрону ще не мала нагоди їздити, тому mea culpa:погано роздивилася фото, яким Ви поділилися. Це дійсно інструкція)) Але - якби і ви читали уважніше і вдумливиіше те, що я написала , і на Ваше прохання уточнила , а ще подивилися (уважно) на той самий автобус у вісй його красі то, мабуть, не пересмикували б мої слова і не вкладали в них іншого змісту. Ну, але ви праві - буває важко апелювати до логіки, коли присутнє отаке: Тому більше в цю тему я ні ногою, бо мене справді деколи "вбиває" відсутність послідовності у веденні дискусії та невміння людей визнавати свої помилки.
Катруся - дуже весела дівчинка, вона часто сміється, посміхається, а як Мих біля неї поскаче, то і регоче. вже кілька разів мама моя дістає мене, чи в неї все в порядку, що вона так багато сміється. блін, ну вона ж і плаче теж, це ж не істеричний сміх весь час, просто тішиться іншим людям. коли лежали в лікарні, то нам "шепнули", що дітки, які перенесли операції під загальним наркозом ще в перші 28днів, такі трошки "на приколі". поки ті, яких я знаю,справді щось в тому є, але ж не до такої степені, щоб підозрювати..
ойой, а що то недобре? В нас малюк такий посміхайлик, погамає і сміється до мене, з татом регоче. Ну це ж дитина відкриває для себе нові емоції? Чи то я неправильна?
Мій Данилко теж мав операцію в перший місяць свого життя. Не можу сказати, що він на приколі. Але він настільки життєрадісна і весела дитина, що ми не можемо натішитись. Коли був маленьким, постійно сміявся, посміхався. Зараз, коли вже підріс, став трошки серйознішим, пішов в перший клас, дуже гарно вчиться, старається. Деколи може сказати «Ох, але ж я і прікаліст» )))
Моя доня теж велика оптимістка й веселуня. Зважаючи на хворобу десь до року, вона плакала рідко, весь час сміялася, всьому тішилася й посміхалася так мило... Та й зараз вона ще той веселун
в мене навпаки були хвилювання стосовно того, що мій синок після народження не посміхався взагалі(!) в нього восновному був такий серйозний і угрюмий вираз лиця. а перший раз посміхнувся(вірніше навіть засміявся в сні) в 1,5 місяці. то я так з того тішилась як слон. п.с. зараз звичайна дитина зі звичайними емоціями
В мене молодший брат такий , навіть тепер в любій компанії чути його щирий заразний сміх. То темперамент такий - сангвінік , такі діти дуже життєрадісні . А мами вони такі , шо в усьому видіт шо шось не так .... Не беріть собі то до голови !!! Моя мама мені постійно каже, шо твої діти лишень слабуют ... То нічо, що дітей в мене двоє і різниця між ними 1 рік, то як не малий шось принесе, то мала і відповідно я з соплями їх в садочок не пускаю + мінімум два тижні ми не ходимо після хвороби . Але то таке мама на то і мама шо знає ліпше !!! Я певно така сама колись буду , то просто менше звертаю на то всьо уваги ....
Колись чула, що після 35 років у нас проявляються мамині риси, які нас колись найбільше дратували). В мене то вже почалось). Аж страшно). @HOPIC, я і мій старший операцій не мав, але ми з ним теж "на пріколі". Це або є, або нема))). І краще - як воно є, в житті з тим жити легше. Маю найкращу подругу, яка теж "на пріколі". У неі дуже важке життя, і вона каже, що якби не ця життєва позиція, то давно зійшла б з розуму. Тому я за сміх та регіт, навіть без причини, навіть якщо важко.
Не часто дякуючи обставинам катаюсь маршрутками. Отож, моє забила б дратує тільки в ті рідкісні моменти, коли доводиться сідати в ту "собачу будку". Забила б людей, які розпочинають на пустому місці конфлікти в транспорті: хтось когось штовхнув, не так вибачився і почалась заворуха. Чому не можна до того ставитись простіше, а не вигадувати теорії змови, що Вам в переповненого пижику спеціально відтиснули ногу.
Дівчата, а скеруйте-но моє "забилам би" в конструктивне русло, будь ласка - сьогодні, гуляючи з дитиною, на відрізку +/- 100 метрів я побачила 5 (!!!) окремолежачих шприців обабіч дороги Куди дзвонити? В поліцію? Вони самі мають розбиратись з ЖЕКом в таких випадках?
А я сьогодні, стоячи в заторі, гляділа в віконечко, як світить сонечко, зійшов сніжок і... на тротуарах і обабіч, де типу газончики, купки/купи собачого л!!на. Мене знудило Я розумію, що це так завжди але ж
Ой, то така болюча тема для мене. Сніг зійшов і все подвір'я під будинком за***не. Вхід до будинку абсолютно ізольований, ніхто туди чужий гуляти не ходить, тобто це явно пес людей, які живуть в цьому ж будинку. На жаль, визначити чий точно не можу, бо знаю як мінімум двох власників собак в своєму під'їзді і ще можливо є в двох інших, а то би пішла сваритися.
Не помагає ні сварка, ні прозьби, ні навіть кардинальні міри (викликання поліції). Всі власники собак переконують, що коли вони гуляють, то їхні собаки нічого не роблять. Треба мати знимку самого процесу, в недозволеному місці. А хто робить?
І що з тою знимкою робити? Поки приїде поліція (якщо це до них), то собачник буде далеко. Як по фото його знайдуть? Пару днів тому спостерігала здалеку, як собацюра розміром з добре теля клала купу просто під вікна 18 школи. Ну і швиденько змився власник звідти. Через 2 хвилини я там з дитиною проходила, то видовище, як в хліві було. Позабивала би тих ненормальних, хай би собі під двері садили своїх псів, як нема бажання позбирати за ними.
На Сихові стоять такі спеціальні смітнички, для прибирання за собачками, то замість маленьких спец.пакетів з "добривом", люди нащось примудряються напхати туди звичайне побутове сміття
І ще про фіксацію і зауваження. Восени гуляла з двома дітьми, бачу, як величезний бійцівський пес без повідка гадить на дитячому майданчику. Вигулював його хлопчик 13-14 років. Я питаю його: "Ти прибирати за собакою будеш?" І в той момент пес летить просто на мою дитину, а той хлопчик зблід весь, з чого ясно було, що він не може дати ради з собакою при потребі. Добре, що я була без старшої дитини, яка шалено боїться псів, а середня якраз не боїться, ну і пес виявився без злих намірів, покрутився біля нас і побіг собі. В той час малий верещав: "Відійдіть, не чіпайте його!" Ха-ха, дуже смішно. Не чіпати, коли він на тебе летить і нс команди господаря не реагує. Я після того боюся і зауваження робити, і взагалі одною стежкою з такими собаками йти.
Якщо собака без повідка, то краще не говоріть до господаря (так як у Вас дочка боїться). Моя собака теж так чомусь реагує на людей. Ні на кого не звертає увагу взагалі, а як тільки хтось до мене заговорить, чи я до когось - тішиться і хоче привітатись, наче мої знайомі - її знайомі.
@HOPIC не слухайте такої маячні. Це ж добре, що весела. В мене малий нічого не мав, ттт, але веселиться весь час. Я з віником гаратаю, а він сидить рже з мене. Вдягаю його рже, роздягаю - теж сміється. їм, він теж сміється з мене. Нас затопило, ми з чоловіком злі й недобрі, а малий дивиться собі на той весь двіж, і регоче. Ну може я така смішна, але це ж добре, що дитині весь час весело. Гірше, як плакав би весь час. А так, ми на пАзітівЄ)