Пішла сьогодні оформляти лікарняний на роботу. Ідем з лікаркою до завідуючої (перед тим ми про пологи нічо не говорили) і по дорозі чую - "ви ж дома будете народжувати? Ну та думаю дома, раз перший раз так, то навряд чи вам хочеться в пологовий. Завідуюча теж знає то, бо пам'ятає вас добре". Приходим до завідуючої - "я так розумію, що ви вдома плануєте народжувати. Ну, дивіться, то є ваше законне право і ваш особистий вибір. Заборонити вам не можемо. Любе-голубе (чесно-чесно, так і сказала ). Але от я особисто ніколи б на таке не пішла. І чоловік в мене хірург, він би тим більше не дозволив. То просто ви зараз ше в рожевих окулярах, а якби ж ви знали, що таке пологи і що може статись і скіки трапляється всього. То ви б може і задумались. Просто таке може статись, що ви просто не розумієте на що йдете. Ну, але то ваш вибір. Напишете нам тут згоду і відмови і народжуйте де хочете". Во. Я навіть не мала де слова вставити і встигнути почервоніти. Може то вони такі коліжанки з моєю лікаркою, бо шось я легко відбулась...
то я бачу по фб, шо почався активний рух на докорінну зміну (або не знаю навіть яке слово буде правильніше) ситуаціі з ПБ. Може воно ше й це питання зачепить. Ото було б щастя, отримати офіційне визнання ДП, ще й на додачу визнання їх нешкідливості. П.С. дві мої знайомі, почувши, що наша перша перша доця з'явилась дома, почали задумуватись над цим питанням: розпитувати; підчитувати; проговорювати щось з чоловіками. Обидві вже по разу мами. Так що я так дивлюсь рух трохи іде.
Я от собі згадала. Моя прабабабуся мою бабусю народила вдома і старшого сина здається теж мого дядька. Колись це була досить поширена практика. Чому зараз у багатьох таке категоричне ставлення не знаю. Адже пологи в роддомі не гарантують безпеку в повній мірі, особливо в наших пологових будинках.
Колись через тиждень після пологів могли і на поле йти працювати , бо таке життя було. Але то не означає, що то так має бути. Проти пологів вдома нічого не маю проти, якщо жінка свідома і розуміє всі наслідки. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
В тему про критичну масу. З проміжком в буквально кілька днів в будинку де мама моя живе відбулось двоє домашніх пологів. Через під'їзд. В 47 квартирі і в нас ))) Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
В 47 теж, напевно, Посиденьки читають Я чомусь так і думала, що за третьою ти в пб не поїдеш. Напиши щось: )
Може й читають ))) Сім'я з 47 квартири по вул. Горбачевського в м. Івано-Франківську вітання! @Haidee що писати поки не знаю. Якщо щось конкретно цікавить - питай ))) Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Цікаво, чи пологи протікали так, як попередні в пб, чи інакше. І чи ти спочатку до дп готувалася, чи так по ходу справи вирішила не їхати в пб.
Та ти хоч про термін розкажи, @Orman Всі попадають Надіслано від мого Redmi Note 3, використовуючи Tapatalk
Гггг ну да термін 43+1 З самого початку "готувались" (читай просто морально настроювались) на домашні. Але коли термін ставав все довшим, то почали в голову різні думки заходити. В кінці 43-ого тижня я псіханула і "замовила" відвезти мене до мами, з тим що я піду там в ПБ. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Нє, ну як в ПБ вони не могли проходити. Бо ніхто нікуди не ліз, нічого не засікав, нікуди не заглядав. З часу коли я перестала їсти між переймами печиво і до народження пройшло три з половиною години приблизно. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Мммм, не знаю. В мене регулярні і сильні перейми були вже періодично місяць. Тому я вже не зважала. Голова (була косо) вставилась в першій дня. Я відчула як вона зісковзнула. І десь відтоді все і почалось, але непереконливо. Я ще з дітьми поїхала до сестри, вони там погрались. Ну тобто ходила, говорила, їла, вкладала спати. Тому і пишу зразу від тих, які неможливо було ігнорувати.
Діти спали. Мама дивилась кіно ))) (вона не чула, я була тихо). Допомагав чоловік. Але реально я б в ПБ не встигла. Я один раз я сказала що хочу в ПБ з формулюванням "хочу покричати". Але я б не встигла одягнутись і доїхати. В сенсі одягання між такими короткими і інтенсивними переймами виглядало малореалістично. Ну і їзда з такими інтенсивними переймами це би був просто жах.
Так, така їзда не з приємних. Я порвалася через це. Молодець, що нікуди не зібралася. Чоловік малу прийняв? Помагав якось конкретно чи сама повернулася-вискочила?
