Як врятувати/полагодити стосунки?

Нічого мудрого в голову не приходить. Женіть обох подалі від себе.

 

вилазять і з набагато більшого..
Ні в якому разі не виясняйте стосунки при них двох. Якщо Ви виясняєте стосунки при ній це дає їй якусь вагу і присутність у них. Забудьте взагалі про неї. Ні в якому разі не розмовляйте взагалі. Ваші стосунки з проблемами можна обговорювати і виясняти лише з Вашим чоловіком (хоча насправді виясняння нічого толком не дають, лише погіршують зазвичай, краще робити щось). А Ви всюди включаєте ту іншу, вона вже прям як член сім,ї ..

--- дописи об"єднано, 28 Жовтень 2016 ---

якби не було дитини то можна гнати обох. А якщо є маля то йому і тато потрібен.
Над стосунками і над любов,ю з тої сторони до Вас потрібно весь час працювати, а не надіятись на почуття до гробу.
Розлюбив, нічого страшного, працювати над проблемою і полюбить знову. Життя воно таке: сьоні чорне-завтра біле.

 

чоловік помагав дуже і то після народження дитини і далі . він дуже його сильно любить. все попсувалося коли малюку було 5-6 місяців. принаймні я помітила що стало псуватися. але він я не можу сказати що забив на дитину, коли мав час то бавився ну і таке всяке мені допомагав по дому робити , прибирав навіть прав пелюшки)).а з часом якось охолов саме до мене, став затримуватися на роботі, гаркати до мене. я була дуже ввесь час стривожена бо дитина хворіла і батьки теж мали проблеми зі здоровям. я десь може в тій всій круговерті не додала йому уваги, і собі теж. я ж бо начитала всяких бабських статєй і знаю що як жінка в декреті себе занедбала то чоловік піде наліво. почала його контролювати занадто і ще я думаю просто сама з того переживання забагато на себе взяла. от він і відчув себе непотрібним. така моя версія. бо та версія яку мені мадам розповідала що він жалівся що все пройшло і все пропало давніше і тільки дитина його тримає а ще його мама примушує то якось я в то не хочу вірити.

--- дописи об"єднано, 28 Жовтень 2016 ---

я тепер багато чого обдумала бо тоді я була сліпа( стараюся працювати над помилками тільки страшно дуже що не зможу його повернути. бо це не те що я оправдовую його козла і стелюся бо я така безхарактерна. в нас обох є багато над чим працювати. і він вже був почав а отою істерикою останнього відбила всяке бажання його йти назустріч. зараз сиджу і надіюся що він не пішов до неї по розраду. я дуже хочу вірити що не пішов.

 

Вам потрібно вертати не його фізично, а почуття. Це справа не одного дня. Кожен скандал і істерика додає плюсик у копілочку щоб піти з сім,ї.

 

А чому ви вирішили, що саме ви і тільки ви винні у цій ситуації? А інших двоє учасників бідні і нещасні? НЕ виправдовуйте їх.
І, як казав Преображенський "не читайте за обедом большевистских газет", т.т. отих бабських статейок, про зачухану жінку в декреті. От ви пишете, що недодали йому уваги, а він вам ту увагу дав зі свого боку?

Повірте, всі, хто зраджує так говорять. Я точно знаю.

 

@Sangria, скажу не з власного досвіду, а з досвіду подруги. Жили, поживали, кожен жив своїм життям, з часом віддалились дуже. А потім подругу це перестало влаштовувати. Вона почала копати, докопалась до зради, а ще раптом зрозуміла, що без нього просто вмре (це досі для мене загадка, бо 6 років він ій був не цікавий і не потрібний). І тут почалось: вона ніби і хоче, щоб все було як колись, але пробачити не може. При будь-якій можливості нагадувала, прискіпувалась. Майже два роки вони намагались врятувати сім'ю. І не врятували. Мені здається - основна причина у тому, що вона його тупо тримала біля себе, постійна недовіра, скандали, занижена самооцінка (хоча ій ну зовсім нічого не бракує, дуже кльова), і непробачена зрада. Вона так і не пробачила... Сім'ї вже нема.
Якщо хочете зберегти сім'ю - пробачте, повірте, і відпустіть. Хай далі сам думає. А Ви займіть свій час на 120 відсотків, щоб думки де він навіть не лізли, хай краще він думає де Ви))).
Бажаю Вам мудрості і все у Вас буде добре!

 

Це ВІН вам так сказав, чи Ви самі надумали?
Не він, а Ви можете робити кроки назустріч йому. Аж ніяк не навпаки.
Щодо пробачити... Знаєте, я Вам з власного досвіду скажу - це надзвичайно важко отак щиро пробачити і жити ніби нічого не сталося. Спочатку має повернутися довіра.

 

ні, не тільки я винна але маю на увазі що теж приложилася до того. ясно що можна було піти на конструктивний діалог і все гарно вирішити але мій муж не з тих балакучих, він лбюбить затаїтися і перечекати і потім ніби нічого і не було , але деякі проблеми не перечекаєш(

--- дописи об"єднано, 28 Жовтень 2016 ---

це я так бачу по його ставленні. я розізлилася і сказала що піду до батьків а він сказав йди. але ми обоє чудово знаємо що як я піду то нікому краще не зробиться. просто отак поскандалили і він не бажає ні розмовляти ні навіть не дивиться в мій бік а все вже було так добре. він також став розкриватися і говорити більше зі мною, ну взагалі мені здається пробував якось покращити ті стосунки. ну але наразі вже не буде мабуть. і тепер точно лишається мені робити кроки назустріч. головне не переступити грань де то вже буде приниження перед ним бо як не як має зрозуміти що такі вчинки не прикрашають і не міняють нічого в кращу сторону.

 

Я можу тільки уявити як це. Але вже якщо вирішили пробачити, то не треба про це постійно говорити і підозрювати. Намагатись принаймі. Для повернення довіри треба роки, десятки років(.

 

Для чого таке говорити? Хочете його залякати? А він в свою чергу впевнений, що нікуди не дінетеся, тому так і відповідає...

Ви для себе повинні вирішити, чи готові пробачити, чи хочете далі бути з цією людиною, а не постійно вертатися до цієї теми

 

А моя версі така, жила собі сім''я, поки не появилася третя. Щось Вашому мужу натрусила яка вона сексі, він і скочив в гречку. Працюють разом, близькість в часі і просторі - тому не раз. Далі легенда мужа, оскільки сволоччу бути він не хотів, бо мати другу коли вдома жінка вкалує з 5 місячною дитиною , а це дуже і дуже не алльо, тому вину як справжній чоловік спіхнув на жінку, бо бачте губи не намалювала.
Ситуація ідеальна, і іншу мав, і не винний ваапше, ще жінкв стала шовкова.
А розкажіть трохи про ту тіпа кращу другу на роботі, що така на розхват, що єдиний варіант то жонатий, в якого жінка прив''зана до малої дитини тому слабша апріорі, бо нема часу на елементарне, не те що мужика стерегти...

 

ну мабуть могло так бути. що я можу розказати,кобіта гарна доглянута і володіє чудовим даром переконання раз мене переконала що може бути мені другом. хоча як на то пішло то і мені нічого не бракує крім часу) і дуже я помітила що любить розігрувати спектакль де вона така вся розтака добра і хоче допомогти і порадити) нєє то точно в них було не раз бо два місяці тягнулося

я теоретично розумію як то було. оо ти такий нещасний що жінка пиляє, ходи тебе втішу. оо в тебе проблеми на роботі, я в тємі давай про то поговоримо.

--- дописи об"єднано, 28 Жовтень 2016 ---

потрібно через це переступити однозначно а стосовно довіри треба себе якось переконати що хай то буде на його совісті якщо повториться а від себе відпусити і передати як кажуть в агентство "карма". і так правда вилізе якщо має вилізти.

а для чого було таке говорити то я сама шкодую але в нервах язик з мозком не дружать. я взагалі багато чого зараз сказала і зробила інакше.

--- дописи об"єднано, 28 Жовтень 2016 ---

я отак читаю дописи і легше стає, що я не сама. а то подружки радять слати куди подалі, і з мамою не поділишся і з свекрухою теж ні.

 

Життєвий досвід показує, що мовчання таки золото). Перевірено особисто тисячі разів. Мовчіть, не меліть на емоціях. Краще тихо вислухайте, потім спокійно обдумайте і дайте відповідь. Так Ви завжди будете у виграші). Просто під час сварки намагайтесь змовчати, порахуйте до 10.

 

ну вартує вчитися таких речей. якби змовчала взагалі було б все далі добре. а то я дзвонила до неї їй там щось кричала, вона реве бо його кохає а я добиваю її. короче не знаю як то назвати. краще не принижуватися так і не робити такі дурниці.

--- дописи об"єднано, 28 Жовтень 2016 ---

і взагалі коли взнала треба було по іншому себе повести але хороша мисля приходить апасля.

 

Ну Ви ж жива людина, і не мусите себе контролювати на всі 100 відсотків. У такій ситуації це абсолютно природньо. А ось говорити зайве щоразу - то вже тупо, вибачте за різке слово. Після емоцій треба мудро вести бій). Все Вами сказане може бути використане проти Вас)!

І ще хочу сказати, що змогти пробачити - то великий дар. Таке треба просити у Бога. І то не залежить від того чи будете ви і далі разом, чи ні. Найважливіше - таки пробачити. Бо жити з таким каменем у душі дуже важко і непотрібно!

Сили Вам! І мудрості)))!

 

дякую за підтримку. я вчуся зараз бути мудрою і сподіваюся все стане на свої місця. а просити в Бога треба, і мудрості і терпіння і розуміння. для обох.

 

@Sangria ні,ні,ні і ще раз НІ! НІКОЛИ не шкодуйте, що зробили. Заспокойте свою душу, то вже минуле його Вам не змінити, і думати "як бибуло коли би".........то смішно,то не Ваша паралеьна реальність, Ваша така як є, по перше змиріться з тим фактом. Ви ж не знаєте як повернеться життя, що Вам доля готує. Колись на певному етапі свого життя я переконалася в одній істині, що ПОМИЛОК НЕМА, є просто варіанти розвитку подій. Вам,на мою думку, не рятувати щось треба, бо коли чесно, чому вам лагодити, що Ви не ламали. Вам треба розібратися в ситуації. Перше і найважливіше, то з якою людиною Ви живете? І чи Вам таке життя потрібне. Бо куди правду таїти, він зрадник...Зрадник, то і в Африці зрадник. Зрадив раз, зрадить два....І не обов'язково тільки в плані кохання, будуть може інші зовсім недотичні ситуації. Вам треба розібратися, та зрада то випадок, чи то риса характеру Вашого чоловіка. Коли випадок,ну може є що лагодити, а коли він такий.....тоді або миритися з фактом не бути єдиною, або шукати варіант, де будете мати спокій в тому плані. Те що Вас роблять ще й винною, тоже не з кращої сторони показує Вашого чоловіка,бо кому кому, як не йому ззнати що таке немовля від першого дня до 5 місяців......щоб невестися на капання, що жена там не така, свариться. Я розкажу, що в такий період дуже багато сваряться, а колитака дитина як моя мала яка в туалет не давала вийти, тоді для мене пригадую був капець....нерви були на грані, але не всі чоловіки йдуть до інших жінок, якраз навпаки, більшість в такий період поруч і все роблять, щоб його пережити. Ви маєте розуміти, що Ваш чоловік перед Богом, навіть не перед Вами не скдадає цей урок, не складе й з коханкою чи ше з кимось, бо той період важкий у всіх одинаковий.Така правда життя....
А тепер саме смачне, давайте про коханку, доглянута, красива, тоді де її папік на Майбаху? Чи де її муж з багаповерховим особняком? Що вчепилася мертвою хваткою, за останній шанс вийти заміж .....за ЖОНАТОГО З МАЛЕНЬКОЮ ДИТИНОЮ????? Скільки їй років?

 

--- дописи об"єднано, 29 Жовтень 2016 ---

я стараюся думати про майбутнє а не про минуле. і не хочу вірити що таке колись повториться бо мій чоловік насправді не є погана людина і ніколи не вирізнявся особливою любов"ю до ходіння по бабах. тому мені і страшно що можуть бути правдиві її слова що він давно мене розлюбив. а полюбив її а не її то і п"яту і вісімнадцяту знайде бо почуттів до мене нема.
а вона, не знаю чого саме його вибрала . він дуже хороший і гарний але я впевнена що і серед інших її залицяльників такі є. в неї багато залицяльників по її словах і по деяких речах про які я знаю. отака собі дівчина. їй 23 роки, приємна, талановита, але я б ніколи не сказала що в смаку мого мужа. але видно таки чимось його зачіпила.

 

вчора я пробувала поговорити з ним, не знаю чи тої злості чи він насправді так думає, сказав що я його дістала і на питання чи він хоче зберегти сім"ю сказав ні бо я його нервую. і він точно знає що надалі буду нервувати і надовго мене не вистачить а він хоче спокою. десь в тому є логіка що не слід було мені то все згадувати і вертатися до тої теми. але зараз то вже не має значення. сказав і сказав свою думку. я кажу йди подавай на розлучення раз ти так вирішив а він каже ага завтра. а я кажу і що тоді робити а він каже нічого. і отак. спілкуємся хіба за дитину і по побутовій потребі. а, я ще казала шо він так клявся що любить два місяці тому а вже не любить а він каже так, все змінилося. такщо наразі шо є то є. я собі вирішила почекати ще якийсь час бо він міг таке спеціально говорити щоб зробити мені боляче, бо так він теж любить робити коли я його рознервую. якщо нічого не зміниться сама занесу заяву. я не хочу жити як чужі люди і когось силою тримати чи дитиною. сама в такій сім"ї росла і ось що виросло з мене закомплексоване і яке не вміє будувати стосунки.

та його чудо мадам казала що він їй нічого не обіцяв і казав що ніколи з сімї не піде а я якщо хочу то повинна миритися з його зрадами. або з таким життям як сусіди. я якось так ведуся на такі речі мауть в силу свого стану але ж не варто мені то брати до уваги бо вона чекає що я зірвуся і щось таке зроблю а він до неї прибіжить. правильно я мислю?

треба абстрагуватися і почати жити своїм життям окремо. можливо тоді якось все установиться , бо я відмовляюся вірити що отак скоро ті почуття взяли і зникли. коли він зранку встає і не обнімає мене, йде на роботу і не цілує на прощання. воно так здається що дурниці але для мене то було дуже важливо. може воно ще з часом буде. але мені треба багато і дуже багато сили при моїх всіх дурних тараканах в голові щоб зробити вигляд що мене то не зачіпає. і треба повернути ту мене з якою він одружився в покращеній версії а не ту що тепер є і в що я перетворилася.

 

багато залицяльників щас.....Ви самі проаналізуйте, баба 23 роки, яка погоджується бути неєдиною так зі старту, про що їй чітко сказав Ваш чоловік( думаю якби була женячка, вона би про це Вам кричала, може би вже жила у вашій хаті)....

ось це щось менв не дуже поєднується з цим