Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

18 років у шлюбі - done.

Тортика поїли, винця випили і далі

@cjomcjomka мені сподобалося слово, я буду використовувати його як бойовий клич перед початком роботи)

 

В мене сьогодні - дівич-день.
Зранку зібрала старших хлопців (вони з чоловіком декілька днів будуть в таборі: ліс, палатки, озеро, декілька сімей, ватра перед сном, пісні.... все те, що мені подобалось в років 17-20), і вже була готова махати «па-па», як чоловік сказав збирати речі для меншого - взяв і його. А ще трохи раніше вранці батьки завезли мою собаку (колись мені її подарували на ДН як один зі стимулів повернутися до батьків і попрощатись з хлопцем... десять років виповнилось в день народження батька...), підгалянську вівчарку, бо теж поїхали на відпочинок.

Отже, залишились я, доня і вагітна собака . В першу чергу, я поставила чайник для чаю і пішла годувати малу. Через півдня, як я прокинулась і таки вирішила встати попити чаю , виявилось, що Сандра (собака) активно гавкає на людей та радо приймає сусідських тварин в гостях. Ми давно підозрювали що один сусідський пес лазить вночі по нашому подвір’ю, але щоб прям от щоб декілька песиків безпардонно приходили... Так що, дасть Бог, наш декоративний забор-рабиця в цьому році буде знесений, хоча б в особливо незахищених місцях і поставимо новий та міцний.

Отже, прокинулась, протерла підлогу, перекусила. Далі в задоволення: попрацювала (відправила лист, пару оголошень аж ), розважалась та спілкувалась з донею, поки вона не заснула на ніч. І от настав час кави з морозивом. І форуму. Ще повишивати б та спати. Ідеально

Придивляюсь вже до вправ типу від Дж.Майклс чи більш сучасних програм. На цьому тижні побігати не вдасться, тож пора дістати гантельки та килимок.

З чоловіком домовились про перезавантаження мене. Спочатку мені треба всю мою каламутну воду зі стакана вилити, а потім заливати свіжу та ароматну. І все це, по суті, на його плечах. Бо я зараз зрозуміла, що не справляюсь. Як в анекдоті: «... я сільная, я смєлая - но такая дура!». А виявилось, що багато справ не тяну. Багато що змінилось з часів мого самоусвідомлення себе ще 5-10 річної давнини. Вижата, закручена, трохи налякана якимись планками і тому подібне. Це - за маскою що все добре. І такий стан настільки мене мучив, що прийшлось то розповісти з сльозами-соплями чоловікові після його чергового питання «що трапилось? Що з тобою?. Тобто, це вже всьо . І єдина помилка в тому, що я це не зробила раніше. Виявилось, що мені треба дякувати, мене тішити, хвалити, балувати і головне - приймати це все. Тобто, я не вмію чи не дозволяю собі нормально сприймати подяки, компліменти і так далі. Саме цікаве для мене, що, Слава Богу, чоловік то вміє, може, хоче.

«Вйо до вишивання» - думала я, але доня гукає в продовження дівич-вечора .

 

На годиннику 02:22. Сон не йде, хоч поруч малявка сопе і ніби запрошує приєднатись до спільного відпочинку.
А я в голові сотні думок прокручую, мабуть сон просто не має місця, щоб зайти в гості.

Тішусь дітьми: син останнім часом все допитливішим і комунікабельнішим стає, доця кожного дня нові вміння показує, ну і чоловік не пасе задніх. Так хотів похизуватись, що навчився на скейті кататись, що півдня провели разом в травмпункті (казав, що зараховується як романтичне побачення, бо ж без малюків . Рентген, гіпс, 2 місяці на милицях. Песпектива така собі, та прорвемся.
Ремонт, відчуваю, прийдеться ставити на паузу. Ех, а я так мріяла і уявляла собі як ми річницю шлюбу святкуватимемо в НАС вдома. Може тоді хоч жовтень зустрінемо на новому місці...

Дико хочу на концерт (ще трішки, всього лиш 1,5 місяці), хочу на курси (надіюсь, з зими почну вчитись), хочу зелену сукню (дякувати, шиється вже) і хочу назад свій телефон (з кнопочним мені, яка всі списки/кошториси/плани записувала не в блокнотику, важко приходиться).

І останнє - вдячність. Зараз як ніколи відчуваю вдячність, що всі ми живі, що тато одужав, а мама не заразилась, що є наразі так і, слава Богу, не гірше.

Всіх обіймаю

 

От дарма, дарма я вчора не встала вночі попрацювати
Нині Лідія вже починає концерти, і в мене вже голова болить, а це ще 9 година...
Вчора день був непростий, з постійними криками дітей, з постійним смиканням. Дмитро пішов гуляти, а по 18 зателефонував мені і каже: "Мама, а чому це я сьогодні не пішов на айкідо?" - і я розплакалась. Не пішов тому, що я о 16 не зателефонувала йому і не сказала зайти додому по речі. Теоретично міг би і сам пам'ятати, а практично...
Ввечері гуляли до 22:00, спати лягли ближче до 23. Пізнувато.
Треба сьогодні краще організувати день
І вирішити деякі складнощі по роботі.
І все це я зможу зробити, точно
Напишу до вас вночі цьомцьом

 

День сьогодні якийсь трохи куку. Ніяк не приведу до ладу хату, треба все перебрати, щось повикидати, а я не можу, отак дивлюся і всьо... руки опустилися. Хочеться відпочинку, якогось релаксу, зміни обстановки. А як і чим то себе "потушити" якщо фінанси співають романси..
От думаю, нароблю якихось канапок і ввечері на пікнічок зі своїми "мужиками". Кажу до свого старшого, їдем в Старе Село або десь ще тут, близько Сихова (може в кого є ідеї то напишіть), що темніє пізно, можна вечір зустріти там.. (він в мене до 7 працює) .. а його шото так перекривило і ото сиджу, і не можу себе десь приткнути..
Якась проза сьогодні...одна проза..

 

Відпустка доходить кінця .
Хлопці тиждень провели на морі з моїми батьками і ось сьогодні вночі повертаються. Молодший - з підозрою на ангіну . Тобто, з відпочинку - одразу в бій. Мені.

За цей тиждень я намагалась відпочивати. Лайтово прибиралась, просто готувала, за весь час тільки один раз на грузила посудомийку, а не через день, коли всі вдома.

Позавчора з’їздили в Коростишів (містечко по Житомирській трасі, де видобувають камінь, продають оброблені кам’яні плити на пам’ятники). Назбирали каміння на клумби, дізнались де брати безкоштовно камінь на забор, чоловік поплавав в чистесенькій воді озера та пострибав у воду з висоти 4 поверхового будинку. Озеро на місці колишнього кар’єру і там шикарні краєвиди. Посмажили сардельок, поїли кавуна .

Я навіть встигла довишивати один фрагмент з вишивки, почитала різних книжок (вдумливо, а не поспіхом чи засинаючи, як це часто бувало ).

Так що, я задоволена. Старалась як могла насолодитись такою можливістю побути втрьох . А ще ми доробили підлогу на 2 поверсі (майже-майже, лише двох листів підкладки не вистачило...), замовили низ кухні. Кухню будемо робити поступово: низ та частина техніки і мийка, плитка, верх та інша частина техніки. Дай Боже, щоб це втілилось в життя.

Чи проза, чи врочистість... Чоловік нарешті налаштувався на лікування своєї давньої проблеми з носом - воно буде дорогим, але дійсно потрібним... так хочеться, щоб і кухню, і здоров`я, і, і, і...

Ох, схудну на 5 кг - замовлю три омріяні троянди в клумбу

 

Я умудрилася випрати чоловіковий паспорт й електронні банківські ключі . Не питайте, як так вийшло. Результат - штамп в паспорті про одруження з мною, та й інші теж - не постраждали. На диво, навіть чорнилам нічого - в мужа ще такий, де вручну все написано, бо мій новіший - то вже набрані друковані літери. Ще більше диво - оті ключі теж працюють.
Попередні дні в мене були самі мега-врочистості - д.н. 3 малих, різні цікаві поїздки й т.д. Ну і як результат того всього - гори прання. Ото я й прала-прала....
Проза- вирішила зараз почистити хард від клонів фото й музики. Скачала якісь три різні проги, так, щоб напевно, а вони всі п очерзі виснуть...Та й не знаю, чи то йти спати, чи ще почекати...

 

Може хтось прочитає і захоче організувати форумівку!!! @Akina @Orman @Тетянка @Rodionochka У стилі ласт саме дейс - літо гуд бай)) З мене, якщо забажаєте шашлик, приємні напитки та коцики))

Надіслано від мого Mi A3, використовуючи Tapatalk

 

Я хочу! І шашлик теж.

 

я випрала кнопочний телефон, при 60 градусах з відбілювачем кнопки дещо відбілились, але телефон висох і працює
Останнім часом стільки всього, що навіть не знаю, що і як написати. Напевно, треба буде окремо написати про поїздку в Київ з чотирма дітьми - бо це було прикольно, весело та цікаво.
Проза - не можу чомусь записати своїх дітей на медогляд через інтернет. І треба зайвий раз пертись в поліклініку...
Врочистість - у мене буде міні-відпустка (якщо нічого глобально не залажаю, ггг) . Тепер треба придумати, як її провести, бо ті 5 днів дуже легко змарнувати, а наступна така нагода буде нескоро.
Величезна, гігантська проза - це організація шкільного навчання. Я зараз стараюсь просто не думати про це, але щойно починаю хоча б трохи зазирати в то все, то стає зле. Постараюсь залучити Дмитра до допомоги з меншими... І ми точно вирулимо, головне, щоб були здорові.

 

В нашій амбулаторії, коли щось "не альо" з системою, записують самі в свою систему по телефону. Спробуйте, може не доведеться зайве ходити...

 

Ура!!! Може я з Вами познайомлюсь нарешті)) Мені ще й Ваша локація дуже підходить, бо мої краї з Галицького перехрестя. І Певна, думаю,ок))
Ідеальний варіант може бути - Румбамбар) Але мені будь-який варіант підійде для такої нагоди))

Надіслано від мого Mi A3, використовуючи Tapatalk

 

не доведеться сказали мені по телефону, що до вересня ніхто не має права вимагати в мене медичних довідок. Ггг, як завжди, права є - тепер треба лише їх реалізувати

 

Я завжди посміхалася, коли чула історії про ремонт в хаті під час вагітності. Бо ж реально, то - складно, часо- і ресурсо затратно. І посміювалася я до минулої п'ятниці, коли чоловік мені зранку урочисто заявив, що настав час помалювати спальню і ванну. Не скажу, що в нас була катастрофа: один кут взимку трохи постраждав від сирості

жити біля моря - супер, але вологість - невблаганна

. Я, ясна річ, протестувала як могла. Але коли в суботу в домі з'явилися літри фарби, драбина, клійонка, а в понеділок до них додався батько чоловіка з щітками і робочим одягом, мені лишалося тільки змиритися. Добре, що все тривало два дні 48 годин порохів, білих ляпок на підлозі, запаху фабри і половини дому, обмотаного клійонкою. І ще потім 6 годин прибирання. В результаті - свіжа гарна спальня і ванна, чиста хата і я жесть яка втомлена. Руки від відмивання болять так, що я навіть кавун порізати не можу
Зато я почала цінувати можливість прийняти душ, коли в ванні меблі і дзеркало не обмотані клійонкою. І ходити по дому в одир тапках, а не перевзуватися в кожній кімнаті, щоб не розносити сміття.
Тому нині я в спальному режимі - до компа і назад лягати. і їмо ми те, що десь там в холодильнику завалялося

 

Літні дні біжать, все швидше і швидше. На два тижні приїжджала сестра зі Львова з малечею. Яке це щастя нарешті побачитись після річної розлуки.
Ми гуляли по два рази на день, насолоджувалися літніми днями, сміялися, згадуючи минулі дні.
Синочок вже стає більш самостійним, не вимагає уваги 24/7. Інколи йому досить бачити мене в полі зору, інколи знати, що я є в сусідній кімнаті.
Відкриття дня: верхні кухонні фасади миються за 15 (!) хвилин. Роботу, яка виглядає масштабною і неосяжною, потрібно просто почати робити.

 

а в нас якраз вчора вчительки почали строчити в вайбері - довідку принести на перше вересня, а день перед тим так само постили виступ Мандзій, де казалося- довідки треба, але можна пізніше, і будь мудрий з ними

 

Сестра сьогодні поїхала, а я так плакала, так плакала... Заздрю тим сім'ям, які всі живуть в одному місті. Насолоджуйтесь, це велика підтримка.
Відкриття дня: миття санвузла ефективно зупиняє сльози, переключає.
Врочистість: знайшла дуже легкий і смачний рецепт манника (завалялась манка і кефір).

 

Врочистість: боюся поспішити, але все ж потішуся, нарешті проблема з здоров’ям вирішена і можна розслабитися на якийсь час та тішитися материнством.
Проза: як завжди, фінансова. Ніяк не можу второпати: кафешки/ресторани працюють, а чоловік далі сидить вдома, офіційно за власний рахунок. Дуже зручно зі сторони власників прикриватися карантином...
По відчуттях десь так:

Намагаюся дихати і ставитися до проблем по філософськи.
Але часто буває і так:

І тоді «дістають» всі.

Гарних всім вихідних і скористатися літом хто ще не встиг!

 

Не потрібна довідка на вересень. Якщо сімейна згідна написати довідку для дитини заочно, бо знає дитину- ок. Якщо ні- не треба тягнути дитину за довідкою до сімейної зараз. В амбулаторіях наразі безліч хворих, талонна система по часу не дотримується, по факту- багато де просто жива черга, де сидять люди по 2 год. З талонами і без, з різними хворобами, потенційні Ковідні і не лише. Вимагати довідку на вересень в школі не мають права

 

@cjomcjomka, наступного разу, як будете їхати на Київ - заїжджайте до нас (практично по дорозі, всього лиш ближче до Києва з Житомирської траси переїхати на Варшавське шосе). Дітей забавимо качелями, тарзанкою, батутом, футболом або дамо попрацювати в саду . Майте на увазі.

Зранку прибирала душову. Приїхала щойно від мами: позбирали ожини (перетерла трошки з цукром, заморозила 3,5 літри - ось свою морозилку і наповнила .... проза зі стареньким маленьким холодильником...), допомогла з бур’яном. Захотілось хачапурі, може зараз щось знову вигадаю зі своїми кухонними потужностями (мінімум продуктів та одна електро комфорка) як то зробити... Нещодавно в мене смачна класична піца на сковорідці приготувалась, то і хачапурі (чи щось схоже) має вийти. А взагалі, через 2-3 тижні буде готовий низ кухні, з плитою (але ще без духовки). Ясно, що грошей ще треба дозаробити - але кому ті легкі шляхи треба?

Попри це, замовлю собі декілька футболок, бо всьо. Останню замацькала ягодами, а ще чотири лежать і чекають коли я схудну. Навіть не зважаючи на ремонт. Бо що? Бо я того варта . Так, ми продовжуємо з чоловіком розбір моїх кактусів. Чоловік підмітив, що коли я виявляю бажання собі щось купити, то зазвичай одразу куплю речі дітям-чоловіку-в хату, а на себе - зась... То цього разу ця схема не пройшла , хоч я і старалась середньому сину замовити штанці.
Слава Богу, Кіра доросла до одягу 3-6 місяців, а в цій групі в нас повно суконь . І хоч 3 місяці їй буде через тиждень, та все вже таке прекрасне на ній .
Проза - здоров`я. Має чоловік хроніку в спині та в носі, мусив цього тижня почати діагностику та лікування, бо хвороби знову загострились. Старший - алергія, бо щось квітне та пахне... Я читала рекомендації директорам шкіл - там про температуру та будь-які ознаки захворювання. А в мене малий зранку зараз - це сльози-соплі-чхання. Дякувати Богу, не кашляє, як в попередні роки. Але таким його напевно будуть завертати додому... чи довідку йому зробити, що він алергік... В принципі, домашнього навчання я не боюсь. Мені б ще владу ставити оцінки!