Чи має мама право на час "для себе"

ще є ідея - зібрати навіть тут думки різних людей.
"непросте в батьківстві" чи якось так - і хай ми всі напишемо по пару речень.
Вийшов би допис-опитування.
Ну і твій висновок, звісна річ

 

В мене голова тепер взагалі поганенько працює і не може думати/робити кілька процесів паралельно Але останньо стала помічати, що мені мало не фізично боляче зосередитися на чомусь коли Влад стоїть і нудить над головою (або щохвилини питає: "що ти робиш? нащо ти робиш?") Я вибухаю просто, бо ж з таким трудом щойно збирала думки в голові, а він мені все розвалює і то при тому, що Яся он навіть спала в цей час. Спробувала сісти порукодільничати не опівночі називається
То вже все, мозгам кирдик, "старість-не радість", пора таблетками для голови закидатися, чи здатність
думати і мультизадачність сама по собі повернеться колись? На вагітні гормони ж пізно уже грішити, мали би давно вивітритися От читати щось окрім стрічки ФБ я теж можу лише вночі і то треба дуууже зосереджуватися на процесі.
Блін, люди дисертації пишуть в декреті, а я скоро 2+2 не зможу скласти без калькулятора

 

Ти просто виснажена. Твоє тіло більшість часу перебуває в Ясиному користуванні, а мозок у Владовому.
Лікується допомогою фізичною у великих об‘ємах. В сенсі: дітей забрати, їсти зварити...
А ти спиш, чи що там. Мовчиш.

 

Оооо, то моя рожева мрія. Тут і Яся вже підключилася до гвалтування моїх мізків Така була чудова, неговоряща дитина, а тепер з самого ранку бігає за мною, лупить книжкою і кричить "тяяяяти". Коли ігнорю -ричить і реве. Я вже хочу ті всі книжки поховати десь, бо поки все до чого дотягується не "перечитає", не залізає з мене. Десь раз на день вдається вговорити Влада їй почитати і то просто джекпот - мені не треба ні з ким з них говорити особливо оце: "кууурочка, так, Яся, це курочка, а де дід? Діііід, ура, а це коник" бррр

 

В мене таке саме. Дуже важко зосереджуватись думками. Не вважаю це "старістю і далі по тексту", вважаю, що це умови, за яких пересічно-нормальний мозок не здатен особливо якісно думати, ще й зважаючи на тривалість такої обстановки.

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

Мої думки протягом останніх 3 років.
Але трохи менше дітей - і я навіть щось -таки запамятовую, і здачу можу порахувати. Тому та, це справді виснаження

 

Хтось (я) написав дуже гарний допис в блог про перевантаження.
Коли світ знову має сенс
Дарую.

 

Приєднуюсь до порад. Ну, і від себе можу додати для вивчення мови - слухати подкасти англ чи польськ мовою.
Так, спочатку це дуууже важко заставитм себе це слухати, коли розумієш пару слів з речення.
А ше це ж замість музики це треба слухати. Це спочатку для мене була дисципліна, а тоді вже звичка.
І результат є - недавно була на 30 хв тестуванні щ англ мови - тестерами були нейтів спікери-викладачі школи.
І о, чудо! Я їх зрозуміла і змогла адекватно і досить прийнятним акцентом відповісти на питання . Оцінили мої вербальні і комуеікативні навички на інтермідіейт стронг, чим я тішилась, бо для мене це хороший результат)) А колись мені важко було два речення сказати вголос англ, хоча рівень читання і розуміння тексту був високий. Але це інший рівень володіння мовою.

Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk

 

Я не слухаю музику. Взагалі. Якщо, не дай Боже, вдень ще й якесь радіо чи фільм фоном включений, то я звірію значно швидше - забагато звуків. Можу хіба поки їсти готую раз на 2 дні одним вухом щось типу Щура послухати і на тому все. Може, спробую іноземною мовою для розмаїття. Дуолінгво раніше було на попередньому телефоні, бавилася трохи. Напевно, варто повернути

 

люксична стаття. А то в мене часто виникає відчуття вибуху мозку, коли моя чотирирічна дитина виливає на мене безперервні потоки інформації) А якщо ще хтось збоку говорить, то всьо - викликайте санітарів. От найбільше на мене діють звукові навантаження. Як малий в садку, чоловік на роботі, то я такий кайф ловлю від тиші))

 

@Orman

Браво!!!

 

в мене те саме. рот не закривається, все забуваю, бо не можу зосередитись на думці. мені помагає за секунду до того, як вибухнути, подумати про те, що він ж не зі злого умислу говорить без перестанку, йому реально цікаво, він вчиться, пізнає світ і хто ж йому розкаже, як не я. і що не може бути все, що я роблю, важливіше за нього. а коли реально треба зібрати думки в купу, то я просто говорю прямо "мені потрібно те то і те то зробити, помовчи, будь ласка стільки то хвилин, бо я не можу зосередитись, зможеш?" на 101 раз дає результат

 

Зараз мене спалять на праведному вогні інквізиції, але в мене дивний стан останнім часом. Мені нудно!! Народ, шо то за фаза така?! Нє, вся робота в хаті не перероблена, їсти не наварено , ну тобто є шо їсти, коли більше, коли менше,коли омлет в останній момент або пельмені з морозилки
Але якшо раніше при кожній хвилі вільного часу я бігла шось доробляти чи пити каву-чай 5хв, то тепер я незнаю шо робити. Ну тобто навіть коли діти не сплять, мені нудно, вони шось від мене хочуть, а я не хочу включатися в їхні ігри і нуджуся далі.
Мала тепер ходить в садок на пару годин вранці. Перші дні, навіть тижні, я просто видихала, я була в шоці в якому ж то темпі я крутилася нон-стоп коли двох дітей. Я йшла гуляти , коли малий мав спати, шурувала дупою лавку, пила каву, шось читала. А тепер не хочу!! Воно мене більше не пре! Поки малий спить я тепер сиджу в хаті (нуішо шо він менше погуляє), лавка мені набридла, йти кудась неохота.
Я сама себе не розумію- шо то за хандра? лінивство? з жиру (неясно якого)? навіть кава вже не смакує! То так ніби з'явився час на сЕбе, а себЕ то десь нема чи шо....

 

Схоже на апатію, а не на лінь.

 

Як на мене, то нормально. Після біжу-біжу-біжу зупинитися і видихнути. Не шукати одразу нових 150 справ, а просто побути лінивцем. Не сидіти і картати себе, а якщо є можливість сидіти - то прямо розповзтися по тому дивану, навалятися вдосталь, кожним сантиметром проживаючи цю лінь.
Воно швидко набридне, належиться і на горизонті з'явиться нове цікаве заняття.
Ну, профілактично можна раз на тиждень (але не частіше ) себе трохи викопувати кудись на мамівку чи на каву в нове кафе, чи в гості. Бо геть безвилазно вдома сидячи довший час можна розучитися дивитися і трохи прохлопати нові ідеї і поштовхи до розвитку (але то в мені говорить шукач пригод та екстраверт, підозрюю, що комусь для осяяння з дому взагалі не треба виходити ).

 

а ви часом не знаєте шо в таких випадках треба робити?
не штука шось придумати, питання - як чогось захотіти?
я була минулого тижня в парку з дітьми, мала хорошого гостя вдома. Ніби не так вже воно все одноманітно.

Немаю я стільки народу, щоб хоч раз в тиждень бачитися((

 

Ніяк. Сидіти і сидіти. Вам для чого хотіти? Посидіть трохи.
Погуляйте сама. Про симптоми післяпологової депресії почитайте.

Може це просто втома, може пора вже по допомогу звертатися. Ми тут не вгадаємо. Але насильне розворушування себе точно нічого не дасть.

Якщо вам треба народу щоб бачитися, то я просто напрошуюсь, або запрошую до нас. Трьох людей досить. Один тиждень до одних, потім до інших, потім вони до вас...

 

а покайфувати від такого ?

 

Ну я незнаю, чи то я кайфувати не вмію...?


@Orman а що буває післяпологова депресія через рік після пологів? Я думала, що як в перші тижні-місяці нема, то потім вже не може бути


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk