Жінка за кермом (курси, практичні поради, приколи...)

Я сьогодні там проповзала і розглядала ями. Люди, та там просто треба зняти з бруківки асфальт. І всьо.

 

Ага, щаз. На знятті асфальту багато не вкрадеш.

 

А так не піде, бо б/у асфальт не коштує стільки, за скільки можна продати бруківка, а якщо її знімуть, то вона точно буде продана і не дешево

 

Дівчата, я тепер з вами! то вже не перша моя спроба, але тепер вороття нема: я записала старшу дитину на музику і з вересня треба буде возити. А тим часом хочу ще на якийсь спорт дати, щоб возитися вже, а не з вересня. Поки що моя їзда виглядає як "трясуся, но несуся", але з кожним разом несуся краще Останньою краплею став сьогоднішній ранок: в малого ДН, і я в дощ, в ту хляпу, валю з двома дітьми і пакетом (торт, сік) в садок, мала ниє і проситься на руки, малий двічі з розгону сів в болото, вимазав куртку, коліна, потім вони билися за парасолю, потім дерлися просто так, потім я ричала на всю вулицю, потім вже не пам'ятаю... Назад я йшла і плакала: як, маючи дві машини на подвір'ї, я боюся сісти і поїхати?
весь час зі мною їздив чоловік, підказував. Вчора після довгої перерви я їхала вперше. Ніби нічого так, навіть чоловік сказав "Та що там коментувати твою їзду, їдеш та й їдеш". Навчив мене заводитись без ключика з гори Мало того, він не дозволяє мені переставляти автокрісла з машини в машину: "Ти маєш машину, щоб їхати сама, якщо тобі треба. Бери ключі і їдь!"
Короче, потихеньку долаю страх.
Нині переставляла машини на подвір'ї, щоб розминутися. Це, напевно, єдине, що я роблю впевнено маневри задом мені вдаються найліпше)) а в обід поїду сама за дітьми, тільки переживаю трохи.
Шкодую, що продала автокрісло малої - було би запасне. Тепер думаю, що робити - так не хочеться весь час перещіпати крісла((( тим більше до садочку йти 10хв... Меншій поставлю бустер, а старшого защіпну просто так ременем. Чи таки переставляти крісла? Село, рух мінімальний... Порадьте мені

 

ти чо, мать? який бустер? Дитині два роки. Переставляй крісла, заодно покачаєшся.

Вітаю в клубі!

 

дякую) ех, йду переставлю..

 

елементарно! Чоловік мав надію, щояк возитиму малого на гурток до Львова, то задовбусь і таки пічну їздити...
Ні, ми - перелякані, нескорені !
П.с. але штурман з мене - ідеяльний..єслі шо

 

я вас так розумію! (я подумки так вміло передачі перетикую поряд з мужом )

 

@La esposa , я не про передачі...я про те, що не погано знаю правила, місто, односторонні вулички, місця паркування, гарненько можу керувати в який ряд перелаштуватись, коли тре трохи скинути газ, щоб на світлофорі не зупинитись, а лиш пригальмувавши , проїхати його, де зупинки громадського транспорту, і в який ряд краще не ставати...
Але це я озвучую лиш з людьми, які мені близькі і , які ніц не мають проти щоб я це говорила. З рештою, я подаю голос, лиш в критичних ситуаціях, і просто гальмую ногою в підлогу. Тобто я не патякаю під руку... Теоретик, так сказать..

 

Вам би було корисно поїздити з кимось знайомим, подругою, яка чудово знає місто, ваш звичний маршрут і щоб вона коментувала всю дорогу, навчила передбачати ситуацію на дорозі.
Наприклад, зазвичай, я знаю, який ряд швидше рухається, скільки часу треба стояти на тому чи іншому світлофорі, а також завчасно помічаю «неадекватів» в потоці. То все з досвідом набувається, вам лише потрібно, щоб хтось «проговорив» з вами це, вивів вас з тої точки напруги в комфортну.

 

@Lyudvig, якщо це до мене, то якраз все "оте" я орієнтуюсь . Я їздити не можу. Впадаю вступор. А це - показник небезпеки.

 

А від чого ступор? Страх? Невпевненість? Лінь брати відповідальність? Гіркий досвід? Можливо, потрібно розібратись від чого ступор?
І таки я за те, що потрібно, щоб хтось збоку їздив і без перестанку говорив, відволікав і вселяв впевненість

 

це перше.

це друге. Дууже стара історія. певно років 20 їй скоро буде.
і з того

Я знаю , що саме мені тре, щоб я поїхала.Мені тре, щоб хтось був поряд і в будь-яку хвилину повторював порядк механічних дій.Вголос.
А майже всі переконані,щомені бракує простої практики. А мені бракує водійського психолога

 

давай я до тебе якось приїду?

я навіть не піду туди, куди ти мене відправиш )))

і ми спробуємо покататися.
А от з чоловіками-татами-братами їздити - то нема гіршого

 

@Zaychenya ,в тебе автомат... А в нас обидві - механіка...і купівля ще однієї точно не відбудеться )) Чоловік вже був подумував купити коробку автомат і переставити , але виявилось , що вони йшли бєкані, і вживих їх не залишилось.
А в силу того, що я боюсь, я ні в жизні не сяду за руль тої нової. Тому чоловік ще й тримає нашого Опеля,мо я якраз дозрію...

 

Партбілєт на стіл покладеш !!!! в мене всі машини на механіці!!!!

 

блін,а чому ж ти так гарно їдеш, ніби в тебе автомат? ГА??? так не добре, людей вводити в оману!

 

Та бо там нема ніц тяжкого
Але так, потрібна практика, практика і ще раз практика.
Страх потрохи йде тоді, коли ти впевнений в своїх діях - а це треба довести до автоматизму.

 

@nibysh, а знаєте як би за Вас тішився і який гордий би був Ваш синочок?
Спробуйте заради нього, треба просто налаштувати себе, що все вийде, а страх залиште за дверима авто ззовні.

 

@mokhnatska lesia , ви мене розсмішили......
Якби мене можна було змотивувати, то чоловік за 25 років спільних це би вже зробив )))