Психологія харчування

Здоров‘я - це інша справа. І коли у вас виробиться нормальне ставлення до їжі, у вас не буде ваги, яка може шкодити здоров‘ю.

А від самокритики, як і від ваги 150 кг, дуже навіть гіпертонія.

Мова про те, що якщо ви не приймете те що є зараз, то всі «похудання для здоров‘я» будуть закінчуватись однаково.

Про неоцінювання їжі категоріями «хороша-погана». Ви хочете їсти, питаєте себе що саме, цукерки, ок їмо цукерки, наїлися, припинили їсти цукерки. Фсьо ви в такому режимі не будете хотіти їх їсти часто, чи багато. Найбільша проблема після передостаннього пункту перейти до останнього.

--- дописи об"єднано, 11 Березень 2019 ---

Щось про архетипи ))) З грошами ти тут такий свій хлопець. Він не може відкладати гроші

Та я розумію, що справа не в марнотратстві, але якщо ти їж печенька «бо завтра не буде», то відклади «на завтра» гроші.

200 грн в місяць, це 2400 в рік. Я не буду казати куди їх тратити. Бо це зруйнує ефект вправи. Переживи те що в тебе є вільних 2400.

 

ну от це найважче (((. Я перечитала масу літератури, десь щось з кожної та й лишалося в голові, якісь установки. Не можу когось конкретно радити. бо це збірний образ/рішення й т.д.
Це звучить якось просто й банально, але це й найважче водночас - працювати над собою, викорінювати свої комплекси, стати егоїсткою трохи...Ну й полюбити себе саме такою, як є зараз, з усіма своїми тараканами. Кажу, мені на це пішли рокИ, щоб я дійсно змінила своє мислення й ставлення до багатьох речей, повірила в себе саму в першу чергу. Ну й ще - я дуже-дуже цілеспрямована і я цим дійсно пишаюся, бо якщо щось ставлю за ціль - я її добиваюся. Інше питання, наскільки мені того треба було в кінцевому результаті. Це як змагання самої себе із собою ж.

 

Не буває але я її з'їм одну, одненьку і нічого не буде.

 

І для протоколу. Для всіх.

В кого був досвід голодного чи напівголодного життя, ОСОБЛИВО в дитинстві, в зоні ризику харчових розладів всіх мастей.

чому? Чому не буває? Що не так з вафелькою?

 

Бл*ха. Це геніально. Сподіваюсь, @Akina вловила, що Ви хотіли сказати. Бо от якщо для мене це (відкласти гроші, не на щось, не витративши їх при цьому наперед, "в умі") - не проблема, то рішення здається таким очевидним і простим.
І дивно, як це хтось може не вміти відкладати гроші.
От хочу доапгрейдитись до того рівня, коли мені буде дивно, як це можна їсти, коли не голодна.

 

))Якщо для психологічного спокою вона має бути, тоді про "що в ній не корисного" розбирати не треба.

 

Я не про це.

Що не так з вафелькою?

 

У вафельці "Артек" напр. немає нічого корисного). Як і в печиві "Марія" та ін.

 

Я в кіно ходила)))
Якщо по темі - в мене та ж проблема. Тому п'ю воду)) Серйозно, 1скл води, а тоді через 5-10хв думаю, чи мені дуже треба ту шоколадку/печенько.
Якщо дуже- їм . І ще - стараюся купувати шоколад, а не якісь тістечка.
Але проблема, коли я печу сама. То ж , нібт "корисно"

 

От власне, що "зліпивши" себе до 20-25 років - надалі легше підтримувати. Бо в 35+ почати правильно харчуватися (а не дотримуватись дієт) - це вже важче. Тобі потрібно підтримувати, а мені, для прикладу, вчити свій організм.
Але рано чи пізно це потрібно зробити.

І невеличка порада від мене @Kroshka Enot візьми собі красиві тарілочки, але розміром хоча б вдвічі менші за твої .

 

Ну це неправда. Ми так сконцентровані на шкідливому, що звикли користуватися фразою "немає нічого корисного". Там є вуглеводи, білки і жири, це все базові речовини для нашого організму. Так, є сотні шляхів отримати їх в більш "здоровому" вигляді, але - в цьому і вся суть підходу, де вся їжа вважається нормальною. З печивом і вафлями людина насититься і не помре ані з голоду, ані тому, що ними отруїться. Значить - їжа, пожива. Таке просте ставлення, як в первісних людей, будь-що, що можна безпечно їсти - це чудово. А в мовах широкого асортименту, повірте, людина не буде вибирати одні лиш вафлі. Я, наприклад, в 95 %, коли б мені захотілося солодкого, не купила би вафлі, але я можу їх з'їсти без докорів сумління.

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

А ви знаєте з яких Люда їсть? І чи для її потреб вони завеликі? Тема постійно скочується в «як себе так обдурити, щоб схуднути».

дай я тебе розцілую!

Абсолютно погоджуючись з @Mansikat , я ще додам

Звідки визнаєте, що там немає нічого корисного? Хто вам це сказав? Чому ви йому вірите?

Ну і мова не йшла про конкретну марку вафельок.

 

@Mansikat про корисні жири в вафлях і все інше ... та йой, кожен сам собі най вибирає корисність і доцільність вживання того, чи іншого.
Моя психологія каже мені "з,'їж і вспокійся"))). Але я себе в корисності не переконую.

 

Є величезна різниця між переконанням себе в корисності і ставленням до всієї їжі нейтрально. Без ужас яка шкідлива і прєлєсть яка корисна.

--- дописи об"єднано, 11 Березень 2019 ---

@Zaychenya і що? Людина має їсти щоб насититись, а не поки закінчиться чи не закінчиться тарілка.

 

Так, зрозуміло.
Це не я присікувалась до слів,не беручи до уваги контексту. Про ужаси і прєлєсті ніхто не писав.

 

Я маю на увазі, що простіше з'їсти з жадністтю усе з маленької тарілки і наїстися, аніж з великої, і потім мучитись що важко в шлунку. Особливо, коли лише починаєш. А звичка з'їдати усе - залишилась.
На великих тарелях я себе "розігнала" до 80кг.

 

В мене такого нема. Є люблю і не люблю, хочу/не хочу. Корисність їжі, знову ж таки ,визначали завжди. Чи нікому мама/бабця не наголошувала на користі квашеної капусти/молочка/м'яско і т.п.? Завжи їжу розділяли, класифікували за корисністю. За не корисністю трохи меньше)))).

 

ти звідки знаєш, які в мене тарілочки?
Якщо серйозно, то нового посуду в планах нема. Зібрала весь комплект нарешті.
Але десертні тарілочки є, спробую.

 

А вони точно поможуть? Не апроблема в тому. Що ви хште великі порцвї з тарілки, а в тому, що потім ще і те і те доїдаєте. Отримуєте якесь незадоволену потребу за посередництвом їжі, як я похвалу надя молодець чайочком з кусочком шоколаду

 

О, а оце зрозуміла, дякую. Але то треба ще додати "відклади і зумій витратити на СЕБЕ"

Бо з відкладанням грошей в мене теж печальна історія. Я раніше прекрасно вміла відкладати - то на сукню в школу на випускний, то на якусь техніку... Але одружилася і все поламалося - отак відкладаєш, відкладаєш, чоловік не відкладає і в підсумку МОЇ гроші, що не так і легко відкладалися на щось для МЕНЕ йдуть на якісь сімейні форсмажори. Тоді думаєш - блін, краще б я не відкладала, але регулярно робила собі дрібні приємності. Може й звідти теж "ноги ростуть" - з"їсти поки є, бо потім прийдуть, заберуть і мені не лишать"

От того я не можу нормально реагувати на Владове "маааам, чого ти не купиш мені банан? " і абсолютно спокійно відбиваюся від "купииии ніндзю". Ну тобто ззовні я реагую спокійно на прохання купити щось смачненьке, але всередині все починає калатати і я переживаю, що він потім теж згадуватиме "голодне дитинство" (хоч з моїм дитинством початку 90-х то, звісно, не зрівняється все одно ).

--- дописи об"єднано, 11 Березень 2019 ---

В мене то не лише солодкого стосується, я точно так само можу об"їдатися будь-якою небуденною їжею - м"ясним (пельменями, котлетами), сиром... коротше будь-чим що не суп і не каша Це відбувається далеко не регулярно, але часом "накриває"