я просто в шоці. Змінила код на телефоні і не можу згадати. Телефон заблокований. Треба йти шукати де перепрошиють.
Зранку виходити з хати - нема ключів. Малий десь бавився і заховав. Ну що робити, на роботу спізнююся, лишаю двері відкриті та й їдем. Сіла в поїзд, розслабилась, виходжу в центрі на станції, дивлюся на свої ноги, а я у в'єтнамках, в яких біля хати ходжу в дворі. Добре, що не боса і педикюр перед тим зробила))
Мало того, що закинула сосиски варитися в целофані, добре, що через 30 секунд помітила. Так ще й сиджу на фб, дивлюся сторінку людини на прізвище Савицький і кажу Яні: варю савицькі! (замість сосиски)
Я так раз приїхала з відпочинку і треба ж щось поїсти. Йду в магазин і на касі на оплаті забуваю свій пін-код картки. Просто вирубило. Вибачаюся, вертаюся додому і в документах знаходжу код. Це означало, що відпочинок був 100%.
гииии, то ще нічо. Я цього року так "вирубила" мозги на відпочинку, що забула свій номер телефону і як зареєстрована в ФБ. Реально заклинило. Людина певно подумала, що я якась шизанута.
Забула недавно в маршрутці пакет з речима, нове плаття, футболка і пару старіших лашок((( Це скоріше в тему "я - лох"
Нагріла сьогодні налисники з морозилки, свято вірила, що вони з сиром... Подала мед і варення. Малий майже доїдає з медом, а так як гріла порціями на маленькій пательні, то видала вже для малої і чоловіка, грію собі... Тут мала (а вона любить з сметаною, в хаті не було, так як ми на тиждень їздили на море, то їла без нічого), заявляє : а вони що, з м'ясом? Чоловік пробує - точно з м'ясом, а вже "намилився " поливати абрикосовим варенням... Питаю в малого - як воно з медом? Каже - нормально, солене з солодким класно поєднується... я думав, що то так треба... Мораль : треба підписувати заморозку!
Я так в магазині купила, просила з сиром солодким і зранку чоловікові загріла, полила медом))) А вони з м'ясом! Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
Нагадалось як чоловік водив малого до лікаря. Малий кашляв, повів до чергового в Охмадит. Лікар питає - «скільки років?» Чоловік забув, потім «в який клас ходить?» Теж. Потім «яка вага дитини?» Тут і так ясно). Питання було явно на засипку). Потім в малого: «то точно твій тато?» І коли розповідала як і чим лікувати то повторювала декілька разів))).
Заходжу на дп, і тут тема "Великодній обмін". В мене очі на лоб, ну як так швидко летить час - знову Великдень! Коли ж було Різдво? Після хвилинного ступору зайшла в тему, заспокоїлась ну нє, на календар глянути не можна, і у вікно виглянути також
І знову моя фантазія розгулялася. Завходжу на ДП, і тема - тушки Кіко . Я навіть гуглила що то за звір такий "кіко" вибило - іспанського футболіста, і тут в мене почався ступор, що то за розпродаж і аж тоді зайшла в тему і зрозуміла що то в мене шото зі зором і з розумінням не то мова про туші КІКО
Чому? От щойно співробітниця розказала, що вчора бачила як журавлі відлітали і курликали. Ще фотку зробити встигла.
Щей як курличуть. Я десь після 20-ї год. виходила і ще вони летіли. Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
ви, певно, мали на увазі лелек. Вони дійсно вже відлетіли, бо летять в серпні. А журавлі якраз у вересні-жовтні
Порєдні дівчєта в такому не зізнаЮться... Знач, я не порєдна, бо хочу підняти вам настрій. Їду додому, задумана (стандартно, в голові думки як таракани ) На проспекті Свободи стала в правий ряд. Один зелений світлофор змінився червоним, другий ... Ліві ряди їдуть (ну як їдуть - повзуть), а ми стоїмо. Я давай сигналити передньому водію: мол, дубіна ти, чо втикаєш? Аж коли сигналила, побачила, що ... водія нема А то я за припаркованими машинами пристроїлась і стою, чекаю Реготала, ще досі, як згадаю, смішок навертається
Ну,то і я зізнаюсь. Пра, мені майже не стидно, бо я лиш дуже початківець водій, тому таке буває. На курсах вперше поїхали в центр, мені все з водійського крісла видається не таким з непривички, тому до того треба адаптуватись. Їду, одним словом вгорі по Коперника і треба повернути , де бібліотека Стефаника. Я собі чемно повернула, пішоходів пропустила і стала чекаю, поки машини почнуть їхати. А інструктор до мене, їдемо, чого чекаємо? Я кажу:та зараз, чекаю поки всі рушать. А він мені : ти так до вечора будеш чекати. Тоді я вже побачила, що вони там всі припарковані з правої сторони, а я наступна)). Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk