Мали сьогодні свято в садочку. Приходжу перед виступом, а син мені давай свій віршик розказувати. Я йому: «молодець, підготувався, а тепер так само гарно в актовому залі розкажеш». А він мені: «я вишиванку одягнув, віршик тобі розказав, тепер пішли додому»
Збираємось вчора до церкви, доця (3,5) бере сонцезахисні окуляри, я питаю, для чого вони їй в церкві? - Мама, ти хочеш, щоб я була сліпа?
Замовила Анічка чарівну паличку, десь, мабуть, в мультику побачила. Сьогодні баба їй передала ту чарівну паличку, я їй даю, вона тішиться і тут я зрозуміла, для чого їй так сильно була потрібна та паличка. Щось там собі приговорює, махає нею і каже:хочу мо ( морозиво) , потім ще раз, а потім каже :щось не працює, де мо? Така мацьопка думала, що все, що скажеш, то буде. Каже, що то несправжня паличка, треба інакшу. Ось так от - дитячий світ зовсім інакший. ПС. Добре, що вона ще Гаррі Поттера не бачила, а то б начаклувала, щоб мама її слухала завжди і всі бажання виконувала)) Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Низка перлів від племінника-похресника - 4,5 роки. Мама: - А ти будеш сестричку захищати? Руслан: - Так, буду. Я і Теону буду захищати, і тебе теж. (обнімає маму і сестричку). Люблю цих дівчаток! *** Мамо, ти така гарна сьогодні! *** Мамо, ти вночі не спала - готувала нам їсти. Йди ляж, відпочинь, поспи. Ти ж втомилася. *** (прибирає іграшки) Я так втомився. Але я все одно приберу. Я зможу. Я справлюсь. Мама: - Може тобі допомогти? Руслан: - Ні, я сам. *** (попросив маму знайти детальку від конструктора) Мама: - Русланко, я не можу знайти її зараз. Руслан: - Мамо, шукай, не здавайся - ти ж сама казала.
Ті дітиська такі спостережливі до всього. Лежить молодша біля мене і бавиться: закриває очі мені долоньками і відкриває. Потім вирішила дослідити мамині зуби. Я закриваю рот і не дозволяю. Вона знов і знов пробує відкрити мені рот. Нарешті гладить мене по голові, дивиться в очі і так ласкаво: - Мамо, відклий лотик. Ну дюдь ласоцька. Ну, до кого я говолю?
Кажу вчора : - в тебе через 3 тижні почнуться канікули. Давай поїдеш до бабусі на тиждень. -чиєї ? п.с. - в нас одна бабуся. - , твоєї ! - о нєєєє, не поїду.. - на один тиждень, зміниш обстановку, віддихнеш, щось нове побачиш.. - мама, якщо ти хочеш від мене віддихнути , то їдь сама на тиждень, а я дома залишусь. Побачимо - хто краще час проведе.
Були нині в психолого шкільного.Рекомендація перед школою. Ну поспілкувались вони і тоді той психолог мені пояснює результати: - все добре , але от момент з розкладанням картинок в послідовності і описання з них історій , мені не зовсім зрозумілий..я щез цим буду розбиратись в 1-му класі, - тобто, він не в логічній послідовності їх розклав? - ні, все добре, але він розказує продовження історії , котрого тут нема. - ну і що тут поганого? - ось так : .......і хлопчик впав з дерева , і забруднився , і пошкодив собі руку ( я не памятаю, може й палець) , і його завезли в лікарню на швидкій, і наклали гіпс. - нуу... -розумієте ,цього нема на картинці.. - ха, зато це є в його голові. Може навіть в його голові цей хлопець закохався в лікарку(хотіла сказати медсестру,але стрималась...) і вони одружились, і може в них вже 2 чи 3 дітей,і... Психолог уважно подивився на мене і сказав: - аа, ну то питань більше нема. Певно вирішив. що це в нас сімейне і заспокоївся .Класний дядько.
Ну коли ж уже закінчиться оце намагання запхати всіх в одні рамки? Слів нема! Той психолог, якби він був нормальним, мав би навпаки - похвалити вашу дитину за креативність та нестандартність мислення. У вашого сина є цінна здібність. Бо просто відтворити побачене - багато розуму не треба. А він ще й домислив своє. Молодець!
@Sunichka ,він його хвалив. Просто завдання було чітке - скади малюнки і розкажи історію. Він ж його, як і мене,бачить перший раз.І це могло свідчити про схильність до обману(це я так думаю)... він не казав,що от ваша дитина не вписується в рамки іт.д.... Реально класний дядько. Малий пару разів вводив його в нестандартну ситуацію.Дядько тримався мужньо. приклад- чим відрізняється оса від собаки. назви чим більше відмінностей... і малий там-.....а тоді каже---ну і кількістю букв. дядько такий- упс..
Бізнес-план від Влада під кодовою назвою «лабіринт з пластиліну», короткий зміст, бо повний опис у нього зайняв більш як годину - Мама, я зараз напишу інструкцію як робити лабіринт з пластиліну… - Угу - А потім зроблю оголошення, повішаю на стовбах з моєю адресою, щоб всі хто хоче питайтеся Влада. І тоді зроблю копії інструкцій і буду роздавати. - Нащо? - Щоб поділитися знАннями. Мама, а ми ще в Київ поїдемо? Я там теж оголошення приклею і напишу «приїжджайте до мене в Львів, я вам дам інструкцію»... І я подумаю що я хочу купити… - То тобі за інструкції будуть платити? - Ага, я йому дам інструкцію, а потім коли ще з ним зустрінуся і вони мені будуть платити якщо їм сподобається те, що вони зроблять, а якщо не сподобається то не будуть платити... Я з татом мотоцикли куплю. Мені на мотоцикл треба тисячу пятсот і татові тисячу двісті. А мені за інструкції будуть давати або по одному або по сто... А ще можна не просто інструкції роздавати, а отак самому зробити зразу детальки з пластиліну, а тоді в коробки складати з інструкцією і етикетку приклеювати. І там ще писати, що маленьким дітям не можна. Тоді буде цілий конструктор. Я буду детальки робити, а тоді сортувати по кольорах і в коробки складати... А ще тато мені принесе гору цукерок і я їх всі не з"їм і буду по 2 цукерки добавляти до конструктора. І тоді вони мені будуть платити і за конструктор, і за цукерки... Я ті конструктори собі не залишу, а продам. Ми їх сфотографуємо і продамо... (І то все, безперервно ходячи колами по кімнаті, вивалювалося на мою нещасну голову . Лабіринт при тому ніякий з пластиліну не ліпився, ну бо дитьо все в маму - генератор ідей і великий планувальник, а втілювати-то в життя нема кому Вкінці я вже не дуже слухала, але ще вловила "тато відкриє магазин з іграшками" і щось там про фури для перевезення )
Квітка 2р. 6міс. Цьомаю її, тіскаю: Ти ж моя маленька принцеска... Моя мишка... моя пташка... Кві: Мама, я дитина
Юстина довго уважно розглядає мене в бюстгальтері, тоді каже: "Мамо, якісь в тебе груди стали не пухкенькі" От як буває, коли до 7 років старшої годувати молодших сестер, а тоді "здутися" з 4 до 1 з хвостиком розміру
- Мама, а нашо Ви так ті гілочки ставите в нас? - Та бо свята, донечка, Зелені свята, так роблять завжди, так прийнято. Гарно так? - У, нє, негарно. Не хочу зелені свята. Білі, чорні, рожеві якісь - то гарно, а зелені - ні!
Ті дєтки, то точно мухи-повторюхи. Каже до мене нещодавно моє малятко :Мама, ну, ти, думай трохи мозком, а не тільки серцем. А потім взагалі каже: то я у нас у сім'ї найрозумніша) Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Меланка в свої 2 р і 5 міс. Підходимо до переходу. Кажу: - Меланочко, тримайся за пальчик, зараз будемо йти через дорогу. Дитина лівою ручкою стискає СВІЙ палець на правій руці і сміливо чимчикує вперед Йдемо в гості. По дорозі питаю: - Ми йдемо в гості до хлопчиків. Всі пам'ятають, як треба поводитися в гостях? Мелася каже: - Твеба поводитися цємно. - А як то чемно? Мовчать. Я розказую: - Іграшки не ламати, хлопців не щипати і не кусати, їжу з кухні в кімнату цьоці Наталі не розносити. Меланка уважно слухає, махає головою. Тоді каже: - Мольодець, мама, всьо ти плявильно знаєсь, як ходити в гості. Біжить (летить!) по тротуару і кричить: - Я кетбой! Я супель кетбой! (Хто має вдома фанатів героїв в масках, той зрозуміє) Нарешті таки гепнулася до асфальту. Встає і не плаче, а з таким розчаруванням: - Я взє не кетбой! Кетбой так нє-па-да-є! Я взє пльосто малєнька Мєляся! І давай ревіти
Не до витриманє з тим моїм чудом.Вчора, вперше були в стоматолога. Зробив лікар анестезію і якась крапля ліків потрапила на слизову і , відповідно, смак їх малий відчув. - Що це за дивний смак?.Хм, який дивний смак. На смак, як смердючі труси. Уявіть, що було далі ...))) Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Катруся 4р. 7міс. Пояснюю їй як себе чемно поводити, що треба мене слухати. Кажу, що як вона мене не слухає, то і я не буду її слухати, що як вона до людей ставиться, тим і їй відповідатимуть і т.д. Наступного дня Катруся щось мене просить(вже не пригадаю що саме) і каже : Мам, ти сьогодні мене послухайся, а я тебе завтра буду слухатися
Ооо, ті кетбойчики, то таки маю вдома фаната. Просила іграшки тих героїв десь 2 тижні, поки не купила хресна з нету. То потім треба було постійно щось робити, щоб Гецьо і Совка мали кого рятувати. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Мені мабуть треба завести собі блокнотик окремий для цієї кізоньки. Старші мої не були такі смішні. А це кожного дня щось видає. Купила я сьогодні молоду картоплю, а вона така вся якась однакова, рівненька, кругленька, світла. Меланка з якогось дива дуже зацікавилася нею. Підійшла до кульочка, гладить його, каже: - Ооой, які гальні, малєнькі, які милі яйці! Кажу: - Меласю, та то не яйця, то картопля. - Так, мама, я так і казява. То є яйці кальтоплі (А ваша картопля несе яйця? Ггг)