Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Я по квартіркам і квартірантам перейдусь. Нашльопали достатньо, то і я вклинюсь. Я свого часу достатньо була квартиранткою. Але я зазвичай знала своїх сусідів плюс пам'ять на обличчя, імені не нада. Тому, коли хтось стукав/дзвонив - двері завжди відчиняла вічко в помащь. А нарід, котрий би не відчиняв двері, мене би сильно насторожив, особливо у ситуації @Materynka над нами, доїжджючими квартирантками був такий мєсний львівець, любітєль кастра і пєсні, а ткож прийому ванни. Одного разу воно інтілігєтно заснуло у ванній і в нас в коридорі з люстри потекла вода.... Апасля буля історія, коли взяли дєвочьку на "перетримку", грубо кажучи доньку коліжанки коліжанки не приший кобилі хвісті в мене пропали гроші. І поки вона не прийшла, все було ок. А одного разу, коли я порпалась в своїх манатках, все було гуд. Раптом прокинулась дівчинка, проповзла повз мене і всьо... Ввечері просто так, без всілякої чуйки, полізла до грошів, а там бракне купюри. І всі божились, що ніхто не брав. А я за руку не зловила і не речі не перевертала. Але, якби стосувалось мене таке, тому я би навіть білизну вивернула. Мені ніхто нічого не вивернув і я до того часу лишаюся з сумнівами. А @Materynka раджу взяти цукерки або вино і піти, поржати і пояснити, чому сталось. Ми всі люди. І зовсім не ідеальні.
А я вчора навіть в жилєтку поплакатися не могла, бо світла в хаті весь день і весь вечір не було. Єдине, що приніс мені Миколай - це біоматеріал о 6 вечора, коли я вже стояла в дверях кабінету, щоб іти нарешті додому. Доки догребла до метро - кілька разів влізла у глибочезні калюжі. В метро щось сталося, черга була на цілий вестибюль. І тут подзвонила сусідка, що світла нема у всьому мікрорайоні і невідомо, що сталося і коли буде. В пусту темну хату повертатися не хотілося, посиділа я в кнайпі біля роботи, приповзла і лягла спати. Було мені вчора дуже сумно і самотньо одній в свято у величезному чужому місті.
Почуваюсь мачухою... Одне не спить, друге не слухає. Невиспані ночі, гвалт вдень. Я зриваюсь і верещу. Втомилась від усього, і від усіх, і від себе теж. Нічого не радує... А з другого боку у мене сім"я, чоловік і здорові діти. На що мені нарікати. Вибачте...
як я Вас розумію. не картайте себе, мама теж не залізна. у всіх часом бувають зриви. просто треба відпочити....
Згадалося з інтернету: Двійко дітей заглядають на кухню. - Мамо, а що ти тут робиш? Мама, смакуючи шоколадкою з ароматним чаєм: - Роблю для вас добру маму. =)
Правильно в іншій німнаті за закритими на ключ дверима Нє, потримайте ще в собі, жарт. Звичайно трошки треба, ви ж не мусорне відро, щоб всі їхні емоції переварювати і мило посміхатися. Але здорові діти, це важливо, від того і танцюємо
Бажано в іншій квартирі (хоч на пару годин в тиждень ) Ага, соплі/кашлі не рахуються. Загалом - я таки щаслива людина, но часом з депреснячком...
Я так люблю хворіти, особливо під час місячних...Особливо під Новий Рік...А ще особливіше з малою дитиною під боком...а найкраще, що чаю мені теж ніхто не зробить, окрім мене самої... так, так то сарказм)) Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Посварилася з чоловіком через чергову дурницю. Слово за слово, врешті решт дійшло до того, що він зі мною розлучається, що він мене ненавидить і нічого вже не зберегти... Мене наче навпіл розірвали... Я то розумію, що в нервах можна Бог зна що наговорити, хочу на тверезу голову поговорити, а він на контакт не йде... Дітей шкода, нездорова обстановка вдома. Менша на груді висить, а я стриматися не можу - реву, а насправді кричати хочеться від болю.
Дико болить душа. Набридло бути сильною, набридло все. Накопичувальна карточка косяків просто зірвалась краще було не мовчати, не шукати причину в собі, не вірити що просто так зорі стали,не проковтувати той біль,не списувати на свої таракани, зруйнувавши все що будувалось довгий час Стало легше? Ніфіга, ти просто тихо виєш від болю. Шукаючи розуміння щоб вилізти з тої ями, я ще в більшу яму зарилася, а найгірше вилазити взагалі не хочеться. Будь-який рух до виходу супруводжується ударом об голову і тобі вже навіть рипатись не хочеться.
Всі через таке проходять, особливо часто на новий рік - коли йде якийсь аналіз досягнутого. Це треба пережити. Спробуй не думати про то, як Скарлет - подумай завтра
я тільки через дурниці і сварюсь) отаке я верзу майже щоразу і ще шмотки з шафи викидаю. Але ви собі уявити не мождете, як сильно, навіть фанатично я кохаю свого чоловіка. Слава Богу, що він на мої слова не реагує, а просто і спокійно йде курити, що мене ще більше в той момент нервує))) Тому слова ніщо -- дії все. п.с. Я ні себе, ні вашого чоловіка не виправдовую, ми не маємо права такого казати, але що вже зробиш як таке дурне вродилось))) А може і ви з моїм чоловіком даєте нам право так робити? От якби раз схопив за шкварку... хоча, тут знову дві медалі... Бо якби хапав за шкварку, то я би його так не любила і справді довно б розійшлись... Поговоріть спокійно. А у вас ще й мала дитина. Знаєте, скільки разів мені мій чоловік, коли я годувала казав щось на кшталт "ти договороишся, а якби не ГВ, то вже б договорилась..."))) але нічо, все буде добре. Плакати не треба
Заспокойте мене хтось, бо починається "істерика". З 2го січня стартував наш ремонт... гроші щезають просто на очах... Не встигаємо читати, не вистачає грошей задовільнити "апетити" майстрів по матеріалах. Взялися одночасно до роботи сантехніки, електрики і основні майстри... Ніби і вихвалялка, а все ж така "журбинка"... ((( Заледве тримаю себе в руках, бо я на роботу вийти не можу, малий ще не в садочку, а весь ремонт... з позичених грошей " позичаєш ЧУЖІ і тимчасово, а віддаєш СВОЇ і назавжди".
@Zaychenya видихай. І, дійсно, радуйся, що ремонт стартанув і успішно просувається. спробуй взяти в них список потрібних матеріалів і поїдьте на закупку самі. Помоніторте ціни, на місці добре проконсультуйтеся в продавців, погугли альтернативні варіанти. Трохи часу стратиться, але зможете зробити висновок про потребу і розхід. Ще раз собі добре проаналізуйте якість і ціну матеріалів, які використовують ваші майстри. Все одно, навіть після того, як роботи будуть завершені і щось за півроку-рік піде не так, це будуть ваші проблеми, а не тих майстрів, які билися в груди і казали, що саме так має бути і так найкраще. якісь же ж були мотиви початку ремонту саме зараз. Заморозити і чекати можна в будь-який момент. Але, краще таааааак туго затягнути паски, щоб тільки на дихання залишилось, згрупуватися і зробити той ремонт. З меблями вже потім можна розібратися. А от жити в постійному ремонті - на психіку впливає мегазгубно. оце взагалі треба гнати "поганою мітлою" з голови. Гроші - це лише розхідний матеріал. Нема своїх і чужих. Є або можливість заплатити вже, або розтягнути оплату ( читай: віддати позичене). Але, якщо в когось позичаєш, відразу запланований в своїй голові термін віддачі множ на 3 і тільки тоді озвучуй позичальнику суму. І коли вибираєш щось, пам"ятай - ремонт не робиться на все життя, а час біжить дуже швидко. Розглядай альтернативи. Бо, якщо навіть і дають гарантію на 10-20 років, не факт, що той гарант ще буде існувати чи ви якось пошкодите негарантійно .
ведіть бухгалтерію вдома, закупки матеріалів тільки з вами. В нас майстри переробляли труби в ванній за свої гроші, бо ми не прослідкували що беруть і як ставлять. Ще один облом виліз аж за 1,5 року по тому, добре що труби в стіну наглухо не ховали. Кожного ранку приїздили, брали список потрібного, а ввечері дивились на виконану роботу.
@Zaychenya а ви самі не хотіли їздити купувати то все? Бо в нас теж у планах ремонт. То я очікую, що ми, при можливості, з чоловіком самі їздитимемо на закупи. Але мені вже зле робиться від однієї думки про ремонт. Я вже казала мужу "покличите мене, коли треба буде штори і світильники вибирати".
Подивіться на це з іншого боку: через короткий час ви будете жити в новенькому і чистенькому домі, де все саме так, як ви хотіли. Головне зараз під впливом емоцій не зекономити на чому-небудь важливому, бо воно потім буде капець як дратувати. Краще зробити один раз і нормально. А гроші на ремонт... Їх ніколи не буває достатньо, це я зі свого досвіду кажу, бо робили в різний час і з різним доходом. Просто треба видихнути і пережити цей період.
Ви мене трошки не так зрозуміли... Я майстрам гроші в руки не даю. Я про те, що одночасно потрібно купити сантехніку, труби, з'єднання, гребінку, інсталяції (а то все найдорожче), проводку, пакетники-коробки, гіпсокартон, гіпси, шпаклівку.... І не лише дратувати. знайомі в одній з новобудов в іншому від мене районі зробили ремонт, а через місяць в них підлога почала мокнути. Труби погані водяні були. Посєму економити сильно не вдається. І через ті суми я в шоці. Після випадку з попередніми сантехніками, які нажили на мені 2-4 тисячі при купівлі матеріалів вигнала їх в шию, я тепер сама електровіником ганяю по Львову, моніторю ціни, сама купляю, по можливості доставляю. Я теж щодня заїжджаю. Сантехніки аж до 11ї вечора працюють. Головне зробити кухню. Ліжка маємо. Постараюся. Бо такі масштаби в мене вперше. Співчуваю тим, хто будується. Вони, напевно, ще "яскравіше" це все відчувають.
Подивіться з іншої сторони. Так, все і одразу - дорого, але швидше, ніж поступово. Можна 2 роки робити, як ми, але за свої поступлення ( бо ще треба було борги за квартиру віддавати, то ще + позичити не виходило), а можна за позичені швидко. І незабаром заселитися. Ми якби не позичили, то і квартири не мали б. Потім поступово віддали ( брали по 8 долар, віддавали і по 15 і по 25), але все владналося. Правильно пише flame - гроші то лише засіб досягнення бажаного. І з Божою поміччю і заробляється, і віддається, головне не "хапнути" здуру непідйомний кредит. Всі рано чи пізно проходять ремонт, і Ви переживете, щ іншого боку - це так мило - своє новеньке чистеньке гніздечко!
тут вас розумію, але на ті суми просто потрібно реагувати з позитивом, ще трошки і ви будете жити в своїй оселі
