КПК

Показати повну версію : Вирок: "перервати вагітність!" Що робити?


Сторінки : 1 [2]

тетяна7777
11.04.2011, 23:43
Мабуть трохи не до теми,це був не вирок,а мати моєї одногрупниці на 1 курсі примусила зробити її аборт,ну типу молода і т.д. Ми жили в одній кімнаті і про це взнали згодом(її мучили кошмари). Моїй подрузі снився лише один сон-велика глибока яма(в якій багато дітей),з якої тянулись маленькі ручки її синочка........
Зараз у неї два сини(а ще був один викидень і могилка новонародженої донечки)
От і думай тут чи це кара Божа чи просто Життя.....
Досі не уявляю собі,що таке аборт,після народження синочка-тим паче.
Хоча в житті ніколи не зарікаюсь і стараюсь не осуджувати.

Лідочка
12.04.2011, 00:28
Чи завагітнела, то дорога одна - народжувати?
Уявіть собі:)

---------- Додано в 23:27 ---------- Попередній допис був написаний в 23:16 ----------

Ви можете заставити цю матір полюбити дитину, а не зненавидіти?
Ох, ну ви знаєте, просто зачепили мене за живе. Ви така впенена, що та жінка обовязково її зненавидить? Так от не будьте така впевнена, бо то дааааалеко не завжди так. Мою сестру згвалтували, вона завагітніла, але стався викидень. І вона мені казала, що дуже їй шкода що так сталося. що вона любить цю дитинку і дуже шкодує. Хоч я їй казала, щоб так не переживала (якщо можна так сказати), значить так мало бути, значить не мала та дитинка бути на цім світі, можливо так краще, бо ж хто зна, що то за "людина" той "батько" (в той час я люто ненавиділа того, хто це зробив з нею.). А потім, вже десь рік пройшов, я була вагітна, ми ходили з нею по магазині з дит. одягом, роздивлялися, я дивлюсь, а в неї сльози на очах, питаю "чому?", каже "от я би вже своїй дитинці купляла одяг....". Ну що тут сказати........
Тому ще раз наголошую - не будьте така впевнена, що мама обовязково зненавидить свою дитину.

---------- Додано в 23:28 ---------- Попередній допис був написаний в 23:27 ----------

в т.ч. і заплідненою яйцеклітиною
Запліднена яйцеклітина - це вже не її тіло, це вже окреме, "чуже" тіло з душею, яке є просто безпорадне і покладається на рішення жінки.

kolobok
12.04.2011, 02:09
Коли нам із чоловіком пропонували тести на Дауна, ми відмовилися. З Дауном чи без - це наша дитина й ми будемо народжувати.
А я "здуру" (інакше не можу сказати) пішла на перший тест на вади розвитку десь на 15 тижні. Показники були настільки погані, що мені телефонували з поліклінки, казали терміново прийти і рекомендували робити переривання вагітності. Що ми тоді з чоловіком пережили, описати важко. Але ми прийняли аналогічне рішення і від повторного аналізу відмовились. Правда, на УЗД були, де нас трохи заспокоїли, що ймовірність значно менша, ніж показали аналізи. Тепер маєм прекрасну донечку.

kolobok
12.04.2011, 14:28
Повертаючись ще до теми вагітності після згвалтування, я вчора над тим розмірковувала після прочитаних дописів і така думка до мене прийшла: от кажуть народити в сім"ї, в коханні і тд. Але хіба поодинокі в житті випадки, коли люди одружуються, ніби і кохання є і все таке, дітки народжуються, а потім починаються і зради, і пиятика, і побої, і моральне насильство. От коли така сім"я розпадається, як багато жінок покине дитину з думкою, що та дитина від такого-сякого чоловіка, що дитина буде нагадувати їй про того чоловіка, про всі нещастя і страждання, пов"язані з ним?? Навпаки, діти в цьому випадку найчастіше єдина радість для тої жінки, те, що "тримає її на плаву"...

Merry
13.04.2011, 17:54
Щодо згвалтованої жінки яка завагітніла, то їй необхідно подумати, що, окрім того, що батьком дитини є гвалтівник, МАМОЮ дитини є вона. Це ЇЇ РІДНА ДИТИНА.

Adelaida
13.04.2011, 18:02
в т.ч. і заплідненою яйцеклітиною
Мені дуже "подобається" таке словосполучення. Його використовують у популярних брошурах, які рекламують оральні контрацептиви, підмінюючи поняття. Фізіологічно заплідненою яйцеклітина може бути лише перші 12 годин, а далі навіть з медичної точки зору це зігота, морула, іншими словами нове життя. Якби вони вживали інші слова, а не "запліднена яйцеклітина", жінки б замислювались над етичною стороною питання, чи приймати ОК.
А так "запліднена яйцеклітина" - нічого важливого, якийсь побічний ефект, якого легко можна позбутись.
Вибачте за офф.

Svitlanka
16.04.2011, 22:30
Уявіть собі
Хто сказав?(с) ;)

не будьте така впевнена, що мама обовязково зненавидить свою дитину.
А де я писала, що це єдиний варіант, що може бути?!! Але відкидати такий момент не можна, бо це таке саме припущення, це абсолютно можливо. Ви так кажете, ніби в нас ідеальний світ, все дуже просто, нажаль, так не буває...

Я проти абортів. Особливо, коли це замість засобу контрацепції, такби мовити. Коли жінка робить аборт, бо має інші пріоритети на той час...Тим більше не розумію, коли жінка робить аборт, а потім "планує" вагітність так, як їй зручно....

Але я не настільки категорична в цьому питанні. Тобто допускаю винятки. ІМХО.

matematyka
17.04.2011, 08:45
Якщо лікарі вирішують, що переривання вагітності - єдиний вихід. Залишаючи дитину ви йдете проти них. Всі подальші "наслідки" повинні здолати самі. Треба мати надвелику впевненість у правильності своїх дій.
У мого хорошого знайомого сталась така ситуація у житті:
Після одруження його дружина перехворіла. Проблеми із нирками.
Після перенесеного захворювання їй поставили діагноз безпліддя. Вони вже змирились з тим, що дітей не буде. Але через декілька років жінка завагітніла.
У лікарні вирок один - аборт! Ні один лікар не хотів братись за ведення цієї вагітності.
Все-таки знайшовся професор, що з невеликим бажанням узявся за такого "пацієнта".
Сьогодні у мого знайомого двоє дітей. А послухавши лікарів...

Ірушка
17.04.2011, 13:40
Залишаючи дитину ви йдете проти них.
Це звичайно страшніше ніж йти проти Бога і власної совісті.

zaderyshka
17.04.2011, 22:19
звичайно страшніше ніж йти проти Бога і власної совісті
Не думаю, що доречно так іронізувати. Я також проти абортів, але... Багато чого у нас в народі робиться через непоінформованість, тобто з принципу "пан дохтур знає ліпше". Велика частка жінок, яка перериває вагітність через такий вирок налякана тим, що лікарі не дали їй вибору. Тобто не пояснили можливі наслідки, не розповіли перспективи якщо дитинку таки будуть доношувати. Нашим лікарям іноді простіше сказати "То кінець, треба переривати" ніж морочитись зі складною вагітністю. Я припускаю, що багато хто робить такий вчинок суто з перестраху та безапеляційності такого вироку. Звичайно, ви можете сказати, що тиск тиском, але людина то свідома і приймає рішення самостійно. Звичайно, але є різна психологічна стійкість людей...особливо, якщо це перша вагітність і жінка не знайома з радістю материнства. Веду я до того, що якби лікарі пояснювали ризик таких пологів чи хоча б демонстрували яка імовірність хорошого розвитку подій, то кількість абортів була б значно нижча.

Ірушка
17.04.2011, 22:44
Я також проти абортів, але...
Я також проти абортів і без але.
Велика частка жінок, яка перериває вагітність через такий вирок налякана тим, що лікарі не дали їй вибору.
Вибір зроблений вже тоді коли жінка з чоловіком зайнялись сексом без контрацептивів.
Як лікар може ставити вирок дитині?
Він що всезнаючий?

Веду я до того, що якби лікарі пояснювали ризик таких пологів чи хоча б демонстрували яка імовірність хорошого розвитку подій, то кількість абортів була б значно нижча.
Якщо людина допускає думку про вбивство власної дитини, то ніякі пояснення їй не допоможуть.

zaderyshka
17.04.2011, 23:02
лікар може ставити вирок дитині?
як показує практика може. Це є неправильно, але лікарі це роблять, бо інакше така тема не винкла б в обговоренні тут на форумі.

людина допускає думку про вбивство власної дитини, то ніякі пояснення їй не допоможуть
а я допускаю, що може. Невже ви не чули розповідей про те, що жінка хотіла зробити аборт, однак передумала?
Розумію, що для вас жінка яка думає про аборт вже вбивця і морально неповноцінна. Не збираюсь тут виправдовувати чи засуджувати чиїсь вчинки. Єдине, ввжаю, що людина в шоковому стані, коли її лякають власною смертю чи каліцтвами майбутньої дитини може приймати необдумані рішення, а лякають дуже жорстко і безапеляційно. Не всі вміють тверезо мислити в критичних ситуаціях. Тому я впевнена, що достатня підтримка та поінформованість могла б зберегти чиєсь життя.

Vittoriya
17.04.2011, 23:06
як показує практика може. Це є неправильно, але лікарі це роблять,
мені здається, що Ірушка не питала, чи можуть таке лікарі зробити. Тут ітак ясно, що вони то роблять чомусь часто. Але на мою думку питання було-чи мають вони право ставити вирок ненародженій дитині. Хто їм давав то право отак легко розпоряджатися чиєюсь душею, долею?

zaderyshka
17.04.2011, 23:13
чи мають вони право ставити вирок ненародженій дитині
свою позицію я висловила
Це є неправильно

Ірушка
17.04.2011, 23:30
Розумію, що для вас жінка яка думає про аборт вже вбивця і морально неповноцінна.
Звідки таке розуміння?
ввжаю, що людина в шоковому стані, коли її лякають власною смертю чи каліцтвами майбутньої дитини може приймати необдумані рішення, а лякають дуже жорстко і безапеляційно.
Добре, якщо прийняти вашу позицію, то що тоді робити якщо під час вагітності все добре, а дитина все таки народиласяз вадами чи сталася серйозна травма під час пологів? -Відмовлятися від дитини?Чи ще гірший варіант?- Бо дитина не така як нам потрібно, ми ж замовляли здорову.
Що робити якщо дитина захворіє на важку хворобу чи покалічиться і на все життя стане інвалідом? - Теж позбутися?
Дитина жива з моменту зачаття і хто як не мати має її захищати.

zaderyshka
17.04.2011, 23:44
людина допускає думку про вбивство власної дитини, то ніякі пояснення їй не допоможуть

а дитина все таки народиласяз вадами чи сталася серйозна травма під час пологів? -Відмовлятися від дитини?Чи ще гірший варіант?- Бо дитина не така як нам потрібно, ми ж замовляли здорову
Стоп-стоп. Здається мені ви неправильно тлумачите мої висловлювання, як мабуть і я ваші. Я не виправдовую аборт в будь-якому разу, навіть якщо кажуть, що дитина народиться з вадами чи це загрожує здоров'ю матері, це раз. Звідки вивзяли, що я вважаю, що дитину з вадами розвитку треба лишати пологовому і відмовлятись??? Я самам знаю як таких діток ствили на ноги і вони далі нормально розвивались. Я вела до того, що недостатня поінформованість жінок про перебіг хвороби в час якої вони вагітні і так само незнання того, що існує цілком ефективна можливість реабілітації дітей із вадами розвитку призводить до того, що жінка може зробити аборт.
Думаєте мало випадків коли жінці кажуть, щов неї дитинка буде з вадою і вона робить аборт? Не всі ж розуміють, що це неточний тест, що результати можуть бути помилкові. Ще раз кажу, що я НЕ виправдовую аборти, навпаки я проти них. Де ви побачили пропаганду абортів, я щось не розумію. не вірите, перечитайте дописи уважніше Я говорю про те, що якби лікарі наші нормально розповідали про можливість зберегти вагітність і пов'язані з цим ризики, а не в примусовому порядку гнали на переривання, то абортованих діток було б менше. Хіба ж не так?

Ірушка
17.04.2011, 23:55
Я говорю про те, що якби лікарі наші нормально розповідали про можливість зберегти вагітність і пов'язані з цим ризики, а не в примусовому порядку гнали на переривання, то абортованих діток було б менше.
Я не перечу вашій позиції, просто вважаю ефективнішим методом зниження кількості абортів підняття рівня свідомості жінок, а не лікарів.
Хоча друге також не завадило.

Vittoriya
17.04.2011, 23:58
не вірите, перечитайте дописи уважніше
ви просто трошки не точно висловилися. Я зрозуміла, що ви проти абортів, але :)
ви написали

Я також проти абортів, але..
І ви ніби все правильно пишете, але Ірушка власне висловила свою думку, що для неї не існує ніяких але, ні в яких ситуаціяхю. :)

zaderyshka
17.04.2011, 23:58
просто вважаю ефективнішим методом зниження кількості абортів підняття рівня свідомості жінок
Безперечно підтримую, це в першу чергу. Тільки я намагалась сказати, що і лікарі мали б людяніше ставитись до нового життя, а не як до шматка м'яса.
зрозуміла, що ви проти абортів, але
для неї не існує ніяких але, ні в яких ситуаціяхю
я зрозумла тепер, що всіх збило оте "але"))) мала на увазі зовсім не те, що "я проти, але часом допускається" )))

Vittoriya
18.04.2011, 00:03
, просто вважаю ефективнішим методом зниження кількості абортів підняття рівня свідомості жінок,
я теж так думаю, лікарів є багато. І завжди кажуть. що варто піти до кількох лікарів, щоб перевірити результат. То чи варто жінці одразу впадати в паніку? Ні, бо зрештою -на все воля Божа. Ось запис з одного сайту. дуже мене вразив:
Ровно год назад
Я лежала в больнице, и врачи поставили анэмбрионию (пустое плодное яйцо) и настаивали на чистке.
Моя анэмбриония сегодня
http://i3.imgbb.ru/img8/f/c/a/fca597370fab1d330591a18fecd07c04_h.jpg
І ось історія народження нової душі рік тому:
Я не буду расписывать все радости, которые настигают обладательницу полосочек и ее второго половина. Остановимся на неожиданностях, которые могут подстерегать вас.
Неожиданность №1
Я не чувствую себя беременной. Потому что ничего не тянет, ничего не болит, и меня даже не тошнит.
Первые недели так и будет. И это нормально. Очень сложно заставить себя поверить в то, что внутри вас еще одна жизнь, но это на самом деле правда. Так и есть. Поэтому даже пока вы ее не ощущаете, берегите ее. Никаких прыжков и бега, тяжестей, алкоголя и т.д. Каждую секунду внутри вас происходят ТАКИЕ процессы и делятся такие миллионы клеток, что мешать им не стоит.
Неожиданность №2. Неприятная
Вы уже сдали ХГЧ, сделали миллион тестов, чтобы убедиться, что полосочки на месте. Рассказали счастливому папе, может даже и своим родителям. Уже присматриваете в магазине коляску и обвели в кружочек предполагаемую дату появления на свет вашего счастья. И тут на салфетке обнаруживаете пятнышко пусть даже не крови, но пятнышко, которое вас настораживает. Во-первых, оговорюсь сразу, если это алая кровь – это реально опасно. Если пятнышко коричневое – стоит обратить на него внимание, но, в этой ситуации, нервы можно пока поберечь. В любом случае идем ко врачу. И НИ ЗА ЧТО не позволяем себя смотреть в кресле. У меня появилось рыженькое пятнышко, на следующий день я пошла к очень грамотному специалисту, к.м.н., между прочим. Я как чувствовала, что смотреться в кресле не стоит, но ее авторитетное безаппиляционное заявление путей отступления как-то не оставило. Она меня долго смотрела, мяла, потом отправила на узи подтверждать то, что горошинка в матке. Когда я вернулась домой, у меня пошла кровь. Не буду описывать свои истерики и рыдания. Врач на скорой понимала, что происходит по двум фразам, которые можно было разобрать через всхлипывания «кровь» и «5 недель». Нас забрали в больницу. В больнице вы просто лежите, пьете привезенный с собой дюфастон, вам делают уколы папаверина, и, в принципе, все. Вы просто «под наблюдением». Не могу судить о необходимости нахождения в больнице. Мне там вытрепали очень много нервов, но это в следующем предупреждении. Что касается этого пункта, у меня была небольшая отслойка. Ее быстро скорректировали дюфастоном, и потом нужно было просто лежать, чтобы все прикрепилось как надо. Ничего критичного не произошло (хотя, я лила слезы две суток). Возможно, Бусинку мы смогли спасти благодаря тому, что я сразу пошла ко врачам, с другой стороны, как сказала мне потом моя платная Г, моя ситуация была не критичная. И если бы я с рекомендациями врача лежала дома, нервы наши были бы целее. Но ко врачу надо в любом случае.
Неожиданность №3. Неприятней, чем вторая
На третий день пребывания в больнице, отправили нас на узи. С пятничного, где мне показали горошинку, прошло три дня, и на экране я уже увидела фасолинку. Лежу я, улыбаюсь как дурочка, а врач говорит: «яйцо пустое. Даем три дня. Если не появится эмбриончик, рекомендуем чистку». Б**ть! (пардоньте, но на тот момент это была единственная мысль в моей голове). Почему, еще просто рано. Он еще маленький, его не видно. На что мне завотделением гинекологии городской больницы сказал, что «эмбрион, если он есть, видно на второй неделе. У вас пятая. Еще есть вопросы?». Здесь я начала обзванивать всех знакомых гинекологов. Позвонила той, у которой наблюдаюсь лет 5. Она – надежды нет. Стала звонить платной – она не работает. Полночи я убеждала себя, что малыш есть, что врачи не Боги, мне виднее, это мой ребенок. На следующий день я дозвонилась платной Г. Обрисовала ситуацию, получила по шапке за то, что поехала в больницу, а не к ней (но в тот день она не работала, а ее мобильного у меня не было). Говорит – а что тебе делают в больнице? Я – дюф пью и лежу. Здесь «б**ть» сказала она и велела срочно брать такси и ехать к ней, потому как мазня продолжалась уже 4 дня, а улучшений не было никаких.
Она работает в новой платной клинике, с современным оборудованием. Выслушав меня, пошли смотреть на узи, что там происходит. Смотрит долго, напряженно. Я – нет его? Она – не могу понять, что-то очень мелкое, на него не похоже. Ты пока не расстраивайся, сейчас пойдем к другому специалисту, у нее аппарат лучше. будем смотреть вместе с ней.
Одевалась я уже расстроенная, успокаивало только человечное отношение врача. Она побежала договариваться с коллегой, чтобы меня посмотрели без очереди, просила не волноваться. На мой вопрос – если и сейчас не увидим, все? Говорит, подожди хотя бы две недели. даже я не берусь делать выводы, подожди. Вычистить никогда не поздно, а малыша уже будет не вернуть.
На кушетку я ложилась, как на эшафот. Врач стала смотреть. Моя Г воскликнула: «смотри, это он или нет?». И узист ответила: «конечно, он. И сердечко у него бьется». Г побежала за нашим папой, который уже честно плакал, отвернувшись к окну. Кстати, этот день стал самым счастливым для нашего папы. Я уже плохо понимала, что происходит, просто с облегчением выдохнула, потому что все мои нервные запасы уже иссякли к тому времени.
Так что, девочки, если вам говорят, что у вас пустое плодное яйцо, посылайте всех в жопу! Не верьте никому. Сто раз перестрахуйтесь, подождите, дайте шанс малышу. Если в платной клинике не первый аппарат нешел моего малыша, что уж говорить о больничном допотопном оборудовании и узи по минуте на каждого. Идите к платным врачам, ищите хороших специалистов. Речь идет о вашем ребенке! Не давайте кому-то решать его жизнь. И фразы «должно быть» пусть они себе засунут туда же. Малыш никому ничего не должен. Он растет. И нечего ему мешать.
И напоследок, если Господь миловал, и все у вас идет без стрессовых ситуаций, идите на узи недельке на 8-9. До этого сдайте пару раз ХГЧ. Если он в динамике соответствует неделькам, значит все хорошо, и ваши // становятся горошинкой, фасолинкой и маленьким человечком.
p.s. после счастливого обнаружения малыша, нас отпустили из больницы, и вот уже 9 дней мы лежим дома. Честно лежим. Никаких домашних дел, готовки, стирки и глажки. Спустя недельку после того узи, когда нашли детку размером 2,5 мм, мы стали 6 мм и растем дальше. Конечно, я думаю, что узи – это все-таки не совсем безопасно, но мы его делаем по показаниям. Отслойки нет, никаких гематом и тонуса тоже. Очень надеюсь, что через недельку нас выпишут, и больше ужастики писать я не буду!
Теперь я могу с уверенностью сказать, что ждать прихода М гораздо более приятно, чем ждать «три дня, иначе на чистку». Поэтому наслаждайтесь своей дорогой к малышу! Тем не менее, скорейщих вам // и крепких нервов!
Все будет хорошо!
то трохи інше звичайно, але цей приклад показує, як фатально помиляються часом лікарі...

Margaryta
14.05.2011, 20:20
Дiвчатка дуже дякую за вашу пiдтримку, менiздаеться я стала сильнiше i вже починаю вiрити, що все буде добре. Назад дороги немае, я обожнюю дитинку в моэму лонi!!!

Burmosyk
30.08.2011, 14:43
Не знаю в якій темці написати. Щойно прочитала отаке:
Eсли бы вы встретили беременную женщину, у которой уже 8 детей, из них трое глухих, двое слепых, один умственно отсталый, а сама женщина больна сифилисом – вы бы посоветовали ей сделать аборт?
Если ваш ответ «да», то вы только что убили Бетховена.

Holly
16.09.2011, 23:10
Розмовляла з жіночкою. Вона завагітніла, дуже була щаслива.....до 4 місяця. А потім на УЗД виявили вади не сумісні з життям. І вона без вагань зробила аборт. Казала, що не розуміє, для чого виношувати 9 місяців, в муках родити і одразу хоронити. А якщо житиме, то буде інвалідом, а інвалідів їй в хаті не треба.
Я от не розумію, як можна 4 місяці любити дитинку, тішитись нею, розмовляти, уявляти якою вона буде, а потім в один момент зробити аборт, ніби то дитинка якесь сміття. Невже отак материнська любов змінюється байдужістю???

Nyny
16.09.2011, 23:14
в моєї сестри були проблеми з білком , сказали аборт і все , сказали коли прийти , навіть нічого не хотіли слухати. Але сестра не пішла і зараз в неї чудовий хлопець який вже в четвертому класі , з другим малим вона носила сечу подружки :)

ckorpionsha
17.09.2011, 00:26
Я не виправдовую аборт в будь-якому разу, навіть якщо кажуть, що дитина народиться з вадами
я колись на цю тему говорила з чоловіком, у нього одна незмінна дмка: якщо сказали, що дитина родиться хворою, калікою то нашо її родити. Цим народженням ми мучаем ту дитину. Вона буде ТІЛЬКИ мучитись все життя і говорити, Мамо, нашо ти мене народила. А ми, батьки, не вічні і потім просто ця дитина поповнить лави діддомовців чи будинок престарілих...сама!!! І ніяк його не переконаєш. Каже, гріх не аборт, а гріх свідомо дати дитині мучитись.

сніжна
17.09.2011, 02:12
як можна 4 місяці любити дитинку, тішитись нею, розмовляти, уявляти якою вона буде, а потім в один момент зробити аборт
це надзвичайно тяжкі ситуації. Але вони бувають. От дивіться, реальний приклад:УЗД показало вагітній жінці, що у її маляти- вада серця, несумісна із життям. Тобто після народження дитинка проживе максимум кілька днів. Жінка обійшла усіх можливих спецалістів у своєму місті, поїхала на консультацію у Києв, безпосередньо у інститут до відомого дитячого кардіохірурга, який проводить операції новонародженим. Вирок лікарів був і тут однозначний: вада неоперабельна, дитинка проживе лише кілька годин, рекомендовано перервати вагітність. Що залишається робити такій жінці? Яке рішення приймати, якщо своє заключення дав не один лікар, якщо за виходжування дитинки після народження не візьметься жодний ( бо відмовився навіть відомий на усю країну кардіохірург). Як їй ще 5 місяців носити дитинку, знаючи. що вона приречена? А вдома у жінки є ще двійко діточок, яким потрібна мама без невового зриву і в адекватному стані? Це легко говорити, коли сам не був у такій ситуації.
коли я лежала ще на підтримці, в сусідній палаті вже не один тиждень знаходилася жінка, в якої поступово відмовляли нирки. Їй вагітність намагалися зберегти до останнього. Але на терміні в 20 тижнів виникла загроза життя матері- нирки практично відмовили. Вагітній терміново уночі викликали пологи. Щоб їй було морально легше, у гінекологічне відділення пустили до неї чоловіка. то треба було бачити, як вони обидвоє плакали на коридорі вже після того, як їй викликали пологову діяльність. Але що залишалося робити у такій ситуації?

Holly
17.09.2011, 08:10
Як їй ще 5 місяців носити дитинку, знаючи. що вона приречена?ну жоден лікар не дасть 100%, що дитинка не житиме. Але ще раз повторюсь як люблячи можна вбити дитину? А якщо б дитинка родилась здоровою, а потім тяжко захворіла? теж відмовитись від неї, вбити?
жінка, в якої поступово відмовляли нирки Якби я знала, що у мене хворі нирки і я не зможу виносити дитину, я би не вагітніла.
Це легко говорити, коли сам не був у такій ситуаціїну є багато ситуацій в який я не була, але з впевненістю можу сказати, що того робити не буду - не стрибну з багатоповерхівки, не впаду під поїзд....

Пупсик
17.09.2011, 09:14
От дивіться, реальний приклад:УЗД показало вагітній жінці, що у її маляти- вада серця, несумісна із життям. Тобто після народження дитинка проживе максимум кілька днів.
В мене знайома мала схожу ситуацію. Але доносила дитинку і поховала. Всетаки природна смерть і аборт(вбивство) то різні речі.

jalla
17.09.2011, 09:26
Всетаки природна смерть і аборт(вбивство) то різні речі.
То точно. Ми чомусь не вбиваємо власноруч хворих, приречених людей? Правда? Бо це не припустимо. А чому ж можна вбити свою не народжену дитину?
Я вже мовчу про випадки з не правдивими діагнозами самих крутих спеціалістів. На мою думку за життя треба боротися, принаймі хоча б старатися боротися, а не опускати руки і робити аборт.

---------- Додано в 08:26 ---------- Попередній допис був написаний в 08:22 ----------

я колись на цю тему говорила з чоловіком, у нього одна незмінна дмка: якщо сказали, що дитина родиться хворою, калікою то нашо її родити.
А родити і поборотися за видужання дитини? Дивна думка вашого чоловіка, для мого чоловіка аборт- це те саме, що взяти ножа і когось власноруч зарізати.

Nevermind
17.09.2011, 09:36
Знаю теж два випадки, пов'язані з вадою серця і вагітністю.

Перший випадок - коли у дитини на УЗД знайшли ваду серця, сказали матері, що тільки аборт.
Але вона не зробила аборт, а виносила дитину до кінця, а після пологів дитинку відразу оперували (це в Києві), і зараз у них все добре.

Другий випадок - більш сумний. У дівчини від народження була вада серця. Їй категорично заборонили вагітніти, бо сказали, що вона не виживе. Але їй так хотілося дитинку... І коли вона завагітніла, вона не стала робити аборт, хоча всі лікарі були в шоці від її рішення і говорили, що пологи її вб'ють.

Вона виносила і народила здорового хлопчика. Але, на жаль, коли її дитині було 6 років, вона померла від зупинки серця.

Patty
17.09.2011, 10:35
На жаль, наші лікарі замість підтримати вагітну, часом можуть просто вбити морально лише одним словом. До того ж, часто помиляються. Мені теж генетик сказала: зробіть в нас УЗД, а там подивимося, чи залишати дитину.. Але я завжди знала, що не зроблю аборт, навіть якщо дитина буде хворою, чи якщо ціною життя дитини буде моє власне.
Якщо станеться викидень чи дитина народиться, а потім проживе, скільки їй дано, це одне, а свідомо робити аборт.. Знаю багатьох жінок, які робили аборти (з різних міркувань, в т.ч. за мед. показами), і не знаю жодної, яка б про це не шкодувала, і яку б це не мучило все життя.
Не кожен зможе все життя прожити з важкохворою дитиною. Багатьох таких дітей згодом чекають інтернати і притулки. Це справді жахливо. Але чи не краще дати дитині шанс народитися навіть хворою, ніж просто вбити? Все-таки хворі люди є для того, щоб навчити нас бути справді людьми.

сніжна
17.09.2011, 11:33
кби я знала, що у мене хворі нирки і я не зможу виносити дитину, я би не вагітніла
а якщо хвороба розвинулася під час вагітності? А якщо вагітність все-таки настала, незважаючи на застережні заходи? Тут, думаю, доречно "Ніколи не говорити"ніколи".
а після пологів дитинку відразу оперували (це в Києві)
у першому наведеному мною випадку жінці відмовили навіть найвідоміші столичні світила. Тобто навіть 1 шансу їй не дав жоден лікар.

В мене знайома мала схожу ситуацію. Але доносила дитинку і поховала
у моєї коліжанки доня так прожила один день. Ви були поруч із своєю знайомою усі довгі місяці вагітності "з вироком"? Бачили її моральний стан в очікуванні таких пологів, з надією у краще? А потім були поруч після пологів?....

Іруня
17.09.2011, 12:15
Вирок лікарів був і тут однозначний: вада неоперабельна, дитинка проживе лише кілька годин, рекомендовано перервати вагітність.
По-перше, завжди є надія на ЧУДО Господнє! Я би так сліпо лікарям не довіряла. Хай би там хоч які світила науки не були... А, по-друге, народила би цю дитинку хоча би для того, щоб в ті перші години, хоч вони, можливо, і останні, охрестити її! Я би собі не пробачила того, що не дала дитині шанс...
А вдома у жінки є ще двійко діточок, яким потрібна мама без невового зриву і в адекватному стані
Після аборту мама і так не буде без нервового зриву і в адекватному стані, особливо, якщо ця дитинка була бажана...

Лідочка
17.09.2011, 12:20
у моєї коліжанки доня так прожила один день. Ви були поруч із своєю знайомою усі довгі місяці вагітності "з вироком"? Бачили її моральний стан в очікуванні таких пологів, з надією у краще? А потім були поруч після пологів?....
Воно то все так, але треба подумати про душу дитинки, краще народити, охрестити, а тоді вже поховати. Ну і про свою душу також, це величезний гріх - дітовбивство. Якщо Бог не захоче щоб ця дитинка народилася, то він сам зробить так, а якщо інакше? Хоче не дай Боже такого нікому, це нереально важко напевне.....

Яруська
17.09.2011, 12:22
на терміні в 20 тижнів виникла загроза життя матері- нирки практично відмовили. Вагітній терміново уночі викликали пологи. Щоб їй було морально легше, у гінекологічне відділення пустили до неї чоловіка. то треба було бачити, як вони обидвоє плакали на коридорі вже після того, як їй викликали пологову діяльність. Але що залишалося робити у такій ситуації?
Цікаво, що церква каже про такі випадки?
Бо дуже двояка ситуація, з одного боку- аборт це вбивство, а з іншого- якщо залишити плід, то він вб"є маму і це означає свідоме самогубство..
Те ж саме, коли іноді наважуються на вагітність і пологи жінки з важкими вадами серця...Не вгадаєш.

Patty
17.09.2011, 12:30
Цікаво, що церква каже про такі випадки?
Колись читала коментар священика щодо подібних ситуацій. Церква підтримує тих жінок, які усвідомлюючи увесь ризик, готові йти до кінця, не роблячи аборту. Але з розумінням ставиться до жінок, які обирають власне життя (заради старших дітей і т.д.). А як інакше можна ставитися жінок, наприклад, після позаматкової? Вони що, теж вбивці?

До речі, якби 30 років тому всім масово робили УЗД, то я мала б шанси не народитися взагалі. Від народження маю незрощення 2-х дужок хребта. Маму в пологовому намовляли відмовитися від мене, бо "не буде ходити, говорити і т.д). Моє щастя, що вона у свої 18 мала відвагу не послухати наших "світил". Живу повноцінним життям, і абсолютно щаслива. Проблем з хребтом ніколи не відчувала. Тільки мішки з цементом на будові не тягаю :)

Лідочка
17.09.2011, 13:19
А як інакше можна ставитися жінок, наприклад, після позаматкової? Вони що, теж вбивці?
Ні, це зовсім інше. В даному випадку, 100% що помре і жінка і дитина. Тому, то вже можна розцінювати, як свідомий суїцид з боку жінки. Бо труби просто не пристосовані до виношування дитини.

Patty
17.09.2011, 13:42
Ні, це зовсім інше.
Таки ваша правда. :) Шкода, що не можу знайти і перечитати той коментар. От, мабуть, вся інформація в голові і змішалася :) Але точно пам"ятаю фразу: "Не можна ототожнювати кожну "чистку" з абортом". Може, хтось має точнішу інформацію?

nattsol
17.09.2011, 13:43
В даному випадку, 100% що помре і жінка і дитина
згадала, колись по Діскавері показали передачу про жінку, що виносила трійню, де третє маля було позаматковим (їй пощастило, що труба розірвалась з мінімальною крововтратою). на 7-у місяці їй зробили кесарський розтин, не даючи шансів вижити тій третій дитині, а жінка мала в 10-ро більше шансів зірвати джек-пот в національній лотереї, ніж успішно перенести операцію. на щастя, всі живі-здорові :)

Лідочка
17.09.2011, 14:24
згадала, колись по Діскавері показали передачу про жінку, що виносила трійню, де третє маля було позаматковим (їй пощастило, що труба розірвалась з мінімальною крововтратою)
Теж бачила цю передачу:) це насправді ДИВО!

Patty
17.09.2011, 14:26
Знайшла!

Не підлягає під категорію аборту кожна „чистка” матки після природного викидня чи завмерлої вагітності; а також не є абортом випадок, коли рятується життя і здоров’я жінки у випадку позаматкової вагітності.

Таки я в своєму попередньому дописі перемудрувала!

Пупсик
18.09.2011, 17:18
Ви були поруч із своєю знайомою усі довгі місяці вагітності "з вироком"? Бачили її моральний стан в очікуванні таких пологів, з надією у краще? А потім були поруч після пологів?....
Я знаю, що вона думала в першу чергу про дитину, а вже потім про себе. І не пожаліла про своє рішення дати дитинці народитись.

Patty
19.09.2011, 09:21
Я була поруч із жінкою, у якої, після нормальної нібито вагітності, нормального перебігу пологів дитинка прожила лише 2 дні і померла (гідроцефалія). Це надзвичайно важко - ховати власну дитину, незалежно від того, готуєшся ти до такої перспективи чи ні. А що тоді мають казати батьки 6-річних, 15-річних, 25-річних дітей, які помирають від хвороб чи нещасних випадків? Ростиш дитину, бажаєш їй всього найкращого, тішишся нею щодня, і раптом... Може, взагалі не народжувати, бо раптом... Треба приймати те, що дає нам життя, а не обирати найпростіші варіанти.

---------- Додано в 08:21 ---------- Попередній допис був написаний в 08:19 ----------

Бо дуже двояка ситуація, з одного боку- аборт це вбивство, а з іншого- якщо залишити плід, то він вб"є маму і це означає свідоме самогубство..

Якщо термін вагітності невеликий (тобто дитина просто не виживе самостійно) і є критична ситуація, загроза життю жінки (а дотягнути вагітність до більшого терміну нереально), то логічним є рішення рятувати жінку. Хоча не виключаю, що є жінки, здатні на самопожертву, які довіряють старших діток, наприклад, чоловікові і героїчно віддають Богові душу разом з дитиною. Це вже не порятунок дитини, і не вибір між життям жінки і дитини. Реальний суїцид.

Adriasia
19.09.2011, 11:48
Я колись вже писала в цій темі, але тоді не було багато, що сказати. Яня на час попереднього допису лише агукала у ліжечку, а лікарі продовжували страхати мене.
Отже.
На четвертому місяці вагітності мені сказали, що слід, ба навіть необхідно, робити переривання вагітності по стану мого здоров*я, аналізів, недорозвинутості плоду на своїх 20 тижнів. Я шось собі мало уявила як то перервати вагітність і мені розповіли екзекуції процесу. Послала без підбору слів. Вирішила народжувати. Не я життя давала і не мені вирішувати, що з ним робити.
Більшість знає, що було дальше, але все було набагато цікавіше. Коли тільки мене кесарнули то медики порадили не рятувати дитину бо вона і так буде неповносправною, недорозвинутою, не.... не... і ще сотня не...."Викине гроші а толку не буде" (цитата) Дяка Богу, мамі хватило розуму прийняти правильне рішення. Сказала рятувати поки я не вийду з наркозу і не прийму рішення. Врятували. Гурмою грошей, молитвами, благаннями, але жива. Дальше лікарі страхають... ходити не знаємо чи буде, одна нога довша інша коротша, на світло реагує але вроджений астигматизм, у мозку під час кисневого голодування відбулися незворотні процеси.... То був жах. Почасти грубою малоцензурною лексикою доводилося затикати писки "медикам". Дістали. Я прийняла позицію "ви си балакайте,а я собі знаю".
Результат.
Яночці 2,8, балакає, знає віршики, ходить і бігає (ноги одинакові), має проблеми з зором, але то лікується, має ваду серця, але також таку, що підлягає лікуванню.. Прийшла я з малою до лікарки яка так наполягала на аборті, та аж розплакалася і вибаченням її не було меж. Постійно дякую Богу, що дав мені сили і мудрості то все пережити.

Хто стоїть чи стоятиме колись перед таким вибором, старайтесь якомога менше ходити до тих калікарів, менше їх слухати і не брати собі до голови тих глупств, що вони так люблять говорити. Знайте своє, вірте у краще, просіть у Бозі і все буде добре.

terezka
19.09.2011, 14:18
моя подружка (з вродженною вадою серця, з тяжким захворюванням нирок) виносила і народила троє дітей, (останнього вродила у 33 роки), і щоразу лікарі її страхали, примушували робити аборт і т.д. Але вона не повелась жодного разу. і все нормально - і діти, і вона.
останній випадок, у Норвегії, у моєї подруги під час другої вагітності на п"ятому місяці лікарі (троє різних) не змогли почути биття серця у плоду, хтіли зразу на аборт відправити. Вона у шоковому стані тиждень вдома провела, ніяк не вірила, що таке можливе, потім знову пішла до лікаря - і тут вони наполягали на аборті, а потім вона змусила їх ще раз її оглянути на узд (знайшли сердцебиття). Мартюші уже кілька місяців, все гуд.

Kiruskin
19.09.2011, 16:15
Перечитала більшість дописів і просто в шоці. Я собі можу тільки уявити скільки то ще є жінок, які перервали вагітність через наших "висококваліфікованих" медиків. Чим більше читаю, тим більше мені не хочеться йти до тих горе лікарів. Якщо дасть Бог і в нас все вийде, я завагітнію, то тепер навіть не знаю на якому терміні я піду до лікаря і чи взагалі піду. Ще й знаючи лікарів з нашої лікарні, то взагалі нема ніякого бажання туди йти.

Patty
19.09.2011, 16:28
Та ні, на облік все ж бажано стати, обстеження та аналізи (в розумних межах) і консультація адекватного лікаря ще нікому не зашкодила. Вагітність - це не той стан, коли можна сказати "якось воно буде" і почекати 9 місяців. Просто, все те, що вам можуть наговорити і понаписувати, варто сприймати без паніки. Є сумніви - перевірити паралельно в кількох спеціалістів. І 100 раз подумати, перш ніж приймати важливі рішення :)

Nevermind
04.10.2011, 19:08
Прочитала страшну статтю про те, як лікарі спеціально роблять аборти, щоб отримати абортивний матеріал. Це, правда, в Росії...

http://www.noabort.net/node/31

Але все одно - довіряти лікарям на 100% не можна...

TesTanya
04.10.2011, 19:18
Прочитала страшну статтю про те, як лікарі спеціально роблять аборти, щоб отримати абортивний матеріал. Це, правда, в Росії...Страшно це навіть просто прочитати...Я сама була в ситуації, коли мала на руках скерування на переривання вагітності при терміні 22т., тому що АФП був не в тих межах... Не погодилась, робила аналіз три рази в різних клініках, але результати були подібні... Пережила амніоцентез, який спростував підозри... Моя дочка народилася здоровою!!!
Зараз навіть страшно, а якщо б тоді довірилась лікарям відразу, не перевіряючи...Зараз я не хочу навіть згадувати той час, і в "пузаті теми" стараюсь не заходити...

Leri
04.10.2011, 19:42
Хоча не виключаю, що є жінки, здатні на самопожертву, які довіряють старших діток, наприклад, чоловікові і героїчно віддають Богові душу разом з дитиною. Це вже не порятунок дитини, і не вибір між життям жінки і дитини. Реальний суїцид.

а є і інші ситуації, коли жінка жертвує собою щоб дитинка жила

один знайомий священник розповідав (напишу від першої особи):

"Прийшла до мене (до священника) молода дівчина, вона завжди усміхнена, завжди в церкві допомагала, у хорі співала,
нещодавно вийшла заміж
і каже - "отче, я вагітна"
Я сказав - "я дуже радий за тебе!" а вона відповіла - "мені лікарі кажуть переривати, бо з нирками у мене погано, не зможу родити"
помовчав трохи... - "а як ти сама думаєш, дитино?"
- "я молилася і зрозуміла одну річ... Бог віддав за мене на смерть Свого Сина, невже я не зможу пожертвувати своїм життям за власну дитину?"
ця молода жінка померла при пологах, а сьогодні, коли я бачу як бігає у Церкві малий хлопчик то думаю - за цю дитину зробили найбільшу пожертву двоє - Бог і його мама"

jalla
04.10.2011, 21:32
Вирішила народжувати. Не я життя давала і не мені вирішувати, що з ним робити.
Золоті слова. Adriasia, ваша історія зачепила мене аж до сліз, я захоплююсь вами, яка ж ви розумна жінка.
А ваша Яночка дійсно красунечка і розумничка.

pravovuk
16.10.2011, 22:48
Хто стоїть чи стоятиме колись перед таким вибором, старайтесь якомога менше ходити до тих калікарів, менше їх слухати і не брати собі до голови тих глупств, що вони так люблять говорити. Знайте своє, вірте у краще, просіть у Бозі і все буде добре
В мене була подіба ситуація. Вагітність звісно була бажана. Перед вагітністю і я і чоловік здали всі необхідні аналізи. І от я вагітна. На третьому тижні вагітності я почала мліти часто на роботі, сильний токсикоз, не засвоєння їжі і навіть води. Залишила роботу - бо розуміла, що в такому стані - я не те що по судам, я по хаті важко ходила. Поїхала на Батальну , здала аналізи. Гемоглобін -60, ацетон в крові зашкалює, нирки відмовляють. Ніколи не мала проблем ні з нирками, ні з печінкою. І думала що ацетон у крові може бути лише у алкоголіків, а я взагалі спиртного не вживаю. Лікар сказав , що необхідно переривати вагітність, бо за дитину тут взагалі не варта думати, бо мій стан вкрай важкий і є загроза моєму життю. Я втікла з Батальної. Була вдома і сподівалась ,що все само собою перейде. На мій ДН подзвонила свекруха, і по моїй ледве живій мові таки зрозуміла ,що мені дуже зле. Подзвонила чоловікові на роботу.Коли той пригнав з роботи, я вже й сидіти не могла. Завіз мене в лікарню навпроти мого будинку- бо вона найближче. Там також вирок, який озвучили моєму чоловікові - як хочете мати живу жінку, треба перервати вагітність. Але побачивши благання в моїх очах цього не робити, бо фізично я вже втікти не могла...лікарка сказала, що тиждень буде намагатись всіма силами трошки врятувати мій стан, якщо аналізи зміняться, то буду лежати на підтримці, а як ні - то єдиний вихід переривання. Воду вливали лише через вену, вітаміни також, бо інакше не засвоювалось. Це все було страшно для мене і для моїх рідних. Але ми це пережили, хоча я все таки і не доносила... Тут при пологах знов питання: "Рятувати чи ні?"
медики порадили не рятувати дитину бо вона і так буде неповносправною, недорозвинутою, не.... не... і ще сотня не...."Викине гроші а толку не буде"-все було сказано аналогічно. Я сказала ,що я готова до всього. Більше написано тут-
http://posydenky.lvivport.com/showthread.php?t=49954
Ліля - гарна розумна дівчинка, яка до року вже говорила, а в 1,3 знала весь алфавіт. Зараз пробує читати. Так - я втратила роботу керівника юридичного відділу, так - я втратила здоров"я ,так - купу грошей, але я маю ДОНЕЧКУ!!!!!!!

---------- Додано в 21:48 ---------- Попередній допис був написаний в 21:45 ----------

Почасти грубою малоцензурною лексикою доводилося затикати писки "медикам". Дістали. Я прийняла позицію "ви си балакайте,а я собі знаю".
Ви - Молодець! З ними так і треба!!!!!!!!!!!!

Fleshka
16.10.2011, 23:50
На жаль, наші лікарі замість підтримати вагітну, часом можуть просто вбити морально лише одним словом
І дуже часто не думають, як подати інформацію.
На 16 тижні вагітності мені в ЖК заявили - з твоєї вагітності ніц не вийде. Не можу описати, як в мене трусились руки і що робилось в голові, поки я їхала на Щорса. Дякувати Богові, хоч там був і майже кінець робочого дня, лаборанти затримались і мої аналізи перевірили...тої ночі я спала на підтримці але вже спокійно...
А зараз от думаю, невже не можна було сказати то якось по інакшому...застерегти, попередити...не так категорично?

vls
23.03.2012, 10:41
Дівчата доброго дня. У мене 7 тиждень вагітності. Лікарі ставлять діагноз "Завмерла вагітність". Робила в різних містях УЗД - всі як один: збільшений жовточний мішечок, ембріон дуже мали - не видно. Мене відправляють на чистку:(:(:(. Я дуже переживаю, бо вагітність була бажаною, ми готувались до неї.. Переживаю, що якщо перша вагітність закінчується чисткою, чи зможу я потім завагітнити? Можливо Ви знаєте лікаря у Львові, якому можна довіритись, який робить якісно, без наслідків? яКЩО У КОГОСЬ В ЖИТТІ БУЛА ЦЯ БІДА, поділіться досвідом!!!Дякую

YULKAZOZYLKA
24.03.2012, 16:16
Дівчата доброго дня. У мене 7 тиждень вагітності. Лікарі ставлять діагноз "Завмерла вагітність". Робила в різних містях УЗД - всі як один: збільшений жовточний мішечок, ембріон дуже мали - не видно. Мене відправляють на чистку. Я дуже переживаю, бо вагітність була бажаною, ми готувались до неї.. Переживаю, що якщо перша вагітність закінчується чисткою, чи зможу я потім завагітнити? Можливо Ви знаєте лікаря у Львові, якому можна довіритись, який робить якісно, без наслідків? яКЩО У КОГОСЬ В ЖИТТІ БУЛА ЦЯ БІДА, поділіться досвідом!!!Дякую
Мені тиждень тому зробили чистку:( Вагітність була бажана і планована і я й подумати ніколи не могла, що так може статись... Також дитинка завмерла, це виявилось на 8-му тиждні (а це сталось десь на 3-му), ні крові і ніяких ознак... Після чистки лікар сказав, що дійсно 100% вагітність завмерла. Маю знайому в якої так було з пешою дитинкою, але вони довго не чекали, а "старались" і мають чудову донечку ))
Тому маю надію, що все в подальшому буде добре )))

Annyhka Kavetska
06.10.2012, 21:20
Яночці 2,8, балакає, знає віршики, ходить і бігає (ноги одинакові), має проблеми з зором, але то лікується, має ваду серця, але також таку, що підлягає лікуванню.. Прийшла я з малою до лікарки яка так наполягала на аборті, та аж розплакалася і вибаченням її не було меж. Постійно дякую Богу, що дав мені сили і мудрості то все пережити.
Ви великий Молодець!В Бога все можливо!Дякую вам за мужність,нехай Господь допомагає у всьому.

algo
07.02.2013, 17:24
Щойно прочитала історію. зачепило до сліз!
Десятимесячная Машенька Козлова смотрит на своих родителей огромными зелеными глазами и умилительно улыбается.
Трудно поверить, но чуть больше года назад врачи сделали ее маме Анастасии аборт. Но девочка - вот она, живая! Как такое могло быть?
- Мы с мужем очень хотели этого ребенка. На восьмой неделе мне вдруг стало плохо, - рассказывает 23-летняя Анастасия Козлова. - Закружилась голова, живот разболелся, началось сильное кровотечение. Вызвали «Скорую», и меня отвезли в 24-ю горбольницу.
Эта больница в городе на хорошем счету. Врачи профессиональные, оборудование нормальное. Поэтому у Насти не было повода спорить с дежурным врачом, который ее осмотрел и сказал: «Нужно срочно оперировать, спасать уже некого. Ребенок погиб».
- Я очнулась от наркоза и плакала без остановки. Ведь это не первая моя беременность. Первого ребенка я потеряла полгода назад - случился выкидыш. И вот снова беда.
Несколько дней Настя провела в больнице, а потом врачи позвали ее на серьезный разговор. Выяснилось странное: спустя четыре дня гистологическая экспертиза показала - эмбрион остался.
Сделали УЗИ. Давненько врачи не переживали такого шока! Ребеночек был на месте! И главное - жив!
Считай, выжил после аборта...
Но Анастасия рано радовалась. «Выжил-то он выжил, - осторожничали врачи. - Но все-таки была операция, наркоз: после таких вмешательств ему уже не родиться здоровым. Да и родится ли вообще, непонятно». Но Настя решила сохранить малыша. Через несколько месяцев она поняла, что врачи не перестраховывались.
- К седьмому месяцу начались такие боли, что я не могла спать.
- А что врачи?
- А я им мало что говорила. А то опять бы оказалась на операционном столе.
Сходить к Поясу Богородицы Насте посоветовала ее мама, Евгения Борисовна, которая уже не могла смотреть на мучения дочери.
Пояс тогда, 24 октября прошлого года, как раз привезли в Екатеринбург, в Свято-Троицкий собор.
- Мы с мужем два дня приходили к храму, но каждый раз нас пугали толпы паломников, - вспоминает Настя. - На третий день узнали, что беременных пускают вне очереди. Прошли в собор, поклонились святыне. Вдруг батюшка потянул меня за руку. Он взял ковчег с Поясом и провел им по животу, шепнул благословение на ухо. Хотите верьте, хотите нет - но боли прошли.
- Совсем прошли?
- Почти. Как бы притупились. И дышать мне сразу стало легко.
- Настя, а вы верующая вообще?
- Теперь - да.
В соборе Насте подарили освященный поясок - она проносила его до самых родов. А 15 ноября родила здоровенькую девочку Машеньку. За нее Анастасия вместе с мужем Костей каждый день благодарят Богородицу.
- Машенька - невероятно жизнерадостный ребенок, постоянно улыбается, смеется, - говорят молодые мама и папа. - Только врачей боится.

ЗВОНОК СВЯЩЕННИКУ:
- Эта история о том, что рождение ребенка - это дело Божье, - говорит священник Дмитрий Моисеев, руководитель центра защиты материнства «Колыбель» в Екатеринбурге. - В данном случае произошло двойное чудо. Во-первых, ребенок остался жив, несмотря на грубое вмешательство врачей. А второе чудо - что малышка родилась здоровой. Ребенку был дан Богом дар здоровья. Этот случай должен заставить людей рационального склада мышления задуматься о том, что разум человеческий ограничен и не всегда бывает прав. Девочку назвали Марией. Это именно то имя, которое носит пресвятая Богородица. Она через ту святыню, к которой прикоснулась мама девочки, проявила заступничество этому ребенку.

http://s2.uploads.ru/IKDR7.jpg

zetta
08.02.2013, 08:11
Давненько врачи не переживали такого шока
Божі шляхи не передбачувані.. я вже колись розказувала як у моєї підлеглої і аборт робила і пила.. а дитинка вчепилась до легень і печінки плацентою і там собі вижила і її там знайшли аж у 7м місяців , живе здоровеньке малятко.

Delfy
08.02.2013, 10:28
а дитинка вчепилась до легень і печінки плацентою і там собі вижила і її там знайшли аж у 7м місяців
дуже шкода, що дітки так не можуть вчепитись тоді, коли ти зі слізьми просиш Бога, щоб він зберіг тобі ту вагітність і робиш все для того, щоб та дитинка вижила.. молишся днями й ночами, лежиш - боїшся встати в туалет, п*єш всі таблетки, які приписує тобі 5-ий лікар.. А ТАМ всеодно тебе ніхто не чує..

Лідочка
08.02.2013, 14:12
а дитинка вчепилась до легень і печінки плацентою і там собі вижила
А як вона туди потрапила? Щось не розумію.

сніжна
08.02.2013, 14:35
а дитинка вчепилась до легень і печінки плацентою і там собі вижила і її там знайшли аж у 7м місяців
це у неї була така позаматкова вагітність? Але тоді б плід відразу не був би виявлений на УЗД у порожнині матки. Що тоді абортували?

Oddly
08.02.2013, 14:53
це у неї була така позаматкова вагітність? Але тоді б плід відразу не був би виявлений на УЗД у порожнині матки. Що тоді абортували?
І я не розумію, може була багатоплідна вагітність (одна позаматкова). Або з порожнини матки через трубу якось ембріон потрапив. Фантастика.

Raven
08.02.2013, 15:01
Або з порожнини матки через трубу якось ембріон потрапив.
Якщо мали місце запальні процеси - таке можливо. При підживленні ембріона матка стає пористою.

Natalysa
08.02.2013, 15:36
algo (http://posydenky.lvivport.com/member.php?u=3835), надзвичайна історія. Так ридаю на роботі, стриматись не можу.

Нахлинули спогади з минулого.
Мені тоді було 12,5 років. Мама втретє завагітніла. Ми з сестрою були втішені. Але десь на 12 тижні в мами почалась кровотеча в длрозі до Городка. Відповідно поїхали до лікарні. Кровотеча була сильна і сказали робити чистку, бо дитини там вже і так нема. Не буду розповідати, що говорили мамі стосовно дитини Алеееее...... Маму подивились на УЗД і в мого братика билось серденько.
Мама на наступний день втекла зранку з лікарні і ми її виходили. Братик народився доношеним з вагою 3,700. На протязі цілої вагітності ми просили Бога про опіку і читали акафисти, а на наступних УЗД лікарі навіть не бачили, що були проблеми з плацентою.
Моєму брату зараз вже 11 років.
Тому дівчатка, всім терпіння і Божої опіки.

сніжна
08.02.2013, 15:55
таке можливо. При підживленні ембріона матка стає пористою.
ні, таке явище існує. Питання у іншому: якщо ембріон прикріпився поза маткою, то що тоді лікарі хотіли абортувати ( адже плоду у порожнині матки не було )? Вторинна позаматкова вагітність можлива не через слизову ендометрію, а коли спочатку настає трубна позаматкова вагітність, яка закінчується самовільним абортом ( тобто коли ембріон виштовхується із труби в черевну порожнину самостійно. До слизової ендометрію матки він і не потрапляє)

---------- Додано в 13:55 ---------- Попередній допис був написаний в 13:52 ----------

Кровотеча була сильна і сказали робити чистку, бо дитини там вже і так нема.

Маму подивились на УЗД
добре, що вже було УЗД. Бо моя свекруха розповідала, що раніше практично усіх вагітних з кровотечею у першому триместрі "автоматом" направляли на аборт ( на раннішніх строках- кололи хлористий кальцій у вену і чекали самовільного відторгнення, на пізніших- класично читили). УЗД не було і вважалося, що якщо є кровотеча- рятувати вже нічого

Raven
08.02.2013, 15:55
то що тоді лікарі хотіли абортувати ( адже плоду у порожнині матки не було )?
Різнояйцева вагітність. Рідкість, але маю знайомих-двійнят, не близнюків.

zetta
08.02.2013, 15:56
Що тоді абортували?
а то не так було. тест показав що вагітна, вона навіть не стала дивитись де дитина і тд.. просто прийшла "по рекомендаці" до лікарки, вони взяли її на чистку. але коли нібито почистили то вона помітила шо ведуть себе дивно, шось там взяли на аналіз.. гроші з неї взяли і відпустили.
але ше раніше до роблення тесту, її різко шось заболіло, якийсь приступ стався і її забрали в лікарню .. тоді і тріснула труба з позаматковою вагітністтю, це вже вона потім зрозуміла що то за приступ був. лежала вона в лікарні де банк Дністер чи Дніпро біля водоканалу знаходиться. Я вже й не пам"ятаю що був за діагноз, але якісь дренажі там стояли, операція була... пролікувалась, прийшла додому, вийшла на роботу а їй все зле і зле, ну після двох дітей вона вже знала які то ознаки.. тест виявився позитивним.. здивувалась тай пішла на аборт.

Natalysa
08.02.2013, 16:42
добре, що вже було УЗД. Бо моя свекруха розповідала, що раніше практично усіх вагітних з кровотечею у першому триместрі "автоматом" направляли на аборт ( на раннішніх строках- кололи хлористий кальцій у вену і чекали самовільного відторгнення, на пізніших- класично читили). УЗД не було і вважалося, що якщо є кровотеча- рятувати вже нічого
Так і тепер вважають. Лікарі кажуть, що дитина народиться з вадами, бо під час вагітності на ранній стадії при кровотечі плід може "пошкодитись"

irushka
08.02.2013, 17:28
Лікарі кажуть, що дитина народиться з вадами, бо під час вагітності на ранній стадії при кровотечі плід може "пошкодитись"
У мене з Матвійком була така кровотеча десь на 8-му тижні, що я їхала на узд і надії вже не мала, але серденько билося і з вагітністю все було добре надалі. Добре, що не йшла до лікарів, в лікарню не лягала і не знала що про то думають лікарі, слава Богу.

сніжна
09.02.2013, 13:02
і тепер вважають.
не погоджуюся. бо все-таки зараз стапраються зберегти вагітність, а не одразу на чистку направлення виписувати. У братової кровотеча ( і така неслабенька) була в 9 тижнів. Але госпіталізували, зберегли. Народився здоровенький хлопчик
що не йшла до лікарів, в лікарню не лягала і не знала що про то думають лікарі,
у мене коліжанка потрапила до Огородників на Топольну не лише з кровотечею, а з відшаруванням плідного яйця ( початок самовільного аборту на 12 тижні)- плідне яйце вже було помітне у привідкритій шийці матки. Але вони зробили все, щоб цю вагітність зберегти, хоч простіше було теж просто почистити. Чесно попередили, що шансів дають мінімум, але зроблять все можливе. І зберегли.

п.с. сама я з таким стикнулася на 15 тижні. І хоч лікар з ЖК кричала, що мені "5 хвилин до викидня", у пологовому мені вагітність зберегли.

Moonlight
10.02.2013, 09:19
не погоджуюся. бо все-таки зараз стапраються зберегти вагітність, а не одразу на чистку направлення виписувати.
Як які лікарі. В мене на 6 тижні почалася мазанина, пішла до гінеколога, та зразу на УЗД - там навіть плідного яйця не побачили (підозрюю що таке УЗД було), виписала вітамін Е і лежати. На другий день почалися більш інтенсивні виділення, я поїхала на Русових. Там Лікар оглянула мене досить боляче на кріслі, на наступний день на УЗД показало, що є серцебиття і все добре, вічко закрите (це вже був 7-ий тиждень), але лікар дуже наполягала на чистці, ніби якщо на такому терміні щось не так, значить висока ймовірність вад і т.п., навіть писульку якусь заставила підписати, що типу я згідна зберігати вагітність при ймовірності вад розвитку у 75%. Добре, що зі мною завжди був чоловік, який мене підтримував, ну і аборт для мене не допустимий, але якщо це був би хтось інший на моєму місці?!
П.С. Народила здорового хлопчика:girl_yes:

Shpunka
10.02.2013, 11:52
А я шокована від оцієї розповіді :no: Зрозуміло, що аборт неприпустимий в жодному разі. Але як можна відчувати рухи своєї дитини і свідомо йти на вбивство?
Девочки,у меня беда. Сегодня была на узи срок 21 неделя. Поставили диагноз-Гипоплазия правых отделов сердуа,гипоплазия лёгочного ствола,ДМЖП,маркеры ХП.
4 врача смотрели.Вердикт-прерывание беременности.
Я пишу,а слёзы не останавливаются.Он шевелится ,наверное всё понимает.А я ничего не смогу сделать.Сказали порок несовместимый с жизнью.Даже если родится,не сможет самостоятельно сделать даже вдох.
Девочки,родненькие скажите,как проводится эта процедура на таком сроке????

Через 6 днів:
Девочки,сегодня в 4 утра я родила своего мертвого мальчика.Состояние ужасное-состояние убийцы.И кто говорил что ИР это не так уж и больно.Вчера в 9 утра мне сделали кордо.совсем не больно и через эту же иглу ввели лекарство,заливка ,называется по моему как то на и.Сразу же начал болеть живот.Было терпимо.К обеду ближе боль стала сильнее.Я еще как то держалась.Положили меня прям в родовом зале,где при мне за эти сутки родили человек 10.Состояние после увиденного еще хуже.Дальше боль начала усиливаться,до не моготы.сделали укол-спазмальгетик,но от него меня только стошнило.лучше не стало.Потом ближе к 5 вечера после второго укола я заснула сквозь боль,до этого я по полу валялась.Ух,и наделала же я там шума.даже стыдно.Потом поменялась смена,еще круче чем та.Они пережили веселую ночь со мной.У меня нет половины волос на голове,руки в кровь,вся в царапинах-себя драла от боли.Полке полуночи мне прокололи пузырь.Шейка очень долго не открывалась,сказали что это редкость что она такая большая и толстая.Потом после укола я успокоилась,а так вообще на врачей кидалась.В 4 утра я родила сама.сейчас лежу из меня вытекает очень много крови.страшно,обидно,но я как то держусь.Ту боль какую я перенесла сегодня ,больше такого я не выдержу.Лучше доносить до конца и родить естественым путем,а не идти против природы.Пишу с телефона,слезы.простите за ошибки.девочки,не судите строго

irushka
10.02.2013, 12:21
потрапила до Огородників на Топольну не лише з кровотечею, а з відшаруванням плідного яйця
В мене мазалось з перших днів вагітності, але ХГЛ показував добру динаміку. А в той день, коли кровотеча була немаленька я на узд пішла відразу, то не виялось ні відшарування і взагалі нічого такого, що вказувало би на загрозу. І фраза узд-истки, що тут "гарна дитинка", мене настільки заспокоїла, що я вже нікуди не йшла, не дошукувалась причин, я просто вірила, що все буде добре і після того випадку ніяких більше ні кровотеч чи будь-яких інших проблем не було. А як уявити, що я би після узд пішла ще десь до лікаря, мені би розказували, що то вже будуть якісь вади від тої кровотечі, якби почали капати і зберігати, я би відчувала себе хворою і нещасною і т.д. А в мене була досить активна і позитивна вагітність і такі ж гарні пологи, я про все це описувала на форумі.
А з першою вагітністю то було відшарування плідного яйця, але без кровотеч і мазанини, то я лежала на підтримці, але якось мій лікар сказав, що ніхто не знає чи то дійсно патологія і треба щось робити/лікувати, чи може то такий варіант норми, вагітність ж розвивалась і потім то відшарування безслідно минуло до 20-го тижня.
Я не закликаю нікого бути байдужим до проблем з вагітністю чи не йти до лікаря, але часом материнська інтуїція і віра в краще може вберегти від зайвого.

Dolche
10.02.2013, 13:23
А я шокована від оцієї розповіді Зрозуміло, що аборт неприпустимий в жодному разі. Але як можна відчувати рухи своєї дитини і свідомо йти на вбивство?
Дуже сумна історія, з печальним завершенням. Напишу і я одну історію...
У моєї близької знайомої була схожа ситуація. На 21-му тижні аналіз на вади показав численні патології в дитини, тоді УЗД. Вади були не сумісні з життям (всі органи були не дорозвинуті або взагалі відсутні). Де вони тільки не їздили, цілу Україну по всіх медико-генетичничних центрах і всі в один голос казали, що дитя не житиме. Та аборту чи передчасних пологів їй не пропонували (чи просто вона не погодилась, не знаю деталей). Вагітність доносила до 39-го тижня і їй зробили КР (бо мала серйозні проблеми із зором). Хлопчик і справді народився хворим (підтвердилися всі прогнози), здорове було лише серце, її мама ще навіть платила за штучну підтримку легенів, які також були не розвиненими. Вони просто не могли його відключити від апарату. За тиждень хлопчик таки помер.
Дуже мені шкода моєї знайомої і поважаю її за те, що дізнавшись про те, що її чекає, вона не перевала вагітність швидше, не вбила сама своєї дитини. Мовчу за те, як воно ходити 4,5 міс. вагітною і знати що після народження не будеш мати немовлятка(((

сніжна
10.02.2013, 18:09
Дуже сумна історія, з печальним завершенням
в житті бувають різні речі...Зі мною на підтримці у гінекології лежала жінка з патологією нирок. Їй взагалі було протипоказано вагітніти. Але вона ризикнула. На строці в 20 тижнів у неї нирки відмовили ( незважаючи на лікування у стаціонарі). Її та чоловіка поставили перед вибором: рішення треба було приймати негайно. В ту ніч їй викликали пологи. На це просто було неможливо дивитися: попри заборону перебування на той час сторонніх у пологовому, її чоловік був присутній у відділенні гінекології, підтримував її; вони обидвоє плакали під час штучних перейм. Але , на жаль, їм довелося зробити вибір

Zoryanazirka
11.02.2013, 11:48
Коли я лежала з Михасиком у лютому 2010 на Орлика зі мною в палаті лежала дівчинка з хлопчиком. Їй також наполягали на перериванні в 20 тижнів. Хлопчик був з чисельними вадами.. Спинний мозок був цілком нагорі - на спині була величезна дірка.. крім того ще з нирками, ніжками, гідроцефалія головного мозку.. Вона його годувала грудьми і казала - свій обов'язок перед Богом я виконала , я його виносила, народила, охрестила.

BlackTee
11.02.2013, 13:27
Натрапила на розповідь однієї жінки, яку неможливо читати без сліз
"Чудо, якого могло не бути"
Історія появи на світ нашої доні має сумний початок, але хочу про нього тут написати, щоб застерегти інших майбутніх мам від недобросовісних клінік, лабораторій і лікарів.
Про другу дитинку ми почали задумуватися коли синочку виповнилося 4 рочки. Перша спроба, і о чудо! Я вагітна! На жаль, радіти довго не довелося : на 9 тижні перше УЗД і діагноз - завмерла вагітність. Думала, що зі мною такого ніколи не станеться, взагалі думала, що це велика рідкість. Знайшла темку на Малечі – вжахнулася, скільки таких історій… Сльози, біль, відчай, холодна маніпуляційна, наркоз… Прокинулась з відчуттям порожнечі під серцем і в душі. Оплакую це янголятко дотепер. Відпустила, але не забула…
Пів року чекання, потім рік безрезультатних спроб знову завагітніти. Ранки з градусником в одному місці, надумані «симптоми і ознаки», гора однополосих тестів, кохання по графіку, і зростаюча тривога: а може зі мною щось не так??? Вирішили обстежитися. Знайома порадила лікарку, знайшли у мене ендометріоз, у чоловіка варикоцелє і хронічний простатит. Накупили ліків два кульки, почали приймати…
Ранок після мого дня народження. Ну й похмілля… Стоп-стоп, та хіба може бути таке похмілля від двох бокалів хорошого вина? Ловлю себе на думці, що знову шукаю «симптоми». Та ні, не може бути, ми ж щойно почали лікування, та й овуляції в цьому циклі графік не показав. Все ж роблю тест, чи не вперше особливо ні на що не сподіваюся, бо до затримки ще два дні, та й лікарка сказала, що з такими діагнозами завагітніти буде проблематично і лікуватися нам мінімум три-чотири місяці. Дивлюсь як проявляються смужки на тесті: одна, друга… ДРУГА??? ДРУГА!!! Сказати, що це була бажана вагітність – це нічого не сказати. Це була вимолена, виплакана, вистраждана, довгождана, омріяна вагітність. Змішане відчуття щастя і тривоги… Тихо плачу у ванній. Чоловік зазирає у двері: - Що, кохана, знову місячні? Простягаю йому тест, він сідає біля мене на підлогу, обіймає: - Все буде добре.
Все буде добре, все мусить бути добре… З цими думками через два тижні затримки йду до лікарки. Аналіз ХГЛ, тризначний результат. Я свічуся від щастя, але лікарка чомусь радіти не поспішає. Каже перездати в динаміці. Через два дні перездаю, отримую папірець з результатом і кам’янію від побаченого: показник зменшився! Не може бути, тільки не цього разу, не так… Я відмовляюся вірити цьому папірцеві, це помилка, помилка! Лікарка підозрює позаматкову, відправляє на УЗД. У черзі молюся. Заходжу в кабінет, лягаю на кушетку.
- Вагітність маткова… Зітхнути з полегшенням не встигаю.
- Розмір плідного яйця не відповідає терміну гестації.
Від цих слів все пливе перед очима – точнісінько те саме мені сказали при попередній завмерлій вагітності. Збираю всю силу волі в кулак, щоб не розплакатись.
- Що це означає?
– Не знаю поки, треба прийти ще раз через тиждень.
Тиждень… Як його прожити, той тиждень??? Не можу нічого робити, і ні про що думати. Перездаю ХГЛ в іншій лабораторії, результат – норма якраз на мій тиждень вагітності. Перездаю ще раз в динаміці – виріс вдвічі. З’являється стійке відчуття, що якась з двох лабораторій явно недобросовісна і результати просто малює. Приношу результати ХГЛ лікарці. Вона каже, що довіряє тільки їхній лабораторії і треба побачити, що покаже наступне УЗД.
УЗДистка дивиться на екран і кривиться.
- Щось не так. Плідне яйце виросло, але ембріона я не бачу. На цьому терміні вже мало б бути серцебиття, а я не бачу навіть ембріона. Мабуть анембріонія. Можна ще почекати тиждень для певності, але…
З висновком УЗД йду до лікарки. Благально дивлюсь їй в очі, запитую:
- А може ще все буде добре?
- Навряд. ХГЛ падає, УЗД показує відставання. Ні ембріона, ні серцебиття…
Лікарка починає тихенько вести мову про медикаментозний аборт. Термін ще дозволяє, не так травматично як вишкрібання, у їхній клініці є спеціалісти… Я відмовляюся, кажу, що почекаю ще тиждень, прошуся ще раз перездати ХГЛ у їхній лабораторії. Вона погоджується, але попереджає, що на її думку чекати вже немає чого.
Два дні живу мов у півсні, плачу, відчуття болю і тривоги не дає жити. Дзвонить лікарка, результат ХГЛ впав ще нижче. Надії ніякої. Ввечері починає кровити. Думаю, що це кінець. В телефонному режимі консультуюсь ще з кількома лікарями, всі радять робити вакуум, для медикаментозного завеликий термін. Після попередньої чистки в гінекології ще раз потрапити туди не хочу категорично. Шукаю хорошу клініку і лікаря, щоб зробити чистку. Так по рекомендації коліжанки потрапляю до Прикарпатського центру репродукції.
Приходжу з результатами попередніх УЗД. Лікар каже, що у них чистку за чужими діагнозами і обстеженнями не роблять, направляє на їхнє УЗД. Це УЗД не забуду ніколи. Лікарка пильно дивиться на екран і каже:
- Я не знаю хто вас дивився і як вас дивились, але як на мене тут повноцінний 8 тижневий ембріон і в нього Є СЕРЦЕБИТТЯ!!!
Повертає до мене екран монітора і я бачу маленьку квасолинку з пульсуючою цяткою посередині!!!!!!!!! Передати словами, що я відчула в той момент неможливо. Я не плакала, я ридала. Лікарка мене заспокоювала. Сказала, що кровить, бо є загроза і треба лягати на збереження.
Годину оформляюся, і от я в палаті. У руці перше фото моєї крихітки. Думки плутаються. Відчуття нереальності. Не може такого бути. Я ледь не зробила аборт. Думаю про те, що може й попереднього разу все було добре, я ж тоді повірила двом результатам УЗД, пішла на чистку, де мене вже не дообстежували… Стає страшно від думки, скількох жінок отак почистили за неправильними діагнозами… Страшно від думки, що я могла піти в іншу клініку, де ніхто б не додумався ще раз УЗД робити… Страшно, що такими дикими переживаннями я могла нашкодити малючку… Молюся і дякую Богу за подароване і врятоване життя моєї дитинки. Це було справжнісіньке чудо…
Місяць лежу на збереженні, стаю на облік до іншої лікарки. Попередню не хочу навіть бачити.
УЗД обіцяє донечку, синочок і чоловік щасливі. Синочок каже: Тепер нас буде порівну.
Наступні чотири місяці пролетіли швидко. Пузик ріс, токсикоз був сильний і дивний. Він не закінчився ні до 12, ні до 16 тижня, він був постійно зі мною, мій рідненький токсикозик. Нудило не зранку, а ввечері і вночі. Ось така моя доця була примхлива. Постійно хотілося морозива і молока. Від нудоти допомагало соняшникове насіння. Пузичок був такий делікатненький, всі казали, що точно буде дівчинка, а ми й не сумнівалися. З тижня 25 почала скуповувати рожеві лашки, чомусь хотілося лише рожевих. Я так раділа, що буде донечка. А вона, мов маленький котик причаїлася там, так тихесенько сиділа, що не раз примушувала і лікарку,і мене даремно хвилюватися – я всю вагітність дуже слабо чула рухи донечки.
29 тиждень, маю легку нежить, що за два дні переходить у задуху. З діагнозом вірусна пневмонія потрапляю в реанімацію. Рентген, незважаючи на вагітність, два тижні крапання. Потім загроза, тонус, ще тиждень крапання. На УЗД йду з острахом, як ті антибіотики на мою дитинку вплинули. На щастя, з донею все добре.
Обговорюю з лікаркою пологи. Вона схиляється до повторного КР. Планова операція на 39 тижні. Вкінці 37 лягати на підготовку. Дату виберемо пізніше.
Все домовлено, все куплено, до зустрічі з донею ще цілий місяць. На 35 тижні чомусь почала гарячково пакувати кульки, мандраж якийсь мене пробирав. Все мені здавалось, що не встигну нічого підготувати. Як виявилось, недаремно. Доня сама собі вибрала дату народження, нікому не довірила цю важливу справу.
36 тиждень, вечір. Починає тихенько нити як на місячні. Тренувальні мабуть, думаю я. Чоловік поїхав у відрядження, має вночі повернутись, синочок посопує у дитячій. Все спокійно і я засинаю. Прокидаюся десь о першій ночі – болить вже добряче, але нерегулярно. Дзвонити лікарці неохота – ніч, чого її турбувати. Лежу і засікаю час між біллю. 10 хвилин, 8 хвилин… Дзвоню чоловікові, на годиннику 2 ночі. Він під’їжджає, скоро буде вдома. Хапає все сильніше. Я навіть думки не припускаю, що це справжні перейми. Приїжджає чоловік. Про всяк випадок приймаю душ і прошу чоловіка поголити мене. Після душу боліти перестає. Вирішую чекати ранку вдома, лягаю, але спати не можу. Раптом мене накриває дикий біль, відпускає, дивлюсь на годинник – близько третьої. Через 5 хвилин той самий сильний біль. Починаю думати про пологовий. А якщо це воно? Як же так – 36 тиждень, як же доня, вона ж ще замаленька? Біль заважає думати, буджу чоловіка, похапцем беру найнеобхідніше, речі для доні. Синочка довелося залишити самого вдома – ні з ким не домовилися, а вночі не було кого просити. Всю дорогу до пологового надіюся, що це все таки тренувальні, що зараз мені вколять якусь крапельницю і лежатиму ще тижні зо три на збереженні. Чоловік залишається чекати в машині.
Приймальний, чергова лікарка оглядає мене на кріслі і каже:
- Ви в родах, шийка згладжена, відкриття 3 сантиметри…
- Може ще можна зупинити пологи?
Вона дивиться на мене як на божевільну. Каже медсестрі вколоти мені папаверин з анальгіном, йти в палату і намагатись заснути. Потім дивиться в обмінку і питає:
- У вас шов на матці?
- Так…
- Це ж треба готувати операційну. Дзвоніть своєму лікарю. Зараз до вас прийде анестезіолог.
П’ята ранку. Дзвоню своїй лікарці. Вона заспокоює і каже, що зараз приїде.
Далі картинки змінюються так швидко як у калейдоскопі. Клізмова… Дитяча просить дати речі для дитинки на роди… Анестезіолог щось мене розпитує... Мій чоловік у халаті і шапочці… Де ваші ліки на операцію?.. Немає, не сподівалися так швидко… Все приносять… КТГ дитинки, все добре… Переодягайтесь у сорочку… Операційна, все таке знайоме, шість років назад тут вперше закричав мій синочок…За вікном світає… Моя лікарка у хірургічній масці… Дитинка сама закричить?... Моліться і надійтеся на краще, добре, що це дівчинка… Спинальна анестезія… Ногами розливається тепло і я перестаю їх відчувати… Ширма… Починаємо…
Ось він такий бажаний, довгоочікуваний і найрідніший крик моєї доні. –Уа! Уа! Уа! Уа! Уа! Вона сама дихає, сама!!!! Моя молодчинка!!! З такою волею до життя!!! 8 балів, 47 см, 2500… Всі мої страхи відлітають…
- Мамочка, цілуйте свою принцесу!
Переді мною з’являється рожевий згорточок, я притуляюся щокою до зморщеного крихітного личка, вдихаю її запах… Моє кошенятко, моя пташечка, моя лялечка, моє все… Я так довго тебе чекала!!!! І розумію, що нас вже четверо… Доню несуть до татка на груди… На душі спокійно і тепло. У нас є доця!!!
Ось так передчасно і несподівано народилась наша довгождана доця і сестричка. Наше Богом подароване чудо. А синочок всю ніч проспав сам вдома. О 9 ранку наш татко примчав додому, розбудив його і сказав, що вже є сестричка. :child_ 02:

За вікном падає лапатий сніг. Зима цього року прийшла рівно за календарем. Тихий сімейний вечір. На руці спить моя доня, смішно кривить губки і морщить лобик. На килимі складають конструктор мої кохані мужчини - чоловік і синочок, вже такий серйозний і дорослий. І я розумію, що ось воно – щастя, яке не купиш, не виграєш у лотерею, а яке дається Богом – щастя бути ЖІНКОЮ І МАМОЮ…

buhgaltersha
11.02.2013, 17:59
Навряд. ХГЛ падає, УЗД показує відставання. Ні ембріона, ні серцебиття…
Сижу і плачу - як можна так знущатись над вагітною жінкою? Не лікарі, а коновали

Liliyah Romanova
11.02.2013, 18:53
Мій чоловік кілька тижнів тому прийшов додому й у першу чергу обійняв усіх діток, але не так, як завжди, а так довго, ніби з відрядження повернувся, а не з роботи. Виявилося, що вдень його викликали благословити дитинку народжену на 20 тижні (він працює в лікарні, то часто доводиться таке переходити). Здивувало його, що мама дитини не прийшла. А потому виявилося, що то він молився над абортованою дитинкою. Тест показав, що дитинка матиме синдром Дауна й батьки вирішили, що така дитина їм не потрібна. І абортували після довгих роздумів. Ми вдома удвох плакали над тим хлопчиком, який виявився непотрібним своїм батькам...

VERO
13.02.2013, 00:42
Пригадала історію своєї співробітниці. Всі аналізи, численні обстеження генетиків переконували, що в дитинки синдром Дауна. Все це ускладнилося тим, що сестра татка дитини теж має такий синдром. Потім у дитинки знайшли пухлину в головному мозгу. І бачили її на всіх численних УЗД, і всі світила, до яких зверталися. Все це проходила на фоті надзвичайно сильної загрози. Їй навіть геніпрал капали. Це вже крайній варіант. Крім того, познаходили в дитинки купу вад. Результат- доношена вагітність, здоровий хлопчик, народжений природнім шляхом. Бачила його, коли мав 3р. На той час знав більше 100 англійських слів. Постійно думаю про те, що би зробила інша мама, наслухана такими "діагнозами"?..

Skobik
14.02.2013, 20:07
і от...на УЗД побачили, що в манюні немає ОБОХ нирок... Що тут робити?
Однозначно проконсультуватись в кількох спеціалістів. Сама зустрічалась з такими горе-УЗД-спеціалістами - то забагато чогось побачать то чогось недобачать, ще й поналякують.

buhgaltersha
14.02.2013, 20:18
Однозначно проконсультуватись в кількох спеціалістів
Маю знайому - їй зараз 22 роки, так ось, коли її мати носила, жодне УЗД не показало у неї РУК (!), консультувались у трьох (здається) лікарів, а потім плюнули і чекали дівчинку без ручок. Народилась з обома руками. Хоча не знаю, яке там тоді ще те УЗД було, але факт: жодне не показало

truskaffka
14.02.2013, 21:08
Хоча не знаю, яке там тоді ще те УЗД було, але факт: жодне не показало

Швидше навіть не яке УЗД (хоча і апарати теж, мабуть, були ще не дуже), як тоді ж ще взагалі не вміли то розшифровувати...От і "вчилися" на пацієнтах. І зараз дехто продовжує так "вчитись", якщо судити з розповідей.

Натуся
22.02.2013, 18:54
поставили діагноз анембріонія...Плідне яйце розвивається,росте,вже не 11 а 17 мм,але в ньому нікого немає...пусто...я ніколи не знала,що так буває...це шок...вагітність є,дитини немає...Сказали,що треба його забирати...
Тішу себе мрією,що до понеділка щось зміниться,бо зараз йдуть виділення такі,як місячні,якщо не буде кровотечі і на вихідних не заберуть на Топольну,то в понеділок піду ще на одне узд,глянути ще раз,може таки щось побачать...але дуже сумніваюсь,бо якщо на трьох узд не побачили,а термін вже досить нормальний,щоб щось було видно...вже би мало бути серцебиття,а його нема...

Уляночка
22.02.2013, 20:06
Наталь, анембріонія-часте явище...мусите пройти той етап і далі відпочити/обстежитись і планувати згодом дитинку..в мене теж була така ситуація-виявили "випадково", бо ні болю,ні виділень не було,а просто планове узд в 12 тижнів показало анембріонія на 7 тижні..5 тижнів нічого і не підозрювала..далі -чистка і всі "преєлєсті"..Вам бажаю терпіння і сили, все згодом станеться..

tanchyk
05.03.2014, 16:51
Дівчата, яка ймовірність, що дитинка виживе народившись на 26-27 тижні через КР?Коліжанка на 26-27 лежить на збереженні через дуже високий тиск. Сьогодні виявили, що дитині не поступає повітря і терміново треба робити КР, можливо ще й сьогодні.

Raven
05.03.2014, 16:59
Сьогодні виявили, що дитині не поступає повітря і терміново треба робити КР
то краще, ніж кисневе голодування, моя знайома мала через таке завмерлий плід за два тижні до пологів, дитина була з вадами розвитку головного мозку і ще щось, я вже не розпитувала, високий тиск скокнув на такому ж терміні, але сиділа дома і їла таблетки, бо ж нічого не буде

IRUSKA*8
05.03.2014, 17:14
tanchyk. Дружині кума робили екстрений КР на 26-му тижні- народився хлопчик 1000г/39см. Виходжували його на Чернігівській до того терміну поки настало прогнозоване раніше пдп (КР був 1 листопада 2012р., в лікарні були до 27 січня 2013р.). Зараз, коли маленькому фактично 1.4р., то по розвитку можливо чуть відстає і то не факт, а важить майже 12кг!
На все Божа воля!!!

tanchyk
05.03.2014, 18:41
то краще, ніж кисневе голодування
перенесли КР на п"ятницю, але якщо є киснева недостатність то для чого переносити? Одним словом усі переживаємо дуже. Надія лише на Господа Бога.

Raven
05.03.2014, 18:43
але якщо є киснева недостатність то для чого переносити
може вдастся стабілізувати тиск, в даному випадку лікарі стараються продовжити вагітність максимально

Gabi
05.03.2014, 20:51
Дівчата, яка ймовірність, що дитинка виживе народившись на 26-27 тижні через КР?
Теоретично, дитина стає життєздатною після 25 тижня.
але якщо є киснева недостатність то для чого переносити?
На такому терміні важливий кожен день, сподіваються протягнути якомога довше. Якщо причина кисневого голодування тільки в високому тиску, то
може вдастся стабілізувати тиск

pravovuk
05.03.2014, 21:07
яка ймовірність, що дитинка виживе народившись на 26-27 тижні
Моя Ліля народилась на цьому терміні.
Тут описано як ми "виживали" і виросли:) :
http://posydenky.lvivport.com/showthread.php?t=49954
Все буде добре,головне вірити в це!!!!!!!!!

сніжна
05.03.2014, 23:31
Коліжанка на 26-27 лежить на збереженні через дуже високий тиск. Сьогодні виявили, що дитині не поступає повітря і терміново треба робити КР
значить ситуація ще дозволяє чекати. Лиш моніторинг має бути постійний. Високий тиск небезпечний тим, що викликає еклапсію- небезпечний стан для вагітної, коли починаються судоми і КР проводиться негайно. Якщо високий тиск підлягає моніторингу і очікуванню, важливий кожен день у плюс внутрішньоутробного перебування малюка. Зі мною лежала у патології дівчинка, у якої перша вагітність закінчилася у 28 тижнів екстренним КР власне через еклампсію, при другій вагітності вона стикнулася знову з високим тиском. Її госпіталізували на строгий постільний режим ( кліька тижнів дозволяли вставати лише до туалету, бо будь-яке фізнавантаження призводило до зростання показників), постійний моніторинг тиску і у такому стані змогли протягнути ще кілька тижнів.

На сьогоднішні день є можливість виходжування малюків, які передчасно народилися з 24 тижнів і важать від 500 г. Але тут важливий кожен день у плюс пролонгації вагітності.

tanchyk
08.03.2014, 11:48
На сьогоднішні день є можливість виходжування малюків, які передчасно народилися з 24 тижнів і важать від 500 г. Але тут важливий кожен день у плюс пролонгації вагітності.
зробили вчора КР, з мамою все добре, а малятко в важкому стані, вага 700гр. підключена да усіх апаратів. Віримо, що все буде добре. Молимось.

tanchyk
10.03.2014, 16:21
малеча народилася з вагою 540грам, спочатку чоловік коліжанки сказав 700грам, щоб жінка дуже не переживала, бо важко відходила від наркозу, впала в дипресію. Ні з ким не хоче говорити, телефон не підіймає. Лікарі сказали, що у малечі шансів мало, жоден орган повністю не розвинутий. Але ми все одно віримо в чудо, молимось і просимо Бога про чудо.

Kvitneva
11.03.2014, 00:10
Дівчата, яка ймовірність, що дитинка виживе народившись на 26-27 тижні через КР?Коліжанка на 26-27 лежить на збереженні через дуже високий тиск
ймовірність висока. Моїй племінничці (ситуація та сама, високий тиск мами, 26-27 тиждень, без рефлексів, вагу точно не скажу)в листопаді виповнився рочок. Здорова, гарна, жвава дитина. лікарі наголошують, що найслабший орган - легені. Але протягом цього часу, рік і 3 міс, жодного ГРЗ, чи тим більше пневмонії.
Усього найкращого Боженці та її родині.

tanchyk
11.03.2014, 13:47
а малятко в важкому стані,
померла дитиночка

Уляна Поберейко
11.03.2014, 17:45
померла дитиночка
я як побачила ваш допис непрочитавши його,перше що я сказала тільки недай бог щоб дитинка померла і тут таке ,боже я незнаю що написати ,неможу підібрати слів,бо сама мама.

сніжна
11.03.2014, 20:40
померла дитиночка
:cry::cry:На жаль, у нас на практиці дуже рідко можуть виходити дитинку вагою у 500 г. Дітки у 27-28 тижнів вважаються глибоко недоношеними і "важкими". Але коли вага дозволяє, їх навчилися добре виходжувати. 540 г - це надзвичайно важка дитинка, серед них виживають одиниці навіть у загальному масшабі. Просто згідно із нормами ВООЗ, виходжуванню ( реанімаційним заходам) підлягають усі малючки від 500 г. Це не гарантія успіху. У нас не так давно ( всього кілька років) як приєдналися до цих положень ( до того 500 г не реанімували) . Значно вищі шанси у малючків , народжених з вагою хоча б 800-900 г. Вони теж дуже важкі, але їх уміють виходжувати.
Нехай спочиває з Богом ангелятко.

truskaffka
12.03.2014, 23:55
Значно вищі шанси у малючків , народжених з вагою хоча б 800-900 г. Вони теж дуже важкі, але їх уміють виходжувати.

Наша птася мала 1.5 кг - і теж не врятували :(. А вона така крихітна була...серце розривається, як уявлю те малесеньке лялюсько :(((. Чому так??

сніжна
13.03.2014, 00:04
Наша птася мала 1.5 кг - і теж не врятували
значення мають і внутрішні резерви малючка і стан внутрішніх органів. Товариш мого сина народжений з вагою 1300 і відсутністю практично усіх рефлексів. У відділенні реанімації новонароджених шансів не давали ніяких + тут він ще підхопив сінегнойну паличку ( що і для звичайних доношених немовлят може бути смертельно небезпечним). Лікарі дивувалися його стійкості. І він вижив.А от за рік перед тим у його мами вже переривалася вагітнсть на такому ж терміні. І хоч там дитинака була з більшою вагою- вона не вижила.

MISS SCARLET
27.03.2014, 11:48
Якщо не сюди, то вибачайте. Але мені дуже сподобалось, може й когось підтримає.
Тяжёлые были роды, ребёночек пострадал.
Черепно-мозговая травма, десять минут не дышал.
Вердикт врачей - «безнадёжен", человеком ему не стать.
Выбор у Вас сложный, но лучше не "забирать".

Муж написал "отказную", глазом своим не моргнув.
Будто бы в магазине товар ненужный вернул.
Я была не согласна с позицией дикой такой.
Пришлось забирать с роддома ребёночка мне одной.

Он был совсем бессильный, тихонечко так лежал,
Ни ручкой, ни ножкой не двигал, хоть бы разок закричал.
Не плакал когда кормила, когда пеленала, молчал,
Он жил в отрешённом мире, куда никого не пускал.

Было не просто трудно, впроголодь как-то жила.
Решила вернуть я мужа, к нему на поклон пошла.
Приползла к нему на карачках: "Любимый, прошу не бросай.
Не справиться мне в одиночку, нам руку свою подай"

Не дал ни руки, ни хлеба. Как будто отрезал ножом:
"Не нужен мне сын-калека, сдавай его в детский дом!"
Земля расползлась под ногами, колокол бил в голове.
"За что так жестоко с нами?» - вопрос задавала себе.

Ответ повис где-то рядом "Не нужны, не нужны, не нужны..."
Брела я с потухшим взглядом. "Как жить нам теперь, скажи?"
Решение пришло в одночасье, мутные воды реки.
Захлестнули мой мозг как ненастье, рушившее мосты

Мосты между мной и жизнью, где не жилец мой малыш.
Ангелом почти унесённый в мир, где любовь и тишь.
Сначала завыла собака, в доме почуяв беду.
Записку я написала, твёрдо решила "Уйду",

И вдруг, как гром среди неба, отодвинув смерти оскал,
Малыш повернул головку и тоненько так запищал.
И в этом надрывном писке точно услышала я:
"Мамочка, родная, ты не бросай меня..."

Как прошла ночь не помню, но утром взглянув на себя,
Увидела прядь седую, спустившуюся со лба.
Жизнь повернулась круто, печать в ней седая прядь,
Теперь я точно знаю, седеют и в двадцать пять.

Лечила я сына упорно, на врачебный вердикт наплевав.
Работы было По-горло, но свет впереди замерцал.
Мы выиграли эту битву, длиною в двадцать лет
Теперь могу быть спокойна, мой сын герой и атлет.

И если судьба-злодейка Вас скрутит в бараний рог,
Никогда не теряйте надежду!
И пусть с Вами будет Бог.

автор Мамочка

Natalia
28.03.2014, 20:57
анембріонія-часте явище..
Уляночка, а у тебе тоді були ознаки вагітності - токсикоз і т. д.? Бо у мене тоді небуло, на відміну від нормальної вагітності.

Уляночка
28.03.2014, 20:59
Уляночка, а у тебе тоді були ознаки вагітності - токсикоз і т.
ой..я тоді мала підвищену чутливість грудей,підвищену температуру тіла,відчувала слабість...тобто те,що характерно для 1-их тижнів вагітності...

Ivonka
30.08.2014, 11:22
Ой, дівчата, натрапила на цю тему, бо вже тиждень пробую знайти поради, що робити. На 21 тижні поставили діагноз аденоматозна вада легені і кожен лікар тільки підтверджував діагноз. Вчора ходили до генетиків за остаточним заключенням і рекомендація-родорозрішення. Сльози лилися і в мене і в чоловіка, вирішили, що погодимося. Але моя свідомість того ніяк не сприймає. Лежу, намагаючись заснути, а мій хлопчик так штовхається, що хочеться будити чоловіка, щоб слухав. Але розумію, як ми можемо ставити руки на животик, коли тими руками будемо підписувати дитині смерть. І від того серце рветься. А сьогодні проснулися, дивимось один на одного і розуміємо, що ніяк не зможемо добровільно вбити свого любого синочка. І від того рішення одразу так добре стало і навіть синочок вперше штовхнув тата. Як ми могли подумати про вбивство- не знаю... Якщо Боженька захоче, то сама його забере, але ми до останнього будемо боротися-це ж наш ангелик.

Kohaju
30.08.2014, 13:40
але ми до останнього будемо боротися
ви правильно робите. я не дуже розбираюсь, але ж легені - парний орган..можливо, можна буде прооперувати. Треба побільше вам інформації зібрати. Важливо, щоб воно не потягло за собою ще чогось. Ви тримайтеся і моліться багато. Все буде так, як має бути. Знаю, що це слабке втішення, але ви маєте бути сильними!

---------- Додано в 13:40 ---------- Попередній допис був написаний в 13:38 ----------

а і головне - старатися нервам не давати виходу..я от всю свою безпроблемну вагітність нервувала (то чого чую занадто, то не чую, по 100 разів бігала слузати), то малий чутливий народився і нервовий..треба взяти себе до купи, повивчати про те питання і надіятись на краще.

Khrystik
30.08.2014, 13:42
ми до останнього будемо боротися-це ж наш ангелик.
боріться за свою дитинку! моліть Господа про його оздоровлення!

Havronia
30.08.2014, 13:44
Я більше читаю форум, але вас Івонка мушу підтримати. Прийміть рішення. яке підказує вам серце. В синочка на третьому УЗД побачили кісткову патологію і прогнозували нездорову дитину,але термін був великий і питання переривання не стояло. Я спочатку теж плакала, а потім взяла себе в руки, зрозуміла, що любитиму синочка, який би він не народився, постійно з ним розмовляла, називала по імені, старалася, щоб він відчував позитивні емоції і хотів народитися і жити з нами. Дитинка народилася з невеликою вагою і зростом, але доношена і здорова. Син йде в другий клас,а я вірю, що моя любов допомогла йому.

сніжна
30.08.2014, 13:51
ми до останнього будемо боротися-
Аденоматоз легень ( правда залежить выд ще певних нюансів) має досить непогану статистику по виживанню немовлят. Якщо немає супутніх патологій ( тобто кисти не спричинють патології у розвитку інших органів грудної та черевної порожнини у плоду, немає водянки), то 65 % немовлят , народжених з таким діагнозом, мають хороші шанси.

Ivonka
30.08.2014, 15:06
але ж легені - парний орган..можливо, можна буде прооперувати
Можливо, якщо хвора легеня дасть здоровій розвиватися. Але ми з чоловіком повні впевненості, що через 4 місяці ми триматимемо на руках здорову лялю.

---------- Додано в 15:06 ---------- Попередній допис був написаний в 14:59 ----------

але термін був великий і питання переривання не стояло.
Скажу чесно, про переривання мова йшла тільки на папері. Мені ніхто з лікарів не казав того робити. Тільки генетик, коли писала про родорозрішення, сказала, що то для документів, і робити того не треба, бо з таким діагнозом можливі різні варіанти. Ми, коли думали про переривання були дещо не при собі, зразу лапки пустили-мол які ми бідні, за що нам таке. А зараз, на свіжу голову, розумієм, які ми слабаки в порівнянні з синочком. Він там бореться за своє життя вперто і впевнено і думає в кого я такий сильний, коли ті двоє такі нюні.

Kucheriava
30.08.2014, 16:17
Моліться, підтримуйте одне одного і з Божою допомогою
через 4 місяці ми триматимемо на руках здорову лялю.

Нікуся
30.08.2014, 22:01
івонка, ще би я вам порадила вже зараз звернутися на консультацію до дитячого торакального хірурга. мусите і такий варіант розглядати,що доведеться оперувати лялю. хірург дасть вам рекомендації, розповість всі можливі варіанти розвитку подій. а ще , було б непогано, якби хірург дав рекомендації неонатологу, щоб був алгоритм дій після народження лялі